Справа № 263/15014/15-к

Провадження № 1-кп/263/74/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року м Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів : головуючого судді Скрипниченко Т.І., суддів Ковтуненка В.О., Томіліна О.М., при секретарі Диміч Т.М., за участю прокурора Вознесенського М.Д., захисника Таушана Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 260, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року, на території Донецької області України, невстановленими особами для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки» було створено непередбачене законом України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, учасники збройного формування були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою а також мали тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ДНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

В середині вересня 2014 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена ОСОБА_4 та ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, у групі осіб, маючи намір на вступ до незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», прибули до штабу «ДНР», розташованого у м. Новоазовськ Донецької області, точна адреса в ході досудового розслідування встановлена не була.

При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вступаючи до незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», були достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу Безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

Діючи далі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченого законами України збройного формування, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 увійшли до незаконного збройного формування, під командуванням невстановленої особи. Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов'язками членів вказаного збройного формування, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дали свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим, підтвердили свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванні та виконанню його цілей і завдань.

Так, починаючи з середині вересня 2014 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 неодноразово знаходились на КПП штабу НЗФ «ДНР», що розташовувався в м. Новоазовськ, Донецької області, точна адреса в ході досудового розслідування встановлена не була.

Діючи у складі незаконного збройного формування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час несення служби на КПП штабу НЗФ «ДНР», що розташовувався в м. Новоазовськ, Донецької області, точна адреса в ході досудового розслідування встановлена не була, виконував наступні обов'язки:

-Організація та ведення контрольно-пропускного режиму на блокпості розташованому біля будівлі штабу яка знаходиться за адресою: м. Новоазовськ Донецької області, точна адреса в ході досудового розслідування встановлена не була;

-Участь у боротьбі та протидії ЗСУ у разі їх наближення до території підконтрольній НЗФ «ДНР»;

-Укріплення та охорона зайнятих НЗФ «ДНР» будівель та споруд.

В цей час, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 командиром «Семенівського батальйону» за прізвіськом «ОСОБА_2» який входив у склад НЗФ «ДНР» було запропоновано пройти навчання управлінням танку Т-72а, на території Ростовської області Російської Федерації, на що останній погодився. По закінченню навчання, два тижні потому, точна дата в ході досудового розслідування встановлена не була, ОСОБА_2 був призначений командиром танку Т72-а з присвоєнням звання «сержант».

Так, ОСОБА_2, діючи на виконання явно злочинних наказів осіб НЗФ "ДНР" та службових осіб ЗС РФ, в середині жовтня 2014 року, за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, на невстановленій ділянці українсько-російського кордону, яка не контролюється органами державної влади України, в порушення вимог Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Лунагської областей, затвердженого Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.01.2015 року № 27ог, а саме: поза контрольних пунктів в'їзду-виїзду і без паспортного документу (документу, що його замінює), а також без внесення даних про нього (ОСОБА_2.) до електронного реєстру, з метою заподіяння шкоди інтересам України - участі у терористичній організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_2 разом з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами та вантажем військового призначення (боєприпасами) та військовою технікою здійснили незаконний перетин державного кордону України та потрапили на тимчасово окуповану територію України, тобто здійснив вторгнення на територію України.

Діючи у складі незаконного збройного формування ОСОБА_2, як командир танку НЗФ «ДНР» виконував наступні обов'язки:

-Надавав накази екіпажу танку на виконання тих чи інших завдань;

-виконував поставлене завдання;

-безперервно спостерігав за полем бою, відшукуння цілі і знищення їх вогнем у разі їх наближення;

-стежив за точним виконанням сигналів і команд екіпажем;

-підтримував безперервний зв'язок з командиром взводу;

-вів облік витрат боєприпасів;

-забезпечував своєчасне приведення свого танка в бойову готовність.

-Участь у боротьбі та протидії ЗСУ у разі їх наближення до території підконтрольній НЗФ «ДНР»;

-Укріплення та охорона зайнятих НЗФ «ДНР» будівель та споруд.

В кінці жовтня 2014 року, ОСОБА_2 будучи командиром танку запропонував ОСОБА_4 стати навідником танку Т72а.

Діючи у складі незаконного збройного формування ОСОБА_4, як навідник танку Т72-а виконував наступні обов'язки:

-вести спостереження в своєму секторі, доповідаючи командиру танка про все помічене;

-маскувати танк на привалах за вказівкою командира танка;

-допомагати механіку-водію усувати несправності в матеріальній частині танка.

??Перед боєм ОСОБА_4, як навідник був зобов'язаний:

-підготувати дані для стрільби;

-перевірити справність озброєння і приладів спостереження;

-поповнити танк боєприпасами і перевірити укладку магазинів і снарядів;

-безперервно спостерігати за полем бою і за танком командира взводу; доповідати командиру танка про знову виявлених цілях і про сигнали командира взводу;

-вести облік витрати снарядів і патронів, доповідаючи командиру танка.

-Участь у боротьбі та протидії ЗСУ у разі їх наближення до території підконтрольній НЗФ «ДНР»;

-Укріплення та охорона зайнятих НЗФ «ДНР» будівель та споруд.

Будучи командиром танку ОСОБА_2 виконував явно злочинні накази керівництва НЗФ «ДНР» в районі с. Саханка Донецької області,с. Ленінське Донецької області, с. Октябрь Донецької області.

Таким чином, в період з середини вересня 2014 року по початок березня 2015 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі не передбаченого законами України збройного формування, систематично виконували накази свого безпосереднього командира, а також виконували інші протиправні накази направлені проти представників влади із застосуванням вогнепальної зброї, які отримували від своїх керівників з числа незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки».

Дії ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлених осіб носили тривалий характер та виразились в активній участі в діяльності непередбаченого законами України збройного формування, що супроводжувались вчиненням опору представникам влади із застосуванням вогнепальної зброї.

В результаті діяльності зазначеного не передбаченого законами України збройного формування на території Донецької області було вчинено низку тяжких та особливо тяжких злочинів.

Крім того, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно вказаного документу територія України є неподільною і недоторканною.

Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і Російська Федерація.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що не одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено:

-агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;

-застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь-яке з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої державі;

-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території до припинення дії угоди;

-дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам.

Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.

Відповідно до ст. 68 Конституцій України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:

-вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

-блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

-напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

-засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;

-дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті;

-застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Підрозділ збройних сил іншої держави - військове формування іноземної держави, що має постійну чи тимчасову організацію, належить до сухопутних (наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї держави, оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, перебуває під командуванням особи, відповідальної перед своєю державою і законами України за поведінку своїх підлеглих, які зобов'язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України, норм міжнародного права.

Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися в Україні, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації на території Російської Федерації вступили у злочинну змову та домовилися про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Досягти вказаної мети вказані особи вирішили шляхом ведення агресивної війни проти України, у тому числі з використанням підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, створення і фінансування терористичних організацій та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії безумовно призведуть до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і бажали їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж 2013 року на території РФ розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних засобів, застосування засобів прихованого характеру, які полягали у використанні протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України, формуванні під інформаційним впливом внутрішньої опозиції для створення постійно діючого фронту по всій території України.

Мотивами впровадження зазначеного плану послугували Євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України.

З грудня 2013 року по лютий 2014 року, для забезпечення схвалення і підтримки громадянами РФ і жителями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та відновлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, вказаними особами організовано ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності, яка у тому числі призвела та призводить до розпалювання національної ворожнечі.

Так, за допомогою всіх видів медіа ресурсів РФ у цей період розпочато негативне викривлення подій на «Євромайдані», якими вказувалось на хибність Європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України та шляхом перекручування, хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих жителів південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувались в Україні, представників опозиційних сил зображали як прихильників націоналістичних поглядів та побудови української держави на засадах ідей національної самосвідомості та ідентичності, учасників національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічників та послідовників фашизму, пропагуванні їх неповноцінності за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалось спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», котрі мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

У подальшому, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, продовжуючи виконання вказаного злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, усупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували, розв'язали і почали ведення агресивної війни проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України - Автономну Республіку Крим і м. Севастополь, здійснили тимчасову окупацію вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У березні-квітні 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час досудовим розслідуванням представників влади Російської Федерації на території Донецької і Луганської областей створено антиконституційні незаконні збройні формування «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка».

Одним із основних завдань учасників вказаних незаконних збройних формувань є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані організації є стійкими об'єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в яких її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, і у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.

З квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України та зміну меж її території, представниками вищевказаних незаконних збройних формувань здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури на території Донецької та Луганської областей, у тому числі збройні напади на військові частини Збройних Сил України, дислоковані в цих областях, та вчиняються інші злочини.

07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України Оперативним штабом з управління АТО на території Донецької та Луганської областей розроблено декілька замислів на застосування сил і засобів ЗС України та інших військових формувань, які передбачали проведення наступальних рейдових, штурмових, охоронних і оборонних дій.

Унаслідок планування та виконання цих замислів, упродовж травня - липня 2014 року силами АТО взято під контроль близько 70 відсотків території Донецької та Луганської областей, звільнено значну кількість міст і населених пунктів та забезпечено контроль за основними транспортними комунікаціями.

Усвідомлюючи, що використання лише сил та засобів підконтрольних терористичних організацій недостатньо для реалізації злочинного плану зміни меж території та державного кордону України, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, продовжуючи виконання вказаного злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, усупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), продовжили ведення агресивної війни проти України. З цією метою, бажаючи нанести значних уражень військам (силам) АТО, з території РФ по позиціях сил АТО систематично здійснювалися масові ракетно-артилерійські обстріли з різноманітних гармат та реактивних систем залпового вогню.

У подальшому військовослужбовці ЗС РФ і контрольовані ними незаконні збройні формування терористичних організацій продовжили виконання злочинних наказів представників влади РФ.

Зокрема, громадяни України ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в середині вересня 2014 року, перебуваючи у м. Новоазовськ, (Україна), розуміючи, що бойові дії та діяльність незаконних збройних формувань «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» на території України призводять до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків, із корисливих мотивів, за власною ініціативою вступили до незаконного збройного формування «Донецька народна республіка», яка контролюється службовими особами ЗС РФ, що веде агресивні воєнні дії проти ЗС України, де до початку березня 2015 року, за попередньою змовою групою осіб з іншими учасниками цього збройного формування приймали у ньому активну участь за наведених вище обставин.

У період часу з кінця жовтня 2014 року по початок березня 2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи у складі військового підрозділу НЗФ «ДНР» та «Семенівського батальйону» особисто брали активну учать у збройних протистояннях та обстрілах Збройних сил України та інших підрозділів, задіяних в проведені антитерористичної операції, в тому числі в населених пунктах: с. Саханка Донецької області, с. Ленінське Донецької області, с. Октябрь Донецької області, що призвели до загибелі людей та заподіяння інших тяжких наслідків життю й здоров'ю мирних громадян України та військовослужбовців Збройних сил України.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 носили тривалий характер, а саме в період часу з кінця жовтня 2014 року по початок березня 2015 року та виразились у активній участі у зазначеному незаконному збройному формуванні. При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, усвідомлювали, що незаконне збройне формування, учасником якого вони є, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.

В результаті діяльності незаконного збройного формування «ДНР» на території Донецької області було спричинено масову загибель людей, а також зруйновано та пошкоджено велику кількість адміністративних та приватних будівель і споруд, викрадено майно фізичних та юридичних осіб в особливо великому розмірі, таким чином умисні дії членів терористичної організації призвели до тяжких фізичних та моральних страждань значної частини населення України.

Цими своїми умисними діями, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 безпосередньо прийняли участь у діяльності незаконного збройного формування «Донецька народна республіка» та веденні агресивної війни проти України.

