ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 915/420/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

за участі представників сторін:

від позивача - Власова І.О., дов. від 21.07.2017 р. № 07-2109;

від відповідача - Чуприни О.О., дов. від 24.07.2017 р. № 1275/01/27.2017;

від третьої особи представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва,

54001, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв,

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

54001, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянка ОСОБА_3,

АДРЕСА_1,

про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 4469 грн. 80 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Центральним районним центром зайнятості м. Миколаєва (далі - Центральний РЦЗ) пред'явлено позов до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Управління) про стягнення з останнього, в порядку ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", грошових коштів у загальній сумі 4969 грн. 80 коп. - суми допомоги по безробіттю, виплаченої Центральним РЦЗ в період 10.11.2016 р. - 06.02.2017 р. громадянці ОСОБА_3, яку 31.10.2016 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено з посади слідчого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а 06.02.2017 р. - поновлено на роботі на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 р. у справі № 814/2569/16, - як таку, що звільнено протиправно.

За такими вимогами ухвалою суду від 10.05.2017 р. порушено провадження в даній справі.

У відзиві від 17.07.2017 р. на позовну заяву Управління позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, так як постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 р. у справі № 814/2569/16 не набрала законної сили, а тому передчасно стверджувати про наявність вини Управління в незаконному звільненні громадянки ОСОБА_3.

Ухвалою від 19.07.2017 р. залучено громадянку ОСОБА_3 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а ухвалою від 08.08.2017 р. припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Управління грошових коштів у сумі 500 грн., - у зв'язку з відсутністю предмета спору, так як зазначену суму відповідачем погашено в добровільному порядку до прийняття рішення суду у справі.

Громадянка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, поштове відправлення з ухвалою суду від 19.07.2017 р., направлене на її адресу, повернене органом зв'язку до суду через закінчення терміну зберігання. Ураховуючи викладене, та що представником відповідача підтверджено про повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, суд визнає можливим розгляд справи за відсутності третьої особи.

Вислухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та представника відповідача, який вважав позов не підлягаючим задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Наказом Управління від 31.10.2016 р. № 298 о/с по особовому складу майора поліції слідчого Центрального відділу поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 01.11.2016 р. на підставі п. 4 ч.1 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" та наказу Управління від 31.05.2016 р. № 440 дск - у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (ас. 9).

З метою реалізації права на соціальний захист ОСОБА_3 звернулася до Центрального РЦЗ з заявою від 10.11.2016 р. про надання (поновлення) статусу безробітного в порядку ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" (ас. 10). За твердженнями позивача, ОСОБА_3 в період 10.11.2016 р. - 06.02.2017 р. перебувала в Центральному РЦЗ на обліку як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю в порядку і розмірах, визначених законодавством. Викладене підтверджується копією сформованої позивачем персональної картки ОСОБА_3 (ас. 11) та довідкою Центрального РЦЗ від 26.04.2017 р. № 483 (ас. 16), із змісту котрої також випливає, що за період 02.12.2016 р. - 05.02.2017 р. ОСОБА_3 виплачено 4969 грн. 80 коп. допомоги по безробіттю. Перерахування зазначеної суми ОСОБА_3 підтверджується витягами з відомостей виплат за видами забезпечення за грудень 2016 року №№ 224, 234, 244, за січень 2017 року №№ 2, 12, 30 (а.с. 28, 30, 32, 34, 36, 38) та відповідними платіжними дорученнями від 14.12.2016 р. № 882 на суму 340161 грн. 28 коп.; від 26.12.2016 р. № 911 на суму 281756 грн. 41 коп.; від 06.01.2017 р. № 943 на суму 347405 грн. 91 коп.; від 13.01.2017 р. № 2 на суму 355755 грн. 77 коп.; від 25.01.2017 р. № 37 на суму 349135 грн. 13 коп.; 15.02.207 р. № 94 на суму 290325 грн. 13 коп. (а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 р. у справі № 814/2569/16, котру залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 23.05.2017 р., визнано протиправним і скасовано наказ Управління від 31.10.2016 р. № 298 о/с у частині звільнення ОСОБА_3 та поновлено останньої на посаді слідчого Центрального відділу Управління. Цією ж постановою вирішено про стягнення з Управління на користь громадянки ОСОБА_3 8959 грн. 73 коп. - заробітну плату за час вимушеного прогулу за період 01.11.2016 р. - 20.01.2017 р., без урахування середньої заробітної плати за один місць; 5411 грн. 29 коп. - середню заробітну плату за один місяць.

На виконання вищевказаної постанови суду наказом Управління від 06.02.2017 р. № 30 о/с ОСОБА_3 поновлено на посаді слідчого Центрального відділу поліції, і з 06.02.2017 р. припинилася реєстрація ОСОБА_3 у Центральному РЦЗ.

Викладені обставини, на думку позивача, є підставою для утримання з Управління в порядку ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплачених грошових коштів у спірній сумі.

Позивачем направлено Управлінню претензію від 27.02.2017 р. № 07-660 про перерахування Центральному РЦЗ суми допомоги по безробіттю, виплаченої громадянці ОСОБА_3 (ас. 17), отримання якої відповідачем підтверджується відповідною печаткою та підписом уповноваженої особи Центрального РЦЗ на корінці претензії, проте зазначену у претензії суму відповідачем оплачено лише частково.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Так, згідно вказаного закону загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття є система прав, обов'язків та гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд);

страховий випадок - подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи, внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються в Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Так, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок;

роботодавці -підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;

соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.

Кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення").

Статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Зареєстровані безробітні мають право на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції: послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону; збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах; оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

Одним з видів матеріального забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю (ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили (ст.ст. 43-45 Закону України "Про зайнятість населення"). Викладене кореспондується з приписами п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198.

Поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, у відповідності до пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю.

Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу (абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Викладене за своїм змістом узгоджується з приписам п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно якого з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати, що має бути підтверджено відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, суд визнає доведеним, що Управління є роботодавцем у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; що у період 10.11.2016 р. - 06.02.2017 р. громадянка ОСОБА_3 перебувала в Центральному РЦЗ на обліку як безробітна та отримала допомогу по безробіттю в сумі 4969 грн. 80 коп.; що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 р. у справі № 814/2569/16, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, громадянку ОСОБА_3 поновлено на посаді слідчого як таку, що звільнено протиправно; що Управлінням добровільно сплачено позивачеві із спірної суми грошові кошти в сумі 500 грн., у зв'язку з чим ухвалою суду від 08.08.2017 р. провадження в даній справі в частині позовних вимог про стягнення з Управління незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 500 грн. припинено з підстав відсутності предмету спору.

За таких обставин, вимоги про стягнення з Управління виплачених Центрального РЦЗ ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 4469 грн. 80 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Позивач, згідно з положеннями п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за даним позовом, - як орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки судом визнані обґрунтованими позовні вимоги, які, згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", підлягають оплаті судовим збором у сумі 1600 грн., котра є мінімальною сумою судового збору, а докази звільнення відповідача від сплати судового збору за даним позовом у справі відсутні, то судовий збір в сумі 1600 грн. підлягає стягненню з Управління в доход держави.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 40108735, на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, 54001, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 20917678, на р/р 37175001000436, Банк ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, грошові кошти в сумі 4469 (чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. - допомогу по безробіттю, виплачену громадянці ОСОБА_3

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 40108735 до Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв/м. Миколаїв/ 22030101, код ЄДРПОУ отримувача 37992781, банк отримувача ГУ ДКСУ у Миколаївській області, код банку отримувача 826013, рахунок отримувача 31218206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 09.08.2017 р.

Суддя Ю.М. Коваль.