ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2017 р. Справа № 911/202/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.02.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 48 від 28.02.2017 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін Груп”, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке”, с. Княжичі, Броварський район

про стягнення 491 278, 53 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Рубін Груп” звернулось в господарський суд Київської області із позовом ТОВ „Княжицьке” про стягнення 190 962, 00 грн збитків, 52 164, 93 грн пені, 248 151, 60 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов’язків щодо своєчасного надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та щодо своєчасної та у повному обсязі поставки товару згідно з договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2017 р. порушено провадження у справі № 911/202/17 за позовом ТОВ „Рубін Груп” до ТОВ „Княжицьке” про стягнення 491 278, 53 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.02.2017 р.

08.02.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.03.2017 р.

23.02.2017 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 42 від 21.02.2017 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

01.03.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 29.03.2017 р.

20.03.2017 р. до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 15.03.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

29.03.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.04.2017 р.

12.04.2017 р. у судовому засіданні представник позивача уточнив свої позовні вимоги та надав суду відповідне клопотання б/н від 20.03.2017 р., у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 198 462, 01 грн збитків, 49 516, 38 грн пені, 252 651, 60 грн штрафу.

12.04.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.04.2017 р.

Клопотання б/н від 20.03.2017 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

12.04.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.04.2017 р.

18.04.2017 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання клопотання б/н від 14.04.2017 р., у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 198 462, 01 грн збитків, 49 516, 38 грн пені, 252 651, 60 грн штрафу.

26.04.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.05.2017 р.

Клопотання б/н від 14.04.2017 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

16.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 107 від 15.05.2017 р. із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

16.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло додаткове пояснення № 106 від 15.05.2017 р. , що долучене судом до матеріалів справи.

16.05.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.05.2017 р.

23.05.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.05.2017 р.

26.05.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.09.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 23/09, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця соняшник урожаю 2016 року, а покупець - прийняти та оплатити його згідно умов цього договору.

Постачальник є сільськогосподарським підприємством-виробником, який вважається таким у розумінні п.6 ст. 209 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 2.1 договору товар поставляється в кількості 200, 00 т +/- 5%.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару без ПДВ за цим договором складає 7 666, 67 гривень за одну метричну тонну соняшника. Ціна товару з ПДВ за цим договором складає 9 200, 00 гривень за одну метричну тонну.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що постачальник передає товар покупцю у власність на Зерновому складі на умовах цього договору в повному обсязі в строк з „23” вересня 2016 року до „30” вересня 2016 року.

Моментом виконання обов’язку постачальника передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника після отримання товару у місці поставки, підписання даного договору та отримання рахунку-фактури на товар із зазначенням точної суми ПДВ, а також надання документів, вказаних в п. 10.16. цього Договору.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що постачальник зобов’язаний надати покупцю податкову накладну складену у електронній формі та зареєстровану в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 187 та ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку постачальника товару надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядкуреєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатись п. 201.10 Податкового Кодексу України та подати до органу Державної фіскальної служби України заяву із скаргою на постачальника. Постачальник усвідомлює, шо подача такої заяви є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. договору покупець зобов’язаний реєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування до податкових накладних при зменшенні вартості по договору. У разі не виконання даної умови покупець відшкодовує збитки у сумі ПДВ не зменшених податкових зобов’язань постачальника.

Сторона яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.5. договору суми ПДВ, зазначені, у виданих постачальником податкових накладних, повинні бути відображені у податкових зобов’язаннях в декларації з ПДВ Постачальника у звітному періоді, який відповідає даті складання таких податкових накладних.

За порушення постачальником граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 10 % від вартості товару.

Пунктом 10.3. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє д 30.09.2016 р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання та не задоволені законні вимоги, дія даного договору продовжується до повного виконання таких зобов’язань та задоволення вимог.

На виконання умов договору позивачем у вересні 2016 р. було виконано свій обов’язок по здійсненню передоплати за товар та перераховано відповідачу грошові кошти у якості авансу у розмірі 1 180 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 291 від 23.09.2016 р. на суму 150 000, 00 грн, платіжним дорученням № 292 від 23.09.2016 р. на суму 500 000, 00 грн, платіжним дорученням № 299 від 28.09.2016 р. на суму 400 000, 00 грн, платіжним дорученням № 313 від 30.09.2016 р. на суму 130 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

На виконання умов договору відповідачем у період з вересня по листопад 2016 р. було передано у власність (продано) позивачу товар на загальну суму 1 243 484, 00 грн (загальна сума ПДВ – 207 247, 34), що підтверджується видатковою накладною № 74 від 27.09.2016 р. на суму 202 400, 00 грн (ПДВ – 33 733, 33 грн), видатковою накладною № 75 від 27.09.2016 р. на суму 195 040, 00 грн (ПДВ – 32 506, 67 грн), видатковою накладною № 73 від 26.09.2016 р. на суму 220 064, 00 грн (ПДВ – 36 677, 33 грн), видатковою накладною № 78 від 29.09.2016 р. на суму 200 560, 00 грн (ПДВ – 33 426, 67 грн), видатковою накладною № 76 від 28.09.2016 р. на суму 190 900, 00 грн (ПДВ – 31 816, 67 грн), видатковою накладною № 84 від 03.10.2016 р. на суму 189 520, 00 грн (ПДВ – 31 586, 67 грн), видатковою накладною № 95 від 19.11.2016 р. на суму 45 000, 00 грн (ПДВ – 7 500, 00 грн), наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 170 570, 01 грн збитків у розмірі недотриманого податкового кредиту за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р., завданих (понесених) у зв’язку простроченням відповідачем виконання обов’язку щодо своєчасного надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10. ст. 201 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Пунктом 201.10. ст. 201 цього ж кодексу (в редакції чинній) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що за умови складення, підписання платником податку – продавцем товарів, навіть із простроченням, податкових накладних і реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов’язань, у покупця товарів протягом 365 календарних днів з дати складення податкових накладних зберігається право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, у встановлені договором порядку та строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних щодо вищевказаних поставок товару за договором у повному обсязі не виконав, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного державному реєстрі податкових накладних, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов’язку щодо надання всіх податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно вищевказаних поставок за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з п. 6.1. договору покупець зобов’язаний реєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування до податкових накладних при зменшенні вартості по договору. У разі не виконання даної умови покупець відшкодовує збитки у сумі ПДВ не зменшених податкових зобов’язань постачальника.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи у відповідача не сплив 365-ти денний строк з дати виникнення податкових зобов’язань для складення, підписання податкових накладних щодо всіх вищевказаних поставок за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р. і реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних і відповідно не сплив і у позивача 365-ти денний строк з дати складення і реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних для включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих відповідних податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, станом на час розгляду справи у відповідача не сплив 365-ти денний строк з дати виникнення податкових зобов’язань для складення, підписання податкових накладних щодо всіх вищевказаних поставок за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р. і реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних і відповідно не сплив і у позивача 365-ти денний строк з дати складення і реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних для включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих відповідних податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому суд дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся до відповідача в суд із даним позовом про стягнення збитків у розмірі недотриманого податкового кредиту за договором, завданих (понесених) у зв’язку простроченням відповідачем виконання обов’язку щодо своєчасного надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних , так як для сторін не спливли вищевказані граничні строки складення, підписання, реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних щодо всіх вищевказаних поставок за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р. і формування податкового кредиту, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача 170 570, 01 грн збитків у розмірі недотриманого податкового кредиту за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р., завданих (понесених) у зв’язку простроченням відповідачем виконання обов’язку щодо своєчасного надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, є передчасною та такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 892, 00 грн збитків (упущена вигода), завданих (понесених) позивачем у зв’язку неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо своєчасної та у повному обсязі поставки товару договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

Докази, додані позивачем до позовної заяви при зверненні в суд та надані ним у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, а саме договір поставки № ТД1613 від 08.11.2016 р., укладений між ТОВ „Торговий дім „Дельта Вілмар” та ТОВ „Рубін Груп”, договір поставки № 30/10 від 30.10.2016 р., укладений між ТОВ „Варт і Ко” та ТОВ „Рубін Груп”, товарно-транспортні накладні до них і інші документи, не є належними та допустимими доказами, що підтверджують вищевказані заявлені збитки позивача, та достовірно не підтверджують факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, самі збитки, їх обов’язковий характер та їх заявлений розмір, а також достовірно не підтверджують наявність будь-якого причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача 27 892, 00 грн збитків – (упущена вигода), завданих (понесених) позивачем у зв’язку неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо своєчасної та у повному обсязі поставки товару договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо поставки товару з 01.10.2016 р. по 13.01.2017 р. всього на загальну суму 49 516, 38 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 614 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов’язання, є нікчемним

Статтею 617 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.6.1. договору передбачено, що за не поставку (недопоставку) товару у строки, вказані в п. 4.1. цього договору, постачальник зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожен день, поставка якого була прострочена, але не більше 10 % від загальної вартості товару.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2016 р. у справі № 361/5364/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Княжицьке” за участю третьої особи ТОВ „Еко-Агропром” про визнання права власності на врожай вжито заходів до забезпечення позову, а саме заборонено ТОВ „Княжицьке” вчиняти дії щодо збирання врожаю соняшника на земельних ділянках згідно з переліком.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2016 р. у справі № 361/5364/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Княжицьке” за участю третьої особи ТОВ „Еко-Агропром” про визнання права власності на врожай позов залишено без розгляду та скасовано захід до забезпечення позову, а саме заборону ТОВ „Княжицьке” вчиняти дії щодо збирання врожаю соняшника на земельних ділянках згідно з переліком.

Пунктом 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” передбачено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов’язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов’язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Водночас необхідно мати на увазі, що за приписом частини третьої статті 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку (в тому числі пеню та штраф) у разі, якщо боржник згідно із статтею 617 цього Кодексу не відповідає за порушення зобов’язання.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що у період з 21.09.2016 р. по 26.10.2016 р. відповідач не мав змоги належним чином виконати зобов’язання по поставці товару позивачу за договором з незалежних від нього обставин, а саме у зв’язку із встановленням заборони на вчинення дій щодо збирання врожаю відповідно до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2016 р. у справі № 361/5364/16-ц, а тому суд дійшов висновку, що вказані обставини у відповідності до положень ст. ст. 610, 611, 614, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконанням ним свого обов’язку щодо своєчасного товару за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р. у вказаний період, а тому безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо поставки товару за договором у заявлений період – з 01.10.2016 р. по 26.10.2016 р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх належних та допустимих доказів, що б підтверджували вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання свого зобов’язання по поставці товару за договором після 26.10.2016 р. – скасування заходу до забезпечення позову, а саме заборони ТОВ „Княжицьке” вчиняти дії щодо збирання врожаю соняшника на земельних ділянках згідно з переліком у відповідності до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2016 р. у справі № 361/5364/16-ц.

Розрахунок пені від суми недопоставленого товару, виконаний позивачем, є невірним з вищевказаних підстав.

Правильний розрахунок пені від суми недопоставленого товару за договором у період з 27.10.2016 р. по 13.01.2017 р. наступний:

- період заборгованості – з 27.10.2016 р. – по 19.11.2016 р., сума недопоставленого товару – 641 516, 00 грн, кількість днів заборгованості – 24 дні, розмір облікової ставки НБУ – 15.00 %, 14.00 %.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

641516.00

27.10.2016 - 27.10.2016

1

15.0000 %

0.082 %*

525.83

641516.00

28.10.2016 - 19.11.2016

23

14.0000 %

0.077 %*

11287.88

641 516, 00 грн х 15.00 % х 2 х 1/365 = 525, 83 грн

641 516, 00 грн х 14.00 % х 2 х 23/365 = 11 287, 88 грн

- період заборгованості – з 20.11.2016 р. – по 13.01.2017 р., сума недопоставленого товару – 595 516, 00 грн, кількість днів заборгованості – 55 днів, розмір облікової ставки НБУ – 14.00 %.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

595516.00

20.11.2016 - 08.12.2016

19

14.0000 %

0.077 %*

8656.13

595516.00

09.12.2016 - 13.01.2017

36

14.0000 %

0.077 %*

16401.10

595 516, 00 грн х 14.00 % х 2 х 19/365 = 8 656, 13 грн

595 516, 00 грн х 14.00 % х 2 х 23/365 = 16 401, 10 грн

Отже, загальний розмір пені від суми недопоставленого товару за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р. у вищевказані періоди становить 36 870, 94 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми недопоставленого товару у вищевказані періоди у розмірі 36 870, 94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р., за порушення відповідачем граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, всього на загальну суму 124 348, 40 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку та штраф, передбачений договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р., за прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо поставки товару більш ніж на 10 календарних днів всього на загальну суму 128 303, 20 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 614 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов’язання, є нікчемним

Статтею 617 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що за порушення постачальником граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 10 % від вартості товару. (а не договору).

Розрахунок штрафу відповідно до п. 6.5. договору, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний штрафу відповідно до п. 6.5. за договором наступний:

- загальна вартість товару за видатковими накладними, по яким не складені, не підписані і не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні – 1 023 420, 00 грн (за виключенням видаткової накладної № 73 від 26.09.2016 р. на суму 220 064, 00 грн (ПДВ – 36 677, 33 грн)), розмір штрафу – 10, 00 %.

1 023 420, 00 грн х 10 % / 100 % = 102 342, 00 грн.

Отже, загальний розмір штрафу відповідно до п. 6.5. за договором поставки № 23/09 від 23.09.2016 р. становить 102 342, 00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу відповідно до п. 6.5. договору у розмірі 102 342, 00 грн.

Пунктом 6.6.1. договору передбачено, що за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів постачальник, крім пені (додатково) зобов’язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується постачальником незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх належних та допустимих доказів, що б підтверджували вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання свого зобов’язання по поставці товару за договором після 26.10.2016 р. – скасування заходу до забезпечення позову, а саме заборони ТОВ „Княжицьке” вчиняти дії щодо збирання врожаю соняшника на земельних ділянках згідно з переліком у відповідності до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2016 р. у справі № 361/5364/16-ц.

Розрахунок штрафу від суми недопоставленого товару відповідно до п. 6.6.1. договору, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми недопоставленого товару відповідно до п. 6.6.1. договору у розмірі 128 303, 20 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке” (ідентифікаційний код 38974159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін Груп” (ідентифікаційний код 38793733) 36 870 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят) грн 94 (дев’яносто чотири) коп. пені, 230 645 (двісті тридцять тисяч шістсот сорок п’ять) грн 20 (двадцять) коп. штрафу та судові витрати 4 012 (чотири тисячі дванадцять) грн 74 (сімдесят чотири) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін Груп” (ідентифікаційний код 38793733) в доход Державного бюджету України судові витрати 139 (сто тридцять дев’ять) грн 45 (сорок п’ять) коп. недоплаченого судового збору .

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

18 серпня 2017 р.