Кримінальна відповідальність за зазначені кримінальні правопорушення передбачена ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 260 КК України, а саме за участь у не передбаченому законом збройному формуванні за попередньою змовою групою осіб та за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 437 КК України - веденні агресивної війни за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в скоєному визнав частково, та пояснив, що він працював у торговій фірмі «Щирий Кум». У вересні 2014 по роботі року поїхав до м.Новоазовську разом із ОСОБА_4, який керував автомобілем Мерседес спринтер, привезли до магазину продукцію на реалізацію. Назад їх не випустили та вони вирішили залишитися у місті та пішли увечорі до кафе, де їх затримали особи, які є членами «ДНР» та потім відвезли до якогось підвалу у приватному будинку, адреси не знає, де сиділи 2 тижні, у цьому будинку був штаб «ДНР», там з'ясовували їх дані, їх виводили на роботу копати окопи недалеко від м.Новоазовська, та запропонували їм вступити до збройного формвання, служити у них та воювати проти армії України, казали? що скоро захоплять м.Маріуполь. Там був батальйон «ДНР» «Семеновський», командир батальону за позивним «ОСОБА_2» запропонував йому особисто пройти навчання на танкіста у Ростовській області РФ. На автомобілі КАМАЗ його відвезли до Ростовської області РФ через кордон у Новоазовському районі, документи не перевіряли, їх було чоловік 20, там проходив навчання на полігоні у полі, де викладали інструктора росіяни, вчили розвантажувати боєприпаси, керувати танком Т72, екіпаж складається з трьох осіб, стріляти з танка не вміє, мав позивний «ОСОБА_4». Його було призначено командиром танка, коли повернувся з Росії, то ОСОБА_4 було включено до екіпажу танка, також був механік, але в подальшому залишилися удвох із ОСОБА_4 На території РФ видавали автомат АКМ, який у нього перебував поки не потрапив до лікарні, до лікарні потрапив приблизно у лютому 2015 року. Також на території РФ бачив, як вантажили танки, багато техніки, але куди її везли не бачив. Звідки з'явилися танки у Новоазовському районі йому не відомо. Потім повернувся в Україну до м.Новоазоська знову через кордон у Новоазовському районі на автомобілі КАМАЗ та був командиром танку Т72а військ «ДНР» та перебував у с.Октябрське Новоазовського району, перебували на третій лінії оборони та їх орієнтували на оборону. Пересувалися вдовж трьох позицій с.Октябрь, с.Ленінське та біля пансіонату, які були зазначені ним на схемі. У нього були небагато боєприпасів, дивився за танком. В подальшому десь через місяць йому було видано військовий квиток та присвоєно звання сержанта. Загалом проходив службу приблизно шість місяців. Також йому була видана камуфляжна форма без будь-яких ознак. Оскільки був відсутній механік, тому бойових завдань їм не видавали, ОСОБА_4 був стрілком - наводчиком. Загальне завдання було держати оборону та у випадку наступу ЗС України необхідно було відстрілюватися. Під кінець перебування у «ДНР» у нього був командир, який представився кадровим військовим РФ. На блокпостах не чергував. В подальшому змінилося керівництво, багато людей було незадоволених, все набридло та на початку квітня 2015 року залишив «ДНР» та поїхав до Ростовської області де проживав та працював, кордон перетинав в Новоазовському районі за паспортом громадянина України, потім вирішив повернутися додому до м.Маріуполя, де був затриманий. Зазначив, що визнає своє перебування у незаконному збройному формуванні «ДНР» та не визнає обвинувачення у веденні війни, будь-якої війни не вів та участі у ній не приймав. Телефон FLУ, який у нього був, йому видали під час служби в «ДНР». Автомобіль, на якому вони приїхали до м.Новоазовська, забрали до «ДНР», особисто він будь-яких ополченців на цьому автомобілі не перевозив. Паспорт громадянина України спочатку забрали у них, коли затримали, потім повернули та паспорт був у нього. У скоєному розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_4, в судовому засіданні свою вину в скоєному визнав частково, та пояснив, що він разом із ОСОБА_2 у вересні 2014 року поїхав до м.Новоазовська по роботі на автомобілі Мерседес, привезли до магазину продукцію на реалізацію. Назад їх не випустили, відвезли до якогось приватного будинку де їх закрили та забрали документи, перевіряли їх дані, у будинку перебували приблизно два тижні, потім ОСОБА_2 забрали, а він залишився. Далі він їздив на роботи копати окопи, будівництво. В подальшому ОСОБА_2 став командиром танку Т72, який був у с.Октябрь, ОСОБА_2 йому запропонував бути навідником, він погодився, щоб бути разом, ще був механік, калібр танку 120 або 122, були бойоприпаси, але він їх не рахував. Ніяких військових дій він не спостерігав, ніякого навчання та інструктажу з ним не проводили, на словах ОСОБА_2 роз'яснив як стріляти. Були командири з Росії, які періодично приїжджали, також був командир батальйону позивний «ОСОБА_2», ніяких команд не давали, казали, коли буде необхідність повідомлять. Вони повинні були спостерігати за танком, щоб він був у бойовій готовності та у випадку наступу Українського війська бути готовим до бою. Крім їх танку також були інші, попереду стояли, було чотири машини. Також на танку був кулеміт, техобслуговування танку проводили один раз. Перед новим 2015 роком танк зламався, далі вони з ОСОБА_2 написали заяву та мали намір вийти з «ДНР», потім здали зброю - автомати з магазином патронів та поїхали до Ростова, там деякий час проживали та у 2015 році повернулися додому до м.Маріуполь, де були затримані. Він боявся, був тиск, тому погодився вступити до «ДНР», посвідчення ніякого не видавали, записали лише у тетрадці про його вступ до «ДНР», видали військову камуфляжну форму без будь-яких ознак. На блокпостах не чергував. Зазначив, що визнає своє перебування у незаконному збройному формуванні «ДНР» та не визнає обвинувачення у веденні війни, будь-якої війни не вів та участі у ній не приймав. У скоєному кається.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працює торговим агентом, коли їздив разом із ОСОБА_9 по роботі восені 2014 року до м.Новоазовськ із продуктами харчування для магазину замість обвинувачених, які не повернулися з м.Новоазовську, проїджали блокпости у с.Віноградне, с.Саханка, м.Новоазовськ, то бачив на блокпостах з боку «ДНР» обвинувачених, які були у комуфляжній формі, у розвантажних жилетах, знаків на формі не було, що вони робили на блокпостах не знає, їх перевіряли інші особи. ОСОБА_2 бачив на посту у с.Саханка одного, а ОСОБА_4 бачив у м.Новоазовськ, де вони перевіряли машини, бачив у них автомати Калашникова, з ними не спілкувався. Біля с. Саханка бачив окопані танки. Також бачив обвинувачених ще раз на автомобілі Мерседес підприємства у м.Новоазовськ. ОСОБА_4 бачив 3-4 рази на двох блокпостах у м.Новоазовську та також бачив його разом із ОСОБА_2 у автомобілі Мерседес у м.Новоазовську, який належав їх підприємству на якому обвинувачені поїхали до м.Новоазовська, впізнав автомобіль по наявних на ньому пошкодженнях капоту. На блокпостах висіли прапори «ДНР».

Свідок ОСОБА_9, яка була допитана в режимі відеоконференції, суду пояснила, що працювала разом із обвинуваченими . Вона з кінця вересня 2014 року по січень 2015 року їздила доставляти товар до м.Новоазовську разом із працивником ОСОБА_8. Їй довелося виконувати обов'язки обвинувачених, оскільки вони після чергової поїздки до роботи не повернулися, зникли. У жовтні 2014 року кілька разів бачила обвинувачених на блокпостах, ОСОБА_2 біля с.Саханка, а ОСОБА_4 у м.Новоазовськ, вони слідкували за порядком, оглядали машини. Одяг у них був камуфляжний, блокпости відносилися до непідконтрольній території України, в руках у них були автомати, нашивки на формі були не українські, були біло-червоні кольори. В полі поруч бачила якусь техніку, яка схожа на танки. Також когось з них бачила на блокпосту біля с.Октябрь, але кого не пам'ятає. Обвинувачених разом не бачила, бачила їх окремо по одному, зброю при ній не застосовували, перевіряли документи. Блокпости були не Українськи.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується і іншими дослідженими судом доказами по провадженню.

Згідно протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.11.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 09.09.2015 року містяться розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо їх перебування на території Росії та обговорення наявності цьому доказів, та джерела походження про це інформації у правоохороних органів, перемови що вони є танкістами, як вони «наливали», тобто здійснювали постріли, що тікати їм нікуди.

Відповідно до досліджених схем, складених ОСОБА_2 зазначено позиції знаходження танку, керування яким здійснював ОСОБА_2, поблизу с.Ленінське, с. Октябрь, с.Саханка у Новоазовському районі Донецької області, позиції інших танків, лінії оборони та штабу «ДНР» у періоди з жовтня 2014 року по грудень 2015 року, з грудня 2014 року по січень 2015 року та з січня 2015 року по лютий 2015 року.

Згідно протоколів затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину від 07.09.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було затримано 07.09.2015 року та за ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 09.09.2015 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 добровільно видано мобільні телефони та за постановою про визнання та долучення до провадження речових доказів від 08.09.2015 року мобільні телефони FLУ ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, «Nокіа» 969 ІМЕІ 1: НОМЕР_3, ІМЕІ 2: НОМЕР_4 визнано речовими доказами, згідно із квитанцією від 21.09.2015 року мобільні телефони передані на зберігання до камери збереження речових доказів Жовтневого РВ ( на цей час Центрального ВП ).

Згідно листа Генеральної прокуратури України від 12.10.2015 року органу досудового розслідування направлено завірені копії оргиналів документів з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000457 за фактом розв'язання та ведення представниками влади РФ і Зборйних Сил РФ та іншими особами за попередньою змовою групою осіб агресивної війни проти України, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки. Серед зазначених документів мається довідка щодо обстрілів підрозділів Державної Прикордонної служби України з території Російської Федерації за період з 11.07.2014 року по 03.09.2014 року Донецьких прикордонних загонів ВПС «Дмитрівна», ВПС «Амвросіївна», ППр «Маринівка», ВПС «Новоазовськ» та Луганських прикордонних загонів ТУ «Кордон», ТУ «Північ» ППр «Красна Талівка» , ВПС «Ст.Луганське».

Судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони обвинувачення та сторони захисту на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячі із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку про доведеність виниобвинувачених за висунутим обвинуваченням.

Під час судового розгляду встановлено факт участі обвинувачених у не передбаченому законом збройному формуванні за попередньою змовою групою осіб, що підтверджується показами самих обвинувачених, в частині визнання своєї провини, які об'єктивно підтверджені, показами свідків, матеріалами кримінального провадження та дії обвинувачених вірно слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 260 КК України.

При цьому колегія суддів приходить до висновку про виключення з обвинувачення переліку обов'язків обвинувачених у вигляді Охорони незаконно зайнятої учасниками НЗФ «ДНР» адміністративної будівлі посту ДПС в м. Новоазовськ Донецької області, точна адреса якої в ході досудового розслідування не встановлена, обов'язків ОСОБА_2 спостерігати за діями сусідніх танків, особливо за танком командира взводу, за його сигналами і знаками; обов'язків ОСОБА_4 вести спостереження в першу чергу про появу танків і літаків супротивника; та щодо несення обвинуваченими служби на блокпосту НЗФ «ДНР», поблизу с. Октябрь Донецької області, оскільки під час судового розгляду вказані обставини свого підтвердження не знайшли, допитані судом свідки підтрведили несення служби обвинуваченими на блокпостах у м.Новоазовськ та у с. Саханка, останнє відсутнє у обвинуваченні. Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що бачила когось з обвинувачених на блокпосту у с.Октябрь, але кого не пам'ятає. Судовий розгляд було проведено у межах висунутого обвинувачення та стороною обвинувачення під час судового розгляду будь-якої зміни обвинувачення не здійснено.

За ч.2 ст.28, ч.2 ст.437 КК України дії обвинувачених кваліфіковані вірно, оскільки вони діючи умисно, вчинили ведення агресивної війни за попередньою змовою групою осіб. Не визнання обвинуваченими своєї вини суд розцінює як намір ухилитися від кримінальної відповідальності. При цьому обвинувачені під час судового розгляду не заперечували, що вступили до складу незаконого збройного формування, де несли службу, були членами екіпажу танку Т-72а, який підтримували у технічно справному стані, були готові до бойових дій у випадку наступу ЗС України. Заперечення обвинувачених, що будь-яких пострілів з танку вони не здійснювали, а лише зберігали танк, саме по собі не спростовує обвинувачення, оскількі спростовуються дослідженими доказами, та крім цього самі дії, направлені на зберігання танку, дотримання його у справному стані та готовності до відсічі наступу ЗС України у складі незаконого збройного формування свідчать про вчинення обвинуваченими дій ведення агресивної війни. Крім того показами свідків підтверджено здійснення обвинуваченими чергування на блокпостах, які не підконтрольні владі Україні, у камуфляжній формі із зброєю. Також суд відхиляє посилання обвинувачених на примусову їх участь у незаконному збройному формуванні, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що будь-якої охорони відносно обвинувачених під час пересування по території Новоазовського району Донецької області, яка на цей час не підконтрольна владі України, не здійснювалося, та обвинувачені мали можливість залишити зазначену територію, що в подальшому вони і здійснили, зазначивши, що вони вирішили повернутися додому, при собі мали паспорти громадян України, за якими перетинали державний кордон України на територію РФ. При цьому суд приходить до висновку про виключення з обвинувачення наявності у обвинувачених мети збагачення під час вступу до складу незаконного збройного формування «Донецька народна республіка», оскільки в судовому засіданні зазначені обставини встановлені не були та їх доказів суду не надано.

