ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р. Справа № 914/892/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Орищин Г.В.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;

від відповідача: Тимофіїв Н.Ю.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", б/н та б/д (вх. № 01-05/2723/17 від 13.06.17)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р.

у справі № 914/892/16, головуючий суддя - Мороз Н.В., судді: Мазовіта А.Б., Щигельська О.І.

за позовом: ОСОБА_6, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області

про: стягнення 2 080 503,04 грн. вартості частини майна товариства, інфляційних втрат та 3 % річних

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. у справі № 914/892/16 позов ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" про стягнення 2 080 503,04 грн. вартості частини майна товариства, інфляційних втрат та 3 % річних - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія" на користь ОСОБА_6 - 1 042 470,00 грн. - вартості частини майна, 451 524,91 грн. - інфляційних втрат, 31 188, 42 грн. - 3 % річних, 22 875,14 грн. - судового збору та 12 422,30 грн. - витрат за проведення судової експертизи.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. у справі № 914/892/16, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д (вх. № 01-05/2723/17 від 13.06.17), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» на користь ОСОБА_6 інфляційних витрат в сумі 451 524,91 грн. та 3 % річних в сумі 31 188, 42 грн. в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції не вірно встановлена дата виходу позивача з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія», адже такою датою є 27 травня 2014 року з моменту подачі нотаріально посвідченої заяви, яка подана ОСОБА_6

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що позивач умисно своїм діями перешкоджав товариству здійснити належні виплати, оскільки, по-перше: позивачем здійснювались розрахунки, які не базувалися на жодних фінансових результатах діяльності товариства; по - друге: після неодноразового прохання з боку товариства, подати реквізити банківських рахунків для проведення виплат, позивачем надавалися різні дані; по - третє: товариством на момент подання позову, неодноразово зазначалось про готовність укласти мирову угоду та негайно виплатити належну позивачу суму коштів, проте позивачем вимагалась призначення судової експертизи. Крім того, апелянт зазначає, що позивач своїми діями всіляко відтягував момент сплати вартості частини майна статутного фонду товариства, відтак апелянт вважає, що вимога позивача щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП "Документообіг господарських судів", 13.06.2017р. справу за № 914/892/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Орищин Г.В. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", б/н та б/д (вх. № 01-05/2723/17 від 13.06.17) прийнято до провадження та справу № 914/892/16 призначено до розгляду на 17.07.2017р.

На виконання вимог п.3 резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. відповідачем до суду подано клопотання (вх. № 01-04/4529/17 від 06.07.17) про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 3026 від 05.07.2017р. про доплату судового збору у розмірі 9 165,66 грн.

Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.07.2017р. (вх. № 01-04/4753/17 від 17.07.17) в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався до 07.08.2017р з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р.

В судовому засіданні ухвалою від 07.08.17р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався до 09.08.2017р.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги б/н від 07.08.2017р. Розглянувши подане клопотання в судовому засіданні 09.08.2017 р., колегія суддів порадившись на місці, відмовляє у його задоволенні, оскільки даний спір Львівським апеляційним господарським судом вирішено 07.08.2017 р., що свідчить про відсутність потреби продовження строків для розгляду даної справи.

В судовому засіданні 09.08.2017р представник відповідача (скаржника) підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційні скарзі висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 09.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що пунктом 5.1.1 Статуту ТзОВ "Телекомунікаційна компанія", зареєстрованого 25.11.2008р. та затвердженого зборами засновників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" 19.11.2008р. протокол №04 передбачено, що для забезпечення діяльності товариства створений статутний фонд у розмірі 29000,00 грн.

Учасники товариства вносять свої внески у вигляді грошових коштів і володіють частками статутного фонду товариства в таких розмірах: ОСОБА_7 - 3190, 00 грн., що складає 11 % статутного капіталу; ОСОБА_8 - 4814, 00 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу; ОСОБА_6 - 3190, 00 грн., що складає 11 % статутного капіталу; ОСОБА_9 - 4814,00 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу; ОСОБА_10 - 4814, 00 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу, ОСОБА_11 - 4814 грн., що складає 16,6 % статутного капіталу; ОСОБА_12 - 3364 грн., що складає 11,6 % статутного капіталу.

Відповідно до п. 4.1.6. Статуту, учасник товариства має право вийти зі складу його учасників, повідомивши товариство про свій вихід в письмовій формі на ім'я голови товариства не пізніше ніж за три місяці до дня виходу. При виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту про результати діяльності товариства на момент виходу учасника і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Рішення приймається зборами засновників простою більшістю голосів.

Вищим органом товариства є збори учасників, які можуть бути черговими або позачерговими. В роботі зборів учасників мають право брати участь всі його учасники (п.9.1. Статуту).

До виключної компетенції зборів учасників товариства згідно п.9.10 Статуту належить повноваження, передбачені в п.п.9.9.2. - прийняття рішення про припинення діяльності товариства (ліквідацію чи реорганізацію), призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу; п.9.9.8 - обрання та відкликання голови товариства та в п.п.9.9.13. Статуту - виключення учасника з товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 30.09.2013р. звернулась до відповідача із заявою про вихід з товариства з 31.12.2013р. скерувавши також копію нотаріально оформленої заяви про вихід зі складу засновників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" з проханням виплатити всю належну їй частку в статутному капіталі згідно чинного законодавства (даний лист згідно з копією рекомендованого повідомлення направлено 30.09.2013 року та отримано товариством 03.10.2017р.).

Заявою про надання інформації від 21.05.2014р. вих. № 01-05 позивач звернулась до відповідача з проханням провести незалежний аудит в ТзОВ "Телком" з метою встановлення правильності обрахунку суми вартості майна товариства та частки прибутку, що належить до виплати позивачу у зв'язку з виходом з товариства, а також, правильності нарахування та виплати дивідендів за час діяльності товариства; повідомити позивача в письмовій формі про суму нарахованих до виплати коштів у зв'язку з виходом із товариства та строк такої виплати; протягом 5 - ти днів з моменту отримання цієї заяви надати перелік майна ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" станом на 31.12.2013р.; протягом 5 - ти днів з моменту отримання цієї заяви надати належним чином завірені копії балансів (або звітів про фінансовий стан) ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" за 2011р., 2012р., 2013р., повідомивши позивача про час та місце отримання такої інформації; протягом 5 - ти днів з моменту отримання цієї заяви надати належним чином завірені копії всіх протоколів та рішень загальних зборів засновників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" повідомивши позивача про час та місце отримання інформації; повідомити позивача про стан розгляду питання вступу спадкоємця ОСОБА_8 у склад учасників ТзОВ "Телком". Крім того, до заяви від 21.05.2014р. № 01-05 як додаток позивачем долучено оригінал нотаріальної заяви від 30.09.2013р. про вихід з ТзОВ "Телком" (докази надсилання та отримання заяв в матеріалах справи).

Листом - відповіддю від 11.06.2014р. відповідач повідомив, що 27.06.2014р. відбудуться позачергові збори учасників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" в порядок денний яких буде включено питання: 1) розгляд заяви правонаступника померлого учасника товариства п.Венциковського Ю.В. щодо включення його до складу засновників товариства; 2) розгляд заяви учасника товариства п. Грабович Н.А. про надання інформації №01-05 від 21.05.2014р. та заяви про вихід зі складу учасників товариства, затвердження розміру та порядок виплати належної їй частки у відповідності до Статуту товариства. Крім того, ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" щодо заяви про надання інформації №01-05 від 21.05.2014р. повідомило позивача, що визначення частки, яка належить учаснику товариства при виході з товариства, проводить у відповідності до положень Статуту товариства та документів бухгалтерського обліку; рішення про вихід, порядок та розміри виплати належної позивачу частки приймають збори засновників у відповідності до п.9.9.13 Статуту товариства; з фінансовими звітами та балансом за 2013 рік та протоколами зборів засновників позивач може ознайомитись у зручний для нього час в офісі фірми (по узгодженню з директором фірми).

27.06.2014р. відбулись позачергові збори учасників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія", результати яких викладені у протоколі № 01/14 від 27.06.2014р.

На загальних зборах, серед іншого, до порядку денного було включено та розглядалось питання про вихід ОСОБА_6 зі складу засновників (учасників) ТзОВ "Телком". За результатами розгляду даного питання було прийнято (ухвалено) рішення затвердити вихід позивача зі складу засновників (учасників) товариства, розрахунок з ОСОБА_6 провести згідно чинного законодавства та Статуту товариства. В подальшому товариство здійснило усі дії передбачені чинним законодавством щодо проведення реєстрації змін до установчих документів. Згідно Статуту ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" затвердженого в новій редакції зборами учасників товариства протоколом №01/14 від 27.06.2014р. та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємців та громадських формувань - ОСОБА_6 до списку учасників товариства відповідача не входить.

Як правомірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, метою визначення належних до сплати позивачу сум у зв'язку із його виходом із складу учасників товариства, між сторонами було досягнуто згоди щодо проведення незалежної аудиторської перевірки достовірності визначених фінансових результатів діяльності та чистих активів ТзОВ "Телекомунікаційна компанія".

26.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська консалтингова фірма "Бізнес Партнери" за наслідками аудиторської перевірки проведеної за замовленням ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" складено Звіт про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року та розміри чистих активів товариства станом на 31.12.2013р.

Зокрема, як вказано у Звіті про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності відповідача згідно балансу ТзОВ "Телекомунікаційна компанія", вартість чистих активів товариства станом на 31.12.2013р. становить 9424000 грн. (п.4.1.), а сума доходів товариства за 2013р. становить 17284225 грн. (додаток № 2 до звіту про перевірку фінансових результатів). Згідно аудиторського Звіту, скоригована вартість чистих активів товариства становить 12928000 грн. (п.4.1.), а скоригований дохід товариства у 2013 році становить 17409673 грн.

27.01.2015р. позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснити коригування балансу згідно звіту про перевірку фінансових результатів товариства та виплатити позивачу вартість частини майна товариства (вартість чистих активів товариства) та частку прибутку від діяльності товариства пропорційно належній позивачу частці у статутному капіталі товариства, із урахуванням відкоригованого балансу товариства. Як зазначає позивач, така вимога та повторні вимоги про виплату вартості частини майна та прибутку товариства від 28.04.2015р. та 18.06.2015р. відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Проте, в матеріалах справи міститься лист ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" від 18.03.2015р. на вимогу від 27.01.2015р., згідно якого відповідач повідомив про внесення коректив у фінансові документи товариства за результатами проведеної аудиторської перевірки в частині виявлених помилок та неточностей в бухгалтерському обліку товариства. Крім того, товариство повідомило, що належна позивачу частка майна станом на 1 січня 2014р. складає 1042,00 тис. грн., частка прибутку товариства за 2014р. станом на 1 червня 2014р. складає 30,80 тис. грн. Щодо початку процесу виплати частки майна товариство декларує про готовність почати виплати після підтвердження та погодження позивачем зазначених суми та просить підготувати та повідомити інформацію щодо банківських реквізитів для перерахування коштів. Також, листом від 19.05.2015р. голова зборів ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" на вимогу позивача від 28.04.2015р. звернувся до позивача з пропозицією провести зустріч для прийняття кінцевого спільного рішення щодо виплати вартості частини майна та прибутку товариства. Крім того, повторним листом від 02.07.2015р. відповідач підтвердив готовність товариства до вирішення питання виплати та провести розрахунки, які приведені в останній вимозі та погодити з товариством суму до виплати.

Необхідно зазначити, що як вбачається з уточненого балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2013р. (дата подачі до органу статистики 27.02.2015р.), ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" було проведено часткове коригування балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2013р. та скориговано вартість чистих активів до суми 9477000 грн. (в матеріалах справи).

Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача про стягнення вартості частини майна товариства в розмірі 1422080 грн. (12928000, 00 грн. х 11%) виходячи з вартості частини чистих активів товариства, що підлягає виплаті позивачу на дату виходу з товариства станом на 31.12.2013р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 615760, 64 грн. та 3 % річних в розмірі 42662, 40 грн. за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. нараховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Право позивача на вихід зі складу учасників товариства, одержання частини прибутку товариства та отримання вартості належної пропорційної частки чистих активів товариства передбачено ст. ст. 100, 116 ЦК України, ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Положеннями ч. 1 ст. 116 ЦК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасників товариства вийти в установленому порядку з товариства. При цьому учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства; його вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства; обмеження або заборона права на вихід учасника з товариства певними положеннями установчих документів є незаконною. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Згідно ч.1. ст.148 ЦК України (в редакції від 30.08.2013р., чинній на момент подання заяви про вихід), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч.2.).

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016р. №4 роз'яснено, з огляду на зміни у законодавстві та поетапне набуття чинності окремими законодавчими актами України, господарським судам під час вирішення корпоративних спорів потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин; норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій.

Як роз'яснено в пункті 28 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р. при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органам зв'язку.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21 квітня 2011 року № 3263-VI ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» викладено в наступній редакції: «У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21 квітня 2011 року № 3263-VI, серед іншого, спростив також і процедуру внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) та забезпечив можливість проведення державної реєстрації таких змін шляхом подання державному реєстратору оригіналу, простої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу учасників товариства або нотаріально посвідченої копії.

Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що станом на 30.09.2013р. (момент подання заяви позивача про вихід з товариства), чинним законодавством не було передбачено вимоги щодо нотаріально посвідченої форми заяви фізичної особи про вихід учасника з товариства.

Посилання апелянта про вихід позивача з товариства саме 27.05.2014р., тобто з моменту отримання відповідачем оригіналу нотаріальної заяви про вихід ОСОБА_6 від 30.09.2013р., є безпідставними, оскільки на момент подання позивачем заяви про вихід з товариства станом на 30.09.2013р. нормами чинного законодавства не було передбачено та встановлено вимоги щодо нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід зі складу учасників.

Крім того, як уже було зазначено, в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем заяви від 30.09.2013р. про вихід з товариства позивача з 31.12.2013р.

Стосовно посилання апелянта на висновки Верховного суду України у постанові від 14.03.2011 року у справі № 3-12гс11 щодо необхідності нотаріального посвідчення заяви про вихід з товариства, то слід зазначити, що мотивуючи висновок про необхідність нотаріального посвідчення заяви про вихід з товариства Верховний суд України у справі № 3-12гс11 послався на ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (в редакції на момент виникнення спірних відносин). В той же час, станом на 30.09.2013 року (дата подання позивачем заяви про вихід) вже діяла інша редакція ч. З ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що передбачає, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів, зокрема заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників).

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника, про те, що станом на 30 вересня 2013 року товариство мало на 3 (три) заяви про вихід ОСОБА_6, які різняться за змістом та вимогами, оскільки в матеріалах справи міститься заява від 30.09.2013р. зі змісту якої чітко випливає волевиявлення (вимога) позивача про вихід з товариства з 31.12.2013р., тобто із зазначенням конкретної дати виходу, яка оформлена належним чином та відповідає вимогам чинного на момент подання заяви законодавства.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірний висновок місцевого господарського суду, що датою виходу позивача з товариства є 31.12.2013р., тобто дата, зазначена в заяві ОСОБА_6 про вихід зі складу учасників ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" від 30.09.2013р., яка визначена з дотриманням положень Статуту та норми ст.148 ЦК України.

Згідно ст.54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Аналогічні положення викладені в пункті 4.1.6. Статуту товариства.

Згідно п.4.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4., під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов'язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов'язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати (п.4.15. Постанови).

Частиною 1 статті 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, які відображаються у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. №13 роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Згідно п.4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 №4, під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику (п.4.20 Постанови).

Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. (Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 18.11.2014р. по справі №3-182 гс14).

Як уже було встановлено судом, частка позивача - ОСОБА_6 у статутному фонді ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" складала 11 % статутного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить провести з ним розрахунки, виходячи з даних Звіту аудиторської консалтингової фірми "Бізнес Партнери" про перевірку достовірності визначених товариством фінансових результатів діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., яким встановлено скориговану вартість чистих активів товариства станом на дату його виходу. Відтак, на думку позивача, вартість частини чистих активів товариства, що підлягає виплаті позивачу становить 1422080 грн. (12928000,00 грн. x 11 %).

У п. 4.19 Постанови зазначено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

У зв'язку з наявністю спору щодо визначення вартості частки учасника ОСОБА_6 у вартості чистих активів товариства виходячи із його частки в статутному капіталі, судом першої інстанції призначено судову економічну експертизу.

