КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10662/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Файдюка В.В.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року позивач звернулась в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Міністерства закордонних справ України, в якому просила:

зобов'язати Міністерство закордонних справ України в особі консульства України в м. Єкатеринбург надіслати на розгляд Комісії при Президенті України з питань громадянства подання про втрату ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у задоволенні позову відмолено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивач звернулася до Консульства України в м. Єкатеринбурзі з заявою щодо втрати громадянства України, а не виходу з громадянства України, при цьому питання втрати громадянства України ініціюється органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України, тоді як вихід з громадянства можливий за відповідною заявою особи.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 14 квітня 2016 року звернулась до Консульства України в Єкатеринбурзі з поданням про втрату громадянства України, мотивуючи його тим, що добровільно набула громадянство іншої держави (а.с. 54-55).

Листом від 26 квітня 2016 року № 6118/091-500-1406 Консульство України в м. Єкатеринбурзі повідомило позивача про те, що згідно чинного законодавства України, з власної ініціативи особа може припинити громадянство України тільки шляхом виходу із громадянства, при цьому зазначило, що на відміну від процедури виходу з громадянства, процедура втрати громадянства України є виключною прерогативою держави.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів, виходить з наступного.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначається Законом України «Про громадянство України».

Відповідно до ст. 1 вказаного вище Закону громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно статті 4 Закону України «Про громадянство України» питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 18 Закону України «Про громадянство України» передбачено вихід з громадянства України

Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

Вихід з громадянства України допускається, у тому числі якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Статтею 19 Закону України «Про громадянство України» передбачено підстави для втрати громадянства України.

Так, підставами для втрати громадянства України є, у тому числі добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону України «Про громадянство України» Президент України, у тому числі приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.

У статті 25 зазначеного Закону визначено повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України

Згідно з п. 3, 4 вказаної статті Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України, у тому числі:

приймають заяви разом з необхідними документами щодо виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність підстав для виходу з громадянства України, відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом з висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що питання втрати громадянства України ініціюється органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та є виключною прерогативою держави, при цьому вихід з громадянства можливий за відповідною заявою особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Консульства України в Єкатеринбурзі саме з поданням про втрату громадянства України, разом з цим, згідно чинного законодавства України особи не наділені правом звертатися до консульських установ України з відповідними поданнями.

Натомість, колегія суддів наголошує на тому, що позивач наділена правом звернутися до Консульства України з завою про вихід з громадянства України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про громадянство України» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (Державна міграційна служба України), здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України.

Натомість, згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про громадянство України» Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1-10 частини першої цієї статті, стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за підставою, передбаченою пунктом 1 статті 6 цього Закону, стосовно осіб, які народилися за межами України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення позивача до Консульства України в Єкатеринбурзі, остання була зареєстрована на території України в смт. Печеніги Харківської області, не оформила дозвіл про залишення на постійне проживання за кордоном, що має підтверджуватися відміткою «Постійне проживання» в паспорті громадянина України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не позбавлена можливості звернутися до Консульства України в Єкатеринбурзі з заявою про вихід з громадянства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 серпня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Файдюк В.В.