ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

УХВАЛА

04.08.2017

Справа № 34/3-8/160

За заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Державного агентства резерву України

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство аграрної політики України

про стягнення 130614067 грн. 93 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від заявника (стягувача): Сєров Є.І. - представник за довіреністю № 10-481/д від 02.08.2016

від боржника: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 позов Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено повністю; стягнуто з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом заборгованість у розмірі 130614067 грн. 93 коп. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн. 00 коп.

25.01.2001 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 18.04.2001 рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 залишено без змін.

Ухвалою Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 у справі № 8/160 поновлено строк дії наказу на примусове виконання рішення суду від 25.01.2001 у справі № 8/160.

25.04.2001 Вищий арбітражним судом України на примусове виконання ухвали Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 видано наказ, яким наказано стягнути з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, рахунок в Державному казначействі № 35303300102 в Національному банку України, МФО 300001, код ЄДРПОУ 24362860, реєстраційний рахунок № 22020112000100/2) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ, провул. Несторівський, 3-5) 130614067 грн. 93 коп. заборгованості та 1700 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 змінено порядок та спосіб виконання Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160; стягнуто з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом (01601, МСП, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 00034016) з усіх рахунків, відкритих відповідно до чинного законодавства, на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390, п/р 26000053100339 в Філії "Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 321842) 102555442 грн. 93 коп. заборгованості, 1700 витрат по сплаті державного мита.

18.09.2008 на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 залишено без змін.

04.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160

В обґрунтування даної заяви заявник зазначає, що 25.05.2009 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 №34/3-8/160 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №12979679 від 25.05.2009; постановою від 12.06.2009 виконавче провадження №12979679 було зупинене; постановою від 10.08.2009 виконавче провадження №12979679 було поновлене. 22.06.2017 заявник звернувся до відділу примусового виконання рішень з заявою щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №12979679, однак заявникові стало відомо, що виконавче провадження №12979679 завершене 14.05.2013 з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». В той же час, скаржник зазначає, що він не отримував ні наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 №34/3-8/160, пі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013, що унеможливило звернення заявником з цим наказом для пред'явлення його до виконання. За наведених обставин, скаржник просить суд визнати поважними причини пропуску строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 до виконання та відновити строк для пред'явлення цього наказу до виконання.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу вказану заяву передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160; розгляд призначено на 21.07.2017.

21.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від заявника (стягувача) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

21.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли письмові пояснення, відповідно до яких боржник зазначає про недоведеність стягувачем обставин поважності пропущення ним строку пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 розгляд заяви відкладено до 04.08.2017.

24.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення, згідно з якими державний виконавець зазначає про неможливість надати копію матеріалів виконавчого провадження, оскільки такі матеріали знищено, в підтвердження чого надає акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2017; натомість державним виконавцем надано інформаційну довідку з ЄДРВП.

02.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від заявника (стягувача) надійшли письмові пояснення, згідно з якими заявник зазначає, що наказ було повернуто не у зв'язку зі встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а у зв'язку з запровадженням нового порядку - відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; перебіг строку пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 №34/3-8/160 до виконання закінчився у 2016 році.

04.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви з підстав відсутності достатньої кількості представників для ведення справ у суді.

У судове засідання 04.08.2017 з'явився представник заявника (стягувача), надав усні пояснення.

Представники боржника та третіх осіб у судове засідання 04.08.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, за адресами, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується протоколом судового засіданні від 21.07.2017 (боржник), наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103043096587 (третя особа 1) та копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до яких поштове відправлення третій особі 2 вручене 27.07.2017.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності боржника та третіх осіб в судовому засіданні 04.08.2017 до суду не надходило.

При цьому, щодо клопотання боржника про відкладення розгляду заяви, суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників боржника бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. При цьому, в силу ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкладення розгляду даної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160, за відсутності представників боржника та третіх осіб, враховуючи також, що їх неявка не перешкоджає розгляду вказаних заяв по суті.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160, суд встановив такі обставини.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 позов Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено повністю; стягнуто з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом заборгованість у розмірі 130614067 грн. 93 коп. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн. 00 коп.

25.01.2001 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 18.04.2001 рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 залишено без змін.

Ухвалою Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 у справі № 8/160 поновлено строк дії наказу на примусове виконання рішення суду від 25.01.2001 у справі № 8/160.

25.04.2001 Вищий арбітражним судом України на примусове виконання ухвали Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 видано наказ, яким наказано стягнути з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, рахунок в Державному казначействі № 35303300102 в Національному банку України, МФО 300001, код ЄДРПОУ 24362860, реєстраційний рахунок № 22020112000100/2) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ, провул. Несторівський, 3-5) 130614067 грн. 93 коп. заборгованості та 1700 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 змінено порядок та спосіб виконання Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160; стягнуто з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом (01601, МСП, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 00034016) з усіх рахунків, відкритих відповідно до чинного законодавства, на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390, п/р 26000053100339 в Філії "Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 321842) 102555442 грн. 93 коп. заборгованості, 1700 витрат по сплаті державного мита.

18.09.2008 на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 залишено без змін.

Судом встановлено, що стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160.

Судом встановлено, що 25.05.2009 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №12979679 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 (копія постанови долучена до заяви).

Судом встановлено, що 12.06.2009 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №12979679 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до розгляду судом скарги на дії державного виконавця (копія постанови долучена до заяви).

Судом встановлено, що 10.08.2009 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №12979679 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 (копія постанови долучена до заяви).

Судом встановлено, що 22.06.2017 стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою від 22.06.2017 №10/1317 щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №12979679, оскільки з 10.08.2009 стягувач не отримував жодних відомостей щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 (копія заяви та реєстру передачі документів з відміткою про отримання Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України долучена до заяви).

З інформаційної довідки ВП-спецрозділ з Єдиного реєстру виконавчих проваджень від 20.07.2017 щодо виконавчого провадження №12979679 вбачається, що 11.11.2009 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору; 14.05.2013 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). В обґрунтування вказаної постанови державним виконавцем, зокрема, зазначено про те, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01.01.2013.

Так, вказана інформаційна довідка ВП-спецрозділ з Єдиного реєстру виконавчих проваджень від 20.07.2017 щодо виконавчого провадження №12979679, з огляду на ненадання державним виконавцем первинних документів виконавчого провадження як таких, що знищені, оцінена судом як належний доказ у підтвердження того, які саме постанови були винесені державним виконавцем в межах виконавчого провадження №12979679.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, що був чинним на дату видачі наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160, у редакції від 20.02.2007, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

За таких обставин, в силу положень ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160 до виконання - до 18.09.2011, про що зазначено в наказі.

Як встановлено судом, стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160.

Як встановлено судом, 25.05.2009 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №12979679 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160.

За змістом ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як встановлено судом, 14.05.2013 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченком О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника), що підтверджується інформаційною довідкою ВП-спецрозділ з Єдиного реєстру виконавчих проваджень від 20.07.2017 щодо виконавчого провадження №12979679.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV в редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Так, строк пред'явлення виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до виконання переривався у зв'язку з його пред'явленням до виконання в порядку п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV; з огляду на винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, строк пред'явлення такого виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення - тобто з 14.05.2013 по 14.05.2016.

При цьому, в обґрунтування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем, зокрема, зазначено про те, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01.01.2013.

З цього приводу суд зазначає, що пункт 9 ч. 1 ст. 47 Закону, який передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, то у даному разі, виходячи зі змісту обґрунтувань повернення, викладених державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013, такі обставини не є законодавчими заборонами на звернення стягнення на майно боржника. Крім того, норми, які встановлювали заборону на звернення стягнення на майно певних боржників, передбачали: Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу», Закон України «Про виконавче провадження», Закон України «Про державний матеріальний резерв». При цьому, останній встановлював, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти. що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Передача майна, необхідного для забезпечення зберігання матеріальних цінностей державного резерву і закріпленого за цими підприємствами, установами і організаціями, у тому числі в оренду, здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, іншого майна - на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відповідно до законодавства. Разом з тим, вказані закони не встановлювали заборону щодо звернення стягнення на кошти боржника.

В той же час, викладені у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві обґрунтування підстав повернення виконавчого документа стягувачеві, не містять жодної вказівки на існування будь-яких законодавчих заборон щодо стягнення з боржника грошових коштів, які могли би слугувати підставами для повернення виконавчого документа стягувачеві в порядку п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону.

Так, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно зі статтею 3 якого встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення Державної казначейської служби України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Так, суд зазначає, що державний виконавець у постанові від 14.05.2013 послався на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», водночас суд, враховуючи викладені виконавцем у постанові обставини повернення, самостійно здійснює встановлення правової природи підстав повернення виконавчого документа, з метою встановлення порядку поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Відтак, викладені у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013 обставини не свідчать про існування загальних законодавчих заборон щодо стягнення з боржника грошових коштів, які могли би слугувати підставами для повернення виконавчого документа стягувачеві в порядку п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, а свідчать про необхідність виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 в порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З огляду на наведене, враховуючи, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві було винесено державним виконавцем 14.05.2013, суд доходить висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а не з моменту закінчення дії заборони (оскільки такої не було), тобто строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 встановлюється з 14.05.2013 по 14.05.2016, отже, на дату звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання та її розгляду судом, строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 є таким, що сплинув.

Згідно з приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, чинного на дату звернення до суду з даною заявою та на дату її розгляду заяви судом також передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Суд зазначає, що підставою для поновлення строку пред'явлення наказу до виконання в силу ст. 119 Господарського процесуального кодексу України є існування обставин поважності пропуску такого строку. Такі причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, заявник зазначає, він не отримував жодних документів, винесених у межах виконавчого провадження №12979679, з серпня 2009 року, в тому числі не отримував постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013 у межах виконавчого провадження №12979679 та самого виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 суд зобов'язав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП№12979679 (у повному обсязі) з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160; докази направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№12979679 від 14.05.2013.

Разом з тим, 24.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення, згідно з якими державний виконавець зазначає про неможливість надати копію матеріалів виконавчого провадження, оскільки такі матеріали знищено, в підтвердження чого надає акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2017; з огляду на наведене, державним виконавцем надано інформаційну довідку з ЄДРВП.

За змістом ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV в редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.05.2013, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд зазначає, що саме державний виконавець повинен довести, що ним вчинялись всі дії, передбачені законом, необхідні для належного виконання його обов'язків.

Оскільки Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як органом, що виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та на якого покладено обов'язок з доведення факту відправлення стягувачеві документів, не надано суду жодних доказів у підтвердження направлення стягувачеві такого виконавчого документу - наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 разом з постановою в межах виконавчого провадження №12979679 від 14.05.2013, враховуючи, що стягувач факт отримання будь-яких документів щодо даного виконавчого провадження з серпня 2009 року заперечує, у суду відсутні підстави вважати, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлялись на адресу стягувача постанова, винесена в межах виконавчого провадження №12979679, від 14.05.2013 та виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку, що стягувач був позбавлений реальної можливості пред'явити наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до виконання протягом строку його пред'явлення до виконання після переривання, у період з 14.05.2013 по 14.05.2016, а також до моменту звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання, що, за висновками суду свідчить про поважність причин пропуску стягувачем строку пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до виконання.

При цьому, щодо доводів боржника, що стягувач повинен належним чином слідкувати за станом виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Стягувач як сторона виконавчого провадження, яка зацікавлена у виконанні рішення суду, має право слідкувати за станом виконавчого провадження, в тому числі шляхом ознайомлення у будь-який час з матеріалами виконавчого провадження (ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV та ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII), в тому числі з урахування встановлених законом строків здійснення виконавчого провадження.

Водночас, за змістом ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 18.09.2008, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк виконання наказу суду в межах виконавчого провадження №12979679 було порушено, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено 25.05.2009, тоді-як постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - 14.05.2013 (судом враховано, що виконавче провадження №12979679 зупинялось за постановою від 12.0.2009 та постановою від 10.08.2009 було поновлене).

Відтак, сукупні у справі докази дають підстави для висновку про наявність у стягувача обґрунтованих підстав вважати, що виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160, перебуває на виконанні, з огляду на недотримання державним виконавцем в цілому строків здійснення виконавчого провадження.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що стягувач не міг пред'явити наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до виконання протягом строку пред'явлення до виконання, оскільки фізично такий наказ (за наслідками винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) не був йому відправлений, тоді-як стягувач, за висновками суду, правомірно сподівався на те, що цей наказ перебуває на виконанні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, виконання рішення є обов'язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.

З огляду на вищенаведене, враховуючи також висновки суду щодо поважності причин пропуску стягувачем строку пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до виконання, суд вважає за необхідне поновити строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160.

2. Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, МСП, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016), з усіх рахунків, відкритих Державному комітету України з державного матеріального резерву відповідно до чинного законодавства на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390, п/р №26000053100339) в Філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» м. Київ, МФО 321842) 102 555 442 (сто два мільйони п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 93 коп. заборгованості, 1700 (одна тисяча сімсот) грн. витрат по сплаті державного мита.

3. Строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі 34/3-8/160 до 05.08.2020.

Суддя І.М. Отрош