П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м . Вінниця

01 серпня 2017 р. Справа № 802/751/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Демченка А.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

про стягнення адміністративно-господарської санкції,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" про стягнення адміністративно-господарської санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2016 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості одна особа, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

27.02.2017 року відповідачем до Фонду подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників товариства становить 12 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить нуль осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників – 297?50 тис. грн., середньорічна зарплата штатного працівника – 24792 грн.

Позивач вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця і, як наслідок, розрахувало суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі однієї середньорічної заробітної плати штатного працівника, що становить 12395,84 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 114,08 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день звернення до суду з цим позовом, тобто за період з 19.04.2017 року по 11.05.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас, статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року, у рядку 03 відображається кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, він дорівнює 1 особі.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В силу положень ч. 3, 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, змістовний правовий аналіз вищевказаних норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок про те, що лише створення робочого місця для працевлаштування інваліда не вважається виконанням нормативу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

За відсутності вказаної інформації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, фактично позбавлений можливості виконувати завдання та функції, покладені на нього статтею 22 Закону України "Про зайнятість населення". Водночас відсутність інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів унеможливлює працевлаштування останніх до роботодавців.

Подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" регулюється відповідним Порядком, затвердженим Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року (далі – Порядок).

Пунктом 2.1 такого Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до п. 3.1 Порядку у разі згоди роботодавця на укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів (у графі 5 розділу І зазначено "Так") для кожного такого запису заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису у розділі І, а також характеристики таких вакансій, умови праці та вимоги до претендентів.

Листом за № 05-18/604 (а. с. 6 , зворотна сторона) Хмільницький міськрайонний центр зайнятості повідомив Фонд про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" подавало звіти за формою №3 ПН про наявність вільних робочих місць, вакантних посад для працевлаштування інвалідів.

Працевлаштування інвалідів за направленням служби зайнятості у 2016 році на вищезазначеному підприємстві не здійснювалось. З метою працевлаштування до відповідача направлялось три особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

ОСОБА_4 відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією являється інвалідом третьої групи (а. с. 53). Відповідно до корінців направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда ( а. с. 54-57), ОСОБА_4 направлялась до ТОВ "Макарді" на зайняття посади прибиральника службових приміщень, бухгалтера, менеджера (управителя) із збуту. Кожного разу ОСОБА_4 відмовлено у прийнятті на роботу у зв’язку з невідповідністю вимогам.

ОСОБА_5 відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією являється інвалідом третьої групи (а. с. 75). Відповідно до корінця направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда (а.а. 76), ОСОБА_5 направлявся до ТОВ "Макарді" на зайняття посади, менеджера (управителя) із збуту. ОСОБА_7 відмовлено у прийнятті на роботу у зв’язку з невідповідністю вимогам.

ОСОБА_6 відповідно до корінця направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда (а. с. 88-89), направлявся до ТОВ "Макарді" для зайняття посади прибиральника службових приміщень. ОСОБА_8 відмовлено у прийнятті на роботу у зв’язку з невідповідністю вимогам. Проте, ОСОБА_6 був прийнятий на посаду оператора заправних станцій з 13.09.2016 року. Відповідно до матеріалів персональної картки безробітних осіб ОСОБА_6 встановлено інвалідність з 26.02.2016 року по 27.12.2051 року.

Суд критично оцінює докази відповідача щодо намагання ним працевлаштувати на підприємство громадянина-інваліда, так як усім громадянам, яким встановлено інвалідність та направлених до ТОВ «Макарді» було відмовлено у прийнятті на роботу, у зв’язку з невідповідністю вимогам. Суд також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що звіти за формою №3 ПН про наявність вільних робочих місць, вакантних посад для працевлаштування інвалідів відповідачем подаватись лише 01.03.2016 року, 06.06.2016 року, 30.06.2016 року, 10.11.2016 року. Вакансія була підтверджена 12.12.2016 року і 28.12.2016 року. Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в ухвалі від 10.05.2016 року (справа № 2-1104/12/0970), відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів з відповідними правовими наслідками у вигляді санкцій. Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалась й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України у справах цієї категорії. Згідно з ст. 238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Макарді" не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що обумовлює застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 року (далі – Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Отже, Фондом правомірно нараховано відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 року по 11.05.2017 року у розмірі 114,08 грн. та адміністративно-господарську санкцію у розмірі 12395,84 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь Фонду сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 1600 грн.

Проте в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відтак правових підстав для стягнення з відповідача на користь Фонду витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" (вул. Липова, 40, м. Хмільник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32407672) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, одержувач: держбюджет м. Хмільник, код 37730494, р/р 31217230700010, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2016 рік") адміністративно-господарську санкцію в сумі 12395,84 грн. (дванадцять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 84 коп.) та пеню в сумі 114,08 грн. (сто чотирнадцять гривень 08 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_9

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар