Головуючий у 1-ій інстанції Давидовська Т.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Курило В.П., Мальованого Ю.М.

при секретарі Марченко Я.О.

за участю:

представників відповідача Щепіхіної В.В., Повещенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за апеляційною скаргою відповідача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі ОКП «Донецьктеплокомуненерго») про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Зазначав, що з 10.08.2007 року по 02.10.2014 року працював на посаді директора Відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа».

На день звільнення йому не була виплачена заробітна плата за період з 01.05.2014 року по 02.10.2014 року у розмірі 17 095,78 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 8132,04 грн., заробітна плата за жовтень 2014 року у розмірі 609,76 грн. Зазначена заборгованість була стягнута на його користь рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року (справа № 219/5690/2014-ц).

Заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2014 року по 02.10.2014 року у розмірі 17 095,78 грн. йому виплачена 27.04.2015 року, заборгованість за компенсацією за невикористану відпустку у розмірі 8 132,04 грн. та заробітна плата за жовтень 2014 року у розмірі 609,76 грн. виплачені 02.06.2015 року.

Посилаючись на порушення відповідачем встановлених строків виплати заробітної плати, що призвело до її знецінення, просив з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, нарахованої за період з травня по жовтень 2014 року, у розмірі 9 411,05 грн. (а.с. 2-5, а.с. 91-93 т.1).

29 лютого 2016 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на ті ж самі обставини, просив:

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, нарахованої за період з травня по жовтень 2014 року, у розмірі 9 400 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.04.2015 року по день фактичного розрахунку (а.с. 132-134 т. 1).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 9 400 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. Стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь держави судовий збір у сумі 609,00 грн. (а.с. 12-14 т. 2).

На зазначене судове рішення відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 9 400 грн., судового збору у розмірі 609,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю(а.с. 24-28 т. 2).

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Щепіхіна В.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 27.12.2016 року № юр/3457 (а.с. 231 т. 1), Повещенко Л.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 14.08.2017 року № 1892 (а.с. 78 т. 2), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені телефонограмою, яка зареєстрована у журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області 08.08.2017 року за № 3492 (а.с. 62-63 т. 2). 10.08.2017 року представник позивача надіслала письмові пояснення, в яких просила розглянути справу у відсутність позивача та його представника, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін (а.с. 67-68 т. 2).

Від позивача ОСОБА_4 до апеляційного суду поштою надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які ним не підписані (а.с. 69-70 т. 2), а тому посилання на них є неможливим.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, оскільки відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та розподілу судових витрат зміні з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в трудових правовідносинах з 10.08.2007 року по 02.10.2014 року. Наказом № 212-к від 02.10.2014 року звільнений з посади директора Відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» за власним бажанням на підставіст. 38 КЗпП України.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року у справі № 219/5690/2014-ц, яке в частині стягнення заборгованості по заробітній платі набрало законної сили, встановлено, що заборгованість відповідача ОКП «Донецьктеплокомуненерго» перед позивачем по заробітній платі складає: невиплачена заробітна плата за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року - 17 095,98 грн., заробітна плата за жовтень 2014 року - 609,76 грн., компенсація за невикористану відпустку - 8 132,04 грн. Зазначена заборгованість рішенням суду стягнута на користь ОСОБА_4 (а.с. 63-67 т. 1).

Заборгованість по заробітній платі у сумі 17 095,98 грн. позивачу виплачена 27.04.2015 року; заборгованість по заробітній платі за жовтень 2014 року у сумі 609,76 грн. та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 8 132,04 грн. - 02.06.2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 1808 від 27.04.2014 року, № 2413, № 2414 від 02.06.2014 року (а.с. 52-54 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлено факт затримки у виплаті заробітної плати, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що затримка виплати належних позивачу на день звільнення сум заробітної плати сталася не з вини відповідача, а через настання обставин непереборної сили, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» уразі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.06.2017 року в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені сторонами не оскаржується.

Тобто, враховуючи, що рішення суду оскаржується лише відповідачем та лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.06.2017 року лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного:

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю, ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Законом України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до частини 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші (статті 1, 2).

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом частини 2 ст. 2 цього Закону у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з пунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток входять до фонду додаткової заробітної плати.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що компенсація за невикористану відпустку є додатковою заробітною платою, на яку також розповсюджується дія Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року у справі № 219/5690/2014-ц, яке в частині стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без змін рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19.05.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2015 року, встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» порушено строки виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з травня 2014 року по 02 жовтня 2014 року у розмірі 17 095,78 грн., встановлені ст. 115, ст. 116 КЗпП України. Суд також встановив, що при звільненні із заробітної плати позивача були незаконно утримані на покриття заборгованості підприємству компенсація за невикористану відпустку у розмірі 8 132,054 грн. та заробітна плата за жовтень 2014 року у розмірі 609,76 грн., які стягнув на користь позивача (а.с. 63-67 т. 1).

Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовлено у заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2015 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 17 095,78 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 8 132,054 грн. та заробітної плати за жовтень 2014 року у розмірі 609,76 грн. (а.с. 8-10 т. 2).

Відповідно до частини 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Платіжними дорученнями № 1808 від 27.04.2014 року, № 2413, № 2414 від 02.06.2014 року підтверджується, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» перерахувало позивачу заборгованість по заробітній платі у сумі 17 095,98 грн. 27.04.2015 року, заборгованість по заробітній платі за жовтень 2014 року у сумі 609,76 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8132,04грн. - 02.06.2015 року(а.с. 52-54 т. 1).

Тобто, матеріалами справи доведена затримка виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з травня 2014 року по 02 жовтня 2014 року у сумі 17 095,78 грн. та у сумі 609,76 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 8 132,054 грн.більш, ніж на один календарний місяць, що є підставою для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок).

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 19.12.2011 року у справі № 6-58цс11, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, згідно з яким у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми доходу, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 р., до ліквідації заборгованості.

Згідно довідки, яка була видана Відокремленим підрозділом «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» 09.10.2014 року, заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 095,78 грн. складається з заборгованості по заробітній платі: травень 2014 року - 3 929,93 грн., червень 2014 року - 2 555,91 грн., липень 2014 року - 4 657,02 грн., серпень 2014 року - 918,74 грн., вересень 2014 року - 2 014,32 грн., жовтень 2014 року - 3 019,86 грн. (а.с. 25 т. 1). Саме на підставі цієї довідки від 09.10.2014 року на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 095,78 грн. рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року у справі № 219/5690/2014-ц.

Виходячи з зазначених сум нарахованої, але своєчасно не виплаченої заробітної плати, строків її фактичної виплати 27.04.2015 року та 02.06.2015 року, наведений в рішенні суду розрахунок компенсації втрати частини доходу відповідає п. 4 Порядку. Визначені судом прирост індексу споживчих цін щодо невиплаченого доходу за відповідний місяць та загальний розмір компенсації 9 400 грн. відповідають розрахунку, який був наданий відповідачем (а.с. 87, а.с. 108 т. 1), та позивачем не оскаржуються.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем було порушено строки виплати заробітної плати за період з травня по жовтень 2014 року, затримка склала більше, ніж один календарний місяць, що призвело до втрати позивачем частини грошових доходів, а тому вони підлягають компенсації.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості по заробітній платі 17 095,78 грн. була визначена рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що в довідці про розмір заборгованості із заробітної плати від 09.10.2014 року відсутні відомості щодо утримання (або не утримання) у відповідному порядку податків і зборів у зв'язку з чим ця довідка не може бути використана при визначенні суми невиплаченої заробітної плати, на яку позивач вимагає нарахувати компенсацію, є необґрунтованими.

По-перше, в рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року зазначення «без урахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів» застосовано лише до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 25 837,58 грн., яка не є предметом позову по цій справі. Стягуючи на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 17 095,78 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8 132,04 грн. та заробітну плату за жовтень 2014 року у сумі 609,76 грн., суд таке застереження не зазначав (а.с. 63-67 т. 1).

По-друге, в матеріалах справи є довідка, яка була видана Відокремленим підрозділом «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» 13.10.2014 року за № б/н, згідно якої позивачу нарахована заробітна плата: за травень 2014 року - 9 932,83 грн., за червень 2014 року - 6 464,62 грн., за липень 2014 року - 8 906,40 грн., за серпень 2014 року - 2 226,60 грн., за вересень 2014 року - 8 269,86 грн., за жовтень 2014 року - 14 704,17 грн. В цій же довідці зазначено про суми, які були утриманні з цієї заробітної плати, як податок з доходів фізичних осіб, та ЄСВ (а.с. 105 т. 1). Тобто, цією довідкою підтверджується, що з нарахованої заробітної плати позивача відповідачем, як податковим агентом, були утримані податки та інші обов'язкові платежі.

Застосовуючи арифметичний розрахунок, апеляційним судом визначено, що після утримання податків і обов'язкових платежів позивачу згідно довідки від 13.10.2014 року № б/н, належала до сплати заробітна плата: за травень 2014 року - 8 138,96 грн., за червень 2014 року - 5 297,11 грн., за липень 2014 року - 7 297,90 грн., за серпень 2014 року - 1 824,47 грн., за вересень 2014 року - 6 846,89 грн., за жовтень 2014 року - 12 008,70 грн.

