ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.

Справа № 804/2748/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача:

Конєвої С.О. Воробйовій П.В. Левицький В.А., Мухіна Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «СПАСЬКИЙ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування наказу №392-81 від 27.02.2017р., скасування постанов №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «СПАСЬКИЙ» звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та просить:

- скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №392-81 від 27.02.2017р.;

- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р.;

- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №80/4.1-12/259 від 29.03.2017р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 03.03.2017р. по 10.03.2017р. посадовою особою відповідача була проведена позапланова перевірка позивача за результатами якої був складений акт перевірки №80/4.1-12 від 10.03.2017р. на підставі якого 29.03.2017р. були прийняті оспорювані постанови про накладення на позивача штрафів у сумі 352000 грн. та 3200 грн. за порушення вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003р. за №1078, ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці». Позивач вважає, що оспорювані постанови про накладення штрафу прийняті неправомірно, оскільки підставою для проведення позапланової перевірки був лист Новомосковського ОУПФУ Дніпропетровської області від 07.02.2017р. №1298/07/14, який, на думку позивача, не є зверненням юридичної особи про порушення позивачем вимог законодавства, оскільки не містить будь-якої інформації про порушення, які спричинили шкоду правам, законним інтересам, безпеці держави та доказів, які підтверджують порушення позивачем законодавства про працю, а є лише повідомленням до управління Держпраці у Дніпропетровській області про надання інформації в електронному вигляді на виконання листів ПФУ та УПФУ в Дніпропетровській області від 11.02.2014р. До того ж, позивач зазначає, що у період з 07.11.2016р. по 21.11.2016р. Новомосковським УПФУ Дніпропетровської області була проведена планова перевірка щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.06.2010р. по 31.10.2016р., за якою порушень не було виявлено, оскільки позивачем з 01.05.2016р. посадові оклади було підвищено з 1450 грн. до 2800 грн., хоча розмір мінімальної заробітної сплати становив 1450 грн., а з 03.01.2017р. посадові оклади працівників позивача були підвищені до 4500 грн., тобто розмір мінімальних державних гарантій, встановлений ст.95 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» позивачем дотримано. Окрім того, позивач посилається і на те, що відповідачем було прийнято і припис 10.03.2017р. №80/4.1-12-58, який було виконано позивачем у повному обсязі 23.03.2017р. та відповідні документи про виконання припису були надані відповідачеві 29.03.2017р., а згідно ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання припису про усунення порушень, виявлених під час перевірки, фінансові та адміністративні санкції до суб'єкта господарювання та його посадових осіб не застосовуються. Представники позивача вказують також і на те, що абз.4 ч.2 ст.295 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді штрафу за недотримання мінімальних держаних гарантій в оплаті праці, проте індексація заробітної плати не віднесена до мінімальних державних гарантій ні КЗпП України, ні Законом України «Про оплату праці», ні Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». У додаткових поясненнях представники позивача вказують на те, що відповідачем не було враховано, що за наказом №97/1 від 27.12.2015р. було проведено індексацію заробітної плати працівникам позивача, ця індексація вказаним у постанові працівникам була нарахована згідно відомості за грудень 2016р., складеної 21.12.2016р., проте була виплачена пізніше через відсутність коштів у касі підприємства. Окрім того, представники позивача посилаються і на те, що індексація заробітної плати віднесена не до фонду основної заробітної плати, а до складу фонду додаткової заробітної плати згідно до п.п.2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5, а отже, вважають, що порушення в частині недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці позивачем відсутнє, а виявлені недоліки в частині несвоєчасної виплати працівникам індексації заробітної плати за грудень 2016р. були усунуті у встановлені у приписі строки, тому вважають,що згідно до ч.11 ст.7 вищенаведеного Закону, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем за оспорюваними постановами не було.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з неможливістю забезпечити участь свого представника (а.с.208).

Ухвалою суду від 05.07.2017р. у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача було відмовлено у зв'язку з не наданням відповідачем доказів в обґрунтування заявленого клопотання згідно до вимог п.4 ч.2 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином особисто під підпис у судовому засіданні 19.06.2017р., що підтверджується відповідною розпискою наявною у справі (а.с.196).

Разом з тим, представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні 19.06.2017р., проти позову заперечував, в усних поясненнях та у письмових запереченнях на позов у задоволенні даного позову просив відмовити посилаючись на те, що за п.1,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015р. №96, Положення про Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, затвердженого наказом від 04.02.2016р. №8 відповідач наділений повноваженнями з приводу проведення позапланових перевірок за зверненнями фізичних та юридичних осіб у сфері дотримання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке здійснюється за наявності згоди Держпраці України на їх проведення згідно до п.3 Порядку проведення перевірки посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальними органами, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012р. №390. Так,наказ про проведення перевірки позивача №392-П від 27.02.2017р. був прийнятий на виконання спільного листа органів Державної служби України з питань праці №6470/4.3-ДП-16, ДФС України №20631/7/99-99-13-04-01-17 та ПФУ №19703/03-10 від 14.06.2016р. за інформацією Новомосковського ОУПФУ №1298/07/14 від 07.02.2014р. про роботу з детінізації заробітної плати та виявлення фактів тіньової зайнятості, що входить до предмету перевірки саме з додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю. На підставі вказаного листа Держпраці надало згоду на проведення позапланових перевірок для подальшого використання при наявності інформації від ПФУ. У вказаному вище листі Новомосковського ОУПФУ у Дніпропетровській області містилась інформація та перелік страхувальників про нарахування заробітної плати у розмірі, меншому мінімальної заробітної плати, а також по яких відсутнє повідомлення про прийняття на роботу, отримані територіальним органом ПФУ зі Звіту по єдиному внеску позивача та є підставою для проведення позапланової перевірки у відповідності до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Окрім того, позивач отримав направлення на проведення перевірки, допустив посадових осіб до її проведення, фактично визнавши законність її проведення. З огляду на вказане представник відповідача вважає, що підстави для скасування оспорюваного наказу відсутні. Що стосується протиправності винесення відповідачем постанов про накладення штрафів на позивача за оспорюваними постановами, відповідач зазначає, що у ході проведення перевірки було встановлено, що відповідно до наданих документів заробітна плата за грудень 2016р. не виплачувалась двічі на місяць та виплачена з порушенням строків її виплати, що є порушенням вимог ч.1, ч.2, ч.3 ст.115 КЗпП України та ч.1, ч.3 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; на підприємстві відсутній колективний договір, що порушує вимоги ст.2 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ч.1 ст.11 КЗпП України; правила внутрішнього трудового розпорядку затверджені керівником підприємства, замість затвердження трудовими колективами, що порушує вимоги ст.142 КЗпП України. Також, представник відповідача зазначає, що у ході вибіркової перевірки було встановлено, що з 01.05.2016р. по 31.12.2016р. посадові оклади у деяких працівників залишилися без змін та індексація заробітної плати працівникам у грудні 2016р. не нараховувалась та не виплачувалась в порушення вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці». Вказані порушення позивачем були усунуті та прийнятий у ході припис було виконано позивачем про що було повідомлено позивача листом разом із копіями доданих документів від 28.03.2017р., який отриманий відповідачем був 29.03.2017р., проте, документи подані не за адресою відповідача - м. Дніпро, вул. Казакова, 3, а за місцезнаходженням посадової особи, яка проводила перевірку - м. Дніпро, вул. Я.Мудрого (вул.Ленінградська) б.46-А. При цьому, представник відповідача вказує на те, що позивач не звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи 29.03.2017р. та із заявою про проведення позаплановою перевірки з метою з'ясування перевірки виконання припису відповідача та ступінь їх виконання, що може підтверджуватися лише актом перевірки відповідача, а тому штрафні санкції застосовані до позивача правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

За приписами ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надані представником відповідача усні пояснення з приводу даного позову у судовому засіданні 19.06.2017р., подані відповідачем письмові заперечення на позов, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу 05.07.2017р. за відсутності представника відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.07.2017р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «СПАСЬКИЙ» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Спаське, вул. Козинця, буд.81, що підтверджується копією статуту позивача (а.с.12-16).

27.02.2017р. Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області був прийнятий наказ №392-П «Про призначення позапланової перевірки» за змістом якого на підставі листа Новомосковського ОУПФУ Дніпропетровської області від 07.02.2017р. №1298/07/14 за згодою Держпраці на проведення перевірки від 22.07.2016р. №7738/4/4.1-ДП-16 посадовій особі відповідача з 03.03.2017р. по 10.03.2017р. доручено провести позапланову перевірку додержання законодавства про працю ТОВ «АПК Спаський», що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.36).

Так, на підставі вказаного наказу, посадовою особою відповідача у період з 03.03.2017р. по 10.03.2017р. була проведена позапланова перевірка позивача за результатами якої був складений акт перевірки за №80/4.1-12 від 10.03.2017р. за висновками якого, встановлені порушення вимог трудового законодавства, що підтверджується копією відповідного акту перевірки (а.с.22-35).

На підставі вказаного акту перевірки, посадовими особами відповідача було прийнято припис про усунення виявлених порушень від 10.03.2017р. за №80/4.1-12-58 зі строком його виконання до 10 квітня 2017р. (а.с.37-38);

Як видно зі змісту листа позивача за вих.№24 від 28.03.2017р., який був отриманий відповідачем 29.03.2017р. (вх.№4021 від 29.03.2017р.), на виконання вимог припису, позивачем усунуті виявлені порушення та забезпечено виконання вимог вищевказаного припису з наданням копії підтверджуючих документів (а.с.56-101).

Разом з тим, 29.03.2017р. уповноваженими особами відповідача були прийняті постанови про застосування до позивача штрафних санкцій за виявлені вище порушення, а саме:

- постанову про накладення штрафу №80/4.1-12/259 від 29.03.2017р. за порушення ст.2 Закону України «Про колективні договори і угоди», ч.1 ст.11, ч.2 ст.97 КЗпП України, ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці», ст.142 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн. (а.с.20-21).

- постанову про накладення штрафу №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. за порушення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, ст.95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» на позивача накладено штраф у розмірі 352000 грн. (а.с.17-19).

Позивач оспорює вищевказаний наказ №392-П від 27.02.2017р. на проведення перевірки позивача, постанови про накладення на позивача штрафів №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. та просить їх скасувати посилаючись на те,що вони прийняті протиправно, оскільки припис позивачем було виконано у строки, визначені вказаним приписом, а тому згідно до ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для часткового задоволення позову в частині скасування постанов відповідача про накладення на позивача штрафів №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р., а позовні вимоги про скасування наказу №392-П від 27.02.2017р. не підлягають задоволенню.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю) їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У ( далі - Закон №877), а порядок нарахування та виплати заробітної плати, відповідальність у сфері недотримання норм законодавства про працю врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП) та Законом України «Про оплату праці», а також Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 (далі - Порядок №1078).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача у частині скасування наказу відповідача №392-П від 27.02.2017р. суд виходить з наступного.

Пунктами 1,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних пільг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За п.1 Положення про Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держпраці від 04.02.2016р. №8 Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п.5 п.4 вказаного Положення Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю.

У відповідності до вимог ст.6 Закону №877 встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, виявлення та підтвердження недостовірних даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичній особі, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно ст.7 Закону №877 для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід та предмет перевірки.

За ч.6 ст.7 вказаного Закону №877 передбачено, що за результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходу - ч.7 ст.7 Закону №877.

Згідно ч.8 ст.7 Закону №877 припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що відповідачеві надані повноваження щодо проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері дотримання суб'єктами господарювання законодавства про працю на підставі виданого відповідачем наказу, направлення, за результатами таких позапланових перевірок посадові особи відповідача наділені повноваженнями на складання актів, приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів, які є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання у визначені у них строки. Разом з тим, суб'єкт господарювання за вказаними нормами має право не допустити до перевірки посадових осіб відповідача, якщо вони не пред'явили документи, передбачені ст. 6 Закону №877.

Так, як свідчать матеріали справи оспорюваний наказ №392-П від 27.02.2017р. про проведення позапланової перевірки позивача був прийнятий на підставі звернення Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 07.02.2017р. №1298/07/14 за згодою Держпраці на проведення перевірки від 22.07.2006р. з питань додержання позивачем законодавства про працю (а.с.36,39,131).

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем за вказаним наказом посадова особа відповідача була допущена позивачем до проведення позапланової перевірки, здійснила таку перевірку, за результатами позапланової перевірки на підставі вказаного оспорюваного наказу уповноваженою особою відповідача був складений акт перевірки та прийнятий розпорядчий документ - припис про усунення виявлених у ході проведення перевірки порушень у строк до 11.04.2017р., що підтверджується у судовому засіданні як матеріалами справи, так і не спростовано будь-якими доказами про недопущення посадових осіб відповідача до перевірки та поясненнями самих представників сторін.

При цьому, ні у позові, ні у судовому засіданні представники позивача не навели обґрунтованих підстав, які б свідчили про те, що відповідачем були не дотримані під час проведення позапланової перевірки на підставі оспорюваного наказу будь-які норми Закону №877 та з урахуванням того, що позивачем посадові особи були допущені до проведення позапланової перевірки, що фактично свідчить про те, що позивач погодився з підставами для її проведення.

Судом не приймаються до уваги доводи представників позивача про те, що лист Новомосковського ОУПФУ не є зверненням юридичної особи та не містить фактів порушень саме позивачем вимог законодавства про працю, з огляду на те, що як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, так і вбачається з вказаного листа №1298/07/14 він містив додаткову інформацію у електронному вигляді про нарахування підприємствами, у тому числі і підприємством позивача, заробітної плати у розмірі, меншому мінімальної заробітної плати та перелік підприємств-страхувальників по яких відсутнє повідомлення про прийняття на роботу згідно отриманих пенсійним фондом звітів по єдиному внеску, що є підставою для проведення позапланової перевірки, у тому числі і позивача.

Окрім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про скасування наказу відповідача №392-П від 27.02.2017р., суд виходить із того, що зі змісту оспорюваного наказу видно, що строк проведення позапланової перевірки за оспорюваним наказом уже сплинув, отже оспорюваний наказ вичерпав свою дію та, у такому випадку, не призводить до ефективного захисту прав і обов'язків позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем під час проведення позапланового заходу було дотримано вимог вищенаведеного чинного законодавства, вручено позивачеві наказ та інші документи, які дають право відповідачеві на проведення позапланової перевірки, що не спростовано представниками позивача у судовому засіданні, до того ж, позивачем допущено посадових осіб до перевірки, що фактично свідчить про те, що позивач погодився з підставами проведення такої перевірки, оспорюваний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому будь-які обґрунтовані підстави для скасування вищевказаного оспорюваного наказу у адміністративного суду відсутні.

Враховуючи наведене позовні вимоги позивача про скасування наказу відповідача №392-П від 27.02.2017р. не підлягають задоволенню.

Водночас, позовні вимоги позивача про скасування постанов відповідача про накладення на позивача штрафів за порушення законодавства про працю №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. у розмірі 3200 грн. та 352000 грн. відповідно підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 8 ст.265 КЗпП передбачено, що порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абазами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

А абзацами 1, 4 ст.265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина 11 ст.7 Закону №877 визначає, що у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Таким чином, вказані норми свідчать про те, що відповідачеві надані повноваження по накладенню фінансових санкцій на юридичних осіб, які використовують найману працю та їх посадових осіб за недотримання вимог законодавства про працю за умови невиконання такими суб'єктами господарювання у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час перевірки.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за результатами проведеної перевірки був прийнятий припис про усунення порушень, виявлених під час перевірки від 10.03.2017р. за №80/4.1-12-58 зі змісту якого видно, що позивачеві наданий строк для усунення порушень та забезпечення виконання вимог припису до 11.04.2017р. про що необхідно письмово інформувати про виконання припису Управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Я.Мудрого, 46а, кім.1 (а.с.37-38).

Також, позивачем на виконання вищевказаного припису були вчинені ряд дій, направлених на виконання припису відповідача, у тому числі і по виплаті індексації заробітної плати працівникам підприємства за грудень 2016р., а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також інші дії на виконання припису відповідача, що підтверджується відповідними копіями видаткових касових ордерів від 23.03.2017р., відомостей на отримання заробітної плати та індексації, положення про оплату праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, копіями наказів, протоколами загальних зборів трудового колективу від 20.03.2017р.(а.с.56-101).

Вказані документи на виконання припису відповідача була направлені за адресою відповідача, яка зазначена у приписі (м. Дніпропетровськ, вул. Я.Мудрого, 46а, кім.1) та прийняті відповідачем за вх.№4021 від 29.03.2017р., що підтверджується відповідною відміткою відповідача на листі позивача №24 від 28.03.2017р., а також і підтверджено представником відповідача у судовому засіданні (а.с.56).

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи, що позивачем 29.03.2017р., тобто у строк, встановлений у приписі (до 11.04.2017р.), було забезпечено виконання припису відповідача від 10.03.2017р., у відповідача були відсутні обґрунтовані правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за оспорюваними постановами №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. за результатами перевірки від 10.03.2017р. з урахуванням вимог ч.11 ст.7 Закону №877, якою передбачено, що у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

При цьому, судом критично оцінюються доводи представника відповідача про те, що позивач подав документи на виконання припису не на ту адресу відповідача, з огляду на те, що позивачем правомірно подані документи за адресою, яка була зазначена у приписі та вказане твердження не може бути підставою для правомірності застосування фінансових санкцій до позивача за умови виконання ним припису у встановлені строки.

Є безпідставними і посилання представника відповідача на те, що доказом виконання припису може бути лише проведена позапланова перевірка щодо повноти виконання припису позивачем, яка не проводилась, так як позивач не звертався з таким питанням до відповідача та те, що позивач не подав клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи з приводу застосування до нього фінансових санкцій за оспорюваними постановами, оскільки представник відповідача у судовому засіданні сама підтвердила факти виконання позивачем вимог припису у повному обсязі позивачем саме 29.03.2017р. та наведені представником відповідача обставини не можуть свідчити про обґрунтованість застосування відповідачем фінансових санкцій за оспорюваними постановами за умови виконання припису, у встановлений у ньому строк та з урахуванням ч.11 ст.7 Закону №877.

Також суд не погоджується із доводами відповідача про застосування до позивача штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці внаслідок не нарахування та не виплати працівникам позивача індексації заробітної плати у порушення вимог Інструкції №1078 у грудні 2016р. з огляду на те, що як встановлено в судовому засіданні, а також і підтверджено доказами, така індексація за грудень 2016р. вищенаведеним працівникам була нарахована 21.12.2016р., що підтверджується відповідною відомістю від 21.12.2016р., яка була передана в подальшому до виплати касиру підприємства ОСОБА_11, проте вказані кошти по індексації були виплачені із затримкою через відсутність готівкових коштів у касі підприємства саме у грудні 2016р., що підтверджується письмовими поясненнями працівників підприємства, наявні у справі (а.с.104-111).

При цьому, слід зазначити, що зі змісту наданих суду документів, а також і у самих оспорюваних постановах вказується, що посадові оклади працівників підприємства (мінімальна заробітна плата) становили з 01.05.2016р. та з 01.12.2016р. на місяць на рівні 1800 грн., 1600 грн., 2800 грн., тоді як мінімальна заробітна плата у державі складала з 01.05.2016р. - 1450 грн., а з грудня 2016р. - 1600 грн. згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 20016р.», що не оспорювалося представником відповідача у ході судового розгляду даної справи.

Отже, при встановленні працівникам посадових окладів (мінімальної заробітної плати) у період з 01.05.2016р. та з 01.12.2016р. позивачем було дотримано мінімальних державних гарантій в оплаті праці, які встановлені державною згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016р.

До того ж, слід зазначити, що індексація заробітної плати не належить до фонду основної заробітної плати, а належить до фонду оплати додаткової заробітної плати згідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» та п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5.

А за приписами ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до інших державних соціальних гарантій, а отже, не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки індексація не є основним джерелом існування, а тому і застосування штрафних санкцій до позивача за недотримання строків та порядку виплати індексації працівникам підприємства у грудні 2016р. за абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є безпідставним та таким, що суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

За таких обставин, суд не вбачає порушень позивачем, які виразилися у недотриманні мінімальних державний гарантій в оплати праці, що стали підставою для застосування відповідачем штрафу до позивача за постановою №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. у розмірі 352000 грн.

Разом з тим, судом не може бути прийнята до уваги та покладена в основу даного судового рішення постанова Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.05.2017р. у справі №183/1390/17 щодо притягнення виконавчого директора позивача ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП, якою було закрито провадження у справі за відсутністю складу правопорушення, з огляду на те, що зміст вказаної постанови не містить будь-яких обставин та доводів, встановлених судом, що стосуються саме виявлених порушень норм законодавства про працю у ході проведення перевірки, яка стала підставою для прийняття оспорюваних постанов, а тому вказане судове рішення не може бути підставами для звільнення від доказування обставин у даній справі у розумінні ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не змогла надати та навести обґрунтованих доказів та підстав, які б свідчили про обґрунтованість прийнятих відповідачем оспорюваних постанов з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні щодо виконання позивачем припису у повному обсязі у встановлений у приписі строк та з урахуванням вимог ч.11 ст.7 Закону №877.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача при прийнятті оспорюваних постанов про накладення штрафів від 29.03.2017р., суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законів України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині скасування постанов про накладення штрафів на позивача за №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з наведеного, слід стягнути бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5238 грн. понесені позивачем згідно платіжного доручення №385 від 26.04.2017р. та квитанції №18597375-1 від 23.05.2017р. (а.с.10,41а) з урахуванням часткового задоволення позову та вимог ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «СПАСЬКИЙ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування наказу №392-81 від 27.02.2017р., скасування постанов №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р. - задовольнити частково.

Скасувати постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафів за №80/4.1-12/259, №80/4.1-12/260 від 29.03.2017р.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з рахунків бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул.Казакова, буд.3, ідентифікаційний код 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «СПАСЬКИЙ» (51263, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Спаське, вул. Козинця, буд. 81, ідентифікаційний код 31190269) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5238 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім грн.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений -10.07.2017р.

Суддя

С.О. Конєва