ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року

Справа № 921/350/16-г/3

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),

Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на рішення та постанову

Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017

у справі

№ 921/350/16-г/3 Господарського суду Тернопільської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

До третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Брайоні Холдінгс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд"

Про

Відшкодування майнової шкоди в розмірі 32292224,80 грн.,

за участю представників:

від позивача: Слесарчук В.М.,

від відповідача: Сліпченко О.В.,

від третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2016 у справі № 921/350/16-г/3 відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків про відшкодування майнової шкоди в розмірі 32292224,80 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б.-головуючого, Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2016 у справі 921/350/16-г/3 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 921/350/16-г/3, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі скаржник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14 (набрало законної сили - 22.06.2015 з дати набрання законної сили рішенням апеляційного суду) звернуто стягнення на кукурудзу 3 класу в кількості 14678284 кг, власником якої є ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в даній справі), шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною 2201,92 грн за 1 тонну відповідно до оригіналів подвійних складських свідоцтв, виданих ТОВ "Блек Брайоні Холдінгс".

При примусовому виконанні зазначеного рішення суду від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14 встановлена відсутність у БОРЖНИКА ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" зерна, на яке необхідно звернути стягнення, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві від 30.12.2015 в рамках виконавчого провадження № 48738925.

Предметом даного позову є вимога ПАТ "УкрСиббанк про стягнення з відповідача 32292224, 80 грн. завданої майнової шкоди, що становить вартість відсутнього зерна.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, у даному випадку це - відшкодування збитків як позадоговірний спосіб захисту.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14 від 02.02.2015 факти, а саме: факт виникнення права притримання на зерно; на норми статті 1166 ЦК України, та обґрунтовує вимоги тим, що при видачі кредиту ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", шляхом траншів взамін на оригінали подвійних складських свідоцтв при наявності заборгованості у позичальника, банк отримав право на притримання речі як забезпечувальний засіб виконання зобов'язання, про що повідомив 16.10.2014 ТОВ "Торговий Дім "Агрі - Трейд", і суд встановив у справі № 910/25052/14. Відповідач у даній справі - ТОВ "Блек Брайоні Холдінгс" видав зерно без пред'явлення йому оригіналів подвійних складських свідоцтв, які не передавались та знаходились у позивача (АТ "УкрСиббанк"), тому ТОВ "Блек Брайоні Холдінгс" своїми діями завдало майнової шкоди АТ "УкрСиббанк" на суму відсутнього зерна і повинен нести відповідальність за ст. 1166 ЦК України, з огляду на наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправну поведінку у вигляді незаконної видачі зерна без пред'явлення (передачі) власником зерна сертифікованому складу з метою погашення оригіналів подвійного складського свідоцтва; майнова шкода нанесена позивачу у вигляді неможливості реалізувати право звернення стягнення на зерно за рішенням суду у зв'язку з відсутністю зерна та за рахунок цього погасити заборгованість за кредитним договором; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та майновою шкодою позивача; вина відповідача у вигляді порушення ст. 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" у вигляді видачі зерна без оригіналів подвійних складських свідоцтв; розмір збитків: встановлена рішенням суду ціна зерна для його реалізації на публічних торгах - 2201,92 грн. за 1 тонну, тому вартість шкоди = загальній кількості відсутнього зерна 14 678 284 кг = 32292224,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В постанові Пленуму Верховного суду України № б від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) та роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14).

Зважаючи на предмет позову - стягнення збитків на підставі ст. 1166 ЦК України, у предмет доказування входить наявність елементів складу правопорушення, проте насамперед слід з'ясувати сам факт завдання позивачу шкоди, завдання такої шкоди саме відповідачем та розмір збитків, надалі встановленню та співставленню підлягають інші елементи складу правопорушення як підстави для відшкодування збитків.

Тобто, фактично, як вбачається зі змісту позову та спірних правовідносин, майнова шкода позивача виникла у зв'язку з неможливістю, на думку позивача, реалізувати право звернення стягнення на зерно за рішенням суду та відсутністю зерна в ході виконання рішення суду у справі № 910/25052/14, у якій ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" є відповідачем (боржником), тобто особою, яка відповідно до рішення суду порушила майнові права позивача та за рахунок якої такі права повинні бути поновлені, оскільки ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд" є власником майна, на яке звернуто стягнення.

Разом з тим, особою, відповідальною за завдання збитків, у даному позові - позивач вважає Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Брайоні Холдінгс". (дослівно "у зв'язку з відсутністю зерна на зерноскладі відповідачем (його незаконною видачею) завдано майнової шкоди АТ "Укрсиббанк" у розмірі вартості відсутнього зерна). Право вимоги саме до обраного відповідача позивач обґрунтовує наявністю права на притримання подвійних складських сертифікатів, виданих відповідачем, та зберіганням відповідачем зерна, на яке звернуто стягнення. Виникнення права на притримання зерна, на думку позивача, підтверджується встановленими фактами у справі № 910/25052/14, які мають преюдиційне значення для даної справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо посилання скаржника на те, що обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14 є преюдиційними для суду у даній справі, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин.

Крім цього, слід звернуто увагу позивача на те, що не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним: у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111^{7 ГПК України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).}

^{Зазначеним рішенням Господарського суду у справі № 910/25052/14 встановлено, що відповідно до п.п. 2.1.4.1. та 2.1.4.2. кредитного договору, однією з умов видачі траншів позичальникам, передача позичальниками кредитору (AT "УкрСиббанк') оригіналів подвійних складських свідоцтв. Пунктом 2.1.4.1. кредитного договору передбачено, що з метою отримання траншу на умовах SOLD позичальник надає кредитору, зокрема, оригінали подвійних складських свідоцтв на товари вартістю не менше, ніж сума бажаного траншу. Пунктом 2.1.4.2. кредитного договору передбачено, що з метою отримання траншу на умовах UNSOLD позичальник надає кредитору оригінали подвійних складських свідоцтв на товари вартістю не менше, ніж сума бажаного траншу. Відповідачами, які є власниками товару, передано AT "УкрСиббанк" за актом прийому - передачі подвійні складські свідоцтва на зерно (кукурудзу). Суд зазначив, що AT "УкрСиббанк" має повне право звернути стягнення на кукурудзу, як майно, що притримано позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань за кредитним договором позивач набув права задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна.}

^{Зі змісту вказаного рішення у справі № 910/25052/14 вбачається, що суд констатував факт притримання зерна банком ("АТ"УкрСиббанк" має повне право звернути стягнення на кукурудзу, як майно, що притримано позивачем"), без аналізу та правової оцінки самих подвійних складських свідоцтв, їх реквізитів, правомірності та належності порядку передачі таких від власника третій особі відповідно до вимог відповідних нормативно - правових актів.}

^{Разом з тим, господарський суд не позбавлений права надати власну правову оцінку наявним доказам у справі, яка розглядається, та встановити необхідні факти/обставини, імперативна заборона такого відсутня, враховуючи, що такі факти, зокрема, виникнення права притримання майна/речі у позивача, оспорюються сторонами та є спірними, враховуючи те, що правовий зв'язок з відповідачем та правові вимоги до відповідача позивач обґрунтовує виникненням у нього вимог на підставі факту притримання зерна.}

^{Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.}

^{Відповідно до ст. 596 ЦК України до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.}

^{Судами встановлено, що у даному випадку позивачу передано подвійні складські свідоцтва, видані "Блек Брайоні Холдінгс" власнику зерна за договором зберігання.}

^{Законом України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" регулюються правовідносини, пов'язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів під час зберігання товарів на товарних складах.}

^{Відповідно до статті 1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" складські свідоцтва - товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.}

^{Відповідно до ст. 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" сертифікований склад зобов'язаний повернути товар на першу вимогу володільця складського свідоцтва, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. У реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення.}

^{Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.}

^{Позивач вважає, що відповідач порушив зазначені норми законів у зв'язку з незаконною видачею зерна кукурудзи, враховуючи, що саме позивач володів складськими документами.}

^{Відповідно до ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.}

^{Відповідно до 38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", у разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві частини подвійного складського свідоцтва на зерно повинні містити найменування (ім'я) і місцезнаходження (місце проживання) юридичної особи (громадянина), що видала кредит, дату видачі й розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина), завірений печаткою юридичної особи або нотаріально. Термін видачі кредиту не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.}

^{Судами встановлено, що на наявних у справі копіях складських свідоцтв відсутні зазначені реквізити.}

^{Відповідно до ст. 40 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).}

^{Судами встановлено, що докази передачі подвійних складських свідоцтв позивачу за індосаментом у справі відсутні, про це не зазначено у рішенні Господарського суду у справі № 910/25052/14. У рішенні зазначено, що такі свідоцтва передано за актом-прийому передачі, що не свідчить про передачу саме майнових прав. Акт прийому-передачі фіксує саму операцію передачі, у даному випадку - письмового документу.}

^{Суди дійшли до правильного висновку, що позивач не довів набуття ним статусу володільця подвійних складських свідоцтв у встановленому порядку. Не може вважатись володінням річчю - кукурудзою наявність у позивача (кредитора) оригіналів подвійних складських свідоцтв, оскільки останні не являються коносаментом, який прирівнюється до передачі речі (майна), не наділяє банк (позивача) будь-якими правами на кукурудзу та не надає права банку розпоряджатись нею, що в протилежному випадку суперечить вимогам ст. 596 ЦК України, яка передбачає що до кредитора не переходить право власності на річ боржника, і саме останній може нею розпорядитись. Безпосередньо річчю - кукурудзою - правомірно і фактично володів саме відповідач - ТОВ "Блек Брайоні Холдінгс" (склад), який мав право скористатись правом притримання в разі виникнення заборгованості, пов'язаної з річчю ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" (власник зерна кукурудзи за подвійними складськими свідоцтвами). Вказану позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2013 у справі № 5017/2840/2012.}

^{Подвійні складські свідоцтва як річ не можуть бути предметом притримання, оскільки такі не являються цінними паперами і на них не може бути звернуто стягнення.}

^{Відповідно до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.}

^{Відповідно до ст. 22 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" володілець заставної частини подвійного складського свідоцтва (заставного свідоцтва) має лише право застави на товар.}

^{Судами встановлено, що зі змісту Генерального договору про кредитування № 11459710000/11459709000 від 05.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" (позичальник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" (позичальник 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрселко" (позичальник 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрі Сідс" (позичальник 4), та зі змісту подвійних складських свідоцтв на зерно, не вбачається, що у позивача виникло право застави на зерно кукурудзи, оскільки відсутнє оформлення подвійних складських свідоцтв і проведення дій відповідно ст. 14 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" , ст. 38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".}

^{0Законами України "Про зерно та ринок зерна в Україні","Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" не передбачено, що володілець заставної частини подвійного складського свідоцтва (заставного свідоцтва) має право на притримання.}

^{З огляду на наведене, апеляційний суд правомірно критично оцінив доводи позивача про виникнення у нього права притримання на зерно кукурудзи.}

^{Позивач (скаржник) зазначає, що рішення у справі № 910/25052/14 про звернення стягнення на зерно прийнято на підставі факту притримання позивачем зерна. Апеляційний суд зазначив, що не може надавати оцінку іншому рішенню суду, яке набрало законної сили, і у даному випадку мають значення встановлені таким рішенням факти та обставини.}

^{Щодо порушення прав позивача у зв'язку з набранням законної сили 17.02.2015 рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 у справі № 910/25052/14 та завданням відповідача - ТОВ "Блек Брайоні Холдінгс" йому майнової шкоди у вигляді вартості відсутнього зерна кукурудзи, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.}

^{Як стверджує позивач, право звернути стягнення на майно боржника (ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд") у позивача виникло з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14 і у зв'язку з неможливістю реалізувати право звернення на майно (зерно) за рішенням суду йому завдано майнової шкоди.}

^{При цьому, протиправна поведінка відповідача мала бути направлена на невиконання рішення суду, порушення права позивача, встановленого (породженого) рішенням суду і знаходитись у причинно-наслідковому зв'язку із завданою майновою шкодою.}

^{У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо. (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).}

^{Разом з тим, з постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2015, акта заступника начальника відділу ДВС Гусятинського районного управління юстиції від 20.11.2015, представлених копій Основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, вбачається, що майно (зерно кукурудзи), на яке звернуто стягнення за рішенням суду на дату примусового виконання, на дату видачі наказу суду (17.02.2015р.), на день подання банком позову до боржника, на складі, власником якого виступав би боржник - ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", не значиться, оскільки у постанові державного виконавця встановлено відсутність зерна у боржника ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд".}

^{Тому можливі протиправні дії відповідача щодо розтрати зерна могли порушити суб'єктивне майнове право саме власника зерна - ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд". Разом з тим, позивач не довів незаконність дій відповідача щодо відсутності зерна, зокрема, щодо його видачі. Позивач не наводить доказів видачі зерна відповідачем третім особам, оскільки законодавством передбачена можливість знищення зерна, зокрема, за умов його непридатності до використання.}

^{Крім цього, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (Закон України "про виконавче провадження"), у справі відсутні докази закінчення виконавчого провадження.}

^{Відповідно до ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.}

^{Судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази про звернення відповідача із заявою про зміну способу чи порядку виконання рішення Господарського суду у справі № 910/25052/14.}

^{Є спірним та сумнівним визначення позивачем розміру реальної майнової шкоди, виходячи з резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/25052/14, де зазначено початкову ціну для подальшої реалізації на публічних торгах.}

^{За результатами прилюдних торгів продажна (фактична) ціна могла бути більшою чи меншою від початкової.}

^{Початкова ціна зерна кукурудзи визначена Господарським судом м. Києва виключно для цілей її реалізації на прилюдних торгах і не тотожна реальній ринковій вартості зерна кукурудзи врожаю 2013 року на час розгляду даної справи.}

^{Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.}

^{Виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдана шкоди. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.}

^{Майнова шкода є пов'язаною з порушенням суб'єктивного права (ст. 1166 ЦК України) (такої позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 10.06.2011 у справі № 5020-124/2011 та від 25.11.2014 у справі № 904/2792/14) та із протиправними діями відповідача.}

^{Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується саме особою, яка її завдала.}

^{На підставі оцінки всіх фактичних обставин справи, апеляційний суд зазначає, що при таких обставинах, правових підстав для покладення відповідальності за правилами ст. 1166 ЦК України на відповідача немає у зв'язку з відсутністю повного складу цивільного правопорушення, оскільки позивач не довів, що відповідач порушив його права; не довів протиправність дій відповідача; відсутня така майнова шкода, яка була б у причинно-наслідковому зв'язку з можливими протиправними діями відповідача.}

^{Для застосування статті 1166 ЦК України необхідно повний склад цивільного правопорушення, чого в даному спорі не встановлено, відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за вказаною статтею і за обраним способом захисту позивачем.}

^{Таким чином апеляційний господарський суд правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.}

^{Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.}

^{Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.}

^{Відповідно до 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

^{Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.}

^{Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.}

^{Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги не приймаються з огляду на те, що доводи є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.}

^{Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що рішення Господарського суду України від 12.12.2016 та постанова Львівського апеляційного господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 921/350/16-г/3 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених у рішенні та постанові, дійсним обставинам справи, тому рішення та постанова є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування вказаних рішення та постанови та задоволення касаційної скарги колегія суддів Вищого господарського суду не знаходить.}

^{Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 921/350/16-г/3 Господарського суду Тернопільської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 921/350/16-г/3 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:

Корнілова Ж. О.

Судді:

Карабань В.Я.

Ковтонюк Л.В.