В довідці, яка була видана Відокремленим підрозділом «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» 09.10.2014 року, зазначена заборгованість по заробітній платі, зокрема: травень 2014 року - 3 929,93 грн., червень 2014 року - 2 555,91 грн., липень 2014 року - 4 657,02 грн., серпень 2014 року - 918,74 грн., вересень 2014 року - 2 014,32 грн., жовтень 2014 року - 3 019,86 грн. (а.с. 25 т. 1), що є значно меншою, ніж нарахована позивачу заробітна плата, в тому числі після утримання податків і обов'язкових платежів, яка зазначена в довідці від 13.10.2014 року № б/н (а.с. 105 т. 1), що свідчить про те, що сума заборгованості по заробітній платі в довідці від 09.10.2014 року зазначена після утримання податків і обов'язкових платежів.

По-третє, відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

За даними бухгалтерського обліку підприємство обліковує свої зобов'язання з оплати праці перед працівником після утримання податків і інших обов'язкових платежів, що є саме заборгованістю по заробітній платі.

Довідка від 09.10.2014 року Відокремленим підрозділом «Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» видана саме про заборгованість по заробітній платі станом на 08.10.2014 року (а.с. 25 т. 1), тобто про невиплачені позивачу суми заробітної плати після утримання податків і інших обов'язкових платежів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести яка сума заробітної плати позивачу нарахована за спірний період, чи утримані з неї податки та інші обов'язкові платежі, яка сума належала позивачу до сплати після утримання з неї податків та інших обов'язкових платежів, яка сума фактично виплачена та яка сума складає заборгованість із заробітної плати.

Проте відповідач будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що судом не з'ясована заборгованість по заробітній платі після утримання податків і обов'язкових платежів, що суми заборгованості, зазначені в довідці від 09.10.2014 року, не можуть бути використані при визначенні суми невиплаченої заробітної плати, на яку позивач вимагає нарахувати компенсацію, не надав.

Навпаки, в супереч цим своїм доводам, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції надав розрахунок компенсації, в якому виходив саме з сум невиплаченої заробітної плати, зазначених в довідці від 09.10.2014 року (а.с. 87, а.с. 108 т. 1).

Доводи апеляційної скарги про те, що право на компенсацію у позивача виникло після встановлення рішенням суду від 11.02.2015 року обов'язку виплатити позивачу спірну суму заробітної плати (наявність спору унеможливлює виплату цієї суми раніш), що сума такої заробітної плати підлягає компенсації лише у разі затримки виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на один і більше календарних місяців, що на день перерахування позивачу заробітної плати строки виконання судового рішення про стягнення заробітної плати порушені не були і відповідно підстави для нарахування компенсації відсутні, є необґрунтованими.

По-перше, стягнута за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2015 року сума заборгованості по заробітній платі не була спірною. Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути на його користь нараховану, але не виплачену йому заробітну плату у сумі 17 095,78 грн., не оспорюючи її розмір. Заявляючи позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати за жовтень 2014 року у сумі 609,76 грн. та компенсації за невикористану відпустку у сумі 8 132,04 грн., позивач їх розмір також не оспорював, оспорював лише законність утримання цих сум з його заробітної плати на погашення заборгованості перед відповідачем. Обов'язок виплатити позивачу стягнуті рішенням суду від 11.02.2015 року суми заборгованості з заробітної плати встановлений не рішенням суду, а законодавством про оплату праці, зокрема, ст. 115, ст. 116 КЗпП України, який відповідачем до ухвалення рішення суду виконаний не був.

По-друге, п. 4 Порядку передбачає обчислення суми компенсації лише єдиним способом, а саме, як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період невиплати грошового доходу.

Заробітна плата за травень, червень, липень, серпень, вересень 2014 року позивачу була нарахована своєчасно, проте її виплата в строки, встановлені ст. 115 КЗпП України, відповідачем здійснена не була. ЇЇ виплата здійснена позивачем 27.04.2015 року, а тому суд обґрунтовано виходив з того, що затримка у виплаті заробітної плати за травень 2014 року мала місце з червня 2014 року по 27.04.2015 року, за червень 2014 року - з липня 2014 року по 27.04.2015 року, за липень 2014 року - з серпня 2014 року по 27.04.2015 року, за серпень 2014 року - з вересня 2014 року по 27.04.2015 року, за вересень 2014 року - з жовтня 2014 року по 27.04.2015 року, при цьому індекс інфляції за квітень 2015 року до розрахунку не включав.

Компенсація за невикористану відпустку та заробітна плата за жовтень 2014 року позивачу у зв'язку із звільненням також була нарахована своєчасно, але не була виплачена у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України. Їх виплата позивачу здійснена 02.06.2015 року, а тому суд обґрунтовано виходив з того, що затримка у виплаті цих доходів мала місце з листопада 2014 року по 02.06.2015 року, при цьому індекс інфляції за червень 2015 року до розрахунку не включав.

Жодним нормативним актом не передбачено, що період невиплати нарахованого, але не виплаченого відповідачем грошового доходу, спір щодо розміру якого відсутній, слід обчислювати з дати набрання законної сили судовим рішенням, яким своєчасно не виплачені позивачу суми стягнуті в примусовому порядку.

Правова позиція, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, не може бути застосована у цій справі, оскільки у справі № 6-43цс14 мають місце інші обставини, а саме, на час звернення Особи 1 до суду їй взагалі не була нарахована сума компенсації за роботу у вихідні дні, яку вона просила стягнути.

Доводи апеляційної скарги про те, що затримка виплати належних позивачу сум заробітної плати відбулася не з вини відповідача, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України від 28.08.2014 року № 2644, що порядок компенсації грошових доходів громадян внаслідок несвоєчасної їх виплати з причин настання форс-мажорних обставин на сьогоднішній день не встановлено, що відповідно до ст. 617 ЦК України відповідач має бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки таке сталося внаслідок непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є необгрунтованими.

Порядок компенсації грошових доходів громадян внаслідок несвоєчасної їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, визначені Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким не передбачено особливостей щодо строків виплати працівнику заробітної плати та розрахунку при звільненні, встановлених статтями 115, 116 КЗпП України.

Статтею 14^{1 Закону України від 02.12.1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.}

^{Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.}

^{Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.}

^{Статтею 617 ЦК України, на яку посилається відповідач, також передбачені саме підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.}

^{Відповідно до частини 1 ст. 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.}

^{Проте компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.}

^{Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013, Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.}

^{Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).}

^{Тобто, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, про що зазначено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».}

^{Враховуючи зазначене, підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 617 ЦК України відсутні.}

^{Правові позиції, які викладені в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.03.2016 р. у справах №№ 6-364цс16, 6-365цс16; від 11.05.2016 р. у справі № 6-383цс16; від 25.05.2016 р. у справі № 6-948цс16, до спірних правовідносин щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, не відносяться, оскільки в зазначених справах спір стосувався саме відповідальності роботодавця, яка встановлена ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, обов'язковою умовою для покладення якої на підприємство є наявність вини підприємства.}

^{Відповідно до частини 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.}

^{Положенню частини 2 ст. 233 КЗпП України дано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. N 9-рп/2013, згідно якого васпекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.}

^{Враховуючи зазначене, суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.}

^{Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.}

^{Згідно ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI саме на роботодавця покладається обов'язок із нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці (ст. 14.1.222).}

^{Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (ст. 168.1.1).}

^{Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (ст. 168.1.2).}

^{Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.}

^{Суд першої інстанції зазначене не врахував, постановивши рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, яка є додатковою заробітною платою, суд не поклав на відповідача, який при виплаті компенсації є податковим агентом, обов'язок щодо нарахування та утримання при виплаті цих сум податків та інших обов'язкових платежів, передбачених законом. Зазначене відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, а саме, доповнення його абзацом наступного змісту: Зобов'язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при виплаті ОСОБА_4 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 9 400 грн. утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.}

^{При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував. Від його сплати він звільнений на підставі п. 1 статті 5 Закону України від 8.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».}

^{Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.}

^{Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду (19.11.2015 року) у разі подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.}

^{Згідно ст. 8 Закону України від 28.12.2014 р. № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2015 року складала 1 218 грн.}

^{Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у сумі 9 400,00 грн., з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487,20 грн. (9 400,00 грн. х 1%, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 487,20 грн. (1 218 х 0,4).}

^{Судом першої інстанції розмір судового збору визначено в сумі 609,00 грн., розрахунок в рішенні суду не наведено. Зазначений розмір не відповідає вимогам частини 3 ст. 88 ЦПК України, ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні.}

^{Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області,}

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року в частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_4 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 9 400 грн. змінити, доповнивши абзацом наступного змісту:

Зобов'язати Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» при виплаті ОСОБА_4 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 9 400 грн.утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року в частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь держави судового збору у сумі 609,00 грн. змінити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03337119, юридична адреса: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, провулок Земляний, 2) на користь держави судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп. за наступними реквізитами: отримувач - УДКСУ у м. Бахмуті Донецької області, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача -31212206780015, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО - 834016.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: В.П. Курило

Ю.М. Мальований