ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року

№ 922/878/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Стратієнко Л.В.

суддів Ковтонюк Л.В. Кондратової І.Д.

за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Альошин В.В., Тітов І.Б. Сидоренко В.В. Прокоф'єва Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

фермерського господарства "Свам-Агро"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року

у справі

№ 922/878/17

за позовом

приватного підприємства "Явірське"

до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

фермерського господарства "Свам-Агро" товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське хлібоприймальне підприємство", товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство", публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор", товариство з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство"

про

стягнення 2 216 460,40 грн, розірвання договорів та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 позивач звернувся в суд з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.04.2017) до фермерського господарства "Свам-Агро" про розірвання укладених між ними договорів консигнації № 16082016-А від 16.08.2016 та № 04102016-А від 04.10.2016, стягнення з відповідача 2 216 460,40 грн. за частково реалізовану ним продукцію - зерно пшениці вагою 575,704 тони, повернення товару, який є власністю позивача та був переданий відповідачу за договором консигнації № 16082016-А від 16.08.2016 - пшеницю 5 класу вагою 93,961 тон (яка знаходиться на зберіганні у філії ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" "Савинський елеватор") та пшеницю 6 класу вагою 516,677 тон (яка знаходиться на зберіганні у філії ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" "Савинський елеватор").

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2017 (суддя Сальникова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 позов задоволено. Розірвано договори консигнації № 16082016 від 16.08.2016 року та № 04102016 від 04.10.2016 року , укладені між ПП "Явірське" та ФГ "Свам-Агро". Стягнуто з ФГ "Свам-Агро" на користь ПП "Явірське" грошові кошти в сумі 2 216 460,40 грн. за частково реалізовану продукцію - зерно пшениці вагою 575,704 тони.

Вирішено повернути ПП "Явірське" товар, який є його власністю, переданий ФГ "Свам -Агро" за договором консигнації № 16082016-А від 16.08.2016 - пшеницю 5 класу вагою 93,961 тон (яка знаходиться на зберіганні у філії ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" "Савинський елеватор") та пшеницю 6 класу вагою 516,677 тон (яка знаходиться на зберіганні (яка знаходиться на зберіганні у філії ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" "Савинський елеватор").

Також постановою апеляційного господарського суду скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2017 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, передавши справу на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався з 19.07.2017 на 02.08.2017.

Клопотання представника відповідача Романишен Р.М. про повторне відкладення розгляду справи судом відхилено, оскільки в судовому засіданні інтереси відповідача представляє адвокат Сидоренко В.В.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами на підставі матеріалів справи, 16.08.2016 між ПП "Явірське" (консигнант) та ФГ "Свам-Агро" (консигнатор) було укладено договір консигнації №16082016-А, за умовами якого ПП "Явірське" передає ФГ "Свам-Агро" на консигнацію пшеницю фуражну урожаю 2016 року вагою 1650 тон, а консигнатор зобов'язується реалізувати товар за обумовлену винагороду третім особам, тобто покупцям (п. 1.1, 2.1 договору).

Товар поставляється насипом на елеватор або ХПП, з яким у консигнатора укладений договір зберігання, або на склад консигнатора (п.2.5, 8.1). Консигнант зобов'язується своєчасно надавати консигнатору необхідну бухгалтерську документацію на кожну поставлену партію товару для подальшого його продажу (п.3.2). Товар переданий консигнатору є власністю консигнанта до моменту його продажу (п.4.1). Строк дії договору з моменту його підписання та скріплення печатками до 01.08.2017 (п.10.1) (Т.1 а.с.29-31). Згідно із специфікацією від 19.08.2016, що є додатком №1 до вказаного договору, поставляється партія товару вагою 750 т пшениці фуражної за ціною 3 850 грн./тону загальною вартістю 2 887 500,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 481 250,00 грн. Поставка товару здійснюється за рахунок консигнанта протягом 7 днів з моменту підписання специфікації на склад консигнатора, строк консигнації складає 30 днів, строк консигнації розраховується з моменту відвантаження партії товару на склад консигнатора. Консигнатор зобов'язується перерахувати консигнанту грошові кошти протягом 3-х банківських днів з дати продажу товару покупцю (т.1, а.с.29-33).

Відповідно до предмету договору консигнації № 04102016-А від 04.10.2016, ПП "Явірське" (консигнант) зобов'язується передати товар насіння соняшника вагою 225 тон, а ФГ "Свам-Агро" (консигнатор) - прийняти вказаний товар на реалізацію і від свого імені за винагороду передбачену умовами вказаного договору реалізувати товар третім особам (покупцям) (п.1.1, 2.1 договору). Товар поставляється насипом на елеватор або ХПП, з яким у консигнатора укладений договір зберігання, або на склад консигнатора (п.2.5, 8.1). Консигнант зобов'язується своєчасно надавати консигнатору необхідну бухгалтерську документацію на кожну поставлену партію товару для подальшого його продажу (п.3.2). Товар переданий консигнатору є власністю консигнанта до моменту його продажу (п.4.1). Строк дії договору з моменту його підписання та скріплення печатками до 01.08.2017 (п.10.1) (т.1, а.с.34-36). Згідно із специфікацією від 04.10.2016, що є додатком №1 до вказаного договору, поставляється партія товару вагою 120 т. насіння соняшника за ціною 10100 грн./тону у загальній вартості 1 212 000,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 202 000,00 грн., що складає в еквіваленті 46 471,15 доларів США. Поставка товару здійснюється за рахунок консигнанта протягом 7 днів з моменту підписання специфікації на склад консигнатора, строк консигнації складає 90 днів, строк консигнації розраховується з моменту відвантаження партії товару на склад консигнатора. Консигнатор зобов'язується перерахувати консигнанту грошові кошти з урахуванням розрахунків згідно пункту 5.4 договору протягом 3-х банківських днів з дати продажу товару покупцю (т.1, а.с.34-37).

12.08.2016 між ПП "Явірське" та ПАТ "ДПЗКУ" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" було укладено договір складського зберігання № 120-№/3Б/2016 щодо зберігання пшениці.

13.08.2016 позивач завіз на філію ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" 175 704 кг (яка складається з 127636 грн. пшениці 5-го класу та 48068 кг. пшениці 6-го класу) пшениці, про що в книзі руху зерна та зерно продуктів (форма 36) було зроблено відповідний запис.

02.09.2016 позивач передав відповідачу загалом 175 704 кг пшениці відповідно до актів приймання - передавання зерна.

Згодом відповідач переоформив на ПП "Солідарність" 175 704 кг пшениці з подальшим відвантаженням з зернового складу, що підтверджується документами по руху зерна, які наявні в матеріалах справи.

Операції щодо руху продукції підтверджуються поясненнями третьої особи та наданими документами.

23.08.2016 року між ПП "Явірське" та ТОВ Балаклійське ХПП було укладено договір №43у-16 складського зберігання.

Відповідно до цього договору позивач завіз на ТОВ Балаклійське ХПП 720 600 кг. пшениці.

05.09.2016 року позивач переоформив на відповідача 400 000 кг пшениці. В подальшому 400 000 кг. пшениці було переоформлено відповідачем на 3-ю особу, яка вивезла з ТОВ Балаклійське ХПП спірне майно.

Відповідачем фактично було здійснено реалізацію пшениці позивача в обсязі 575,704 т., за ціною 3 850, 00 грн. за 1 тонну. Вартість реалізованої продукції - пшениці 5 та 6 класу становить 2 216 460, 40 грн. (575,704 х 3 850 грн.)

Окрім того, 12.08.2016 між позивачем та філією ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" було укладено договір складського зберігання щодо зберігання пшениці. 22.09.2016 позивач завіз на філію ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" 610 638 кг пшениці, про що в книзі руху зерна та зерно продуктів (форма 36) було зроблено відповідний запис.

12.10.2016 позивач передав відповідачу 610 638 кг пшениці відповідно до актів приймання - передавання зерна № 308, 309.

На момент розгляду справи 610 638 кг пшениці обліковуються за відповідачем та зберігаються на філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор".

Вказані вище господарські операції підтверджуються поясненнями філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" та наданими документами щодо руху зерна (т.3, а.с. 133 -255).

Таким чином, відповідач отримав від позивача 610 638 кг., що знаходяться на зберіганні у філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор".

Позивач звернувся до відповідача з листом вих. №02-01/11/16 від 01.11.2016 (т.1, а.с. 46), в якому повідомив про відмову від зобов'язання за договором консигнації № 16082016-А від 16.08.2016 в односторонньому порядку, посилаючись на приписи п.9.1 договору та ст.236 ГК України. Отримання відповідачем листа підтверджується наданими позивачем копіями зворотного рекомендованого повідомлення з відміткою про отримання вказаного листа 08.11.2016 за довіреністю Борох, квитанцією про відправлення та описом вкладення до цінного листа 01.11.2016. В аналогічному листі вих.№01-1/11/16 (т.1, а.с.46) позивач повідомив відповідача про відмову від зобов'язання за договором консигнації № 04102016-А від 04.10.2016 в односторонньому порядку.

Відповідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту підпункту 2.2 пункту 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409, договір консигнації - це операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

Отже, договір консигнації є різновидом договору комісії і до його правового регулювання можуть застосовуватися положення гл.69 ЦК України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позовні вимоги щодо розірвання договорів консигнації № 16082016 від 16.08.2016 та № 04102016 від 04.10.2016, стягнення грошових коштів в сумі 2 216 460, 40 грн. за частково реалізовану продукцію - зерно пшениці вагою 575,704 тони та повернення за договором консигнації № 16082016 від 16.08.2016 пшениці 5 класу вагою 93 961 тон та пшениці 6 класу вагою 516,677 тон, яка зберігається на ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" ґрунтуються на приписах ЦК України, а доводи відповідача не підтверджені матеріалами справи та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції та спростовані висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Зокрема, щодо доводів касаційної скарги про незалучення до участі у справі ТОВ "Амлор", прав і обов'язків стосуються оскаржувані судові рішення у зв'язку з тим, що відповідач продав йому спірне зерно за договором від 09.03.2017 № 8, слід зазначити, що вказаний договір відповідачем суду наданий не був і в матеріалах справи відсутній, а у зв'язку з продажем вказаному товариству 310, 079 тон пшениці та 150,570 тон насіння соняшнику, позивачем 20.04.2017 було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій він відмовився від позовних вимог щодо вказаної вище продукції (т.4, а.с. 56-57) і спір розглядався судом в межах, визначених заявою про зменшення позовних вимог, а тому спір у цій справі не стосується прав і обов'язків ТОВ "Амплор", оскільки в ньому не розглядалося питання повернення позивачу зерна пшениці і насіння соняшнику, яке було продане відповідачем вказаному товариству.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках, на вимогу суду.

Оскільки відповідач не надав суду оригіналів договорів консигнації від 11.10.2016 № 04102016-А та від 13.10.2016 № 13102016, а також будь-яких платіжних документів, що підтверджували б сплату ним позивачу вказаних в цих договорах сум, то апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем факту укладення цих договорів та втрати чинності в силу п.5.2 цих договорів спірними договорами консигнації № 16082016 від 16.08.2016 та № 04102016 від 04.10.2016. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до правил ст.111¹⁷ ГПК України знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем докази підтверджують тільки факт наявності взаємовідносин між позивачем та відповідним елеватором щодо зберігання зерна і є свідченням того, що сторонами було укладено інші правочини, ніж спірні договори консигнації, на виконання яких і було передано продукцію, причому без складання будь-яких первинних документів повторюють доводи апеляційної скарги та спростовані висновками апеляційного господарського суду про те, що товар був переоформлений зберігачем (третьою особою) на підставі заяв, поданих позивачем в порядку виконання договору консигнації від 16.08.2016 р., а переоформлення зерна на хлібоприймальному підприємстві з юридичної точки зору є заміною поклажодавця у договорі зберігання, і така дія не є підтвердженням переходу права власності на зерно, а складська квитанція не є первинним бухгалтерським документом у розумінні до Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Оскільки видаткових накладних щодо передачі спірного майна від позивача відповідачу матеріали справи не містять, то твердження відповідача щодо переходу права власності на підставі складських квитанцій є довільним тлумаченням норм закону.

Відповідно до п.4.1 обох спірних договорів консигнації товар, переданий консигнатору, є власністю консигнанта до моменту його продажу покупцю, а тому право власності на спірний товар не перейшло до відповідача, а специфіка оформлення внутрішніх документів елеватором не свідчить про набуття відповідачем такого права власності.

Згідно з ст. 1025 ЦК України, п 9.1 спірних договорів консигнант має право відмовитися від договору консигнації.

Оскільки, отримавши листи позивача від 01.11.2016 про відмову від зобов'язання в односторонньому порядку у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договорами консигнації, відповідач заперечував проти їх розірвання, то суд, з урахуванням вказаних норм та спливу встановленого специфікаціями строку консигнації, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність розірвання спірних договорів.

Відповідно до п.7.2 спірних договорів консигнації консигнатор зобов'язаний перерахувати грошові кошти консигнанту за продану партію товару в строки, вказані в специфікації на це товар, але не пізніше трьох банківських днів з моменту закінчення цього договору.

Встановивши, що відповідач у вересні 2016 року реалізував 575 704 кг пшениці позивача 5 та 6 класу вартістю 3 850 грн за тону на загальну суму 2 2 16 460,40 грн, проте протягом трьох банківських днів не перерахував вказані кошти позивачу, як це було передбачено специфікацією, суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму.

Що стосується вимог позивач про повернення майна, то відповідно до договорів консигнації та тристоронніх актів прийому-передачі зерна пшениці фуражної (5 та 6 класу) на Савинський елеватор № 309 від 12.10.2016, акт № 308 від 12.10.2016 і відповідних складських квитанцій на зерно, вбачається передача 610 638 кг зерна пшениці фуражної від позивача відповідачеві.

Вказане підтверджується і реєстрами накладних, наданими третьою особою філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор".

Оскільки договори консигнації між сторонами розірвані, а згідно п.4.1 спірних договорів консигнації товар, переданий консигнатору є власністю консигнанта до моменту його продажу покупцю, суд обгрунтовано повернув позивачу, як власнику, нереалізований відповідачем товар.

Доводи касаційної скарги щодо переходу до нього права власності на передане позивачем зерно, виходячи з норм Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та нормативних актів, що регулюють рух зерна на хлібоприймальних підприємствах, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка відповідно до вимог ст.43 ГПК України з зазначенням про те, що вони ніяким чином не впливають на права власності ПП "Явірське" на зерно, яке було передано ним на консигнацію і не реалізоване відповідачем покупцям.

Також безпідставним є посилання касаційної скарги на порушення судом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення права відповідача на мирне володіння майном та на п.21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006, адже не будучи власником спірного майна, він не має права мирно володіти цим майном.

В цьому випадку таке право належить саме позивачу, яке і було захищене постановленими у цій справі судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фермерського господарства "Свам-Агро" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року у справі за № 911/878/17 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20 квітня 2017 року.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Л. Ковтонюк

І. Кондратова