Справа номер 482/426/17

Провадження номер 22-ц/784/1772/17 Головуючий у першій інстанції - Ітрін М.В.

Доповідач в апеляційній інстанції - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Кушнірової Т.Б., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лептуга С.С.,

за участі: позивача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

21 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Позивач зазначав, що 31 липня 2013 року між ним та Банком укладено кредитний договір №SAMDN51000100253066, за умовами якого він отримав кредит в сумі 25 000 грн.

ОСОБА_3 вказував, що під час укладання зазначеного кредитного договору йому не було надано всієї необхідної інформації, яка стосується змісту та умов кредитування, а також не підписував усіх складових кредитного договору.

Посилаючись на викладене та на те, що кредитний договір від 31 липня 2013 року укладений з порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», позивач просив суд визнати вказаний кредитний договір недійсним.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник ПАТ КБ «Приватбанк» просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що він є безпідставним, оскільки договір, який просить визнати недійсним позивач між сторонами не укладався.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За положеннями статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у томі числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 19 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 1 200 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою базової процентної ставки 2,5 % на місяць або 30 % річних.

Вказаний договір складається із Заяви, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку (а. с. 27, 28, 30-53).

ОСОБА_3 ознайомився із Заявою, підписав її та погодився, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, позивач зазначив, що він ознайомився з умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні для ознайомлення та своїм підписом підтвердив, факт отримання інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк».

За цим договором ОСОБА_3 зобов'язаний погашати кредит щомісячними платежами до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, за умовами договору Банк має право в будь-який момент збільшити або анулювати кредитний ліміт.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору на ім'я ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок.

У зв'язку зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, 9 квітня 2010 року ОСОБА_3 підписана відповідна Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.26).

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилався на укладання кредитного договору №SAMDN51000100253066 між ним та Банком 31 липня 2013 року.

Згідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши про це докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

За умовами Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановами правління НБУ №137 від 19.04.2005 р., №223 від 30.04.2010р., № 705 від 05.11.2014р, операції із застосуванням різних видів платіжних карток однієї або кількох платіжних систем, виданих самому клієнту та/або його довіреним особам, можуть відображатися за одним картрахунком.

Отже, за одним рахунком можуть проводитися операції із застосуванням декількох платіжних карток.

Як встановлено судом на ім'я ОСОБА_3 було відкрито рахунок на підстави договору від 19 лютого 2010 року по якому здійснювалися операції за допомогою різних платіжних карток, що вбачається з виписки по особовому рахунку.

Починаючи з 2010 року до 2016 року позивач користувався кредитними грошима, крім того, кредитний ліміт Банком збільшувався - 31 липня 2013 року до 12 000 грн., 11 серпня 2013 року до 14 400 грн., 17 серпня 2013 року - 15 000 грн., 8 вересня 2013 року - 15 900 грн., 11 вересня 2013 року - 25 000 грн. Останній платіж ОСОБА_3 було здійснено у грудні 2016 року (а.с. 64-104).

Наявність у ОСОБА_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» одного рахунку, який обслуговується за допомогою декількох різних платіжних карток також підтверджується, наданим представником Банком в апеляційний інстанції, списком карток де зазначені строки їх дії - від березня 2013 року до червня 2017 року (а.с.140).

31 липня 2013 року ОСОБА_3 було здійснено активацію перевипущеної платіжної картки до вже існуючого рахунку, відкритому на підставі договору від 19 лютого 2010 року.

Отже наведене свідчить про те, що кредитний договір було укладено саме 19 лютого 2010 року в якій в подальшому було винесені зміни щодо суми кредитного ліміту та процентної ставки.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм висновок суду про відсутність кредитного договору від 31 липня 2013 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3 є вірним, а відтак правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги проте, що у виписці по особовому рахунку зазначено, що всі платежі здійсненні саме за кредитним договором від 31 липня 2013 року не заслуговують на увагу, оскільки при активації позивачем 31 липня 2013 року платіжної картки в банкоматі, дата угоди була змінена (а.с. 139-152).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Т.В. Крамаренко

Судді: Т.Б. Кушнірова

В.І. Темнікова