Провадження № 3/643/3656/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017

17 серпня 2017 року місто Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Сугачова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу, яка надійшла від УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 41,

за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1, працюючи на посаді завідувача неврологічного відділення КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня №17», будучи, згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, суб’єктом відповідальності за правопорушення пов’язані з корупцією, як посадова особа юридичної особи публічного права, який наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, відповідно статуту КЗОЗ, порушив і встановлені Законом вимоги, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення реального чи потенціального конфлікту інтересів, та не повідомив про наявність реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника, що виразилось у прямому підпорядкуванні, близького родича, сина ОСОБА_2, який займає посаду лікар-невропатолог, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав повністю, пояснив суду, що дійсно працює на посаді завідуючого неврологічним відділенням КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня №17». Однак, на посаду лікаря-невропатолога свого сина не призначав, не підписує йому накази про відпустку, преміювання, заробітну плату, тощо. Господарським забезпеченням також не займається. Всі ці обов’язки покладені на головного лікаря лікарні.

Захисник ОСОБА_3 підтримав позицію ОСОБА_1, зазначив, що складання протоколу відносно останнього є помилковим, та з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII. Вказав, що закон не забороняє працювати у прямому підпорядкуванні особам, які працюють у юридичних особах публічного права, але не є працівниками державних органів чи держслужбовцями. Для них обов’язок повідомляти при прийняття на роботу працюючих родичів у Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII не закріплений. За змістом статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII «Обмеження спільної роботи близьких осіб» не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб лише особи, перелічені в пунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону. ОСОБА_1 такою особою не являється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, прийшов до наступного.

Згідно ст.ст. 245, 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б однієї ознаки складу адміністративного правопорушення, виключає його наявність.

Корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.

Судом встановлено, ОСОБА_1, працюючи на посаді завідувача неврологічного відділення КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня №17», не повідомив про наявність реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника, що виразилось у прямому підпорядкуванні, близького родича, сина ОСОБА_2, який займає посаду лікар-невропатолог.

Відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол від 01.07.2017 № 161 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII потенційний конфлікт інтересів відрізняє від реального. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Окрім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об’єктивний вираз, а також часовий взаємозв’язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з витребуваної у КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» документації, завдання та обов’язки забезпечувати організацію лікувально-профілактичної, адміністративно-господарської та фінансової діяльності Установи (лікарні), організовувати роботу з добору, розстановки й використання медичних кадрів, здійснювати заходи щодо раціонального і ефективного використання встановленої системи оплати праці, розглядати і затверджувати Положення про структурні підрозділи Установи (лікарні) та посадові інструкції працівників, тощо, покладено саме на головного лікаря ОСОБА_4, а не на завідуючого неврологічним відділенням ОСОБА_1.

Далі, право видавати накази та усні розпорядження, які є обов’язковими для виконання всіма працівниками Установи (лікарні), здійснювати підбір та розстановку кадрів, прийом і звільнення працівників Установи (лікарні) у встановленому чинним законодавством порядку, заохочувати та накладати стягнення на працівників Установи, вносити пропозиції про нагородження працівників Установи (лікарні) є лише у головного лікаря ОСОБА_4.

Накази про відпустки, листи тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 також підписані головним лікарем ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, як завідуючим неврологічним відділенням.

Такі факти підтверджено копіями посадових інструкцій ОСОБА_1 та ОСОБА_5, копіями наказів та листів непрацездатності.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак реального конфлікту інтересів.

Окрім цього, відповідно до ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, «Обмеження спільної роботи близьких осіб», особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Тобто, обов’язок повідомити про працюючих близьких осіб в органі, на посаду в якому вони претендують, покладено саме на тих осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не на тих осіб, які вже там працюють.

Тому, така вимога Закону не відноситься до ОСОБА_1, і в даному випадку, він не є суб’єктом, на який вона поширюється.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження як в судовому засіданні, так і при вивченні та дослідженні витребуваної документації у КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня №17».

Таким чином, аналізуючи обставини, за яких складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки до суду не надано доказів на підтвердження наявності реального конфлікту інтересів при виконанні ОСОБА_1 своїх службових повноважень, а можливий потенційний конфлікт не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки Законом України «Про запобігання корупції» розмежовані потенційний та реальний конфлікт інтересів.

Отже, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись: ст.ст. 7, 172-7, 247 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП - закрити у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.О. Сугачова