ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2017р. Справа № 905/780/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області

до відповідача 1: Бахмутської міської ради Донецької області

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та зобов'язання повернути земельну ділянку,

за участю учасників процесу:

від прокуратури (позивача): Крупська К.М., службове посвідчення № 020732 від 25.09.2013р.

від відповідачів (1,2): не з'явилися

Суть спору: Керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вх. № 13908/17 від 17.05.2017р.) визнати незаконним та скасувати рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/82-1452 від 23.03.2016р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут»; визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут від 28.03.2016р., укладений між Артемівською міською радою Донецької області та ФОП ОСОБА_1; зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути Бахмутській міській раді земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0016га, кадастровий номер НОМЕР_2 у стані, що існував до надання земельної ділянки у користування.

В обґрунтування своїх позовних вимог керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області посилається те, що ФОП ОСОБА_1 не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, останнім не обґрунтовано неможливість задоволення потреб у інший, ніж встановлення сервітуту, спосіб, та, відповідно, на відсутність у Артемівської міської ради підстав для встановлення сервітутних відносин з ФОП ОСОБА_1 та прийняття рішення №6/82-1452 від 23.03.2016р., на підставі якого між ними укладений договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута від 28.03.2016р. Керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області посилається на удаваність вказаного договору, оскільки фактично між сторонами існують орендні правовідносини. При цьому земельна ділянка надана у строкове користування поза процедурою торгів та за відсутності рішення власника земельної ділянки всупереч положенням Земельного кодексу України. Також, Артемівська місцева прокуратура зазначає про нездійснення Бахмутською міською радою, як органом самоврядного контролю, захисту комунальних майнових прав, що завдає шкоди державним інтересам, та є підставою для звернення прокуратури з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.04.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/780/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.05.2017р. (із врахуванням ухвали суду від 26.04.2017р. про виправлення описки).

03.05.2017р. за вх. №12810/17 господарський суд одержав від відповідача 1 відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на те, що ст. 100 ЗК України закріплено право вимоги земельного сервітуту у формі особистого сервітуту не лише власникам (володільцям) земельних ділянок, але і іншим особам. Крім того, ст. 99 ЗК України передбачена можливість встановлення сервітуту для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), у зв'язку з чим Артемівська міська рада прийняла рішення №6/82-1452 від 23.03.2016 р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута» у межах повноважень, визначених Законом та у спосіб передбачений чинним законодавством та регламентом Бахмутської міської ради. Також, відповідач 1 посилається на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», яким п. «в» ст. 99 ЗК України викладено у новій редакції, а саме надано право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), тобто згідно вказаної норми Закону власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, а також на ст.ст. 12, 99 та 100 ЗК України, ст. ст. 401-404 ЦК України, якими надано право територіальній громаді Бахмутської міської ради на встановлення строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) особам, які цього вимагають, без обов'язкових ознак таких осіб, як власників чи користувачів (володільців) земельних ділянок, шляхом укладання договору строкового сервітуту без проведення земельних торгів (аукціонів). Також, відповідач 1 посилається на те, що вимога про звільнення земельної ділянки відповідачем 2 є необґрунтованою з огляду на наявність у останнього діючого дозволу на розміщення пересувної торгової тимчасової споруди. Поряд з цим, відповідач 1 зазначає, що доказів порушення прав територіальної громади чи інтересів держави позов не містить, заявлений позов є втручанням органу державної влади у здійснення органом місцевого самоврядування наданих останньому владних повноважень. Поряд з цим, прокурором не зазначено та не обґрунтовано відсутність органу державної влади чи місцевого самоврядування з питань, які є предметом позову.

04.05.2017р. за вх. № 12941/17 господарський суд одержав письмові пояснення Артемівської місцевої прокуратури на відзив відповідача 1, в яких зазначено, що метою, з якою надавалась земельна ділянка ФОП ОСОБА_1 є розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами, реалізація якої безпосередньо впливає на обсяг речових прав власника земельної ділянки, що суперечить природі правовідносин за договором сервітуту. Порядок надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду врегульований ст. 124 ЗУ України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу. Таким чином, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж землі для передачі її у користування (оренду) затверджено та земельну ділянку передано відповідачу 2 з порушенням встановленого законодавством порядку та виходом за межі компетенції ради. Разом з тим, Артемівська місцева прокуратура також посилається на те, що у п.1.11 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду №244 від 21.10.2011р., передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування. Таким чином, законодавством на сьогодні не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, окрім як проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів. Також, Артемівська місцева прокуратура зазначає, що підставою для представництва державних інтересів є, по-перше, відсутність у спеціально уповноваженого державою органу у сфері державного контролю за охороною та використанням земель повноважень на звернення до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, та, по-друге, нездійснення Бахмутською міською радою, як органом самоврядного контролю, захисту комунальних майнових прав, що завдає шкоди державним інтересам.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2017р. відкладено розгляд справи на 31.05.2017р.

15.05.2017р. за вх. 04-21/1555 на офіційну електронну адресу господарського суду надійшла заява відповідача 1, згідно з якою останній посилається на лист Департаменту містобудування, архітектури та планування територій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України №8/14.1-1237-16 від 23.11.2016р., згідно з яким порядок розміщення ТС регламентується Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду №244 від 21.10.2011р., п. 1.4. якого передбачено, що розміщення споруд для здійснення підприємницької діяльності несе тимчасовий характер, а п. 2.1 визначено, що підставою для встановлення ТС є наявність паспорту прив'язки. Разом з тим, відповідно до п. «в» ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право на розміщення тимчасових споруд.

18.05.2017р. за вх. № 14044/17 господарський суд одержав від відповідача 1 аналогічну за змістом заяву, яка надіслана 15.05.2017р. за вх. 04-21/1555 на офіційну електронну адресу господарського суду.

25.05.2017р. за вх. 14583/17 господарський суд одержав від відповідача 2 відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з посиланням на те, що порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджений наказом Мінрегіонбуд від 21.10.2011р. № 244, згідно з яким підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС, який включає схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Приписами ч. 1 ст. 98 та п. «в» ст. 99 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), а відповідно до ст. 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Тобто, чинне законодавство передбачає право встановлення такого земельного сервітуту не лише для власників та користувачів, а й інших осіб. При цьому ч. 1 ст.134 ЗК України не передбачено проведення земельних торгів у разі встановлення земельного сервітуту на розміщення тимчасових споруд. Крім того, відповідач 2 зазначає, що неможливість реалізації прав в інший спосіб зумовлена також тим, що оренда землі передбачає тривалі у часі відносини (строк оренди до 50 років), в той час, як для встановлення земельного сервітуту на розміщення тимчасової споруди зазвичай складає менше 3 років. Відповідач 2 посилається на те, що рішення Бахмутської міської ради № 6/82-1452 від 23.03.2016р. відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує права осіб та на те, що підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені у ст. ст. 141, 143 ЗК України, серед яких відсутня така, як скасування рішення органу місцевого самоврядування у судовому порядку. Водночас, відсутні також і підстави для визнання договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут від 28.03.2016р., як удаваним, так і недійсним, оскільки останній відповідає вимогам ст. 403 ЦК України. Крім того, відповідач 2 посилається на те, що позбавлення права на земельну ділянку є втручанням у права власності останнього. Також, відповідач 2 зазначає про відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки саме Бахмутська міська рада відповідно до ст. ст. 12, 83, 189 ЗК України, розпоряджається землями комунальної власності і здійснює контроль за використанням землі, в даному випадку, прокурор лише обмежився загальними фразами про порушення «інтересів держави», однак не навів конкретних даних, які б могли довести правомірність його позиції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.2017р. строк вирішення спору по даній справі продовжено на 15 днів до 21.06.2017р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання представника прокуратури за вх. № 15141/17 від 31.05.2017р., та розгляд справи відкладено на 14.06.2017р.

Представник від прокуратури в судовому засіданні 14.06.2017р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач 1 у судове засідання 14.06.2017р. не з'явився, але про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуються телефонограмою ГСДО № 195 від 12.06.2017р., яка одержана представником відповідача -1 ОСОБА_3, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача 1 у судовому засіданні за наявними у справі документами, враховуючи також заяви останнього від 27.04.2017р. за вих. № 01-0653-08, від 15.05.2017р. вих. № 01-0737 - 08, від 29.05.2017р. за вих. № 01-0837-08, від 13.06.2017р. за вих. № 01-0917-08 про розгляд справи за відсутністю представника відповідача 1.

