ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року

№ 876/8000/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області, яким просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була виплачена позивачу як учаснику бойових дій з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, а саме Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, а тому суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати цієї допомоги є правомірними.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Бюджетним кодексом України чи іншими законами не може обмежуватись розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановлений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки це суперечить Конституції України та нормам цього Закону. Також даний Закон має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми цього Закону.

В зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 має статус ветерана війни – учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством для осіб даної категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.

У 2016 році позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня в розмірі 920,00 грн., на підтвердження чого він надав довідку відповідача від 13.04.2017 року № 714.

Не погодившись з отриманим розміром допомоги, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про її виплату в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак листом від 21.12.2016 року № 6004/1-8 відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні доплати, мотивуючи відмову тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 встановлено розмір разової грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня за 2016 рік у 920,00 грн. і дана сума йому була виплачена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваний дій відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги встановлено у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас з 01.01.2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказані положення Закону є чинними та не визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» було встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі – органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами – за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій – 920 гривень.

Також колегія суддів враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 1-11/2012 роз’яснено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 15 червня 2017 року у справі № 459/409/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

ОСОБА_2

судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4