Справа № 761/9538/16-ц

Провадження № 2/761/592/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бондарю В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, -

В С Т А Н О В И В :

Національна академія внутрішніх справ (далі - Позивач), в особі свого представника, 11 березня 2016 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про відшкодування витрат за період навчання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 вересня 2008 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в місті Києві та ОСОБА_1 було укладено Договір № Кв-127 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ (далі - Договір), згідно з яким ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен був відпрацювати за місцем розподілу не менше, як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. Стверджує, що з 01 вересня 2008 року до 28 червня 2012 року Відповідач здобував вищу освіту за державним замовленням за напрямком «Правознавство», перебуваючи на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг, що за підрахунками Позивача складає 26 611 грн. 20 коп. Зазначив, що відповідно до наказу Національної академії внутрішніх справ від 28 червня 2012 року № 376, Відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста, після чого відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 був направлений для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в місті Києві. Зауважив, що 17 лютого 2014 року, Відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача кошти у розмірі 26 611 грн. 20 коп., а також відшкодувати судові витрати, пов`язані із судовим розглядом справи.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на підставі зібраних у справі доказів. Позов, з підстав зазначених у позовній заяві, підтримав, позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовував тим, що на момент укладення 09 вересня 2008 року Договору № Кв-127 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ (далі - Договір), він не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки в день укладення правочину йому було повних 16 років, а його батьки письмової згоди на укладення вказаного Договору не надавали. У зв'язку з цим, вважає Договір нікчемним, оскільки його було укладено з порушенням норм цивільного законодавства, зокрема статті 203 Цивільного кодексу України.

Суд знаходить можливим розгляд справи за відсутності представника Позивача, на підставі наявних у справі доказів, беручи до уваги ту обставину, що Відповідач не заперечував щодо розгляду справи за відсутності сторони Позивача.

Розглянувши позов, заслухавши пояснення Відповідача, дослідивши і оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з Витягом з наказу Київського національного університету внутрішніх справ від 26 липня 2008 року № 714, ОСОБА_1 було зараховано на навчання на 1 курс Київського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство», з 01 вересня 2008 року (а.с. 7).

Крім того, судом також встановлено, що 09 вересня 2008 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в місті Києві та ОСОБА_1 було укладено Договір № Кв-127 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ (далі - Договір), предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом (спеціальність) «Правознавство» (а.с. 8-9).

Відповідно до підпунктів 2.1.1., 2.1.3., 2.3.5., 2.3.6. Договору виконавець зобов'язується забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів; забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України; особа зобов'язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років; у разі відрахування з навчального закладу чи звільненні з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (а.с. 8-9).

Судом встановлено, що згідно з Витягом з наказу Національної академії внутрішніх справ від 28 червня 2012 року № 376, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста (а.с. 10).

Крім того, згідно з Витягом з наказу Головного управління МВС України в м. Києві від 17 лютого 2014 року № 89 о/с, лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «ж» (за власним бажанням) п.64 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 29 січня 2014 року (а.с. 22).

За підрахунками Позивача сума відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця ОСОБА_1 у Національній академії внутрішніх справ за період навчання з 01 вересня 2008 року до 28 червня 2012 року, яку Позивач просить стягнути з Відповідача на користь Позивача, становить 26 611 грн. 20 коп. (а.с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом громадянина України, виданого на ім'я Відповідача, копія якого приєднана до матеріалів справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент укладення Договору, тобто 09 вересня 2008 року, Відповідач був неповнолітнім, та, відповідно, не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до пункту 7.7. Договору, невід`ємною частиною договору є дозвіл батьків (усиновлювачів), піклувальників на укладення особою договору (у випадку, якщо на момент підписання договору особа неповнолітня).

З копії Договору, наданої Позивачем суду, вбачається, що Договір підписаний ректором Київського національного університету внутрішніх справ з прикладенням відтиску печатки, начальником ГУ МВС, УМВС, УМВСТ в м. Києві з прикладенням відтиску печатки та особисто ОСОБА_1 та згоди батьків Відповідача не містить (а.с. 8, 9).

Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У матеріалах справи відсутні докази того, що батьки Відповідача надавали дозвіл на укладення ОСОБА_1 вказаного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зміст частини 2 статті 221 Цивільного кодексу свідчить про те, що у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, її батьками (усиновлювачами), або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, такий правочин є нікчемним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки в момент укладення Договору, Відповідач був неповнолітнім, відповідно не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, у матеріалах справи відсутні докази того, що батьки Відповідача надавали дозвіл на укладення Договору, вказаний правочин було вчинено з порушенням норм цивільного законодавства, зокрема в момент його вчинення недодержано вимоги, які встановлені частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України. За таких обставин, укладений 09 вересня 2008 року між сторонами Договір № Кв-127 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ є нікчемним правочином, тобто недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.

У зв'язку з тим, що недійсність нікчемного правочину встановлена законом, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є безпідставним, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 202, 203, 215, 221, 222 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :