ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-220/10/0224

Головуючий у 1-й інстанції: Ставнійчук В.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

До Томашпільського районного суду Вінницької області 07.12.2010 року звернулась ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 24.12.2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірним дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 27 грудня 2010 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 24.12.2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни, має статус дитини війни і має право, відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На момент звернення позивачки до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у звязку з чим вона звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, позивачці щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України Про соціальний захист дітей війни має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, у якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обовязку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 грудня 2010 року, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права.

Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Враховуючи, що про своє порушене право позивачка мала відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.

У зв`язку зі зверненням позивачки до суду 07 грудня 2010 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача до 07 червня 2010 року залишити без розгляду.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, окрім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Право позивачки на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України Про соціальний захист дітей війни.

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, у даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обовязок своєчасної та повної виплати підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

У силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до положень частини 3 статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області задовольнити частково .

Постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійоного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування починаючи з 07.06.2010 року по 24.12.2010року.

Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.06.2010 року, - залишити без розгляду.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

ОСОБА_3