ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року

Справа № 916/3160/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого,

Ємельянова А.С.,

Стратієнко Л. В.,

розглянувши матеріали касаційної

скарги

державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту)

на

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.17 та рішення господарського суду Одеської області від 23.01.17

у справі

господарського суду Одеської області №916/3160/16

за позовом

державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту)

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік"

про

стягнення 196617,82дол США, що еквівалентно 5114375,94грн. за курсом НБУ станом на 31.10.16

за участі представників сторін:

від позивача - Болохонова О.В.,

від відповідача - Шарапа М.О.,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) звернулися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" 196 617,82дол. США, що станом на 31.10.2016 еквівалентно 5 114 375,94грн. по курсу Національного банку України. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до договору від 24.11.2015 №9-П-АМПУ-15, ТОВ "Портінвест Лоджистік" надавали послуги з агентування суден, що здійснювали каботажні рейси під іноземним прапором та заходили до морського порту Маріуполь. Стверджуючи, що ними було розраховано корабельний збір для суден під іноземним прапором, які здійснювали каботажні рейси та агентувались товариством за ставкою як для суден, які виконують рейси у каботажному плаванні під Державним прапором України, ДП "АМПУ" у відповідності до роз'яснення Міністерства інфраструктури України від 16.11.2015 №11/2459-15, донарахували корабельний збір та виставили рахунки відповідачу за вказані суднозаходи на загальну суму 196 617,82дол. США, яка не була сплачена.

23.01.2017 рішенням господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін 12.04.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Лавриненко Л.В., Лашин В.В., Богатир К.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Мотивуючи висновки, покладені в основу прийнятих рішень, господарські суди зазначили, що відповідно до п. 2.4 Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316, ставки корабельного збору для суден у закордонному плаванні застосовуються незалежно від того, під яким прапором вони плавають, а ставки корабельного збору для суден у каботажному плаванні застосовуються тільки для суден, що виконують рейси у каботажному плаванні під Державним прапором України. Враховуючи, що виставлені рахунки по оплаті портових зборів, у тому числі корабельного збору, були оплачені відповідачем у повному обсязі, стягнення різниці між раніше оплаченими рахунками та доранахованими сумами портового збору із застосуванням ставки для суден у закордонному плаванні, є безпідставним, оскільки відповідачем корабельний збір, як і інші портові збори, було сплачено ще до виходу суден з морського порту.

У касаційній скарзі державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Із матеріалів справи видно, що 24.11.2015 між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Портінвест Лоджистік" було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 9-П-АМПУ-15, змістом якого є надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту; послуги із забезпечення проведення криголамних робіт протягом періоду оголошеної льодової кампанії.

Згідно пунктів 3.1., 3.2. договору ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під Державним прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу.

Відповідно до п.7.1. договору він набуває чинності з 01.01.2016 р. і діє до 31.12.2016 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін.

Як установлено судами попередніх інстанцій, виконуючи свої договірні зобов'язання, позивач надав послуги суднозаходу для суден Copan (Беліз), Juliana (Мальта), Нatice C (Панама), АТА (Панама), що підтверджується відповідними актами приймання - передачі та лоцманськими квитанціями.

Виставлені позивачем рахунки за надані ним послуги з суднозаходу у травні - червні 2016 р. оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У подальшому позивачем було донараховано відповідачу корабельний збір за вхід - вихід суден Copan (Беліз), Juliana (Мальта), Нatice C (Панама), АТА (Панама) на загальну суму 196 617,82 дол. США.

19.09.2016 супровідним листом №17-01-13/1383 позивач надіслав зазначені рахунки відповідачу.

10.10.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 17-09-19-10П про оплату донарахованого корабельного збору згідно рахунків від 19.09.2016, у відповідь на яку відповідач надіслав лист від 02.11.2016 № 331/2016 про відмову в задоволенні вимог позивача, мотивуючи їх безпідставністю.

Відповідно до ст.85 Кодексу торговельного мореплавства під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Пунктом 1.3. Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316 (надалі - порядок), портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно п.2.4. Порядку ставки корабельного збору для суден у закордонному плаванні застосовуються незалежно від того, під яким прапором вони плавають. Ставки корабельного збору для суден у каботажному плаванні застосовуються тільки для суден, що виконують рейси у каботажному плаванні під Державним Прапором України.

Статтею 131 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що каботажні перевезення - це перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Відповідно до ст.132 цього Кодексу міжнародні перевезення - це перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Із матеріалів справи видно, що Міністерство інфраструктури України листами від 28.04.2016 № 4162/55/10-16, від 28.04.2016 № 4159/55/10-16, від 28.04.2016 № 4161/55/10-16, від 28.04.2016 № 4158/55/10-16, було надано дозволи на каботажні перевезення між морськими портами Маріуполь, Южний, Іллічівськ, Одеса та Бердянськ кожному із суден, щодо яких виник спір у цій справі.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ЦК України, Митного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Господарські суди правильно врахували положення ч.1 ст.97 Митного кодексу України, відповідно до яких під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного перевезення між органами доходів і зборів або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, на іноземне судно.

Узявши до уваги встановлені фактичні обставини справи, зважаючи на положення чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суди обох інстанцій обгрунтовано відхилили твердження позивача про те, що корабельний збір слід було розраховувати та сплачувати по ставкам, які діють для суден закордонного (міжнародного) плавання, оскільки для суден, які виконують рейси у каботажному плаванні під іноземним прапором, ставки корабельного збору не встановлені. При цьому, положення наказу №316, Кодексу торгівельного мореплавства України, Митного кодексу України не передбачають можливість прирівняти судна у каботажному плаванні під іноземним прапором до суден закордонного (міжнародного) плавання.

Беручи до уваги викладене, господарські суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що судна стосовно яких виник спір, здійснювали каботажні перевезення з дозволу Міністерства інфраструктури України, що узгоджується зі ст.131 КТМ України. Отже до цих суден має застосовуватись ставка корабельного збору у каботажному плаванні, що й було зроблено позивачем, останнім виставлено відповідні рахунки, які оплачені відповідачем. Виходячи з чого, судами обох інстанцій правильно зазначено, що подальші донарахування із застосуванням ставок у закордонному плаванні на вже сплачені відповідачем у повному обсязі рахунки до виходу суден з порту, суперечать вимогам чинного законодавства України та є неправомірними.

У відповідності до положень ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналіз змісту касаційної скарги державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) свідчить про неврахування заявником приписів зазначених процесуальних норм, а доводи скарги фактично зводиться до викладення та аналізу обставин справи, посилання на необхідність переоцінки доказів у справі, їх додаткову перевірку та достовірність, що не може бути здійснено судом касаційної інстанції, враховуючи межі повноважень суду, які визначені вищевикладеними нормами.

Відповідно до ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст.111^{5, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Маріупольського морського порту) залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.17 та рішення господарського суду Одеської області від 23.01.17 у справі №916/3160/16 - без змін.

Головуючий суддя

В.Я. Карабань

Суддя

А.С. Ємельянов

Суддя

Л.В. Стратієнко