При цьому, при кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст.437 КК України, судом враховується та обставина, що обвинувачені не є кадровими військовими, у КК України та в іншому законодавстві України не міститься визначення поняття «агресивна війна», тому зміст цього поняття слід визначити шляхом системного тлумачення норм національного та міжнародного права, у яких розкривається поняття «агресії». Відповідно до резолюції генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 року №3314 агресією, незалежно від того, чи мало місце формальне оголошення війни, є не тільки вторгнення або напад збройних сил держави на територію держави або будь-яка військова окупація, але і інші дії, в т.ч. засилання державою збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави. Це визначення узгоджується з визначенням поняття «збройна агресія», яке використовується у ст.1 Закону України «Про оборону України». Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що формулювання ч.2 ст.437 КК України (ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій) не містить вказівки на спеціальний суб'єкт злочину, суд приходить до висновку, що суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст.437 КК України є загальним, а склад цього злочину охоплює не тільки дії винних осіб у складі регулярних збройних сил агресора, але й у складі незаконних збройних формувань, терористичних організацій, тощо.

Обираючи міру покарання обвинуваченим, колегія суддів враховує характер і тяжкість вчинених ними злочинів, особи обвинувачених, які задовільно характеризуюється за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебувають, раніше не судимі, ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, ОСОБА_4 має на утриманні неповолітніх дітей 2004 та 2007 років народження.

Обставин, що пом'якшує покарання обвинувачених, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що покарання обвинуваченим слід призначити у вигляді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих їм статей, що є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні остаточного покарання обвинуваченим, за сукупністю злочинів, застосувавши ч.1 статті 70 КК України та призначивши покарання за кожний злочин окремо, остаточне покарання слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим .

В редакції Закону України від 26.11.2015р. №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» імперативною нормою ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

21.06.2017р. набрав чинності Закон України від 18 травня 2017р. № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким викладено нову редакцію ч.5 ст.72 КК України, згідно з якою попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, суд вважає, що нова редакція ч.5 ст.72 КК України погіршує становище обвинувачених, у зв'язку з чим, не має зворотної сили, а тому час попереднього ув'язнення обвинувачених з моменту затримання до часу набрання Законом № 2046-VIII чинності підлягає зарахуванню за правилами ч.5 ст.72 КК України, що діяла в редакції попереднього закону з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 07.09.2015 року по 20.06.2017 року.

З метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду запобіжний захід необхідно залишити без зміни.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 260 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 437 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання - у вигляді позбавлення волі на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України та призначити йому покарання:

- зач. 2 ст.28, ч. 2 ст. 260 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 437 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання - у вигляді позбавлення волі на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 рахувати з моменту їх фактичного затримання з 07.09.2015 року, зарахувавши за правилами ч.5 ст.72 КК України (в ред. від 26.11.2015р.) строк попереднього ув'язнення за період з 07.09.2015 року по 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі.

Речові докази у кримінальному провадженні передані відповідно до квитанції №003698 до камери збереження речових доказів Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецької області мобільні телефони FLУ ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2,«Nокіа» 969 ІМЕІ 1: НОМЕР_3, ІМЕІ 2: НОМЕР_4 після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області на протязі 30 днів із дня його проголошення через Жовтневий районний суд м.Маріуполя.

Головуючий судя Т.І.Скрипниченко

Судді В.О.Ковтуненко

О.М.Томілін