копія
Справа № 678/483/17
Провадження № 2-а-678-26/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2017 року смт. Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Ходоровського І.Б.,
за участю секретаря Козка Л.М.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №2 Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Возного Ігоря Борисовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком» про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
04 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій працівника поліції щодо складання постанови серії АР №220134 від 26 квітня 2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення ч. 3 ст. 121 КУпАП незаконними, визнати вказану постанову протиправною, скасувати її, провадження у справі закрити.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказаною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за керування транспортним засобом без проходження обов'язкового технічного контролю. Вважає цю постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки легковий автомобіль ЗАЗ TF69YO (державний номер НОМЕР_1) був наданий йому підприємством ТОВ «Мегаком», де працює на посаді медичного представника, виключно для службового використання, службових поїздок, а не для перевезення вантажів та пасажирів, без мети отримання прибутку і тому не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Зауважив, що господарська діяльність TOB «Мегаком» не пов'язана із наданням будь-яких послуг, у тому числі і перевезень, а основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля фармацевтичними товарами. В день складення інспектором оскаржуваної постанови в автомобілі також знаходився інший працівник TOB «Мегаком» - ОСОБА_3, яка також була направлена разом із ним у відрядження, але факт знаходження в автомобілі ще однієї особи та належність автомобіля юридичній особі не вказує на те, що він здійснював перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
Позивач в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, згідно поданих заперечень просить справу розглянути у його відсутність, у задоволенні позову відмовити.
При цьому посилається на те, що близько 10 год. 26 квітня 2017 року на стаціонарному посту Бохни №1 Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області був зупинений автомобіль ЗАЗ TF69YO (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_1 Під час перевірки документів встановив, що водій не провів обов'язковий технічний контроль транспортного засобу згідно ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» адже транспортний засіб належить ТОВ «Мегаком», ОСОБА_1 керував транспортним засобом як працівник цього підприємства, а оскільки видом діяльності ТОВ «Мегакон» є в тому числі роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, тому вказаний транспортний засіб використовується для перевезення вантажів - фармацевтичних виробів для отримання прибутку.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Нормами ч. 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У п. 11 ч. 1 ст. 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. З ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Тобто, складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП не є обов'язковим.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №220134 від 26 квітня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що 26 квітня 2017 року о 09 год. 50 хв. він керував транспортним засобом ЗАЗ TF69YO, номерний знак НОМЕР_1, на а/д Стрий-Знам'янка» 320 км, який підлягає обов'язковому технічному контролю, але якого він не пройшов в порушення вимог п. 31.3 «б» ПДР України чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, від 02 листопада 2010 року, автомобіль НОМЕР_2, 2010 року випуску, належить ТОВ «Мегаком».
Наказом від 31 жовтня 2016 року ТОВ «Мегаком» з метою підвищення ефективності використання і утримання в належному технічному стані автотранспортного засобу автомобіль НОМЕР_2 закріплено за ОСОБА_1
Згідно наказу ТОВ «Мегаком» від 21 квітня 2017 року медичних працівників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направлено у відрядження з м. Хмельницького до м. Вінниці терміном на 1 день 26 квітня 2017 року з метою участі у зборах працівників ТОВ «Мегаком». Вид транспорту:ЗАЗ TF69YO державний номер НОМЕР_1.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28 грудня 2016 року видами діяльності ТОВ «Мегаком» є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (21.20), оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (47.73).
Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У п. 31 ПДР України, встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
В п.п. «б» п. 31.3 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Згідно ч. 2 цієї статті обов'язковому технічному контролю не підлягають, зокрема:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
У ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
Згідно ч. 9 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» на кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України (ч. 4 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»).
На виконання вимог ч. 4 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» Кабінет Міністрів України постановою від 30 січня 2012 року № 137 затвердив Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів.
У п. 3 вказаного Порядку передбачено, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
За вимогою власника обов'язковий технічний контроль транспортного засобу, який зареєстрований в установленому порядку, але не підлягає обов'язковому технічному контролю, проводять за процедурою, визначеною цим Порядком.
Відповідно до п.п. 15 п. 2 означеного Порядку транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
В абз. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов'язкового технічного контролю.
Отже, із наданих позивачем документів вбачається, що транспортний засіб належить юридичній особі, а позивач, як працівник юридичної особи, є відповідальним за утримання цього транспортного засобу. Одним із видом діяльності юридичної особи, працівником якої є позивач, є торгівля, яка передбачає отримання прибутку.
Оскільки транспортний засіб використовується в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи в цілому, у позивача на час проведення перевірки документів працівником поліції протокол перевірки технічного стану транспортного засобу відповідно до Порядку був відсутній, тому висновок відповідача про керування позивача транспортним засобом, що своєчасно не пройшов технічного огляду, є правомірним.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідачем оцінено наявні докази, повно і об'єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через Летичівський районний суд Хмельницької області апеляційної скарги.
Постанова суду, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя підпис І.Б. Ходоровський
Суддя Летичівського
районного суду І.Б.Ходоровський
