Провадження № 22-ц/783/3105/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В. - Бабій І,М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської Олени Володимирівни, Управління державного казначейства у Львівській області та Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова, третя особа: Залізнична ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, визнання статусу резидента України та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської Олени Володимирівни, Управління державного казначейства у Львівській області та Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова, третя особа: Залізнична ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, визнання статусу резидента України та стягнення коштів - відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини, що підлягали встановленню, встановлені не правильно і не в повному обсязі. Зазначає, що 13 червня 2016 року отримала довідку про підтвердження статусу податкового резидента України. Жодного рішення про скасування вказаної довідки немає. Зазначає, що місце її постійного або тимчасового проживання це квартира АДРЕСА_1, частина якої належить їй на праві приватної власності. Також, вказує на те, що постійно отримує пенсію в Україні та є громадянкою України, дані обставини підтверджують її резидентський статус, тому дії нотаріуса, яка зобов'язала сплатити апелянта 18% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору є протиправними. Зазначає, що відшкодування від банку 200000 грн. було компенсацією збитків, які вона, як спадкоємець понесла внаслідок порушення прав вкладника-спадкодавця, кредитора банку та потерпілої - її мами та дані кошти не є доходом та не підлягають оподаткуванню.

В судове засідання, окрім позивача, та її представника, та представника відповідача ПНЛМНО Ринажевської О.В. - решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що одного із відповідачів у судовому засіданні захищала представник, а, також, від одного з відповідачів до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 29 ЦК України, ст.ст. 3,6 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні", пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 , пп. 14.1.213 п.14.1 ст.14, пп. 34.1.14 п.34.1 ст.34, ст. 162, 174, 167 Податкового кодексу України, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. і після її смерті відкрилася спадщина на грошові вклади та частину квартири АДРЕСА_1 Згідно заповіту від 08.05.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бочан О.І., зареєстрованого в реєстрі за №231, ОСОБА_6 заповіла своїй дочці ОСОБА_2 грошові вклади, що зберігаються у відділеннях АТ Банк «Фінанси та Кредит» м.Львова та у відділеннях ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» м.Львова та/або грошові вклади у будь-яких інших банках України, на які вона за законом матиме право, з відповідними відсотками, компенсаціями та індексаціями. ОСОБА_2 17.09.2015р., як спадкоємець першої черги за законом і за заповітом після смерті матері, подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ринажевській О.В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 на частину квартири АДРЕСА_1 та грошові вклади. До вказаної заяви ОСОБА_2 подала копію закордонного паспорта громадянина України, згідно якого ОСОБА_2 перебуває на консульському обліку ФРН і постійно проживає в ФРН, а також подала копію свідоцтво про одруження від 13.12.2001р., згідно якого вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ФРН ОСОБА_13. ОСОБА_2 16.06.2016р. подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ринажевській О.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1. Постановою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В. від 16.06.2016р. за №36/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1, за відсутності в спадковій справі документів, що підтверджували б сплату податку з доходу вартості успадкованого майна спадкоємицею ОСОБА_2 Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ринажевська О.В. листом від 16.03.2016р. повідомила ОСОБА_2 про те, що відповідно до п.п.14.1.122, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вона є нерезидентом, а тому згідно п.п.174.2.3. п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується нею оподатковується за ставкою визначеною пунктом 167.1 ст.167 та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу. Відтак, після проведення всіх необхідних платежів, в тому числі податків вона має право отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_2 31.03.2016р. подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ринажевській О.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, долучивши квитанції від 31.03.2016р., за якими ОСОБА_2 сплачено 57103,5 грн. податку на доходи фізичних осіб та 4758,7 грн. військового збору. Судом встановлено, що 31.03.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ринажевською О.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з відповідними відсотками та усіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на балансі Західного РД АТ «Фінанси та Кредит» на двох рахунках. Вартість спадкового майна складає 5863 дол. США 08 центів та 5507 євро 78 євроцентів. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.08.2015р. стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_6 45377 дол. США 27 центів; 5507 євро 78 Євро центів заборгованості. Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20.07.2016р. замінено стягувача ОСОБА_6 на ОСОБА_2. 13.04.2016р. Залізничним ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області надано ОСОБА_2 довідку-підтвердження, що вона є платником податків в Україні і є резидентом України у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною «Урядом України» і Республікою Німеччина, яка була подана ОСОБА_2 приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ринажевській О.В. З повідомлення Залізничний ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.05.2016р. вбачається, що Залізничний ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області просить приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевську О.В. не брати до уваги довідку-підтвердження статусу податкового резидента України від 13.04.2016р. видану на ім'я ОСОБА_2 З відповіді Залізничного ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.05.2016р. за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 16.05.2016р. вбачається, що Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишила вказану заяву без розгляду, оскільки на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.03.2016р. ОСОБА_2 була нерезидентом України. Згідно закордонного паспорта громадянина України, ОСОБА_2 з 18.07.2008р. перебуває на консульському обліку в Посольстві України у ФРН та постійно проживає у ФРН. З матеріалів спадкової справи вбачається, що у своїх заявах до приватного нотаріуса ОСОБА_2 вказувала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, а також подала нотаріусу свідоцтво про одруження з громадянином ФРН ОСОБА_13. Згідно витягу з ДПС „Головний центр обробки спеціальної інформації» від 28.03.2016р., ОСОБА_2 у період з 14.03.2015р. по 14.03.2016р. перебувала в Україні 181 день, в тому числі 154 дні у 2015р. та 27 днів у 2016р. З письмового пояснення медсестри Червоного Хреста ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_2 часто приїжджала з ФРН до своєї матері ОСОБА_10, яка була лежачою. За наведеного вище, суд вважав, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ринажевська О.В., встановивши, що ОСОБА_2 з 2008 року перебуває на консульському обліку в Посольстві України у ФРН, постійно проживає у ФРН і протягом податкового року перебувала в Україні менше 183 днів, у відповідності до вимог чинного податкового законодавства визначила, що ОСОБА_2 не є резидентом України, а відтак зобов'язана була сплатити податок з вартості об'єкта спадщини і військовий збір. Суд критично оцінює покликання позивачки на те, що вона є резидентом України, так як має у власності частину квартири АДРЕСА_1, тобто постійне місце проживання в Україні, її більш тісні особисті зв'язки є в Україні і протягом 12-ти календарних місяців проживала 181 день в Україні, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження того і таке спростовується вищенаведеними доказами, за якими ОСОБА_2 не є резидентом України у розумінні п.14.1.122 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії та дії приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В. є правомірними, а тому у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити за безпідставністю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як вбачається із матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 17.09.2015 року позивач звернулась до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В. (відповідач по справі) про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_6 Спадковою масою на час подання заяви були грошові вклади та частина квартири АДРЕСА_1

Першим об'єктом, про видачу свідоцтва про прийняття спадщини на який подала заяву позивач були грошові вклади у ЗРД АТ «Банк Фінанси та кредит» у розмірах 5863,08 долари США та 5507,78 євро.

Визначивши статус позивача як нерезидента України, Приватним нотаріусом Ринажевською О.В. до отримання свідоцтва про право на спадщину на вказані грошові вклади зобов'язано сплатити позивача 57103,5 грн. Податку на доходи фізичних осіб та 4755,7 грн. військового збору. Які позивачем сплачено, після чого їй в видано свідоцтво про право на спадщину на вказані вклади (заява про прийняття спадщини, квитанція про сплату податків, свідоцтво про право на спадщину (а.с. 1, 41, 49 спадкової справи).

Після цього позивачем отримано довідку-підтвердження статусу податкового резидента України, видану 13.04.2016 року Заступником начальника Залізничної ОДПІ ГУДФС у Львівській області №4336/13-03-13-01-08/486 (а.с. 57 спадкової справи), на підставі якої відповідачем позивачу без сплати податків видано свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад у розмірі 33383,19 доларів США (а.с. 59 спадкової справи).

Однак, при перевірці вказаної довідки на запит відповідача (приватного нотаріуса) отримано відповідь за підписом згаданої вище посадової особи, якою і було підписано вказану вище довіку від 24.05.2016 року №5882/13-03-13-01-08/658 (а.с. 63 спадкової справи), у якій згадана посадова особа просить не брати до уваги згадану довідку, оскільки така видана, як вбачається із змісту листа помилково, так як на нотаріуса в силу вимог закону покладено обов'язок визначення статусу резидента України у платника податку.

Після цього відповідачем (приватним нотаріусом) повторно, для отримання свідоцтва про право на спадщину на частину квартири, зобов'язано позивача сплатити податок та збір, чого позивачем не вчинено і відповідно нотаріусом винесено оскаржувану позивачем постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.06.2016 року №36/02-31 у якій нотаріусом констатовано, що позивач є нерезидентом України.

Після цього позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вважаючи такі дії нотаріуса протиправними позивач у своєму позові остаточно просила про: визнання дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В., яка зобов'язала її сплатити 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % податку на військовий збір протиправними; визнання протиправною та скасування постанови приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В. від 16.06.2016р. за №36/02-31; визнання її статус резидента України; стягнення з місцевого бюджету в особі Головного Управління державного казначейства у Львівській області на її користь 57103,5 грн. безпідставно нарахованого податку на доходи фізичних осіб та в якості відшкодування за безпідставно утриманий податок (з урахуванням індексу інфляції за період з 01.04.2016р. по 11.02.2017р.) в сумі 6805,10 грн. неодержаного доходу; стягнення з Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова 4758,7 грн. безпідставно утриманого військового збору та в якості відшкодування за безпідставно утриманий податок з урахуванням індексу інфляції (за період з 01.04.2016р. по 11.02.2017р.) в сумі 567,10 грн. неодержаного доходу та стягнення з приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ринажевської О.В. завдані їй збитки в розмірі 583,59 грн.

У позовній заяві, уточненнях до неї, апеляційній скарзі, а також в особистих та через представника усних та письмових поясненнях по суті спору позивач вказувала на те, що вважає такі дії нотаріуса протиправними, оскільки вважає себе резидентом України, так як у неї саме тут знаходиться центр її життєвих зв'язків, що є визначальним для статусу резидента України.

Так, вона має в Україні частину квартири де проживає; у 2015-2016 роках вона тривалий час перебувала в Україні, оскільки доглядала за хворою матір'ю; крім цього, у неї багато родичів та знайомих в Україні та вона отримує пенсію в Україні.

Колегія суддів вважає, доводи позивача безпідставними та такими, що правильно не взяті до уваги судом першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 174 Податкового кодексу України:

174.1. Об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об'єкт нерухомості;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права;

г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

174.2. Об'єкти спадщини оподатковуються:

174.2.1. за нульовою ставкою:

а) вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

б) вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б", "ґ" пункту 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б" пункту 174.1, що успадковуються дитиною-інвалідом;

в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;

174.2.2. за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

174.2.3. за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

174.3. Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

174.4. Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини.

174.5. У разі переходу права на отримання страхових виплат згідно із статтею 1229 Цивільного кодексу України податковим агентом є страхувальник - фінансова установа.

174.6. Оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб. Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

174.7. Вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню згідно з цією статтею, визначається у порядку, встановленому абзацом третім пункту 173.1 статті 173 цього Кодексу.

Згідно п. 4.1.213 ст. 14 Податкового кодексу України, резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи. У разі якщо у розділі IV цього Кодексу використовується термін "резидент" у відповідних відмінках, під цим терміном розуміється "фізична особа - резидент";

У разі якщо у розділі III цього Кодексу використовується термін "резидент" у відповідних відмінках, під цим терміном розуміються особи, визначені пунктом 133.1 статті 133 цього Кодексу;

Відповідно до ст. 4 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, при застосуванні цієї Угоди термін "резидент однієї Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію. Цей термін разом з тим не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил: a) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів); b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає; c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є; d) якщо вона є національною особою обох Держав або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 компанія є резидентом обох Договірних Держав, тоді вона вважається резидентом тієї Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.

Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ від 17.11.2011 N 337 Про затвердження Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, на постійний консульський облік приймаються громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано. У позивача відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання в Україні. Натомість вона постійно проживає у м.Бремерхафен, Німеччина, Бош штрассе 20 D, про що вона вказувала і у нотаріуса у своїх заявах. Крім цього, позивач знаходься на постійному консульському обліку в посольстві України в ФРН. Окрім цього, позивач одружена з громадянином Німеччини, ОСОБА_13. (копія паспорту позивача, свідоцтво про одруження з перекладом а.с. 10, 13-14 спадкової справи). Дійсно у позивача наявна власність в м.Львові, а саме 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 (копія свідоцтва про право власності на квартиру а.с. 10), однак як вбачається із довідки з місця проживання позивача а.с. 3 спадкової справи за вказаною адресою проживала до дня своєї смерті лише мати позивача. Крім цього, як вбачається з даних ГЦОСІ Державної прикордонної служби України максимальна кількість днів які перебувала в рік в Україні позивач було в 2015 році, коли померла її мати, 157 днів. Доказів про перебування у будь-який рік в Україні більше 183 днів у матеріалах справи немає та про таке не вказано і позивачем.

Зважаючи на вказане слід вважати, що визначення, «центром життєвих зв'язків» для себе позивачем України у даних правовідносинах слід вважати безпідставним та таким, що здійснено з метою уникнення оподаткування в Україні.

Враховуючи вказане слід вважати, що нотаріусом вірно було визначено статус позивача як нерезидента України та підставно зобов'язано сплатити її податок та збір у відповідності до вимог закону.

Факт тимчасового перебування в Україні, наявність знайомих та певного майна не спростовує обставин наведених вище та не свідчать про підставність доводів позивача.

Крім цього, слід вказати і про те, що позивачем подано заяву про видання свідоцтв про право на спадщину на грошові вклади у сумах, які перебували на рахунках спадкодавця (її матері) і тому її посилання на необхідність отримання нею без оподаткування 200 тис. грн., як компенсації збитків, завданих спадкодавцю не слід вважати підставними, оскільки даних правовідносин вказане посилання не стосується.

Зважаючи на вказане судом першої інстанції вірно відхилено позов.

Враховуючи наведено доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра