Тростянецький районний суд Сумської області

м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72

Справа №2-а-1602/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року Тростянецький районний суд

Сумської області

у складі: головуючого судді Шевченка В.С.

розглянувши в порядку скороченого провадження в м.Тростянець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі про стягнення недоплаченої соціальної допомоги «Дітям війни», -

встановив:

09.11.2010 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить поновити йому пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Тростянецькому районі та зобов'язати його здійснити перерахунок та сплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з січня 2010 р. по 01.11.2010 р. і довічно. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він належить до і соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач не здійснює зазначені виплати, посилаючись на відсутність коштів, тому вважає такі дії протиправними.

Відповідач подав до суду свої письмові заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 р. питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не врегульоване, в управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В зв'язку з чим управління Пенсійного фонду в Тростянецькому районі діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справу можливо розглянути в порядку скороченого провадження без участі сторін на підставі матеріалів, що є в справі, а сам позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка (а.с.7).

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.11 цього Закону було зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачеві виплачувалося щомісячно, починаючи із жовтня 2009 р. Згідно рішення Тростянецького районного суду від 26.10.2009 р., яке ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 р. було залишено в силі, позивачу надбавка, як дитині Війни, виплачена за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 16.10.2009 р. включно (а.с.8, 5).

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, дим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 р. територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 року.

Позивач просить здійснювати такі нарахування довічно. Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. А тому суд може вирішити дану справу лише в частині фактично порушених прав позивача, а вирішувати дану справу наперед, тобто в тій частині, де права позивача ще не порушені, суд не уповноважений. В зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача частково по день винесення судового рішення.

Так, на час розгляду судом позову положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими. Інший нормативний акт, що врегульовував би питання щодо розміру зазначеної соціальної виплати, відсутній. В зв'язку з чим при визначенні розміру належної відповідачу соціальної допомоги за 2010 рік, необхідно керуватися даною статтею, відповідно до якої розмір соціальної допомоги складає 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і складає з 01.01.2010 р. 695 грн., з 01.04.2010 р. - 706 грн., з 01.07.2010 р. - 709 грн. Таким чином, з 01.01.2010 р. по день винесення рішення суду позивачу підлягає виплаті: січень 695х30%=208,50 грн.; лютий 695х30%=208,50 грн.; березень 695х30%=208,50 грн.; квітень 706х30%=211,80 грн.; травень 706х30%=211,80 грн.; червень 706х30%=211,80 грн.; липень 709x301=212,70 грн.; серпень 709х30%=212,70 грн., вересень 709х30%=212,70 грн.; жовтень 723х30%=216,90 грн.; листопад (723/30)х18х30%=130,14 грн.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне - страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливе прийняти до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст.64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїх майном. Ніхто не можу бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автоматичне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто майно у визначенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, тай і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду /країни.

Враховуючи, що держава бере на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії і поклала виконання обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд «України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх обов'язків, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області за місцем проживання позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Тростянецькому районі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Зважаючи на те, що позивач є людиною похилого віку, необізнаний з законодавством та має незадовільний стан здоров'я, суд вважає за необхідне поновити пропущений строк для звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Керуючись ст.ст.7,11,41,70,71,160-163 КАС України, суд п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010 р. по день винесення рішення суду, тобто по 18.11.2010 р. включно з урахуванням виплачених коштів.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя