Провадження № 2/444/657/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 серпня 2017 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно бувшого колгоспного типу двору в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до виконкому Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно бувшого колгоспного типу двору в порядку спадкування за заповітом. Свої позовні вимоги мотивує тим, що його батьки - ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку, який зведено ними в шлюбі на підставі рішення зборів колгоспу ім. Тімірязєва затвердженого рішенням Жовківського райвиконкому № 128 від 18.11.1965 року та свідоцтва забудовника,які видані були на ім’я матері ОСОБА_3 Зазначає, що будинок в якому проживали батьки відносився до колгоспного типу двору, що стверджено випискою з погосподарської книги Куликівської селищної ради. Головою двору значилася мати.

Право власності на будинок не було зареєстровано, лише в погосподарських книгах селищної ради, тобто згідно вимог діючого на той момент законодавства в погосподарській книзі селищної ради .

Вказує, що батько ОСОБА_2 помер 20.09.1997 року, що стверджено свідоцтвом про його смерть, мати ОСОБА_3 померла 27.12.2013 року що стверджено свідоцтвом про її смерть.

Позивач стверджує, що при житті мати склала заповіт, який 18.03.2008 року посвідчила в Куликівській селищній раді. Такий не змінено і не скасовано. Зазначеним заповітом мати все належне їй майно заповіла йому. Після смерті матері відкрилася спадщина за заповітом, 3 приводу спадкування він звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори де відкрито спадкову справу № 99/2017, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину із-за відсутності правостановлюючого документу на будинок про що видано постанову 01.04.2017 року. В подальшому позивачем уточнено позовні вимоги в яких він просить постановити рішення, яким визнати його право власності на майно бувшого колгоспного типу двору- на житловий будинок в с. Мервичі по вул. Залізничній 30, Жовківського району Львівської області, загальна площа якого 86,5 кв.м, житлова- 54,0 кв.м, допоміжна-32,5 кв.м, 41,3 кв. м з господарськими спорудами, з яких 2/3 частки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, який помер 20.09.1997 року та ОСОБА_3 померлої 27.12.2013 року, а 1/3 частку будинку як члена бувшого колгоспного типу двору.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву у якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, просить задоволити.

Представник відповідача виконавчого комітету Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області в судове засідання повторно не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Жовківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

А тому судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача по справі, який повторно не з’явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення такого та на підставі поданих до суду доказів постановити заочне рішення по справі.

Оскільки сторони в судове засідання не з’явились, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку .

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із довідок № 748 від 21.04.2017 року та № 1185 від 29.06.2017 року виданих Куликівською селищною радою Жовківського району Львівської області станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 року згідно погосподарських книг по селу Мервичі, які знаходяться у виконкомі Куликівської селищної ради за особовим рахунком № 458 значиться госпдарство за адресою: с. Мервичі, вул. Залізнична, 30 , тип двору колгоспний. Голова двору ОСОБА_2, в даному господарстві зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як станом на 15.04.1991 року членами колгоспного типу двору у с. Мервичі, вул. Залізнична, 30 були 3 члени, то всім належало по 1/3 частині даного двору.

Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16.01.2003 року, що набрав чинності 01.01.2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_2 помер у 20.09.1997 році, тобто спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України, то до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Так, ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного кодексу визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Той факт, що померлі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача підтверджується свідоцтвом про народження останнього серії 1-АГ № 1165120.

Судом детально оглянуто спадкову справу після смерті ОСОБА_2 з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 24.09.1999 року звертався із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. З даної заяви вбачається, що факт прийняття спадщини стверджується наявністю у заявника технічного паспорта на ім’я померлого. Крім того слід зазначити, що позивачу після смерті батька було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на автомобіль та майновий пай. Тобто даним фактом підтверджується прийняття спадщини позивачем після смерті свого батька.

Оскільки членами колгоспного типу двору в с. Мервичі, вул. Залізнична, 30 станом на 15.04.1991 року, крім позивача була ще його мати, яка пережила свого чоловіка, а відповідно батька позивача по справі- Мохняк ОСОБА_4, водночас ОСОБА_2 було складено заповіт на ім’я сина, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 успадкував частку майна батька в колгоспному типі двору, яка належала ОСОБА_2, оскільки як спадкоємець першої черги вступив в управління та володіння спадковим майном.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії 1-СГ № 339520 від 27.12.2013 року ОСОБА_3 померла 27.12.2013 року.

Ще при житті мати позивача склала заповіт, який 18.03.2008 року посвідчила в Куликівській селищній раді. Такий не змінено і не скасовано. Зазначеним заповітом ОСОБА_3 все належне їй майно заповіла ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 15.03.2017 року звернувся в Жовківську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3. Із даної заяви вбачається, що факт прийняття спадщини стверджується проживанням заявника в спадковому будинку згідно даних будинкової книги. Крім того підтверджуться довідкою виданою Куликівською селищною радою про те, що позивач проживав разом із своєю матір’ю в с. Мервичі, вул. Залізнична, 30, Жовківського району Львівської області і вели спільне господарство.

3 приводу спадкування Жовківською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 99/2017, однак позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину із-за відсутності правостановлюючого документу на будинок про що видано постанову 01.04.2017 року .

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Так як позивач проживав разом із матір’ю, суд вважає, що він прийняв спадщину після її смерті.

За позивачем як членом колгоспного типу двору в с. Мервичі, вул. Залізнична, 30 слід визнати право власності на його 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель.

Відповідно до ст. 392 ЦК України передбачено захист порушеного права шляхом пред'явлення власником майна позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об'єктом права приватної власності.

З довідки виданої Обласним комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 20.03.2017 року вбачається, що станом на 29.12.2012 року на будинок з господарськими будівлями № 30 по вулиці Залізнична, в с. Мервичі реєстрація не проводилася та свідоцтво про право власності не видавалося.

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Так як позивач є спадкомцем майна своїх батьків за заповітом, а саме майна ОСОБА_2, який помер 20.09.1997 року та ОСОБА_3 померлої 27.12.2013 року, яким як членам колгоспного типу двору належало по 1/3 частці майна колгоспного типу двору в с. Мервичі, вул. Залізнична, 30, позивач прийняв спадщину, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, а також проживав на день смерті з батьками, а тому суд приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на 2/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: с. Мервичі, вул. Залізнична, 30 в порядку спадкування за заповітом після смерті своїх батьків та на 1/3 частину даного житлового будинку з господарськими будівлями як члену бувшого колгоспного типу двору.

Сумарно за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на весь житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою:с. Мервичі, вул. Молодіжна, 30, Жовківського району Львівської області. Згідно технічного паспорта загальна площа будинку 86,5 кв.м, житлова- 54,0 кв.м, допоміжна-32,5 кв.м.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 15, 30, ч. 4 ст. 169, ст. 208, 209, 214-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії КВ № 051763 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 25.12.1998 року) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Мервичі, вул. Залізнична, 30, Жовківського району Львівської області, а саме право власності на 1/3 частину даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами визнати за ОСОБА_1 як членом бувшого колгоспного типу двору, право власності на 1/3 частину даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер 20.09.1997 року та на 1/3 частину даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 27.12.2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Одночасно роз’яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Зеліско Р. Й.