Відповідач 2 у судове засідання 14.06.2017р. не з'явився, але про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуються телефонограмою ГСДО № 196 від 12.06.2017р., яка одержана відповідачем -2 особисто, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутністю у судовому засіданні за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні 14.06.2017р. за участю представника від прокуратури оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, відповідача 2 та представника останнього, господарський суд встановив:

Рішенням 82 сесії 6 скликання Артемівської міської ради від 23.03.2016р. № 6/82-1452 «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута» (далі-рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Бахмут та встановлено земельний сервітут ФОП ОСОБА_1 (реєстр. № облікової картки платника податків НОМЕР_1) на земельну ділянку площею 0,0016 га ( кад. № НОМЕР_2) по АДРЕСА_2, для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - торгівля продовольчими товарами, терміном до 16.11.2018р. ( п.1. та п.п.1.1. рішення).

Відповідно до п. 3. рішення ФОП ОСОБА_1 зобов'язано в установленому законодавством порядку забезпечити державну реєстрацію інших речових прав на відповідну земельну ділянку.

28.03.2016р. між Артемівською міською радою (власник, відповідач 1) та ФОП ОСОБА_1 (сервітуарій, відповідач 2) укладено договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут (далі - договір), відповідно до умов якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_2, наданої для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - торгівля продовольчими товарами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Земельний сервітут встановлюється в інтересах сервітуарія на земельну ділянку власника площею 0,0016 га із земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельний сервітут встановлюється на підставі п.п. 1.1. п.1 рішення Артмівської міської ради від 23.03.2016 № 6/82-1452 «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута». Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 18 930,88 грн. (1 183,18 грн. за 1кв.м.) (п.1., 1.4 договору).

Термін дії договору встановляється з моменту його державної реєстрації до 16 листопада 2018 року (п.2.1. договору).

Плата за користування земельною ділянкою обчислюється власником згідно цього договору, дорівнює сумі орендної плати та вноситься у грошовій формі один раз на рік не пізніше 1 лютого поточного року за попередній рік (п.3.1. договору).

Відповідно до умов п. 6.2 договору передача земельної ділянки сервітуарію здійснюється за актом приймання-передачі об'єкту сервітуту.

У п.10.1 договору зазначено, що право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.

28.03.2016р. земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0016 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 передана ФОП ОСОБА_1 за актом приймання-передачі земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Державна реєстрація права сервітуту відносно вказаної земельної ділянки проведена державним реєстратором 16.06.2016р. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30128348 від 21.06.2016р.), про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 27.04.2017р., згідно з якою підставою виникнення права сервітуту є договір про встановлення земельного сервітуту від 28.03.2016р.

Господарським судом також встановлено, що рішенням 82 сесії 6 скликання Артемівської міської ради від 23.03.2016р. № 6/82-1443 «Про перейменування Артемівської міської ради та її виконавчого комітету» перейменовано «Артемівську міську раду» у «Бахмутську міську раду», внесено зміни до рішень Артемівської міської ради, її виконкому, якими затверджені статут територіальної громади міста, символіка міста, структура міської ради та її виконавчих органів, регламенти змінивши слова «Артемівськ», «Артемівська» в усіх відмінках на слова «Бахмут», Бахмутська» відповідно.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Як вище встановлено господарським судом, на підставі договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута від 28.03.2016р. відповідач 1 передав відповідачу 2 земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0016 га, кадастровий НОМЕР_2 для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, з цільовим призначенням - торгівля продовольчими товарами, що підтверджується відповідним актом приймання - передачі від 28.03.2016р.

Згідно з ст. 395 ЦК України одним з видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Статтею 98 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Порядок встановлення земельних сервітутів визначений ст. 100 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), згідно з якою сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічні вимоги визначені і у ч. 2 ст.401, ст. 402 ЦК України.

