ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 року Справа № 904/10209/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Іванов О.Г., Дармін М.О. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 17.08.2017року)

При секретарі Манчік О.О.

За участю прокурора Фролова В.О., службове посвідчення №031600 від 26.01.2015р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7/10-2572 від 28.12.2016 р., головний спеціаліст відділу нормативно-правової роботи управління правового забезпечення Дніпровської міської ради;

представники відповідача та третіх осіб-1,2,3 в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017року у справі № 904/10209/16

За позовом Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

про витребування майна

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 у справі № 904/10209/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро задоволено повністю.

Суд витребував у товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 14, код ЄДРПОУ 35447191) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради (49000 м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) нежитлове приміщення № 33А, що розташоване за адресою: вул. Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 89985612101).

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь прокуратури Дніпропетровської області 1 378 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза його волею, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом витребування вказаного майна у відповідача, добросовісного набувача, в порядку ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Також апелянт посилається на те, що недійсність правочину ( договору купівлі-продажу від 11 липня 2013 року), яка визнана судом в рамках справи про банкрутство № 38/5005/5752/2012, на виконання якого було передано майно з комунальної до приватної власності, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Безпідставними є вимоги позивача про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин статтю 267 Цивільного кодексу України і відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі;

Оскільки, товариство з обмеженою відповідальність "Тулс" є добросовісним набувачем майна та не є ані особою, винною в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить частині 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17 серпня 2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя –доповідач: Березкіна О.В., судді: Орєшкіна Е.В., Пархоменко Н.В.

У зв»язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В., за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16 серпня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/10209/16 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді – Пархоменко Н.В., Іванов О.Г.

У зв»язку з відпусткою судді Пархоменко Н.В., за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 17 серпня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/10209/16 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді – Дармін М.О., Іванов О.Г.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 17 серпня 2017 року просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає, що господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, що не спростовується доводами апеляційної скарги відповідача.

Представник Дніпровської міської ради в судовому засіданні 17 серпня 2017року просив рішення суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідач та треті особи наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги, що неявка в судове засідання представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає перегляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05.06.2013 р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101)

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КВЖРЕП Ленінського району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 року відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

На час відкриття провадження у вказаній вище справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року КВЖРЕП Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі № 38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором підприємства, призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, яким всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об’єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101) з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” торгів, оформлених протоколом № 39 від 27.12.2012 року, та визнано переможцем - приватне підприємство "Солярис" ( ТОВ "Солярис").

На підставі протоколу № 39 від 27.12.2012 року проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101), 11.07.2013 року між КВЖРЕП Ленінського району та товариством з обмеженою відповідальністю “Солярис’’ укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1126, про що внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21.10.2013 року спірне нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення нежитлове приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101), за договором купівлі-продажу № 4987, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, було відчужено на користь ТОВ "Тулс".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, в тому числі нежитлового приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101), та продажу його з відкритих біржових торгів.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення Судом визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101), а також визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2013, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим КВЖРЕП Ленінського району та ТОВ “Солярис”.

Згідно приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" із позовом про витребування майна, позивач – прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради посилався на те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі, нежитлового приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101).

Задовольняючи позовні вимоги про витребування майна, господарський суд першої інстанції виходив з того, що саме визнання судом недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна стало підставою для звернення заступника прокурора до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про витребування від ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірного нерухомого майна – нежитлового приміщення 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВРЖЕП Ленінського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району - арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності в тому числі нежитлового приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101), визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 33А по вул. Моніторна, будинок 2 у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта: 89985612101), а також визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2013, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим КВЖРЕП Ленінського району та ТОВ “Солярис”

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 р., ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Таким чином, судовими рішеннями було встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради та визнані недійсними договора купівлі-продажу вищезазначеного майна.

А отже, Дніпровська міська рада в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову до нового власника майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Дніпропетровська, як власник спірного об’єкта нерухомості, делегує Дніпропетровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Крім того, згідно п. 2.15. Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2011 № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Доводи апелянта відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними, й такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства.

Посилання апелянта на те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі КВРЖЕП Ленінського району м. Дніпропетровська та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання, а тому правомірно було включено до складу ліквідаційної маси, є необґрунтованим, оскільки державну реєстрацію права господарського відання КВЖРЕП Ленінського району було проведено в порядку ст.ст.331,334 ЦК України лише в 2013 році, що підтверджується витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження, що наявні в додатку до скарги, тобто після включення майна до ліквідаційної маси та продажу ліквідатором з біржових торгів.

З огляду на зазначене, будь-які правові підстави для включення спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси та його продажу у ліквідатора були відсутні.

Зазначені обставини були досліджені під час розгляду справи №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВРЖЕП Ленінського району, та свідчать про вибуття майна поза волею власника, що підлягає встановленню у справі про витребування майна від добросовісного набувача.

Доводи відповідача про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна № 16/9 від 02.03.2011 та скасування їх тільки в ході провадження у справі про банкрутство, що, на думку скаржника, перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна третій особі (Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради), колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать нормам законодавства про преюдиціальність судових рішень та виходять за межі предмета спору у даній справі.

Доводи апелянта про те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 року у даній справі, якою відмовлено в задоволенні скарги КП " Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю " Дніпропетровської міської ради на дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси та визначено, що ліквідатором правомірно включено до складу ліквідаційної маси нерухоме майно, що закріплене за підприємством на праві господарського відання, - то колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вказана ухвала виносилась за результатами розгляду скарги іншої особи, мала інше обгрунтування, інші правові підстави та обсяг вимог.

Колегія суддів вважає, що мотивація ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013р. не має в даному випадку преюдиціального значення для правовідносин , що склалися, тому, що у вказаній ухвалі суд першої інстанції не вирішував питання права власності та не досліджував обставини правомірності чи неправомірності відчуження в ліквідаційної процедурі спірних об'єктів нерухомого комунального майна.

Доводи апелянта про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто, з 20.07.2012 року, повноваження Дніпропетровської міської ради як представника власника майна банкрута припинились, є неспроможними, оскільки КВЖРЕП Ленінського району не мало права повного господарського відання та навіть права господарського відання щодо спірного нерухомого майна, адже таке право було передано власником нерухомого майна - Дніпропетровською міською радою іншому комунальному підприємству, тому підприємство-банкрут не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для розпорядження спірними об'єктами нерухомого майна.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/5752/2012 винесена 29.08.2016року, а тому, саме з вказаного часу як позивачеві, так і прокуророві стало достовірно відомо про порушення прав територіальної громади м. Дніпро на мирне володіння комунальним майном, та відповідно про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

Як роз’яснив Вищий господарський суд України в п. 2.10 постанови Пленуму №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Доводи апелянта про те, що про винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції протиправно не вирішено питання про визнання особи, яка є винною в недійсності правочину та не вирішенні питання про стягнення на їх користь витрат, понесених ними на придбання витребуваного майна, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При цьому ТОВ “ТУЛС” не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, а посилання на порушення норм матеріального права в даному випадку є безпідставними.

Крім того, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до статті 661 ЦК з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на неможливість витребування спірного майна з посиланням на частину другу статті 388 ЦК України як такого, що продано на виконання судового рішення (постанови про введення ліквідаційної процедури), оскільки постанову про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013; правова природа постанови про визнання боржника банкрутом визначена як судового акта, що визначає введення спеціальної процедури в ході провадження у справі про банкрутство, визначає особливий режим здійснення ним діяльності, як юридичної особи, та регламентує особливості управління даною юридичною особою. Разом з тим, в ході проведення ліквідаційної процедури не виключається можливість передачі ліквідатором окремих видів майна банкрута в комунальну власність згідно статті 26 цього Закону. Відтак, доводи відповідача про те, що постанова суду у справі про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району є судовим рішенням, яке зобов'язує ліквідатора виключно до продажу спірного комунального майна, є необґрунтованими та суперечать застосуванню вимог ст.ст. 22, 23, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» - залишити без задоволення.

Рішення на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року у справі № 904/10209/16- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.08.2017року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов