ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 року Справа № 904/2854/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 12.10.2016 р. № 12/10/16 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 07.08.2017 р. № 01-09/1365 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 р. у справі

за позовом: Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального

( аварійно-рятувального ) загону Державної служби України з надзвичайних

ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ ),

м. Дніпро

до Комунального виробничого підприємства

Кам'янської міської ради "Міськводоканал",

м. Кам'янське

про стягнення 100 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний ( аварійно-рятувального) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 100 000 грн.00коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 р. ( суддя Новікова Р. Г. ) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 000 грн., згідно акта виконання умов договору № 444 від 31.12.2014 р. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального ( аварійно-рятувального ) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій суму боргу у розмірі 76 000 грн. та судовий збір в розмірі 1 216 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 р. у справі № 904/2854/17 в частині стягнення з КВП КМР «Міськводоканал» на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій заборгованості за договором на аварійно-рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р. в розмірі 76 000,00 грн., судового збору в розмірі 1 216,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" посилається на те, що у Відповідача були відсутні підстави для здійснення оплати послуг у зазначеному періоді, оскільки він не отримував від Позивача відповідних послуг, рахунків та актів виконання умов договору. Акти виконання умов договору № 31 від 30.01.2015 р. та № 97 від 31.03.2015 р. не підписані з боку Відповідача, та не надавалися йому для підписання, відповідно і не підтверджують фактичне виконання робіт Позивачем за вказаний період та не створюють обов’язку щодо їх оплати. Додані до Позивачем рахунки та акти виконання умов договору за період з 12.2014 р. по 03.2015 р. не містять доказів їх отримання Відповідачем. Враховуючи припинення дії договору з 13.04.2015 р., починаючи з 14.04.2015 р. у Позивача не виникало обов’язку щодо виконання робіт, обумовлених ним, які не виконувались Позивачем, а у Відповідача, відповідно, зобов’язання з оплати таких робіт.

Апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази відмови Відповідача від послуг Позивача є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки, як зазначено вище, Відповідач надав такі докази.

Відповідач зазначає про те, що у зв’язку з набранням чинності Кодексу цивільного захисту населення України, а саме з 01.07.2013 р., втратив чинність Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» - обов’язковість укладення договору на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування нормами чинного законодавства України не передбачено і про ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладених робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснюється безоплатно.

Представник Позивача у судовому засіданні просив апеляційний суд залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 р. у справі № 904/2854/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 10.08.2017 р.

Розпорядженням в. о. керівника апарату суду від 09.08.2017 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Євстигнеєва О. С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Від Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" надійшло клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів у звязку з необхідністю подання нових доказів, а також доказів порушення провадження господарським судом щодо розгляду позовної заяви про розірвання договору.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання Відповідача.

Розглянувши вказане клопотання скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги відсутність обгрунтовання необхідності продовження розгляду справи на 15 днів та подання нових доказів, колегії суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами, а подані сторонами до суду першої інстанції докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

У судовому засіданні 10.08.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2011 р. між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним ( аварійно-рятувального ) загоном МНС України ( далі - Аварійно-рятувальна служба) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" ( далі – Об’єкт ) укладений Договір на постійне та обов'язкове аварійно - рятувальне обслуговування № 38, предметом якого є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання ( профілактики ) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій ( п. 1.1 договору ).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з п. 3.12. договору, Об'єкт зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов Договору постійне та обов'язкове обслуговування Аварійно-рятувальною службою Об'єкта у тому числі відшкодувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 4.1 договору сума оплати за виконання обов'язків Аварійно-рятувальною службою договірна і складає 4 000 грн. 00 коп. на місяць.

Згідно з п. 4.2 договору перерахування коштів проводиться щомісячно, протягом 20 банківських днів після отримання Об'єктом рахунку та, підписаного з обох сторін, акту виконання умов договору від аварійно-рятувальної служби у місяці, що слідує за звітним.

В п. 4.4. договору сторони встановили, що оплата аварійно-рятувальних робіт ( за розхідні, паливно-мастильні матеріали, роботу особового складу в складних умовах, в ізолюючих респіраторах, залучення до роботи вихідних змін ) здійснюється по фактичним витратам на їх виконання додатково до суми договору ( п. п. 4.1., 4.2. ), на підставі підтверджувальних документів після їх узгодження між Об'єктом та Аварійно-рятувальною службою.

Позивач стверджує, що зобов’язання за договором виконав належним чином, надав Відповідачу послуги за договором на постійне та обов'язкове аварійно - рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011р. на загальну суму 100 000 грн. Вказана сума складається з вартості послуг згідно актів виконання умов договору № 68 від 28.02.2013 р., № 102 від 31.03.2013р., № 141 від 30.04.2013 р., № 177 від 31.05.2013 р., № 220 від 30.06.2013 р., № 444 від 31.12.2014 р., № 31 від 30.01.2015 р., № 97 від 31.03.2015 р., №132 від 30.04.2015 р., №171 від 29.05.2015 р., № 202 від 30.06.2015 р., № 246 від 31.07.2015 р., № 287 від 31.08.2015 р., № 324 від 30.09.2015 р., № 362 від 30.10.2015 р., № 399 від 30.11.2015 р., №434 від 31.12.2015р., № 26 від 29.01.2016 р., № 61 від 29.02.2016 р., № 96 від 31.03.2016 р., №131 від 29.04.2016 р., №167 від 31.05.2016 р., № 204 від 30.06.2016 р., № 241 від 29.07.2016 р. та № 279 від 31.08.2016 р.

Згідно вказаних актів виконання умов договору, загоном забезпечувалося функціонування державних аварійно-рятувальних служб ( формувань ) у режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт, організовувалося технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримувалися у відповідному стані матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних.

На підтвердження надсилання актів виконання умов договору та рахунків на адресу Відповідача, Позивачем були надані фіскальні чеки підприємства зв’язку, списки згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та описи вкладення у цінні листи ( а. с. 122 - 162).

За твердженнями Відповідача послуги, надані згідно з договором на постійне та обов'язкове аварійно - рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р., після 13.04.2015 р. не підлягають оплаті, оскільки Відповідач направив на адресу Позивача лист за вих. № 01-09/510 від 06.03.2015 р. з повідомленням про припинення дії договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р. та про необхідність укладення договору у новій редакції у зв'язку зі змінами у законодавстві цивільною захисту населення. Вказаний лист було отримано Позивачем 13.03.2015 р., тому дія договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р. припинена з 13.04.2015 р.

Як вбачається зі змісту листа Відповідача № 01-09/510 від 06.03.2015 р., останній повідомив Позивача про припинення дії договору на постійне та обов'язкове аварійно - рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р. та про необхідність укладання договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування у новій редакції.

Разом з тим, як вбачається з листів № 01-09/510 від 06.03.2015 р. та № 0109/744 від 03.04.2015 р., вказані листи містили пропозицію про укладення між Відповідачем та Позивачем договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування у новій редакції, що як зазначив суд першої інстанції вказує на те, що Відповідач не мав наміру відмовлятись від послуг аварійно-рятувальної служби. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами був укладений новий договір на постійне та обов'язкове аварійно - рятувальне обслуговування.

П. 6.2 договору визначено, що дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

Згідно з п. 6.3 договору при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

За ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 цього Кодексу, за змістом якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим матеріали справи не містять встановлених обставин щодо підстав припинення договору за приписами зазначених вище законодавчих положень чи обставин, наведених у п. 6.2. договору.

Як правильно зазначив місцевий суд, відносини між сторонами регулюються Кодексом цивільного захисту, Наказом МНС "Про порядок обслуговування об'єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами" № 440 від 17.11.2003 р. (далі - Наказ №440), Постановою Кабінету Міністрі України від 04.08.2000 р. № 1214 "Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами", Постановою Кабінету Міністрі України від 26.10.2016 р. № 763 "Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі".

Ст. 133 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що суб'єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов'язковому аварійно - рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку.

П. 3.3 розділу 3 Наказу № 440 передбачено, що постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Наказу № 440, підставою для укладання договорів на аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами є наявність на об'єкті джерела потенційної небезпеки або ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру..

В п. 4.5 розділу 4 Наказу № 440 зазначено, дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характерів, що знайшло відображення в пункті 6.2 договору укладеного між позивачем та відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрі України від 04.08.2000 р. № 1214 затверджено "Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами".

Згідно цього переліку, постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами підлягають: - об'єкти, де використовуються рідкий хлор та аміак.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрі України від 26.10.2016 р. № 763, постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню підлягають - житлово-комунальне господарство - насосні станції водопостачання та каналізації, що відносяться до об'єктів І-ІІІ ступеня хімічної небезпеки.

В матеріалах справи відсутні докази виключення Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

Відповідачем не було подано суду першої інстанції доказів направлення Позивачу письмового попередження про відмову від послуг або припинення дії договору у зв’язку з виключення об'єкта Відповідача з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що протягом спірних відносин договір на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р. був чинний.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про правомірність вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 76 000 грн. - згідно наступних актів виконання умов договору № 31 від 30.01.2015 р., № 97 від 31.03.2015 р., № 132 від 30.04.2015 р., № 171 від 29.05.2015 р., №202 від 30.06.2015 р., № 246 від 31.07.2015 р., № 287 від 31.08.2015 р., № 324 від 30.09.2015 р., № 362 від 30.10.2015 р., № 399 від 30.11.2015 р., № 434 від 31.12.2015 р., № 26 від 29.01.2016 р., №61 від 29.02.2016 р., № 96 від 31.03.2016 р., № 131 від 29.04.2016 р., № 167 від 31.05.2016 р., № 204 від 30.06.2016 р., № 241 від 29.07.2016 р. та № 279 від 31.08.2016 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги Позивача, господасрький суд послався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач відмовився від наданих послуг та таку відмову було прийнято Позивачем.

Провадження у справі в частині стягнення з Відповідача заборгованості за договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 38 від 15.07.2011 р. в розмірі 4 000 грн., згідно акта виконання умов договору № 444 від 31.12.2014 р., суд першої інстанції припинив з підстав п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, оскільки заборгованість за вказаним актом вже була стягнута з Відповідача згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 р. у справі № 904/5318/15.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу згідно актів виконання умов договору № 68 від 28.02.2013 р., № 102 від 31.03.2013 р., № 141 від 30.04.2013 р., № 177 від 31.05.2013 р., № 220 від 30.06.2013 р. в розмірі 20 000 грн. – було відмовлено господарським судом Дніпропетровської області, оскільки строк виконання грошових зобов'язань з оплати актів виконання умов договору № 68 від 28.02.2013 р., № 102 від 31.03.2013 р., № 141 від 30.04.2013 р., № 177 від 31.05.2013 р., № 220 від 30.06.2013 р. у Відповідача не настав у зв'язку з тим, що Позивачем не були виконані вимоги договору, щодо направлення на адресу Відповідача актів виконання умов договору № 68 від 28.02.2013 р., №102 від 31.03.2013 р., № 141 від 30.04.2013 р., № 177 від 31.05.2013 р., № 220 від 30.06.2013 р. та відповідних рахунків на оплату до вказаних актів.

Однак, апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволені решти суми основного боргу в розмірі 20 000 грн. необґрунтованим у зв’язку з наступним.

Фактично, даний спір виник в зв’язку з тим, що, за твердженнями Відповідача, у нього відсутні підстави для здійснення оплати послуг у зазначеному періоді, оскільки він не отримував від Позивача відповідних послуг, рахунків та актів виконання умов договору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею ст. 204 встановлено презумпцію правомірності правочину: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що Договір визнаний недійсним, як і про те, що Відповідач належним чином відмовився від послуг аварійно-рятувальної служби.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони встановили в Договорі обов'язок Відповідача вносити дольову участь в місячному утриманні функціонування структурного підрозділу аварійно-рятувальної служби ( місячну плату за аварійно рятувальне обслуговування Об'єкта ), незалежно від того чи виникне необхідність виконання аварійно-рятувальних робіт, чи ні.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними посилання Відповідача на те, що частина актів виконання умов Договору взагалі не підписана. Обов'язок Відповідача сплачувати відповідну плату щомісячно встановлений в договорі ( п. 4.1. ), умови якого не пов'язують виконання даного обов'язку з підписанням сторонами відповідних актів. За умовами Договору підтверджувальні документи обов'язково повинні складатись лише у випадку виконання аварійно-рятувальних робіт ( п. п. 3.12., 4.4. договору ).

Одночасно з цим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що неотримання Відповідачем рахунків на оплату не може бути підставою для звільнення його від обов’язку сплатити грошових коштів за виконане Позивачем обслуговування, оскільки згідно п. 4.2. Договору така оплата має здійснюватись щомісячно і ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 цього Кодексу.

Наведеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд Україні в постанові від 05.04.2017 р. по справі № 904/7892/16.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 96 000 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 76 000 грн., оскільки стягненню підлягає сума основного боргу у розмірі 96 000 грн.

З огляду на зазначене, відповідно рішення суду першої інстанції, як прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. п. 2 ч. 1 ст. 80, 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 р. у справі № 904/2854/17 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального ( аварійно-рятувального ) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" про стягнення суми боргу у розмірі 100 000 грн. 00 коп. – задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 000 грн., згідно акта виконання умов договору № 444 від 31.12.2014 р.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" ( ідентифікаційний код: 33855098; місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, вул. Широка, буд. 16 ) на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального ( аварійно-рятувального ) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код: 33974259; місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, просп. Свободи, буд. 136 ) суму боргу у розмірі 96 000 грн. та судовий збір в розмірі 1 536 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 11.08.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов