Справа № 521/9195/17

Провадження №2/521/4052/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Граніна В.Л., при секретарі Янкул Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна за №5193 від 14 жовтня 1999 року, а саме 13/50 частин квартири під АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1, яка діяла від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_2 і зареєстрованого на товарній біржі «Центральна Одеська біржа», дійсним.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що 14.10.1999 року вказаний договір був зареєстрований в ОМБТІ в кн. 293 пр-109-р1314. На час укладання договору не існувало законодавчих обмежень на здійснення такого правочину біржами. Між продавцем та покупцем було досягнуто домовленості про всі істотні умови угоди і відбулося повне виконання договору. Покупець сплатив продавцю обумовлену договором вартість 13/50 частин квартири і оселився в ній і зберігав постійну реєстрацію за вказаною адресою до часу своєї смерті, яка сталася 01 грудня 2011 року.

Позивач є спадкоємцем після смерті покупця вказаної квартири ОСОБА_3, як рідна донька, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з укладанням вищезазначеної угоди на товарній біржі. На сьогоднішній час позивач проживає в спірній квартирі, сплачує усі комунальні послуги. Захистити своє право на успадкування в позасудовому порядку позивач позбавлена можливості.

Позивач у судовому засіданні участі не приймав, однак її представник надала до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити та розглядати справу без її участі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач участі у судовому засіданні не приймав, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки до суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди позивача, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований, доказаний та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 14 жовтня 1999 року між ОСОБА_1, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 29.07.1999 року під реєстровим №4-1998, посвідченої П'ятою одеською державною нотаріальною конторою, та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу 13/50 частин квартири під АДРЕСА_1 і яка складається в цілому із трьох кімнат жилою площею 51, 39 кв. м, загальною площею 80, 92 кв. м.

Згідно п. 3 цього договору 13/50 частин квартири були продані за чотири тисячі двісті сімдесят одну гривню, які продавець отримав від покупця повністю до підписання договору. Вказана частка квартири належала продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону, виданого П'ятою одеською державною нотаріальною конторою по реєстру №4-3788 від 10.12.1997 року, зареєстрованого в МБТІ м. Одеси в книзі № 95 пр реєстр 634 стор.133.

Зазначений договір, відповідно до вимог, передбачених ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» (в редакції, яка діяла на час укладання угоди) був зареєстрований на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», реєстраційний №5193 від 14.10.1999 року.

Так, 10 листопада 1999 року право власності на вказану частку квартири було зареєстровано за ОСОБА_3 в ОМБТІ в кн. 293 пр-109-р 1314, який з моменту придбання вищевказаного нерухомого майна і до часу своєї смерті, тобто до 01.12.2011 року здійснював користування та володіння ним у повному обсязі, сплачуючи усі комунальні платежі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами було досягнуто згоди по всім істотним його умовам і сторони повністю виконали угоду: продавець отримав кошти, а покупцю було передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на спірну квартиру, яке в установленому порядку було ним зареєстровано.

Біржове оформлення сторонами було обране, оскільки така форма оформлення подібного роду договорів відповідала дійсному на той час законодавству, що підтверджується державною реєстрацією спірного договору.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_3 на спадкове майно, який 01.12.2011 року помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Доманівського районного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис за №141.

Однак, листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. від 30.05.2017 року за №104/02-14 в реалізації права на спадщину їй було відмовлено, так як правовстановлюючий документ, яким підтверджується право власності померлого на зазначену частину вказаної квартири, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд вважає, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у 1999 році, то, враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» №1957 ХІІ від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно чинної на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року спірна квартира була зареєстрована за її покупцем - ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Вищезазначена Інструкція передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми», визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі - продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

В теперішній час позивач має прийняти в спадщину спірне майно, але нотаріально посвідчити вищевказаний договір купівлі - продажу, укладений на Центральній Одеській біржі, неможливо, оскільки одна із сторін правочину померла, а друга ухиляється від його нотаріального посвідчення.

З урахуванням наведених правових норм та фактичних обставин справи суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами було досягнуто згоди по всім істотним його умовам, виконання договору відбулося: продавець отримав кошти, а покупцю було передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на спірну квартиру, яке в установленому порядку було ним зареєстровано.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 47, 153, 227 ЦК УРСР, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсною угоду купівлі - продажу 13/50 частин квартири під АДРЕСА_1 і яка складається в цілому із трьох кімнат жилою площею 51, 39 кв. м, загальною площею 80, 92 кв. м., укладену між ОСОБА_1, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 29.07.1999 року під реєстровим №4-1998, посвідченої П'ятою одеською державною нотаріальною конторою, та ОСОБА_2 і зареєстровану на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», реєстраційний №5193 від 14.10.1999 року.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії..

Головуючий