-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2017 року
Справа № 922/5729/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Демидової А.М. (доповідач у справі),
суддів:
Барицької Т.Л., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
на рішення та постанову
господарського суду Харківської області від 05.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017
у справі
№ 922/5729/15 господарського суду Харківської області
за позовом
Приватного акціонерного товариства "Термолайф"
до
1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; 2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"
про
визнання поруки припиненою,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані"
до
1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; 2. Приватного акціонерного товариства "Термолайф"
про
визнання поруки припиненою,
за участю представників:
від ПрАТ "Термолайф"
Мецгер Ю.Ю., Вавдійчик Б.П.
від ПАТ "Сбербанк"
Гоменюк А.М., Гей В.Г.
від ПрАТ "Харківський коксовий завод"
не з'явився
від ТОВ "Коксотрейд"
не з'явився
від ТОВ "Менеджмент логістик компані"
не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк"), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТОВ "Коксотрейд") та просило суд:
- визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії");
- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012;
- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.
Також, до прийняття господарським судом рішення у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" (далі - ТОВ "Менеджмент логістик компані") (третя особа із самостійними вимогами на предмет спору) на підставі ст. 26 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) звернулося з позовом до ПАТ "Сбербанк" та ПрАТ "Термолайф" у межах справи № 922/5729/15, в якому просило суд:
- визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії";
- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" перед ПАТ "Сбербанк", що випливають з умов договору поруки від 04.09.2012.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2016 у справі № 922/5729/15 позов ПрАТ "Термолайф" задоволено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Менеджмент логістик компані" відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2016 у справі № 922/5729/15 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2016 у справі № 922/5729/15 скасовано. Дану справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
За результатами нового розгляду господарським судом Харківської області прийнято рішення від 05.12.2016 у справі № 922/5729/15 (суддя Шарко Л.В.), яким позовні вимоги ПрАТ "Термолайф" задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 27- В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Менеджмент логістик компані" відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (колегія суддів у складі: Пушай В.І. - головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 у справі № 922/5729/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 922/5729/15, ПАТ "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "Термолайф" і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Термолайф" у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.07.2016 о 12 год. 00 хв.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк", які надійшов до Вищого господарського суду України 11.07.2017, ПрАТ "Термолайф" проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 розгляд касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" відкладено на 18.07.2017 о 10 год. 20 хв.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.07.2017 № 08.03-04/2734 у зв'язку з відпусткою судді Кролевець О.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/5729/15.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2017 для розгляду справи № 922/5729/15 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Шевчук С.Р., Барицька Т.Л.
18.07.2017 до Вищого господарського суду України від ПрАТ "Харківський коксовий завод" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк", у якому ПрАТ "Харківський коксовий завод" проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 розгляд касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" відкладено на 25.07.2017 о 10 год. 00 хв.
24.07.2017 до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення ПрАТ "Термолайф" у справі № 922/5729/15.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПрАТ "Харківський коксовий завод", ТОВ "Коксотрейд" та ТОВ "Менеджмент логістик компані" передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.
Заслухавши представників ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк", дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:
- № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-1),яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 7 280 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4);
- № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, (далі - Кредитний договір-2) яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 10 874 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4).
Також 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:
№ 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-3), яким передбачено надання ТОВ "Коксотрейд" кредиту у розмірі 4 466 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4);
№ 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-4), яким передбачено надання ТОВ "Коксотрейд" кредиту у розмірі 400 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4).
Пунктами 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 встановлено змінювану процентну ставку та підпунктами 1.3.1-1.3.8 встановлено, що розмір процентної ставки визначається як сума погодженого кредитодавцем та позичальником індексу (базова процентна ставка) і маржі кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) - базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії Кредитних договорів-1, 2, 3, 4. На дату укладення Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.5 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4). Також сторонами встановлено максимальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 20% річних (пп. 1.3.3 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4). Сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4).
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 змінювана процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2 процентних пункта, після чого розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки не потребує внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4).
Додатками № 1 до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 (далі - Додаток/ки № 1) є "Порядок визначення розміру процентної ставки за кредитним договором". Додатки № 1 набирають чинності з дати їх підписання сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та діють до дати припинення Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 (п. 8 Додатків № 1), а з моменту набуття чинності Додатків № 1 Кредитні договори-1, 2, 3, 4 діють у частині, що не змінені Додатками № 1 (п. 9 Додатків № 1).
У забезпечення виконання зобов'язань позичальників за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір поруки від 04.09.2012 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого ПрАТ "Термолайф" поручилося за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" їх кредитних зобов'язань перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за Кредитними договорами-1, 2 та Кредитними договорами-3, 4 відповідно.
Стаття 2 Договору поруки передбачає забезпечення зобов'язань, які не виконані одним із позичальників або обома позичальниками, та які передбачені Кредитними договорами-1, 2, 3, 4, зокрема, але не обмежуючись зобов'язаннями, переліченими у пп. 2.1.1 статті 2 Договору поруки. При цьому сторонами Договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, визначеному в п.п. 1.3, 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та Додатків № 1 не потребує внесення змін до Договору поруки.
Пунктом 6.2 статті 6 Договору поруки Поручителем надано згоду на можливе продовження терміну дії Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, при якому дія Договору поруки буде автоматично продовжуватись на строк такої пролонгації.
Також, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Договору поруки поручитель надав свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань боржників за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи і ті, що можуть бути укладені у майбутньому.
Згідно з п. 6.9 Договору поруки цей Договір може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін за умови, що такі згоди викладені у письмовій формі.
У подальшому, 30.12.2013 між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки (далі - Договір про внесення змін № 1 до Договору поруки).
Відповідно до Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки, сторонами, окрім іншого, внесені зміни та доповнення до пп. 2.1.1 п. 2.1 статті 2 Договору поруки "Обсяг відповідальності поручителя". З урахуванням вказаних змін, відповідальність поручителя перед кредитодавцем включає зобов'язання, передбачені:
- Кредитним договором-1, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 30.12.2013 до Кредитного договору-1, зокрема, але не обмежуючись;
- Кредитним договором-2, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 5 від 22.01.2013, № 6 від 27.03.2013, № 40 від 30.12.2013 до Кредитного договору-2;
- Кредитним договором-3, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 19.04.2013, № 4 від 30.12.2013 до Кредитного договору-3;
- Кредитним договором-4, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 3 від 22.01.2013, № 4 від 27.03.2013, № 5 від 19.04.2013, № 8 від 30.12.2013 до Кредитного договору-4.
У п. 5 Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки визначено, що підписанням цього Договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується зі змістом вищеперелічених договорів про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вже після укладення Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки додатково мали місце зміни умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та позичальниками, а саме:
- до Кредитного договору-1: договори про внесення змін № 6 від 30.09.2014 та № 5 від 14.05.2014;
- до Кредитного договору-2: договори про внесення змін № 87 від 30.09.2014, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 29 від 30.08.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 30 від 02.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 31 від 02.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 32 від 04.09.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 33 від 04.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 34 від 05.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 35 від 05.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 36 від 05.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 37 від 17.10.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 38 від 17.10.2013; № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 39 від 23.12.2013;
- до Кредитного договору-3: договори про внесення змін № 6 від 14.05.2014 та № 7 від 30.09.2014;
- до Кредитного договору-4: договори про внесення змін № 11 від 29.07.2014 та № 12 від 31.07.2014.
Договором про внесення змін від 14.05.2014 до Договору поруки узгоджено з ПрАТ "Термолайф" зміну умов Кредитного договору-3, внесених договором про внесення змін № 6 від 14.05.2014.
Також, до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 були укладені договори про внесення змін:
- № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору-1;
- № 89 від 20.01.2015 до Кредитного договору-2;
- № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-3;
- № 15 від 20.01.2015 до Кредитного договору-4.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ "Термолайф" послалося на те, що Договір поруки та, відповідно, солідарні зобов'язання позивача за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 припинились в силу закону на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України внаслідок непред'явлення ПАТ "Сбербанк" (відповідачем-1) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до поручителя. Крім того, позивач вказав, що Договір поруки та відповідні солідарні зобов'язання позивача за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 припинились у силу закону на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України внаслідок зміни зобов'язання без його згоди як поручителя, у результаті чого збільшився обсяг його відповідальності.
Задовольняючи позов ПрАТ "Термолайф", господарські суди попередніх інстанцій виходили з відсутності окремого письмового узгодження з ПрАТ "Термолайф" на внесення певних змін до Кредитних договорів та збільшення відповідальності позивача як поручителя за Договором поруки внаслідок таких змін, що виразилося в наступному:
- у збільшенні в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом на 757 220,00 дол. США у зв'язку з укладенням договору про внесення змін № 6 від 30.09.2014 до Кредитного договору-1;
- у збільшенні в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом на 20 950,00 дол. США у зв'язку з укладенням договору про внесення змін № 5 від 14.05.2014 до Кредитного договору-1;
- у розширенні змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту (додаткові договори № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 29 від 30.08.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 30 від 02.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 31 від 02.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 32 від 04.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 33 від 04.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 34 від 05.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 35 від 05.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 36 від 05.09.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 37 від 17.10.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 38 від 17.10.2013, № 1 від 30.09.2014 до ДУ № 39 від 23.12.2013) до Кредитного договору-2 у вигляді збільшення фінансового навантаження на ПрАТ "Термолайф" з 1 295 440,00 дол. США до 11 705 990,00 дол. США, що в абсолютному вираженні склало 10 410 550,00 дол. США;
- у збільшенні обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" за процентами, що підлягають сплаті, на загальну суму 154 600,00 дол. США внаслідок укладення договору про внесення змін № 7 від 30.09.2014 до Кредитного договору-3;
- у збільшенні обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" внаслідок скорочення строку повернення двох траншів кредиту в сумі по 100 000,00 дол. США кожен та встановлено новий строк - "не пізніше 28 липня 2015 року" та "не пізніше 30 липня 2015 року" згідно з додатковими угодами № 11 від 29.07.2014 та № 12 від 31.07.2014 до Кредитного договору-4.
Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що до збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" як поручителя також призвели укладені договори про внесення змін № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору-1, № 89 від 20.01.2015 до Кредитного договору-2, № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-3 та № 15 від 20.01.2015 до Кредитного договору-4, якими був змінений "Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором".
При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що збільшення обсягу відповідальності поручителя включає в себе не тільки випадки збільшення розміру самої відсоткової ставки, але й, серед іншого, встановлення додаткових підстав для застосування збільшеної процентної ставки, що є окремим від збільшення розміру самої процентної ставки випадком збільшення відповідальності поручителя.
Таким чином, за висновками судів, при встановленні додаткових підстав для застосування збільшеної, навіть в передбаченому п.п. 1.3.3 п. 1.3 Кредитних договорів розмірі, процентної ставки, відбувається розширення обсягу відповідальності поручителя за рахунок збільшення кількості випадків для застосування такої ставки.
Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що внесення змін та доповнень до Порядків визначення процентної ставки за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 свідчить про зміну основного зобов'язання (за Кредитними договорами) шляхом встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за кредитом, у тому числі в бік її збільшення, а саме, такої додаткової підстави для застосування підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом як "Недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті та національних валютах".
Втім, як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідачем-1 документально не підтверджено отримання письмової згоди позивача як поручителя на внесення до умов Кредитних договорів такої підстави для застосування підвищеної процентної ставки за кредитом як "Недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті та національних валютах".
Водночас, місцевим господарським судом, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, відхилено посилання відповідача-1 на відсутність необхідності погоджувати з ПрАТ "Термолайф" зміну умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 внаслідок їх погодження умовами Договору поруки та Договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки, а саме п. 3.1 Договору поруки, оскільки згода поручителя на забезпечення порукою виконання зобов'язань боржників за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи і ті, що можуть бути укладені у майбутньому, не є конкретизованою. Відтак, за висновками судів попередніх інстанцій, п. 3.1 Договору поруки не слід розуміти як згоду поручителя на внесення у майбутньому будь-яких змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, включно з тими, що збільшують обсяг відповідальності поручителя.
З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що положення п. 3.1 Договору поруки не звільняють від обов'язку узгодження цих змін із Поручителем у порядку, визначеному Договором поруки, а саме, шляхом укладання в письмовому вигляді такої згоди (відповідно до п. 6.9 Договору поруки).
Зважаючи на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позивачем доведено факт збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" як поручителя, що виражається у збільшенні в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом у зв'язку з укладенням договорів про внесення змін; у розширенні змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту внаслідок зміни строків повернення траншів, в результаті чого мало місце зростання фінансового навантаження по окремим періодам у зв'язку з необхідністю дострокового повернення траншів кредиту.
Апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновками господарського суду першої інстанції, зазначив, що збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" як поручителя виражається у розширенні змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту внаслідок зміни строків повернення траншів, в результаті чого мало місце зростання фінансового навантаження по окремим періодам у зв'язку з необхідністю дострокового повернення траншів кредиту, а також у встановленні додаткових підстав для застосування підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом.
Також місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, вказав про безпідставність доводів ПАТ "Сбербанк" про те, що запроваджені додаткові комісії за управління коштами кредитної заборгованості не є борговими сумами.
З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій визнали вимоги ПрАТ "Термолайф" до ПАТ "Сбербанк", ПАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" про визнання поруки такою, що припинена, законними та обґрунтованими.
Щодо доводів позивача - ПрАТ "Термолайф" про припинення Договору поруки та солідарних зобов'язань позивача за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України внаслідок непред'явлення відповідачем-1 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до поручителя, апеляційний господарський суд вказав, що обов'язок боржника за Кредитними договорами з дострокового погашення заборгованості настає лише в разі наявності у нього прострочення та реалізації кредитором (відповідачем-1) права вимоги з дострокового повернення повної суми боргу. А тому, за висновком господарського суду апеляційної інстанції, сама лише наявність у боржника простроченої заборгованості не є підставою для початку перебігу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку дії поруки.
Встановивши, що у зв'язку із невиконанням боржниками зобов'язань за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4, відповідачем-1 06.11.2015 надсилалися боржникам вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості протягом 10-ти днів з моменту відправлення вимоги від 05.11.2015, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що шестимісячний строк дії поруки почався з 16.10.2015 та на час подання позовної заяви (19.10.2015) не закінчився.
Стосовно позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на характер оспорюваних третьою особою правовідносин між сторонами Договору поруки (предмет та підставу позову), характер порушеного права третьої особи із самостійними вимогами та можливість його захисту в обраний ним спосіб, дійшов висновку про те, що Договір поруки не порушує права третьої особи саме як акціонера, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні цих вимог.
Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").
Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо. Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України (пп. 4.1.6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").
Висновки господарських судів попередніх інстанцій про збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" як поручителя у зв'язку зі зміною забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого порука припинилась, є передчасними, оскільки судами не встановлено загальний обсяг такої збільшеної відповідальності.
Крім того, порука припиняється з моменту настання підстав, з якими законом пов'язане припинення поруки.
Проте, дійшовши висновку про припинення поруки, суди попередніх інстанцій не встановили момент, з якого порука припинилась.
Разом з тим, встановлення вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.
Також, всупереч вимогам ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України місцевим господарським судом залишено поза увагою доводи ПрАТ "Термолайф" про припинення Договору поруки та солідарних зобов'язань ПрАТ "Термолайф" за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України внаслідок непред'явлення відповідачем-1 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до поручителя.
Висновки апеляційного господарського суду про те, що на час подання позовної заяви встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк дії поруки не закінчився, є передчасними, оскільки судом не з'ясовано належним чином питання щодо порядку погашення кредиту, встановленого Кредитними договорами-1, 2, 3, 4, а саме: періодичними платежами чи одноразовим платежем.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, з'ясування вказаних обставин, а також періодичності платежів має суттєве значення при вирішенні питання щодо припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України у зв'язку з непред'явленням кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).
Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.
Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 у справі № 922/5729/15 скасувати.
Справу № 922/5729/15 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді Т.Л. Барицька
С.Р. Шевчук
скопійовано
-
скопійовано
-