За результатами експертного дослідження встановлено, що вартість чистих активів ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" станом на 31.12.2013р. становить 9477 тис. грн., вартість частини майна ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" пропорційна частці в розмірі 11% у статутному капіталі, яка підлягає виплаті ОСОБА_6 у зв'язку з виходом становить 1042,47 тис. грн. При цьому, судовим експертом зазначено, що базою для визначення вартості частини майна, що підлягає виплаті у зв'язку з виходом ОСОБА_6 зі складу учасників ТзОВ "Телком" є вартість чистих активів товариства на визначену дату, експертом визначена вартість чистих активів ТзОВ "Телком" станом на 31 грудня 2013 року в розмірі 9477 тис. грн. При визначенні розміру чистих активів експертом використані показники Балансу (Звіту про фінансовий стан) станом 31 грудня 2013 року з позначкою "Уточнення" з датою подачі до органу статистики 27.02.2015р.

В той же час відповідно до П. 3.7 рекомендацій президії ВГСУ від 28 грудня 2007 року N04-5/14 роз'яснено, що будь-який учасник ТОВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ. Господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, що вибув, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, що належить до виплати такому учаснику.

Згідно п. 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості майна, що належить до сплати такому учаснику.

Як встановлено судом, позивач не погодився з висновком експертизи та вважає її не повністю обґрунтованою, у зв'язку з відсутності всього майна товариства, правильності відображення даних балансу, не взяття до уваги аудиторського висновку. Необхідно зазначити, що суд правомірно встановив, безпідставність тверджень позивача, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неповноту або недостовірність даних, зазначених у фінансовій звітності, не подано також доказів наявності у товариства відповідача будь - якого іншого рухомого чи нерухомого майна, активів чи зобов'язань та інших даних, які не були відображені в Балансі (Звіті про фінансовий стан) підприємства станом на 2013р. чи не включені до податкових зобов'язань, відображених у фінансовій звітності. Також, посилання позивача на відсутність думки експерта стосовно проведеної аудитором перевірки та виявлених порушень по питаннях висвітлених в аудиторському звіті, є безпідставними, оскільки дослідження та аналіз аудиторського звіту не входив в предмет експертного дослідження, питання щодо правильності відображених даних в аудиторському звіті перед експертом не ставилось.

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду правомірним, щодо визначення чистих активів ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" з даних відображених в балансі (Звіті про фінансовий стан) ТзОВ "Телекомунікаційна компанія" станом на 31.12.2013р. з позначкою "Уточнення" поданого до органу статистики 27.02.2015р., згідно якого вартість чистих активів становить 9477 тис. грн. Відтак, як встановлено судом та враховуючи висновок судово-економічної експертизи №2633 від 31.01.2017р., вартість частини майна ТзОВ "Телекомунікаційна компанія", що підлягає виплаті позивачу пропорційно частці в розмірі 11 % статного капіталу, у зв'язку з виходом позивача з товариства становить 1042470 грн.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повну або часткову виплату відповідачем позивачу вартості частини майна товариства пропорційно частці в статутному капіталі.

Невиплата відповідачем позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді товариства при виході з товариства, у строки, передбачені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" , зумовлює для товариства настання наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14 статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виплата належної позивачу частки вартості майна у товаристві не була проведена після затвердження звіту за рік, у якому вийшов позивач з товариства і у строк до 12 місяців із дня виходу (тобто протягом 2014 року), має місце прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача, що тягне за собою наслідки передбачені ч.2. ст. 625 ЦК України.

Посилання апелянта на перешкоди зі сторони позивача, щодо здійснення належної йому до виплати частини майна, є безпідставними, оскільки відповідач вправі був виконати свій обов'язок та внести суму частки, яка на думку відповідача підлягає до виплати позивачу на депозит нотаріальної контори (нотаріуса) в порядку ст. 537 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу 615760,64 грн. інфляційних втрат та 42662,40 грн. 3 % річних за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

На підставі вищенаведеного, враховуючи наявні матеріали справи, перевіривши розрахунки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вірним періодом проведення розрахунку слід вважати з 02.01.2015р. по 31.12.2015р.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із здійсненим перерахунком господарським судом Львівської області, за період з 02.01.2015р. по 31.12.2015р., виходячи зі суми 1042470 грн.,щодо підставності стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат в розмірі 451524,91 грн. та 3 % річних в сумі 31188,42 грн.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2017р відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2017р в справі за номером 914/892/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія", б/н та б/д залишити без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя Марко Р.І.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Костів Т.С.