Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2017 р. № 820/2881/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Боднар І.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представників Харківського обласного психоневрологічного диспансеру - Галль І.Б., Пономаренко З.О.

представника Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф - Шемет О.В.

представника Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації - Машталір В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач , ОСОБА_6, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківський обласний психоневрологічний диспансер, в якому просить суд зобов'язати Харківський обласний психоневрологічний диспансер або обласну клінічну лікарню - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф направити мене на проходження медико-соціальної експертизи; визнати протиправним рішення Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про відмову в направленні на проходження медико-соціальної експертизи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_6 проходив лікування в обласній клінічній лікарні - центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у м. Харкові. Після проведення повного обстеження був встановлений діагноз: «тревожно-фобический синдром на фоне органического расстройства личности и поведения вследствие дисфункции головного мозга», але жодного направлення на проходження медико-соціальної експертизи надано не було та рекомендовано звернутися до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру. Після цього представник позивача звернувся до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру з проханням надати направлення на МСЕК на підставі встановленого діагнозу в обласній клінічній лікарні - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у м. Харкові. На це була надана усна відмова у направленні на проходження медико - соціальної експертизи. Зважаючи на це, була направлена заява до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру з проханням надати письмову відповідь щодо причин відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи. Вказана заява була перенаправлена до Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації. З відповіді № К-5012-07 від 26.10.2016 вбачається, що для вирішення експертних питань громадянину ОСОБА_6 необхідно звернутися до дільничного психіатра Чугуївського району. Це не зважаючи на те, що він вже проходив лікування та має діагноз. Таким чином, було відмовлено у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи.

Представник відповідача, Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, в письмових запереченнях та в судовому засіданні зазначив, що Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації та, відповідно до покладених на нього Положенням завдань, не видає направлень на проходження медико-соціальної експертизи. Також зазначив, що рішення про відмову в направленні на проходження МСЕК Управлінням охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації не приймалось.

Представник відповідача, Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, в письмових запереченнях та в судовому засіданні зазначив, що 11.10.2016 року до КЗОЗ «Обласний психоневрологічний диспансер» звернулася громадянка ОСОБА_1 з вимогою направити її сина ОСОБА_6 на медико-соціальну експертну комісію для оформлення групи інвалідності. Під час звернення вона була без сина. ОСОБА_1 були наданні роз'яснення, у тому числі письмові, щодо законних підстав надання психіатричної допомоги та порядку проведення медико-соціальної експертизи та для вирішення зазначених питань запропоновано громадянину ОСОБА_6 звернутися до дільничного психіатра Чугуївського району, за місцем проживання. На теперішній час ОСОБА_6 не звертався до КЗОЗ «Обласний психоневрологічний диспансер» та психіатричного кабінету КЗОЗ "Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І.Кононенка", в зв'язку з чим вирішення питання направлення на медико-соціальну експертну комісію для оформлення групи інвалідності є неможливим.

Представник відповідача, Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, в письмових запереченнях та в судовому засіданні зазначив, що оскільки повне обстеження щодо захворювання позивача можливо лише в умовах стаціонару, а Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф не є профільним закладом, у випадку захворювання позивача, тому для повного обстеження йому було рекомендовано звернутись до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, звернених до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру.

Представник відповідача, Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, звернених до Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Представник відповідача, Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, звернених до Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що лікарем психіатром - психотерапевтом Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_7 06.10.2016 року видано ОСОБА_6 консультаційний висновок спеціаліста форми № 028/о про встановлення діагнозу: «тревожно-фобический синдром на фоне органического расстройства личности и поведения в следствии дисфункции головного мозга» та призначено лікування.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що представник позивача - ОСОБА_1, звернулась до Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з вимогою видати направлення на проходження медико-соціальної експертизи, але такого направлення надано не було та рекомендовано звернутися до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру.

В подальшому, 11.10.2016 року представник позивача звернувся до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру з заявою, в якій просила надати направлення на МСЕК на підставі встановленого діагнозу в Обласній клінічній лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Управлінням охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації на вказану заяву представника позивача надано відповідь у формі листа № К-5012-07 від 26.10.2016 року, в якій зазначено, що для вирішення експертних питань громадянину ОСОБА_6 необхідно звернутися до дільничного психіатра Чугуївського району.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступних мотивів та положень діючого законодавства.

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Згідно ст. 1 вказаного Закону, законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 6 Закону кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров'я; ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством; з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я; и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я; і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я; й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина; к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров'я. Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Згідно ст. 38 Закону кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 затверджено Положення про медико - соціальну експертизу, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно п. 3 вказаного Положення, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Також, відповідно до п. 17 Положення медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Як вже встановлено судом під час розгляду даної справи, лікарем психіатром - психотерапевтом Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_7 06.10.2016 року видано ОСОБА_6 консультаційний висновок спеціаліста форми № 028/о про встановлення діагнозу: «тревожно-фобический синдром на фоне органического расстройства личности и поведения вследствие дисфункции головного мозга» та призначено лікування. Представник позивача - ОСОБА_1, звернулась до Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з вимогою видати направлення на проходження медико-соціальної експертизи, але такого направлення надано не було та рекомендовано звернутися до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 110 від 14.02.2012 року затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о "Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)".

Згідно п. 2, 3 Інструкції, форма № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію. Підставою для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності.

Тобто, положеннями вказаної Інструкції встановлено, що направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) форми № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи лікування хворого, та підставою для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 проходив лікування в Обласній клінічній лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста форми № 028/о від 06.10.2016 року.

Представник відповідача - Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, в судовому засіданні та в письмових поясненнях пояснив, що згідно журналу реєстрації амбулаторних хворих до кабінету лікаря психотерапевта КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» ОСОБА_6 звернувся за консультацією до лікаря психотерапевта 06.10.2016 року, йому був встановлений попередній діагноз астенічний синдром з вегето-сосудистими параксизмами (Р 45,8) та видано направлення до КЗОЗ "Харківський обласний психоневрологічний диспансер". Також пояснив, що згідно штатного розкладу у поліклініці КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» консультує лікар психотерапевт, який займається консультуванням захворювань психіки, відповідних легкої або середньої тяжкості проявів та особливістю захворювань, лікуванням яких займається психотерапевт, є, крім цього, відсутність органічних уражень головного мозку серйозних масштабів. Лікар психотерапевт закладу надав позивачу консультативний висновок спеціаліста згідно форми № 028/о. Позивачу, для встановлення відповідного діагнозу, потрібно пройти обстеження та лікування у лікаря психіатра, який займається вивченням тих механізмів, які спровокували появу тих чи інших форм психічних розладів, у тому числі їх діагностикою і відповідним лікуванням.

Так, представником Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф в судовому засіданні надано до суду консультаційний висновок спеціаліста форми № 028/о від 09.10.2016 року, виданий лікарем психіатром - психотерапевтом ОСОБА_7, зі змісту якого судом встановлено, що ОСОБА_6 встановлено діагноз на підставі консультації психіатра: "тревожно-фобический синдром на фоне органического расстройства личности и поведения".

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф не було надано жодних доказів на підтвердження того, що консультаційний висновок спеціаліста форми № 028/о від 06.10.2016 року, виданий ОСОБА_6, яким встановлено діагноз та призначено лікування, є нечинним або таким, що виданий не уповноваженим лікарем.

Крім того, зі змісту вищевказаного консультаційного висновку спеціаліста форми № 028/о від 06.10.2016 року про встановлення діагнозу ОСОБА_6 вбачається, що такий висновок надано саме лікарем психіатром - психотерапевтом, тобто, в даному випадку посилання представника Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на те, що позивачу, для встановлення відповідного діагнозу, потрібно пройти обстеження та лікування у лікаря психіатра є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи положення Інструкції № 110 від 14.02.2012 року, вимоги Положення від № 1317 від 03.12.2009 року, та беручи до уваги те, що ОСОБА_8 встановлено діагноз та призначено лікування саме в Обласній клінічній лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста форми № 028/о від 06.10.2016 року, доказів на підтвердження того, що консультаційний висновок спеціаліста форми № 028/о від 06.10.2016 року є нечинним або таким, що виданий не уповноваженим лікарем, матеріали справи не містять та представником відповідача під час розгляду справи надано не було, а тому, в даному випадку суд вбачає наявність підстав для зобов'язання Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф видати ОСОБА_6 направлення на проходження медико-соціальної експертизи.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання Харківського обласного психоневрологічного диспансеру направити на проходження медико-соціальної експертизи суд зазначає, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що в даному випадку таке направлення повинно бути видане тією установою, в якій проходив лікування позивач, тобто Обласною клінічною лікарнею - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання Харківського обласного психоневрологічного диспансеру направити на проходження медико-соціальної експертизи.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправним рішення Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про відмову в направленні на проходження медико-соціальної експертизи, суд зазначає, що Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації та, відповідно до покладених на нього чинним законодавством України завдань, не уповноважене видавати направлення на проходження медико-соціальної експертизи, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Обласної клінічної лікарні - центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Обласну клінічну лікарню - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф видати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, направлення на проходження медико-соціальної експертизи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 09 серпня 2017 року.