РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа №903/32/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

За участю представників сторін:

позивача 1 - (Шейхет Мейлах, довіреність від 10.06.04, представник Об’єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу)

позивача 2 - ОСОБА_1, (довіреність від 24.11.14, представник Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу), ОСОБА_2 (довіреність від 24.11.14, представник Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу)

третя особа - ОСОБА_3, (довіреність №31-3-0.6-6009/2-17 від 10.07.2017, представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.06.2017 року у справі №903/32/15 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами)

позивач 1: Об’єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, ОСОБА_4, Вашингтон, округ ОСОБА_3

позивач 2: Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів

відповідач 1: Ковельської районної державної адміністрації, м. Ковель

відповідач 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Волинська область, Ковельський район, с. Тойкут

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

ОСОБА_6 сільська рада, Волинська область, Ковельський район, с. Тойкут

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

ОСОБА_7 культури Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

про визнання недійсним розпорядження; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Судом роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

За клопотанням апелянта фіксування судового засідання проводиться із застосуванням технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство спеціалізованого суду”

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.06.2017 року у справі №903/32/15 заяву Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу від 24.05.2017р. вхід.№01-60/464/17 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року у справі № 903/32/15 без змін.

Ухвала мотивована тим, що заявником не доведено наявність нововиявлених обставин зі змісту ст. 112 ГПК України, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу від 24.05.2017р. вхід. №01-60/464/17 про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015р.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Представництво Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу від 24.05.2017р. вхід. №01-60/464/17 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року по справі №903/32/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, визнати недійсним розпорядження голови Ковельської райдержадміністрації від 10.12.2007 року №692 та договір оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657.

Апелянт посилається на те, що встановлена Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/3160/16 протиправна бездіяльність Волинської ОДА у сфері охорони культурної спадщини, щодо об'єкта "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області має істотне значення для правильного вирішення спору та не була і не могла бути відома заявнику під час розгляду справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/32/15 від 17.07.2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г., прийнято до провадження апеляційну скаргу Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.06.2017 року у справі № 903/32/15 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), розгляд апеляційної скарги призначено на 31.07.2017 року.

Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 27.07.2017 року подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу - без задоволення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №01-04/1009 від 28.07.2017 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/32/15.

Автоматизованою системою документообігу суду, визначено колегію суддів для розгляду справи №903/32/15 у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/32/15 від 17.07.2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Крейбух О.Г., прийнято до провадження апеляційну скаргу Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.06.2017 року у справі № 903/32/15 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), розгляд апеляційної скарги призначено на 31.07.2017 року.

Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 28.07.2017 року надано письмові пояснення, в яких третя особа вказує на те, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є розпорядником земель з 01.01.2013 року. Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 року передбачено, що Головне управління передає відповідно до Закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області, а також третя особа повідомляє, що залишає питання щодо врегулювання спору на розсуд суду.

31.07.2017 року від апелянта надійшло клопотання про відтворення технічного запису судового процесу від 29.06.2017 року, що знаходиться в матеріалах справи, письмові пояснення на заперечення Ковельської РДА від 27.07.2017 року, а також клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме листа Міністерства закордонних справ України від 10.02.2003 року №203/36-393 та листа Волинської ОДА №3381/41/217.

Представники інших учасників судового процесу в судове засідання 31.07.2017 року не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 17.07.2017 року, направлена належним чином усім сторонам по справі та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 31.07.2017 року, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами та додані до неї документі, відзиви на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року у справі №903/32/15 (суддя Слободян П.Р.) (залишеним без змін постановою ВГСУ від 25.11.2015 року), відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Ковельської райдержадміністрації від 10.12.2007р. №692 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657 укладений 16.07.2008р. між Ковельською РДА та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 040808100001.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що позивачами не надано жодних доказів в підтвердження того факту, що центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийнято будь - яке рішення про те, що територія давнього Єврейського кладовища та давніх поховань включена до Переліку об'єктів культурної спадщини, набула правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Позивач, звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2017 року у справі №903/32/15, посилався на те, що розглядаючи справу №903/32/15, господарський суд Волинської області виходив із законності дій Волинської ОДА та вчинення їх у законний спосіб.

В той же час, Львівський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу №813/3160/16, визнав протиправною бездіяльність Волинської ОДА щодо невиконання вимог розпорядження КМУ від 20.07.1998 р. № 604-р в частині п.п. 2,3,4 щодо місць давніх поховань – “Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань”, що знаходяться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області та зобов'язав Волинську ОДА виконати вимоги п.п. 2,3,4 розпорядження КМУ 20.07.1998р. № 604-р щодо місць давніх поховань - “Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань”, що знаходяться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області.

Викладене свідчить про те, що протиправна бездіяльність Волинської ОДА щодо невиконання п. 2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 р. № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, призвела до надання ОСОБА_7 культури і туризму Волинської ОДА, як уповноваженим органом на видачі висновків до проектів відведення земельних ділянок з питань охороні культурної спадщини, позитивного висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 (лист-погодження від 15.04.2007 р. № с-1603).

Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/3160/16, щодо протиправної бездіяльності Волинської ОДА про невиконання п. 2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 р. № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань і населених пунктах України” - є тими фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Також, позивач звернув увагу на той факт, що під час прийняття первинного рішення у даній справі судом не надавалась оцінка діянням державної адміністрації та законності висновків її структурних підрозділів, проте, вказані дії були предметом судового розгляду у справі Львівського окружного адміністративного суду та визнані протиправними.

Викладене свідчить про те, що дані обставини є істотними для справи, однак не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, оскільки рішення про встановлення протиправною бездіяльності Волинської ОДА вступило в законну силу 25.04.2017р.

За результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, господарський суд Волинської області оскарженою ухвалою залишив без задоволення заяву Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу від 24.05.2017р. вхід.№01-60/464/17 про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року у справі №903/32/15 за нововиявленими обставинами.

З такими висновками господарського суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Ст.112 ГПК України, визначено перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами.

Так, згідно зазначеної статті такими підставами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як зазначено в п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" визначений ст. 112 перелік підстав є вичерпним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Необхідно звернути увагу, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла пізніше, є такою, що не могла бути врахована судом при розгляді справи.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що протиправна бездіяльність Волинської ОДА щодо невиконання п. 2,3,4 розпорядження КМУ від 20.07.2008 року №604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", а саме: не взяття на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, не проведення їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації, не виконання вимог щодо вивчення стану закритих кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої вітчизняної війни, продовження здійснення заходів щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, не допущення проведення будівельних робіт у місцях де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ призвело до надання управлінням культури та туризму Волинської ОДА, позитивного висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_8

Така обставина, як протиправна бездіяльність Волинської ОДА у сфері охорони культурної спадщини щодо об'єкта "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області, встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/3160/16, має істотне значення для правильного вирішення справи та не була і немогла бути відома заявнику під час розгляду справи №903/32/15.

Колегією суддів встановлено, що Львівський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу №813/3160/16, за позовом Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області, Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 культури Волинської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій, визнав протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 р. № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п.п. 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області. Зобов'язано Волинську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 р. № 604-р., в частині п.п. 2, 3, 4, щодо місць давніх поховань – “Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань”, що находиться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду обґрунтована тим, що виконання розпорядження КМУ від 20.07.1998 року №604-р, а саме віднесення об'єктів (в тому числі кладовищ) до історичних об'єктів культурної спадщини проводиться в порядку, визначеному Законом України “Про охорону культурної спадщини” та “Порядку обліку об'єктів культурної спадщин”, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158.

Стаття 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” та ст. 2 “Порядку обліку об'єктів культурної спадщини”, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 визначено, що тільки органи охорони культурної спадщини обласних, районних адміністрацій та виконкомів міських, селищних рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.

Таким чином адміністративним судом у справі №813/3160/16 було встановлено, що, саме на відповідача покладено обов'язок виконувати функції замовника та укладати з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.

Адміністративним судом також встановлено, що позивачі неодноразово звертались до відповідача з заявами про вчинення дій щодо організації, обстеження та вивчення місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території ОСОБА_6 сільської ради Ковельського району Волинської області, однак відповідачем жодних дій вчинено не було.

Враховуючи наведене, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Волинською обласною державною адміністрацією не виконано п. 2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, а саме єврейське кладовище не обстежено, межі не вивчено, на облік не взято, заходів, спрямованих на облаштування цього місця, його утримання та збереження відповідачами не вжито (арк. 7, 11-12 постанови).

Постанова Львівського окружного адміністративного суду є чинною, а тому в силу ст.35 ГПК України встановлений в ній факт є доведеним.

В п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Оцінивши додані до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами докази, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що вказані заявником обставини, а саме постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/3160/16, якою встановлено протиправну бездіяльність Волинської ОДА у сфері охорони культурної спадщини щодо об'єкта "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", є нововиявленою обставиною, а тому наявні достатні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року у справі №903/32/15.

Як свідчать матеріали справи, підставою звернення позивачів у справі №903/32/15 із позовними вимогами стало те, що згідно рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради від 05.11.2004р. №11/2. Представництву Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього Єврейського кладовища в с. Тойкут.

На протязі кількох років Представництвом Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись роботи з архівних та камеральних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам'ятки та їх державної реєстрації.

Території давнього Єврейського кладовища та давніх поховань були предметом вивчення та дослідження позивачами 1 і 2. З цією метою вивчалися архівні документи, що зберігаються, як у вітчизняних, так і в зарубіжних архівах. Дані документи опрацьовувались фахівцями у сфері геодезії, картографії тощо, які в подальшому стали підставою для паспорта об'єкта культурної спадщини «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань». В ході проведених досліджень наявність давніх поховань знайшли своє підтвердження у зв'язку із чим, позивачі звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об'єкта культурної спадщини. Територіальні органи держземагенства та Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та повідомили, що питання використання даної території знаходиться на постійному контролі, наголосивши при цьому, про необхідність дотримання вимог ст. 28 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», а саме, про неможливість відчуження будь-яких речових прав на землі, на яких розташовані місця поховань. Крім того, відповідачу 1 і третій особі повідомлялось про заборону археологічних досліджень відповідно до релігійних переконань юдейського обряду вірування, наявність і достатність висновків ДП «Поліськкартгеодезія» за існуючими архівними топографічними, картографічними документами та архівними аерофотозйомками 1944р.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 набув у власність приміщення гаража №І площею 378,9 кв.м на підставі договору купівлі-продажу №32 від 23.01.2004р.

У 2008р. гараж реконструйовано в деревообробну дільницю. «КП Волинське обласне БТІ» 01.03.2010р. видало ОСОБА_5 витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради від 20.12.2008р. № 12/22.

В 2004 році ОСОБА_5 звернувся в Ковельську РДА про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,28 га для розміщення та обслуговування деревообробної дільниці, 08.04.2004р. Ковельською РДА надано дозвіл №187 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,28 га.

Розпорядженням голови Ковельської РДА від 10.12.2007р. за №692 підприємцю ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення деревообробної дільниці та, із спірних земель, надано земельну ділянку площею 0,8068га для розміщення та обслуговування деревообробної дільниці в оренду терміном на 25 років.

У 2008р. гараж реконструйовано в деревообробну дільницю. «КП Волинське обласне БТІ» 01.03.2010р. видало ОСОБА_5 витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради від 20.12.2008р. № 12/22.

16.07.2008р. між Ковельською РДА та підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №040808100001.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16 січня 1992 року, ратифікованою Законом України № 1369 від 10.12.2003р., держави - учасниці зобов'язались при плануванні та забудові сільських територій виконувати адміністративні, наукові та наглядові процедури з метою визначення необхідності врахування потреб охорони археологічної спадщини.

Україна є учасницею Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 р., Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992 р.

На виконання міжнародних зобов’язань прийнято Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р., «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004р., Загальнодержавну програму збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки, затверджену Законом України від 20.04.2004 р.

Всупереч зазначеним вимогам міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, Ковельська РДА надала розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду та уклала договір оренди земельної ділянки, покликаючись на те, що об'єкт культурної спадщини не занесений до Реєстру об'єктів культурної спадщини.

Частиною 4 статті 123, частинами 1, 2, 5, 15 статті 151 Земельного кодексу України, визначено порядок вибору земельних ділянок та обов'язкову подачу документів, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки.

Такими документами, законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, визначало містобудівне обґрунтування.

Земельні ділянки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про основи містобудування», - є об'єктами містобудування.

Містобудівна документація, згідно з вимогами п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 17 цього Закону є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації вирішення питань вибору, вилучення, надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає й Закон України «Про землеустрій», згідно з вимогами частини 2 статті 51 якого, проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються на основі схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень і територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з урахуванням матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкту землеустрою та підлягають обов'язковій державній експертизі, відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

В силу приписів ст.23 Закону України «Про планування і забудову території» розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови; у разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.

Статтею 24 цього Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок вирішення питань забудови земельної ділянки, відповідно до вимог якої, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону; у разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування двовотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта; містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного, Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.

Також, матеріали вибору земельної ділянки, в силу вимог ч. 7 ст. 151 Земельного кодексу України, повинні містити висновки контролюючих органів.

Проте, як вбачається з наявних документів, в порушення перелічених правових норм, у матеріалах вибору земельної ділянки, у проекті відведення відсутні: дозвіл на виготовлення містобудівного обґрунтування, містобудівне обґрунтування, висновки повноважних органів про погодження містобудівного обґрунтування, його оприлюднення та громадське обговорення, рішення повноважного органу про його затвердження.

З висновку органу охорони культурної спадщини вбачається, що він ґрунтуються виключно на підставі візуального обстеження, що є порушенням вимог Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16 січня 1992 року, ратифікованої Законом України №1369 від 10.12.2003р., Розпорядження КМУ від 20 липня 1998р. N604-р, відповідно до яких, вимагається обов'язкове проведення археологічних досліджень на предмет наявності археологічних пам'яток, обстеження та вивчення земельної ділянки.

Звіт про археологічні обстеження, представлений відповідачами не спростовує факту наявності поховань на спірних землях, оскільки проведений не на території деревообробної дільниці, а біля неї, та вже після проведення будівництва будівель, споруд, проведення благоустрою території.

Окрім того, п. 4 спірного розпорядження передбачено необхідність та виготовленні технічної документації для укладення договору оренди.

Така необхідність обумовлена різницями площ земельної ділянки, на яку підготовлено проект відведення та яку передано в оренду. Необхідність у виготовлені такої документації передбачена і п.«і» ч. 2 ст. 25, ст.56 Закону України «Про землеустрій».

Згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Оскільки, договір оренди укладено з порушенням вимог земельного законодавства, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, - має місце порушення вимог ст.6 цього Закону, оскільки орендодавець не довів свого права розпорядження землями, що свідчить про недотримання вимог ст.4 цього Закону

Договір не містить таких істотних умов, зокрема, як цільове призначення (зазначено лише функціональне використання), розміри земельної ділянки (площа зазначена у договорі не відповідає проекту відведення).

Частиною 1 ст. 215 ЦК установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В правовій позиції Верховного суду України, викладеного у постанові від 25.12.2013 року по справі № 6-78цс13 зазначено, що однією з обов’язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв’язку з його укладанням, прав та охоронювальних інтересів позивача.

Законні права та інтереси позивачів (зокрема і в аспекті Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004 про охоронюваний законом інтерес) стосуються: 1) права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національної меншини України(ст.11 Конституції України); 2) права на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність(ст.54 Конституції України); 3) права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії (ст.6 Закону України «Про національні меншини в Україні»); 4) права на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного і сучасного розселення (ст.6 Закону України «Про національні меншини в Україні»); 5) інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивачів як представників національної меншини України, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях їх історичного і сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб.

Відповідно до п.п. «А», «Б», «Г» ст.2А Статуту Об'єднання Комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу, благочинна організація утворена з метою просвітництва та запобігання дискримінації осіб єврейської національності через віросповідання та національність; визначення поняття «благочинні цілі» наведено у п.п. іі ст. 4А Статуту, та вказано, що це: релігійні, благочинні, наукові, літературні та просвітницькі цілі.

В силу приписів статті 6 Закону України «Про національні меншини в Україні», держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Окрім цього, права громадських організацій на участь в охороні культурної спадщини гарантовані ст.11 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органами управління у сфері охорони культурної спадщини є спеціально уповноважені органи, до яких віднесені органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Обов'язки із забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог ч. 5 ст.8, ст. 31, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Статтею 3 цього Закону визначено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України тощо. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16 січня 1992 року, ратифікованою Законом України №1369 від 10.12.2003р., держави - учасниці зобов'язались при плануванні та забудові сільських територій виконувати адміністративні, наукові та наглядові процедури з метою визначення необхідності врахування потреб охорони археологічної спадщини.

Україна є учасницею Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 р., Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992 р.

На виконання міжнародних зобов’язань прийнято Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р., «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004р., Загальнодержавну програму збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки, затверджену Законом України від 20.04.2004 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 р. №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» зобов'язано зокрема обласні держадміністрації із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Відповідно до ч.2 ст.14 та ст.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкт культурної спадщини, в т.ч. і щойно виявлений, до вирішення питання про його занесення до державного реєстру нерухомих пам'яток України, підлягає охороні відповідно до вимог цього закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" (далі - Закон) існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Згідно із ст. 24 Закону, виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку відповідними виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.

На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх територій.

На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із цим Законом.

Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об'єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини.

Статтею 29 Закону передбачено, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

На території місця поховання не можуть бути розташовані об'єкти іншої, крім комунальної форми власності.

Відповідно до Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.1994, - кладовища, похований жертв репресій тоталітарних режимів визначені об'єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов'язання щодо виконання умов даної Угоди.

Поняття "культурна спадщина", в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Ковельській РДА, на момент винесення розпорядження №692 від 10.12.2007 року та укладення спірного договору оренди земельної ділянки, було відомо про існування на території Токутської сільської ради Ковельського району Волинської області єврейського кладовища, оскільки на території кладовища у 1987 році була збудована капличка, а у 2005 році встановлений пам'ятний знак євреям, загиблим у часи Голокосту на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради 2003 року "Про встановлення пам'ятного знака на місці масового захоронення євреїв, розстріляних фашистами в 1942 році.", однак, всупереч вищенаведеним нормам права, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укладено договір оренди.

Також, колегією суддів встановлено, що відповідно до листа Волинської ОДА №3381/41/217 від 01.06.2017 року, Волинська ОДА розпочала добровільне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду з дотриманням вимог передбачених чинним законодавством з розгляду питання підтвердження існування єврейського кладовища і занесення його до Переліку нововиявлених об'єктів культурної спадщини.

Для виконання цих заходів голова Волинської ОДА видав відповідне доручення.

Беручи до уваги, що обставини встановлені Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/3160/16 не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч зазначеним вимогам міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, а також вимог законодавства України, Ковельська РДА надала розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду та уклала договір оренди земельної ділянки не провівши при цьому відповідних досліджень та дій передбачених міжнародними угодами та чинним законодавством України.

У відповідності з приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу дії статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду у відповідності до частини 4 статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи матеріали справи в сукупності з нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, щодо достатності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 112-114 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.06.2017 року у справі №903/32/15 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 29.06.2017 року у справі №903/32/15 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) - скасувати.

3. Заяву Представництва Американського Об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року по справі №903/32/15 задоволити.

4. Рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2015 року по справі №903/32/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати недійсним розпорядження голови Ковельської райдержадміністрації від 10.12.2007 року №692.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657 укладений 16.07.2008 року між Ковельською РДА та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №040808100001 - задоволити.

5. Справу №903/32/15 повернути до господарського суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.