Справа № 355/17/17

Провадження № 2/355/111/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Баришівський районнийсуд Київської області у складі

головуючого судді Єременка В.М.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист гідності, честі та відшкодування заподіяної моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Чере місіної ОСОБА_4 про захист гідності, честі та відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачами по справі ОСОБА_2 та її дочкою ОСОБА_3 ОСОБА_5 О.Г. проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 і є сусідами. Протягом всього періоду проживання сторони систематично спілкувалися і підтримували добросусідські відносини. Але останніх півтора роки ОСОБА_2 та її дочка, ОСОБА_3 безпричинно створюють конфлікти, які ініціює ОСОБА_2, а ОСОБА_3 їй у цьому намагається надавати всіляку підтримку. Причини цих конфліктів є надуманими і безпідставними, у ході яких відповідачі вдавалися до нанесення образ на адресу позивача, на адресу її чоловіка ОСОБА_6 їх сина ОСОБА_7 та дружини сина в нецензурній формі, а також ображають позивача принизливими прізвиськами.

Відповідачі навмисне поширюють в с. Семенівна та за її межами неправдиві чутки на адресу позивача, принижуючи її честь і гідність. Ними протягом останнього часу була поширена неправдива інформація серед жителів села Семенівка і за його межами, зокрема, і по телеканалу ІСТУ про те, що ОСОБА_1, украла у них 2 сотки городу та незаконно поставила паркан на земельній ділянці її брата - ОСОБА_8, який є глухонімим, а також ображає його в непристойній формі, ходить у нього на подвір'ї та краде його майно. Крім того, відповідачі поширюють неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 вчиняла крадіжку на їх городі огірків та картоплі, вкрала майновий сертифікат батька ОСОБА_2, а також її рушник, вкрала в дитячому садку каструлі і сковороди, незаконно заволоділа нібито її дойчмарками, а в період роботи секретарем Семенівської сільської ради викрала в сільській раді магнітофон і комп'ютер та понищила погосподарські і земельно - шнурові книги сільської ради, а також підробляла, зловживаючи своїм службовим становищем, державні акти на приватизацію земельних ділянок та незаконно заволоділа земельними паями, які повинні бути наділені працівникам колишнього КСП ,,Семенівка". Крім того, ними поширюється неправдива інформація про те, що позивач по домовленості із лісниками Березанського лісництва організувала і проводила незаконну рубку дерев для особистих потреб. Відповідачка ОСОБА_2 в образливій і принизливій формі також поширювала інформацію про те, що нині покійний батько позивача при житті був глухонімим, що насправді не відповідає дійсності. На початку жовтня 2016 року вона поширила в с. Семенівка неправдиву інформацію про те, що нібито до ОСОБА_1 додому прибув спеціальний автомобіль і її з чоловіком - ОСОБА_6 у примусовому порядку забрали з дому та відвезли до психіатричної лікарні в м. Глеваха Київської області.

Вищевказану неправдиву інформацію ОСОБА_3 також поширює у мережі Інтернет.

Позивач - ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідачів по справі із проханням припинити по відношенню до неї і членів її сім'ї таку протиправну поведінку та пропонувала підтримувати добросусідські відносини, але вони для себе ніяких позитивних висновків не зробили і продовжують поводитися таким же чином та порушувати її честь і гідність, як людини і громадянина. Із приводу протиправної поведінки відповідачів стосовно позивача та членів її сім'ї ОСОБА_1 зверталася за правовою допомогою до правоохоронних органів та в інші державні установи і організації, але це позитивних резулььтатів не дало.

У зв'язку із грубим порушенням відповідачами немайнових прав позивача, пов'язаними із поширенням ними стосовно неї негативної, недостовірної інформації, що ганьбить гідність та честь, як людини і громадянина, ОСОБА_1 звернулася до суду за їх захистом і вважає, що у судовому порядку відповідачів по справі слід зобов'язати спростувати поширену ними стосовно нїе недостовірну інформацію у спосіб, яким відповідачі її поширили, а саме шляхом повідомлення по телебаченню, а також оголошення на зібранні громадян.

Крім того, поширенням відповідачами по справі стосовно позивача негативної недостовірної інформації серед широкого кола громадян України, як вважає ОСОБА_1, їй заподіяно значну моральну ( немайнову ) шкоду, оскільки такі протиправні дії відповідачів викликали у неї сильні душевні страждання та хвилювання, негативно відобразилися на стані здоров'я, яке значно погіршилося, і вона змушена була звертатися до лікарів за медичною допомогою. Вона перенесла на серці складну хірургічну операцію у 2014 році і на даний час є інвалідом третьої групи. Такі протиправні дії відповідачів порушили її нормальні життєві зв'язки і все це потребує від неї додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Заподіяна їй моральна шкода полягає у приниженні її честі і гідності.

А тому заподіяну їй відповідачами по справі моальну шкоду вона оцінює у грошовій формі на загальну суму - 90 тис. грн. і вважає, що вона повинна бути стягнута звідповідачів на її користь по 45 тис. грн. з кожного.

ОСОБА_1 просить суд:

- постановити рішення, яким негативну інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що позивач украла у них 2 сотки городу та незаконно поставила паркан на земельній ділянці її брата, ОСОБА_8, який є глухонімим, а також ображає його в непристойній формі, ходить у нього на подвір'ї та краде його майно, що вчиняла крадіжку на їх городі огірків та картоплі, вкрала майновий сертифікат батька ОСОБА_2, а також її рушник, вкрала в дитячому садку каструлі і сковороди, незаконно заволоділа її дойчмарками, а в період роботи секретарем Семенівської сільської ради викрала в сільській раді магнітофон, комп'ютер та понищила погосподарські і земельно - шнурові книги сільської ради, а також підробляла, зловживаючи своїм службовим становищем, державні акти на приватизацію земельних ділянок та незаконно заволоділа земельними паями, які повинні бути наділені працівникам колишнього КСП „Семенівка", що по домовленості із лісниками Березанського лісництва організувала і проводила незаконну рубку дерев для особистих потреб, інформацію про те, що нині покійний батько позивапча при житті був глухонімим, інформацію про те, що до позивача додому на початку жовтня 2016 року прибув спеціальний автомобіль і її з чоловіком - ОСОБА_6 у примусовому порядку забрали з дому та відвезли до психіатричної лікарні в м. Глеваха Київської області - визнати недостовірною і такою, що ганьбить гідність і честь ОСОБА_1 та зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спростувати поширену ними недостовірну інформацію стосовно позивача - ОСОБА_1, шляхом звернення до жителів с. Семенівка Баришівського району Київської області у приміщенні сільського будинку культури с. Семенівка, а також зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 спростувати поширену нею неправдиву інформацію стосовно позивача, яка ганьбить її честь і гідність на телеканалі ІСТУ та у мережі,, Інтернет ".

- стягнути із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в грошовій формі на суму по 45 000 гривень з кожної.

- стягнути із відповідачів по справі на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із оплатою судового збору за розгляд справи в суді.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений нею до суду позов підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що відповідачкою ОСОБА_3 розповсюджувалась щодо неї негативна інформація з чим вона змиритись не може. Позивач не заперечує, що і вона теж давала інтерв,ю журналістам телеканалу ІСТВ та висловлювала своє бачення конфліктної ситуації, яка виникла між нею та відповідачами. Підтвердила, що конфліктують з сусідами півтора роки, раніше перебували в дружніх відносинах. Позивач є хрищеною матір,ю ОСОБА_3 Три роки тому в 2014 році перенесла складну операцію на серці, а також два інфаркти та надала суду ксерокопії медичних документів. На примирення в відповідачами не йде.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні також підтримав заявлений позов та просив його задовольнити повністю.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти заявленого позову та пояснили суду, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 та працює вчителем в Березанській ЗОШ 1-111 ступенів. По сусідству з нею через догогу в с. Семенівка поживає ОСОБА_1. Доброзичливі відносини між сторонами були завжди, проте останнім часом відносини між ними погіршилися через земельну ділянку, якою володіє глухонімий брат відповідачки - ОСОБА_8. Саме через спірну земельну ділянку між ними почали відбуватися сварки, де позивач, користуючись тим, що брат відповідачки з дитинства має певні вади, намагається принижувати його. Такі сварки між сторонами відбувалися в 2016 році. Відповідачі зверталися із заявами до відповідних органів. По відношенню до її дочки ОСОБА_3 та глухонімого брата ОСОБА_8 стороною позивача застосовувалась фізична сила. ОСОБА_2 заперечує, що вона начебто розповсюджуваша по відноленню до ОСОБА_1 неправдиву інформаці та всіляко ображала її.

Відповідач по справі ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти заявленого позову та пояснили суду, що вона також проживає в селі Семенівка по вул. Центральна, буд. 25-а в селі Семенівка, Баришівського району, Київської обл. та працює викладачем в Київськму механіко-технологічному коледжі. ОСОБА_10 ОСОБА_1 є її хрещена мати і відносини у них до недавнього часу були нормальними. Конфлікт виник із-за вигрібної ями, яку позивачка поставила на обніжку з домоволодінняи її глухонімого дядька, та спір щодо межі земельної ділянки. ОСОБА_11 пояснила суду, що вона в мережі інтернет не розповсюджувала будь-яку неправдиву інформацію по відношенню до позивача і дана інформація могла бути розповсюджена з фейкової сторінки.. Як вона так і позивачка журналістам телеканалу ІСТВ давали ітерв,ю і не її вина, якщо в ефірі прозвучали якісь слова що не подобаються позивачу. Інтерв,ю записувалось на протязі пів години, а в ефірі змонтований запис длився хвилину чи дві, а оому претензії не до неї, а до телеканалу.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що в їх заявах не містилось жодних відомостей, щодо професійних якостей позивача, лише були викладені обставини, учасниками яких вони були та висловлені оціночні судження, щодо поведінки та стану ОСОБА_1 А тому відповідачі вважають, що ОСОБА_1 не довела той факт, що своїми діями вони, як відповідачі заподіяли шкоду її честі і гідності та ділової репутації, а тому просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Окрім пояснень сторін, в судовому засіданні допитані свідки, як з боку позивача, так і з боку відповідачів.

Свідок ОСОБА_12 28.02.2017 року пояснив суду, що він являється членом виконкому Семенівської сільської, є приватним підприємцем та перебуває у родинних відносинах з сім,єю позивача. Зазначив суду, що конфлікт сторін виник біля 2-х років тому із-за дерева, яке нависло з боку земельної ділянки ОСОБА_8 на земельну ділянку ОСОБА_1 Свідок вважає, що канал ІСТВ висвітлив тільки ту інформацію, яку надавала ОСОБА_3 На сьогодні в Інтернеті він нічого негативного щодо ОСОБА_1 не бачить з боку відповідачів.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він являється сином позивача по справі. Спір між сторонами розпочався із-за дерева. 06.10.2016 року він був присутній, коли обмірями межу. Відеозйомка проводилась обома сторонами конфлікту. Він не є активним користувачем Інтернету. Вважає, що відповідачі ображали його маму.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він не має нарікань ні до однієї ні до другої сторони. З чого почався у них конфлікт йому не відомо. Безпосередньо від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про образи ними ОСОБА_1 він не чув.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що позивачка по справі його дружина. Більше сорока років він знає ОСОБА_2, а її дочку ОСОБА_3 значно менше. Останні два роки їх сім,я свариться з відповідачами через гілки на дереві.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що йому не відомі обставини розповсюдження ОСОБА_3 негативної інформації відносно ОСОБА_1

ОСОБА_15 пояснила суду, що вона працює вчителем Семенівської ЗОШ 1-111 ступенів і своєї сторінки в мережі Інтернет не має. Відповідачку по справі ОСОБА_3 вона навчала у школі і характеризує її тільки з позитивного боку. Свідок не чула, щоб відповідачі розповсюджували негативну інформацію щодо позивача. Косюхно Ж-П.Й. працює разом у школі з батьком відповідачки і про нього також відзивається позитивно. Сюжет по телеканалу ІСТВ вона бачила.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що працює директором Семенівської ЗОШ 1-111 ступенів, знає сторони по сраві. ОСОБА_17 працює вчителем фізики у школі, добрий, порядний чоловік. Свідок не бачила з боку відповідачів, щоб вони щось говорили на адресу ОСОБА_1 Ті образи, які написані в позові, свідок від відповідачів жодного разу не чула на рахунок ОСОБА_1 Окрім того ОСОБА_16 є депутатом сільської ради і володіє інформацією та знає, що в основі конфлікту лежить земельний спір. ОСОБА_1 приходила у школу звинувачувала її, як директора в корупції, потім писала листа на неї в районний відділ освіти. На виконкомах, на сесіях сільської ради озвучувалась інформація про вигрібну яму, запахи від якої відчуваються на дорозі.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що сім,ю ОСОБА_2 знає з найкращого боку і бажає сторонам помиритись, так як вони між собою «куми» - ОСОБА_3 є хрищеницею ОСОБА_1 Восени 2016 року, коли свідок отримувала зерно за пай, то була свідком того, як ОСОБА_1 ображала сім,ю ОСОБА_2. ОСОБА_18 не чула, щоб ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 коли-небудь ображали ОСОБА_1 та розповсюджували відносно неї неправдиву інформацію. ОСОБА_3 нічого ніколи не казала поганого на ОСОБА_1 За ті речі, що в Інтернеті, свідко не знає, і не знає хто їх писав, але бачила психологічний стан ОСОБА_3 і те, як її тіло «тіпало» та вона плакала.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що із сторонами він перебуває в нормальних відносинах. Все почалося з вигрібної ями, а потім з земельної ділянки. Свідок є депутатом Семенівської сільської ради та членом виконкому сільської ради. Він не чув щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповсюджували погану інформацію на ОСОБА_20 Брат ОСОБА_2 – ОСОБА_8 є інвалідом дитинства, глухонімий та порядний чоловік. ОСОБА_21 порядні люди, працюють в освіті. На тій землі із-за якої розгорівся конфлікт, жили предки ОСОБА_21, а сім,я ОСОБА_20 появилась там значно пізніше. Все, що написано в позовній заяві, ОСОБА_19 вважає неправдою.

Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що вона працює викладачем в коледжі в м.Києві. ОСОБА_2 є її мама. Конфлікт з сім,єю ОСОБА_20 розпочався із-за землі. Сім,я ОСОБА_2 – освітяни і те, що коїться, їх вибиває з колії, так як постійно паплюжать її батьків, сестру, які є вчителями, де пишуться позивачем заяви на місця роботи її близьких родичів. ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_23 постійно провокують її глухонімого дядька і вона це сама бачила. Вони спочатку крутять дулі, показують палець до голови, а потім знімають на мобільний телефон. А сільський голова своєю поведінкою всіляко підтримує позивача.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він є чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 Більше року з ОСОБА_1 у їх сім,ї склались погані стосунки. ОСОБА_1 поширює відносно нього неправдиву інформацію, писала на нього заяви. Ні він, ні члени його родини не ображали ОСОБА_1 і не розповсюджували проти неї неправдиву інформацію. В основу позову покладені гроші, які ОСОБА_24 хоче отримати. Глухонімий ОСОБА_8 не конфліктна людина, але коли його спровокувати, то у відповідь може теж показати дулю.

ОСОБА_25 Прохорович пояснив суду, що він в селі Семенівка очолює Сільськогосподарське фермерське господарство та знає сторони конфлікту. В селі проживає 30 років. Честь вчителя він захищав і буде захищати, так як вчителя принижувати безпідставно – це аморально і грош ціна тій людині, яка хоче виразити це в грошовому еквіваленті. Свідок радив ОСОБА_1 вирішити конфлікт мирним шляхом, але вона не бажає. ОСОБА_3 та її маму ОСОБА_2 він може поставити у приклад, так як у цій сім,ї було правильне виховання і порочать їх неправильно. Те, що перелічено в позові щодо образ з боку відповідачів на адресу позивача, він вперше почув в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що знає сторони. З ОСОБА_1 товаришує з дитинства. Відповідачі до неї не приходили і щось неправдиве на позивачку їй не говорили. Чи говорили жителі села, що ОСОБА_27 знаходиться на лікуванні в смт. Глеваха свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_28 пояснив суду, що викладені в позовній заяві факти щодо образ відповідачами позивача - є бредовими. ОСОБА_28 вважає, що ОСОБА_1 хоче отримати гроші. Сім,ю ОСОБА_3 - ОСОБА_2 він знає, як порядну сім,ю, якби всі такі були в Україні. З 03.03.1985 року по 2015 рік він працівав сільським головою села Семенівка. Він не чув і не бачив щоб відповідачі ображали позивачку ОСОБА_1 Навіть немає поводу, щоб через суд вирішувати це питання. Свідку не відомі факти розповсюдження ОСОБА_3 якоїсь негативної інформації щодо ОСОБА_1 в мережі Інтернет – це видумки позивача. Чоловік позивачки просто попав під її вплив. Глухонімий брат відповідачки ОСОБА_8 - чесний чоловік. Причиною конфлікту є земельний спір.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до основного закону держави - Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека в нашій країні визнаються найвищою соціальною цінністю, закріплюється недопустимість посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей та гарантується судовий захист прав. Законодавчо закріплено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом і тісно пов’язані з фізичною особою.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної лади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов,язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Частини 1 та 2 статті 34 Конституції України зазначають, що: Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Згідно ст. 32 Конституції України: Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім,ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Виходячи із зазначеної норми Конституції України, слід вважати, що ніхто не має права поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У ст. 2 Закону України „Про інформацію" закріплені основні принципи інформаційних відносин, як достовірність і повнота інформації, а також правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації. Відповідно до ст. 5 цього Закону: реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та ( або ) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Особисті немайнові права фізичної особи закріплені в Главі 20 ч. 1, 3 ст. 269 Цивільного кодексу України, де право на гідність, честь та ділову репутацію є довічним правом кожної особи.

Так, юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині - ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України.

Відповідно до змісту ст.ст. 94, 277 ЦК України: фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Реалізація такого права і є основною метою звернення за захистом, хоча про можливість вимагати відшкодування завданої поширенням неправдивої інформації, шкоди також стоять ряд питань, які підлягають до з,ясування в судовому засіданні, а саме питання доказів для реалізації права захисту у судовому порядку саме фізичною особою, так як лише людині притаманні почуття, внутрішні переживання, породжені внаслідок приниження чи образи, несправедливих звинувачень або наклепу щодо неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України на кожну сторону покладається обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Позивач має надати суду такі докази, щоб судовою системою (судом) було виконано її функції захисту порушених прав конкретної особи.

Відповідно до положеннь ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, однак позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а суд в свою чергу дає оцінку цим доводам.

Формування доказової бази при поданні позову про захист немайнового права, а саме щодо захисту честі та гідності, ділової репутації шляхом, як правило, спростування недостовірної інформації залежить від способу, форми, в якій виражено посягання на охоронювані законом права та свободи.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення, недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Найпоширенішими формами викладення інформації, яка містить відомості про події та явища, котрих не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) є:

- у засобах масової інформації (періодичному друкованому виданні, якими є газети, журнали, бюлетені, альманахи тощо.

З огляду на специфіку існування, роботи всесвітньої мережі Інтернет, будь-яка особа може здійснювати різноманітні образливі дописи і залишатись при цьому невідомою, чим створює для позивача процесуальну неможливість подання позову з огляду на норми ст. 119 ЦПК.

Це питання було врегульовано Постановою № 1 від 27.02.2009 року Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Так, належним відповідачем у разі поширення оскаржуваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місце розташування) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Автора недостовірної, неправдивої чи неповної інформації не завжди можна притягнути до відповідальності, але особа, яка звертається за захистом порушених прав, має можливість вимагати спростування негативної інформації у спосіб, в який таку інформацію було оприлюднено.

Зафіксувати факт розміщення в мережі інформації про особу та зміст такої інформації можливо шляхом збереження на електронному носії відповідної копії Інтернет-сторінки. Позивач ОСОБА_1 повинна була залучити свідків, які в подальшому своїми показами підтвердили б автентичність тексту наданої в якості доказу роздруківки Інтернет-сторінки змісту сторінки, який вони бачили у мережі. Однак ОСОБА_1 належним чином не з,ясувала питання наявності свідків, які бачили цю інформацію в мережі Інтернет, що було б особливо актуальним у разі, коли інформація про особу, що стала приводом для звернення за захистом порушеного права, на момент розгляду справи у суді була їм доступна і не видалена.

Як до початку, так і під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник не ставили питання щодо проведення ІТ експертизи, не подавались запити власнику веб-сайту, не заявлялись клопотання до суду про витребування доказів для підтвердження її позовних вимог, тощо.

Стосовно розповсюдження відомостей в мережі інтернет відповідачем ОСОБА_3 то вона заперечує факт розповсюдження нею такої інформації щодо позивача в соціальній мережі «ВКонтакті» та пояснила, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. ОСОБА_3 вважає, що створення сторінки та розміщення на ній різного роду публікацій, фотографій від її імені може робити хто завгодно.

Суд зазначає, що показання свідка в цивільному процесі є одним з найважливіших джерел доказів, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Аналізуючи судову практику стосовно захисту немайнових прав, спостерігається використання показів свідків в якості основного доказу факту усного поширення інформації про особу. Свідок зобов’язаний дати правдиві показання щодо відомих йому обставин та попереджається судом про відповідальність за неправдиві покази. Свідки, залучені позивачем до справи є її близькими родичами, або родичами не першої черги, чи товаришами і відповідно зацікавлені на боці ОСОБА_1

Суд також звертає увагу, що при розгляді справ про захист честі, гідності, ділової репутації судом на підставі доказів, поряд з іншим, повинно бути перевірено, чи не містить поширена інформація оціночних суджень. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України.

Відповідно до ч. І ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 31 Закону України „ Про інформацію " передбачено, що якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. ст. 64 Закону України „ Про телебачення і радіомовлення " громадяни або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Згідно ст. 66 Закону України „ Про телебачення і радіомовлення " моральна ( немайнова ) шкода відшкодовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

У доктрині цивільного права поняття честь і гідність - це важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі громадянина або юридичної особи.

Честь – це певна соціальна оцінка громадянина або юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльністю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя.

Гідність – це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Існують певні об'єктивні критерії при визначенні честі і гідності, які підлягають оцінці на предмет и порушення чи не порушення.

Право на недоторканність гідності та честі полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими можуть бути порушені ці особисті немайнові права. Здебільшого честь та гідність можуть порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснюється поширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, міміки, жестів та інших усталених дій, за допомогою ЗМІ, електронних комунікацій тощо). Основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала її особисті немайнові права.

Ділова репутація – суспільна категорія, дуже близька до честі і гідності. Право на недоторканність ділової репутації означає повноваження вимагати недоторканності ділової репутації, яке полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими може бути порушене це особисте немайнове благо. Здебільшого право на недоторканність ділової репутації фізичної особи може порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації, наприклад шляхом недобросовісної реклами, порушенням вимог про законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Як і у випадку недоторканності гідності та честі, основною вимогою до цієї інформації є те, щоб вона стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала право на ділову репутацію фізичної особи.

Право на захист гідності, честі та ділової репутації здійснюється відповідно до вимог Гл. 3 та статей 275-280 ЦК України. Основним способом захисту при цьому законодавець визначає судовий.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов’язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Засобом захисту честі і гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи є спростування відомостей, які їх порочать, або відповідь на них. Розгляд справ про захист честі й гідності надає широкі можливості для підвищення культури спілкування між людьми та глибшого з’ясування причин, за яких відбувається часте поширення недостовірної інформації та приниження людської гідності.

Під поняттям «спростування» розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Відповідно до норм Цивільного кодексу України, спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, – в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним.

Негативною є інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Судом встановлено і це не заперечує позивач ОСОБА_1, що причиною сварок між сторонами є земельний спір, який почався півтора роки тому, а саме за межу, яка розділяє дві суміжні земельні ділянки ОСОБА_1Г та ОСОБА_8, який є глухонімим. ОСОБА_8 являється рідним дядьком відповідачки по справі ОСОБА_3, яка не може змиритися з тими знущаннями, як вона зазначає, які чинить родина позивача по відношенню до нього, так як він обмежений в своїх правах довільно спілкуватися з оточуючими його людьми в зв,язку з наявною у нього вадою та не може таким чином дати словесну відповідь тим нападкам сусідів, що глузують з нього, застосовують фізичну силу (душать за горло), а потім фотографують мову його жестів, яку він намагається їм висловити у відповідь. ОСОБА_3 переконана в тому, що ОСОБА_10 незаконно, безпідставно провокує із своїм чоловіком ОСОБА_6 її глухонімого дядька – ОСОБА_8, та маючи родинні зв,язки з головою Семенівської сільської ради, заволоділи частиною земельної ділянки її дядька вподовж спільної межі. Окрім того ними була побудована вигрібна яма на межі суміжних земельних ділянок з отвором на поверхні, який направлений в бік домоволодіння її дядька.

Судом досліджені заяви, з якими позивач ОСОБА_1 зверталася до директора Березанської ЗОШ 1-111 степенів, де працює вчителем відповідач ОСОБА_2, та начальнику відділу освіти Баришівської РДА щодо чоловіка відповідачки ОСОБА_17 який працює вчителя Семенівської ЗОШ 1-111 ступенів, до директора коледжу, в якому працює викладачем ОСОБА_3 та до Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП НП в Київській бласті, де по численним заявам позивача, відповідачів не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Не залишились поза увагою суду та досліджені судом і заяви самих відповідачів в різні інстанції, де за неналежно збудовану «вигрібну яму» з порушенням вимог ДБН був притягнутий до адміністративної відповідальності чоловік позивача ОСОБА_6. Відповідачем ОСОБА_3 суду надані ксерокопії матеріалів з кримінального провадження № 12016110070000800 за ч. 1 ст. 125 КК України про те, що по її заяві внесені відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування за фактом її побиття ОСОБА_6. Окрім того надала суду фотографію на якій ОСОБА_6 тримає за горло своєю правою рукою глухонімого ОСОБА_8

Судом в судовому засіданні були переглянуті відеоматеріали, а за наполяганням позивача двічі переглядалися відеоматеріали, що знімалися кількома камерами з боку позивача та камерою ОСОБА_3, які монтувалися обома сторонами для суду, де кожна із сторін намагалася довести свою правову позиції у даному спорі. Із переглянутих відеоматеріалів, що надала ОСОБА_1 чітко прослідковується, як глухонімий інвалід - ОСОБА_8, перебуваючи на своїй земельній ділянці, будучи збудженим, мовою жестів руками щось намагається пояснити людині, та на пальцях показує дулі людині, яка через сітку на межі знімає його на камеру. Що послужило причиною такої поведінки глухонімого інваліда, позивач суду такі відеокадри не надав. Як одна так і інша сторона надали суду відеоматеріали свого бачіння встановлення «нової» межі за ініціативою позивача та її родичів між землекористувачами глухонімим ОСОБА_8 та ОСОБА_29 під звук земельного бензинового бура, де на відео окрім уривків фраз, метушні важко щось зрозуміти.

Суд, даючи оцінку скаргам, з якими сторони звертались до різних інстанцій, вважає, що між ними мали місце неприязні відносини, які переростали у сварки на почві не урегульованого питання – межі, де кожна сторона по своєму доносить свою частину «правди», а тому на переконання суду відображені конфлікти, озвучені на відеов, в письмових скаргах, носять оціночні твердження.

Надані позивачем суду ксерокопії медичних документів не можуть бути однією із підстав для задоволення позову щодо спричинення моральної шкоди. Тим паче, як заявила позивач, вона в 2014 році перенесла складну операцію на серці, а корнфлікт із сусідами виник лише півтора роки тому.

Згідно з ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від №1 від 27.02.2009 року, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Так, як ОСОБА_3 заперечує факт розміщення нею в мережі Інтернет недостовірної інформації і якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. З,ясувавши в судовому засіданні такі обставини, позивач повинен був скористатись положеннями ст. 33 ЦПК України. ОСОБА_1 не заявлялось жодних клопотань про проведення експертних досліджень з метою встановлення автора повідомлень розташованих в соціальній мережі «ВКонтакті» та клопотань про залучення до участі в справі в якості належного відповідача адміністрації соціальної мережі «ВКонтакті».

Суд звертає увагу і на адресу Vkontakte.ru, яка не належить до адресного простору українського сегмента існуючої мережі Інтернет, де адміністрування цих доменних імен в державі Україна не здійснюється.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року сайт соціальної мережі Vkontakte.ru було внесено до списку санкцій разом з іншими відомими інтернет сервісами, як Mail.Ru, Однокласники, Яндекс. Зазначені в рішенні санкції передбачають блокування доступу до відповідних соціальних мереж.

Таким чином позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідач ОСОБА_3 розповсюдила вказану ним інформацію в соціальній мережі.

Суд також звертає увагу на те, що позов ОСОБА_1 пред,являвся до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, де суд вважає, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту, що в послідуючому послужило причиною відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 32, 34, 40, 56, 68 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 23, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 277, 1167 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р., постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист гідності, честі та відшкодування заподіяної моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_30