ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року м. Київ К/800/845/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Херсонської митниці ДФС, старшого державного інспектора відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС Хомишина Антона Володимировича про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Херсонської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС (далі - Митниця), старшого державного інспектора відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС Хомишина А.В. (далі - старший державний інспектор Хомишин А.В.) про визнання протиправними дій щодо заборони 20 березня 2016 року переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомобіля «СITROEN».

Просив визнати протиправним та скасувати рішення - Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 508050700/00037 від 20 березня 2016 року, складену старшим державним інспектором Хомишиним А.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що забороною позивачу перевезти з тимчасово окупованої території його майно (автомобільні колеса) старший державний інспектор Хомишин А.В. як представник органу державної влади порушив його конституційне право на вільне володіння, користування і розпорядження власністю. На думку позивача, відповідачі неправильно тлумачать термін «поставка», який вжито у постанові Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1035, позаяк переміщення, у даному випадку, через адміністративний кордон речей особистого користування не має комерційної мети. Позивач наголошує також і на тому, що зазначена вище урядова постанова звужує перелік особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України. Позивач вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягали норми Митного кодексу України як нормативно-правового акта вищої юридичної сили, але відповідачі натомість керувалися вимогами підзаконного нормативного акта, що в підсумку позбавило його можливості вивезти з тимчасово окупованої території України своє майно (комплект зимових коліс для автомобіля).

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправними дії Митниці, старшого державного інспектора Хомишина А.В. щодо заборони 20 березня 2016 року переміщувати, перевозити через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно, а саме: чотири зимових автомобільних колеса (що були у вжитку) для автомашини «Сітроен».

Визнав протиправним та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/00037 від 20 березня 2016 року, складену старшим державним інспектором Хомишиним А.В.

Стягнув з Державного бюджету України «на користь ОСОБА_1 до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного (65110, АДРЕСА_1) судові витрати у загальному розмірі 6102,42 грн».

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2016 року змінив постанову суду першої інстанції, зазначивши, що в мотивувальній та резолютивні частині судового рішення слід вказати, що судові витрати стягуються з суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Херсонської митниці ДФС.

В інший частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати їхні рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що громадянин України ОСОБА_1, котрий проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, перемістився з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1, свідченням чого є Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 18 квітня 2016 року №9125000995.

20 березня 2016 року о 00:55 год., після проходження прикордонного контролю, громадянин України ОСОБА_1, на належному йому транспортному засобі марки «СІТROEN С4» (реєстраційний номер НОМЕР_1), для проходження митних формальностей прибув до зони митного контролю ВМО «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС. Того ж дня, 20 березня 2016 року, о 01:00 год. ОСОБА_1 подав до «вікна прийому документів» старшому державному інспектору Хомишину А.В. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 липня 2013 року № НОМЕР_2, паспорт громадянина України від 12 червня 1997 року серії НОМЕР_3, митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 20 березня 2016 року, у якій зазначив, що переміщує комплект автомобільної зимової гуми автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих ОСОБА_1 відповідно до Митного кодексу України, старший державний інспектор Хомишин А.В. 20 березня 2016 року виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/2016/00037, за якою ОСОБА_1 відмовлено у пропуску через митний кордон України автомобільної гуми разом з дисками, розміром R-16, кількістю 4 штуки. Така відмова ґрунтується на тому, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», означений товар не передбачено переліком особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що задекларований позивачем комплект автомобільної зимової гуми для автомобіля марки «СІТROEN» на дисках R-16, кількістю чотири штуки, не є товаром, який відповідно до положень Митного кодексу України підлягає оподаткуванню, оскільки переміщується його власником через адміністративний кордон з тимчасово окупованої території для забезпечення звичайних повсякденних потреб у супроводжуваному багажі, та не призначений для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам. З посилання на положення статей 24, 41 Конституції України, статей 3, 10, 11, 18 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), статей 1, 2, 4, 9 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VI), статей 1, 7, 9 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1636-VII), а також на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд першої інстанції констатував, що ОСОБА_1 є власником майна «комплект автомобільної зимової гуми для автомобіля СІТROEN на дисках R-16, кількістю чотири штуки» і таке право є непорушним. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. За встановлених в цій справі обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийнявши оскаржене рішення відповідач необґрунтовано обмежив конституційне право позивача на власність, а тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції. Крім того, з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини цей суд також зазначив про те, що право позивача на мирне володіння майном підлягає захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України при прийнятті цієї ухвали виходила з такого.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. <�…> Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої, другої статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1207-VII громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

За частинами першою, третьою, четвертою статті 11 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. <�…>.

Відповідно до статті 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

За змістом частин першої, другої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа має право на: <�…> сприяння у переміщенні її рухомого майна; <�…>.

Відповідно до статті 14 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно зі статтею 13 Закону № 1706-VII особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Відповідно до преамбули Закону № 1636-VII цей закон є спеціальним Законом, який визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно зі статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим»), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1636-VII на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 1636-VII на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», поширюється дія розділу XII Митного кодексу України з урахуванням положень статті 9 цього Закону щодо переміщення валютних цінностей.

На фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Розділ ХІІ Митного кодексу України («Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами»), відповідно до статті 364 цього Кодексу, регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Частиною першою статті 365 Митного кодексу України передбачено, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Відповідно до частини першої статті 369 Митного кодексу України особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю, визначених частиною першою статті 319 цього Кодексу.

У статті 370 Митного кодексу України визначено перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян. Зазначений перелік складається із двадцяти чотирьох позицій і судячи зі змісту останньої (пункт 24) «інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України») не є вичерпним.

За частиною третьою статті другою статті 7 Закону № 1636-VII громадяни України під час перетину адміністративного кордону ВЕЗ «Крим», керуючись нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», мають право: а) перетнути адміністративний кордон між ВЕЗ «Крим» та іншою територією України за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»; <�…>.

Відповідно до підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII Кабінет Міністрів України має право тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію. Таке рішення: а) приймається виключно з метою забезпечення безпеки держави, збереження громадського порядку та охорони здоров'я населення України; б) набирає чинності не раніше ніж через 30 календарних днів після його оприлюднення; в) не може призводити до порушення норм Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», іншого антимонопольного законодавства України у частині, що поширюється на покупців таких товарів (робіт, послуг) на іншій території України;

З посиланням на підпункт 4 пункту 12.4 статті 12 Закону № 1636-VII Кабінет Міністрів України виніс постанову від 16 грудня 2015 року № 1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» (далі - Постанова № 1035), за змістом пункту 1 якої на період тимчасової окупації заборонено поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком: особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі; <�…>.

У справі встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою в розумінні статті 1 Закону № 1706-VII, позаяк до окупації території Автономної Республіки Крим він проживав в межах цієї адміністративно-територіальної одиниці України (місто Бахчисарай).

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, перетин адміністративного кордону з тимчасово окупованою територією України має певні особливості, зумовлені правовим режимом цієї території України, встановленим Законом № 1636-VII. Зокрема, за цим Законом переміщення, товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим» передбачає здійснення митних формальностей (у місцях, визначених статтею 329 Митного кодексу України) як при переміщенні через митну територію України (з певними особливостями, встановленими Законом).

Суди встановили, що при перетині адміністративного кордону з території ВЕЗ «Крим» на територію України (який збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю) позивачу було відмовлено у переміщенні з окупованої території України комплекту зимових коліс (вживаних) для його автомобіля (яким він їх і перевозив) з покликанням на пункт 1 Постанови № 1035.

Як пояснив позивач, ці колеса призначені для його особистого користування (тобто він їх перевозив не з комерційною метою), а тому належать до особистих речей громадян відповідно до статті 370 Митного кодексу України.

Стаття 370 Митного кодексу України прямо не передбачає у переліку особистих речей громадян саме зимового комплекту коліс для автомобіля, водночас з огляду на пункт 24 статті 370 Митного кодексу України (у логічному взаємозв'язку з переліченими в цій статті товарами) такий товар/річ/майно (колеса для автомобіля), з огляду на його призначення, а також мету, з якою позивач їх перевозив може слугувати особистою річчю особи. Поряд з тим, аналізуючи зміст положень статті 13 Закону № 1207-VII, статті 7 і підпункту 4 пункту 24.4 статті 12 Закону № 1636-VII можна дійти висновку про те, що обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України, які може встановлювати Кабінет Міністрів України, стосуються (чи повинні стосуватися) товарів (робіт, послуг), які постачаються у зв'язку з підприємницькою діяльністю, а не для особистого користування.

Окрім того, стаття 7 Закону № 1636-VII містить положення, за якими переміщення громадянами товарів для особистого користування (не пов'язаного з підприємницькою діяльністю) здійснюється за правилами розділу ХІІ Митного кодексу України і в цій частині за Кабінетом Міністрів України не передбачено повноважень щодо встановлення обмежень чи заборон (крім тих, що встановлені Митним кодексом України) на переміщення товарів особистого користування з тимчасово окупованої території України.

Постанова № 1035 порівняно зі статтею 370 Митного кодексу України звужує перелік речей особистого користування, які можуть переміщуватися громадянами при перетині, у даному випадку, адміністративного кордону. За Законом № 1706-VII держава гарантує вимушено переміщеним особам захист та дотримання прав і свобод, а також сприяння, зокрема, у переміщенні рухомого майна. З огляду на наведені вище положення законодавства, застосування обмежень, які не встановлено законом, стосовно можливості вільно переміщувати через адміністративний кордон з тимчасово окупованої території України особистого майна громадянина (вимушено переміщеного з окупованої території України) може свідчити про необґрунтоване втручання у право приватної власності, а також про звуження обсягу прав зазначеної категорії осіб порівняно з іншими громадянами України, які переміщують через митний кордон України товари особистого користування (теж за правилами розділу ХІІ Митного кодексу України).

З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що законних і обґрунтованих підстав для відмови позивачу у пропуску через адміністративний кордон між ВЕЗ «Крим» та іншою територією України комплекту автомобільної зимової гуми на дисках R-16 (4 штуки) для автомобіля СITROEN у відповідача не було.

За частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 159, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Калашнікова

Т.Г. Стрелець