РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Давидової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовною заявою Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно виплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1 на його користь безпідставно виплачених коштів в розмірі 44 064,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 11.11.2015 року відповідач звернувся до позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної здатності у розмірі 85% внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно з висновком Управління поліції охорони в Київській області від 17.11.2015 року ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 44 064,00 грн., відповідно до п.1.2., п.1.3. Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707. На підставі згоди Департаменту поліції охорони від 14.12.2015 року № 363/43/4/02-2015, відповідачу виплачено 44 064,00 грн. Однак, згідно висновку, щодо обґрунтованості зауважень до аудиторського звіту та рекомендацій від 07.11.2016 року, наданих листом від 18.01.2017 року №37/30/01-2017 за результатами внутрішнього аудиту Управління поліції охорони в Київській області, Департаментом внутрішнього аудити Національної поліції України встановлено, що виплата одноразової матеріальної допомоги колишньому працівнику ОСОБА_1 в 2016 року не мала законних підстав, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові заперечення та заяву про розгляд справи у його відсутність, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

11.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління поліції охорони в Київській області із заявою, про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено 2 групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної здатності у розмірі 85% внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідки від 17.11.2015 року № 216 про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.3. Порядку та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України прапорщику міліції ОСОБА_1 на день установлення інвалідності складав: посадовий оклад 620,00 грн., оклад за спеціальне звання 60,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років 35% 238,00 грн., всього 918,00 грн.

Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія АГ №0006324 від 03.11.2015 року, ОСОБА_1 встановлено 85% втрати професійної працездатності з 03.11.2015 року довічно. Захворювання зв'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Крім того, згідно довідки МСЕК серія КИО-І №186868 від 12.03.2003 року ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності з 12.03.2003 року довічно, причина інвалідності захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як вбачається з довідки №6802 від 06.10.2015 року виданої АТ «Українська охоронно-страхова компанія», про те, що ОСОБА_1 не одержував в Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія» страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України за страховими випадками, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року №59 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року №627 із змінами і доповненнями).

Разом з тим, з довідки від 07.10.2015 року №04-04/1134 виданої Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» про те, що Київська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомляє, що ОСОБА_1 за державним обов'язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ України за рахунок коштів державного бюджету, в період з 1992 року по 07.10.2015 року страхових сум в області не отримував.

Згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 виданого 19.10.1999 року, ОСОБА_1 являється постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи категорії 1, крім того, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 виданого 15.04.2003 року, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи.

Відповідно до висновку затвердженого начальником Управління поліції охорони в Київській області від 19.11.2015 року, про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707, Управління поліції охорони в Київській області, подало матеріали для призначення одноразової грошової допомоги колишньому помічнику чергового чергової частини відділу Державної служби охорони при Вишгородському РВ ГУМВС України в Київській області прапорщику міліції ОСОБА_1 в розмірі 44 064,00 грн.

Листом від 19.11.2015 року №13/4-1-83,84 за підписом першого заступника начальника Департаменту поліції охорони полковника поліції Тютюн В.М., департамент поліції охорони згоден з висновком щодо виплати одноразової допомоги ОСОБА_1, колишньому працівнику УДОС при ГУМВС України в Київській області.

Відповідно до платіжних доручень №956 від 20.01.2016 року, №1758 від 18.02.2016 року, №1992 від 29.02.2016 року ОСОБА_1 в рівних сумах по 14 688,00 грн. виплачено одноразову грошову допомогу, що становить 44 064,00 грн.

Висновком щодо обґрунтованості зауважень до аудиторського звіту та рекомендацій від 07.11.2016 року, наданих за результатами внутрішнього аудиту діяльності Управління поліції охорони в Київській області, встановлено, що виплата одноразової матеріальної допомоги колишнім працівникам ОСОБА_1 в 2016 році, не мала законних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування,якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вбачається з позовної заяви, лічильна помилка при нарахуванні суддівської винагороди була відсутня, тому відсутні і підстави для її стягнення.

Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст. 1215 ЦК України.

Отже, закон встановлює виключенні із цього правила, це якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату та у разі недобросовісності з боку набувача.

Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України (зокрема), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення коштів з відповідача відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д. Рудюк