Види земельних сервітутів встановлені у ст. 99 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), а саме: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути. При цьому вимагати встановлення вказаних видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1, 2 ст. 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

З наведеного вбачається, що сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом (наприклад, пройти чи проїхати до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею тощо). Тобто, підставою встановлення сервітуту є неможливість саме власника/землекористувача майна задоволення своїх потреб іншим способом, ніж через встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Отже, Законом визначено коло суб'єктів, між якими можуть виникати відносини щодо сервітуту, а саме, вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка щодо якої встановлено сервітут належить територіальній громаді м. Бахмут та надана в користування (для розміщення та обслуговування тимчасової споруди з метою здійснення комерційної діяльності) відповідачу 2, який, в свою чергу, не є ані власником, ані землекористувачем суміжних земельних ділянок, потреби якого не могли бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.12 ЗК України та п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з п. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведене, а також те, що рішення Бахмутської міської ради №6/82 - 1452 від 23.03.2016р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута» прийнято з порушенням вимог ст.ст.401, 404 ЦК України, ст.ст.99, 100 ЗК України, господарський суд дійшов висновку про те, що останнє є незаконним, а отже і про його скасування, що є підставою для задоволення позовних вимог Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Проаналізувавши умови договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута від 28.03.2016р., господарський суд дійшов висновку, що зміст договору та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, а натомість, умови спірного договору передбачають передачу відповідачу 2 права користування земельною ділянкою, належного відповідачу 1, що є характерною ознакою договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 93 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. (ч.4 ст. 135 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору)).

Частиною 5 ст.135 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) визначено, що земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що фактично відповідачу надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, та за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут від 28.03.2016р. та повернення земельної ділянки по АДРЕСА_2 Бахмутській міській раді у стані, що існував до надання земельної ділянки у користування, підлягають задоволенню.

Посилання відповідачів 1, 2 на наявність паспорту прив'язки тимчасової споруди, як на підставу для розміщення тимчасової споруди не приймаються господарським судом з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.(далі - порядок).

Пунктом 1.11 порядку передбачено, що розміщення тимчасових споруд (ТС) під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.1. порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Згідно п.2.2 порядку замовник, який має намір встановити ТС звертається до відповідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення ТС.

До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (п.2.3 порядку).

Пунктами 2.4 та 2.5. порядку визначено, що орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника.

Тобто на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення ТС на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту.

Подальші дії для розміщення ТС визначаються п.2.6 порядку, яким передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджено Додатком 1 Порядку. Додаток 1 до Порядку містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Документи, перелічені у п.2.6 порядку, у тому числі схему розміщення ТС, отримуються замовником самостійно.

Отже, перш ніж оформити паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування (процедура їх отримання визначається іншими нормативно-правовими актами) і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспортів прив'язки.

Відповідно до п.2.27 порядку внесення таких даних без наявних документів на право землекористування тягне за собою анулювання паспорта прив'язки. Таким чином, розміщення тимчасових споруд і оформлення земельних ділянок у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Саме до таких висновків прийшов і Київський апеляційний адміністративний суд розглядаючи апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012р. (справа № 2а-3088/12/2670 за адміністративним позовом про визнання недійним наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р., яким затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011р. № 1330/20068).

Крім цього, в силу цього нормативно-правового акту виникає право та передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди, як і повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності тільки під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Щодо правомірності звернення Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області до суду з даним позовом суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

За приписами ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено в т.ч. Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення; ліквідовано в т.ч. Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення реєстрації та обліку машин, державного нагляду (контролю) в частині експлуатації та технічного стану машин, функції із здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, здійснення державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності; здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування - на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015р. № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, господарським судом встановлено, що спеціально уповноваженим державним органом, який здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель в т.ч. за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка самостійно або через територіальні органи в межах, а також для реалізації наданих їй повноважень, має право звертатися до суду з відповідними позовами.

Між тим, обставини справи свідчать про неналежне здійснення спеціально уповноваженим органом покладених на нього повноважень, а тому враховуючи те, що незаконна передача земельної ділянки у користування порушує державні інтереси та перешкоджає законному розпорядженню нею, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в господарському суді.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області задовольнити.

2. Скасувати рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/82 - 1452 від 23.03.2016р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута».

3. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут від 28.03.2016р., укладений між Артемівською (Бахмутською) міською радою Донецької області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (84112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Бахмутській міській раді Донецької області (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44, код ЄДРПОУ 04052732) земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0016 га, кадастровий номер НОМЕР_2 у стані, що існував до надання земельної ділянки у користування.

5. Стягнути з Бахмутської міської ради Донецької області (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44 код ЄДРПОУ 04052732) на користь прокуратури Донецької області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6; р/р 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Донецької області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6; р/р 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 19 червня 2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва