-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2-918/10
ПОСТАНОВА
іменем України
"26" квітня 2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області про поновлення строку на звернення до суду, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни
ВСТАНОВИВ:
19.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області (далі – відповідач) про захист соціальних прав шляхом стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни за 2006-2009 роки в сумі 5249,90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що є отримувачем пенсії та дитиною війни, якому відповідач ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області в 2006, 2007, 2008, 2009 роках не призначав та не проводив нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни " у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього ОСОБА_3, а в 2008 - 2009 роках виплата щомісячного підвищення до пенсії проводилася в меншому розмірі.
Посилаючись на те, що відповідач з 01.01.2006 ,01.01.2007, 01.01.2008, 01.01.2009 років не призначав зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про призупинення дії ст.6 ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни", позивач просив позов задовольнити, стягнувши щомісячне підвищення до пенсії за період з січня 2006 року по 31.12.2009 року в твердій сумі.
Поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права позивач мотивував тим, що про порушення свого права дізнався на початку 2007 року у зв’язку з прийняттям 09.07.2007 року рішення Конституційним Судом України.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Представник відповідача - ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області - в судове засідання не з'явився, надав суду письмове заперечення про невизнання позову, зазначаючи, що після прийняття 09.07.2007 року та 22.05.2008 року рішень Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни через законодавче врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на нарахування підвищення до пенсії дітям війни. В 2006 році Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не визнавався Конституційним Судом неконституційним. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є отримувачем пенсії та дитиною війни, якому відповідач управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області не призначав протягом 2006-2007 років та не проводив нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього ОСОБА_3, а в 2008 - 2009 роках зазначена виплата проводилася на підставі ст. 6 ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни", в яку були внесені зміни ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ОСОБА_3 України від 19.01.2006 № 3367-IV “Про внесення змін до ОСОБА_3 України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” до ОСОБА_3 України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього ОСОБА_3, а новою редакцією статті 110 ОСОБА_3 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статею 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуются у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 ОСОБА_3 України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджено не було.
Щодо дослідження в 2010 році судом питання відповідності (конституційності) ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституції України, то слід зазначити, що суд загальної юрисдикції користується певною дискрекцією щодо розгляду цих питань, але лише за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою шляхом зупинення розгляду справи і звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання відповідності Конституції законів. У суду на час розгляду справи немає підстав для зупинення розгляду справи у зв'язку з необхідністю визначитися у питанні відповідності ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституції України, оскільки юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні нормативно-правові акти (абзац 1 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.11.01 р № 15-рн/2001), оскільки на час розгляду справи Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не є чинним.
За відсутності визнання ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" неконституційним у суду не має права визнавати, що відповідач діяв неправомірно, порушив ч.2 ст. 19 Конституції України.
Щодо безпосереднього застосування судом ст. 22 ч. 3 Конституції України з підстави того, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" суперечить цій конституційній нормі.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли правовідносини, що розглядаються судом законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт прийнятий Верховною Радою суперечить Конституції України. В даних правовідносинах питання отримання дітьми війни підвищення до пенсії в 2006 році були врегульовані законами і цих законів було два : "Про соціальний захист дітей війни", і "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і виясняти питання чи суперечить Конституції України нормативно-правовий акт ( за виключенням закону) можливо лише, як уже було сказано вище, за відсутності законів, а вони існують, і крім них, інших нормативно-правових актів, що регулюють ці відносини немає. І тому безпосередньо застосовувати конституційну норму є невірним, питання можливо вирішувати лише в рамках відповідності (конституційності) цих законів Конституції України.
Також щодо безпосереднього застосування судом ст. 22 ч. 3 Конституції України з підстави того, що спірні правовідносини є змістом цієї норми, суд зазначає, що вона за змістом є конституційною нормою загального характеру і правовідносини в сфері соціального захисту, які є предметом судового розгляду, нею не врегульовані.
Тому вимоги позивача за 2006 рік задоволенню не підлягають з підстав необґрунтованості.
З 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього ОСОБА_3, з 22.05.2008 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним пункту 41 Розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України за 2008 рік", яким було внесено зміни в ст. 6 ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни" управління ПФУ у Вознесенському районі не призначило підвищення до пенсії дітям війни у розмірі, передбаченому ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни".
Існуюче (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено діючими законами.
Так, згідно ст.6 ОСОБА_3 України від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим ОСОБА_3 не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни" Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим ОСОБА_3.
09 липня 2003 року був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було запроваджено термін мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим ОСОБА_3. Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього ОСОБА_3 мінімальний розмір
пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим ОСОБА_3. У частині 1 статті 6 ОСОБА_3 зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. ОСОБА_3 України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено в законодавчому порядку. Норма статті 28 ОСОБА_3 України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією закону щодо спору про соціальні виплати (підвищення до пенсії дитини війни), не пов'язаного з спором про виплату з системи пенсійного забезпечення. Недотримання цієї імперативної норми порушує публічний порядок і ці твердження підтверджені ухвалою Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року (справа 2-25/2009).
Підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни"(ст.7) виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивача на нарахування підвищення до пенсії дітям війни, передбаченого ст.6 ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є порушенням, яке створило для позивача ситуацію непевності стосовно реалізації ним зазначеного права .
Тому, доводи відповідача про відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії дітям війни, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність, тому позовні вимоги за періоди з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року є необґрунтованими при пропуску строку звернення до суду, а вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.08.2008 року по 10.03.2009 року є обґрунтованими, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Позовні вимоги за період з 10.03.2009 року по 31.12.2009 року є обґрунтованими, тобто в межах річного строку на звернення до суду, з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.05.2008 року у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», який підлягає застосуванню як нормативно-правовий акт вищої сили відносно постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, якою керувався відповідач, проводячи нарахування підвищення до пенсії у розмірі, зазначеному у цій постанові.
Згідно ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Розгляд зазначеної категорії спорів до 10.03.2010 року здійснювався в порядку адміністративного судочинства, який був введений в дію з 01.09.2005 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов міг бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися (а не могла дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. З огляду на зміст зазначеної норми процесуального права, її положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише в тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного адміністративного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного
права про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалося, суд повинен відмовити не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Відповідач - управління ПФУ в Вознесенському районі - посилався в своїх письмових запереченнях на пропуск строку звернення до суду.
Для правильного обчислення строку звернення до суду важливим є визначення його початкового моменту. Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує з моменту, коли особа повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивач не міг не знати про факт порушення його прав. Крім того, за виплатами, право вимоги за якими виникає не одноразово (одночасно), а послідовно протягом певного часу (щомісячно, щорічно) строк звернення до суду обчислюється окремо за кожною з вимог ( з моменту виникнення відповідного права вимоги). Адже з моменту публікації цього рішення в офіційному виданні вважається, що це рішення було доведене до невизначеного кола осіб, тобто до всього населення України, включаючи і позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212- 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни за 2006 рік, з 01.01.2007 по 09.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року в зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 10.03.2009 року в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Вознесенському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплату з 10.03.2009 року по 31.12.2009 року ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії дитині війни у відповідності до ОСОБА_3 України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після виготовлення рішення в повному об’ємі та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заява про апеляційне оскарження.
Рішення в повному об’ємі виготовлено 26 квітня 2010 року.
Суддя: О.Є.Старжинська
скопійовано
-
скопійовано
-
