Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді – Шимківа С.С.,

суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар судового засідання – Вихотень Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої власності, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої власності.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої власності на будівлю кафе літ. "2Б-2" загальною площею 156,3 кв.м., розташовану на вулиці Сагайдачного, 3 в м. Рівне.

У поданій апеляційній скарзі ТзОВ "Ринок" покликається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля кафе, літ. "2Б-2", об'єкт житлової нерухомості, на праві приватної власності належало ОСОБА_3. Підставою виникнення права власності було судове рішення у справі №569/1819/14-ц від 06 червня 2014 року.

Право власності ОСОБА_3 було припинено, в зв'язку з укладенням нею договору дарування №1952 від 01 вересня 2016 року з ОСОБА_5.

Враховуючи те, що оскаржуваним судовим рішенням у справі вирішено питання про права та обов'язки ТзОВ "Ринок", як постійного користувача земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного, 3 у ТзОВ "Ринок" наявне право на оскарження в апеляційному порядку рішення Рівненського міського суду від 06 червня 2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень позивача, будівництво кафе було розпочате відповідачем. Проте, відповідно до

________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 569/1819/14-ц Головуючий в суді І інстанції – ОСОБА_6

Провадження № 22-ц/787/928/2017 Суддя-доповідач – ОСОБА_7

Додатку № 3 до рішення міської ради від 17 жовтня 2006 року № 205, приватній фірмі - торговому дому "Орислава" надано Дозвіл № 25 виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 січня 2009 року на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг - кафе "Бригантина", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного, буд.3.

Та як стверджує Позивач, та не заперечує відповідач, кафе належало на праві власності ПФ - ТД "Орислава".

Жодних доказів, які б підтверджували перехід права власності від ПФ - ТД "Орислава" до відповідача, матеріали справи не містять.

А тому, підстав для визнання права особистої власності за ОСОБА_3 з підстав завершення будівництва кафе за її власні кошти, чи з підстав купівлі позивачем корпоративних прав ПФ -ТД "Орислава" немає.

Крім того, 01 квітня 2016 року між ТзОВ "Ринок" та ПФ - ТД "Орислава" укладено Договір комплексного обслуговування по створенню умов діяльності для закладу громадського харчування № 5х.

ТзОВ "Ринок" отримано в постійне користування земельну ділянку, по вул. Сагайдачного, 3 в м. Рівне, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00175.

На адресу ТзОВ "Ринок" не надходило звернень ані від позивача, ані від відповідача про надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного, 3.

Необхідною умовою для визнання судом права власності за ОСОБА_3 на будівлю кафе, розташовану на вулиці Сагайдачного, 3 в місті Рівне, є доведеність позивачем того факту, що земельна ділянка була надана їй у користування. Оскільки такі дії свідчили б про визнання за позивачем права на забудову з боку користувача земельної ділянки - ТзОВ "Ринок".

Враховуючи відсутність згоди з боку ТзОВ "Ринок" на передачу земельної ділянки у користування позивачу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання права особистої власності на будівлю кафе за ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у даній справі. Оскільки позов мав бути пред'явлений до Рівненської міської ради та ТзОВ "Ринок".

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 21 січня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав, згідно умов якого ОСОБА_3 набула у власність корпоративні права, включаючи права на управління, отримання прибутку та активів приватної фірми-торгового дому "Орислава" в повному обсязі (а.с. 11).

До складу активів ПФТД "Орислава" належала будівля кафе літ."2Б-2" загальною площею 156,3 кв.м., розташована на вулиці Сагайдачного, 3 в місті Рівне.

Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_4, позивачка покликалася на те, що будівництво кафе було самочинним, завершення будівництва проводилося нею за власні кошти, а тому вона є власником новоствореного майна та має намір провести його державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 9 Закону України від 20 травня 1999 року "Про архітектурну діяльність" встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Отже, визнання судом права власності на самочинно побудоване (реконструйоване) нерухоме майно можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.

Право власності на самочинне будівництво може бути визнане за особою, що вимагає такого визнання, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або право користування земельною ділянкою, що визначають цільове призначення такої ділянки. Крім того, за умови наявності документів про зміну цільового призначення землі (якщо воно потребується) в установленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, постійним користувачем земельної ділянки, на якій побудовано спірне приміщення кафе є ТзОВ "Ринок", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, серія РВ 00175 (а.с. 59).

ТзОВ "Ринок" не надало згоди на передачу земельної ділянки у користування ОСОБА_3.

Відповідно до п.п. 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", право власності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля кафе літ. "2Б-2", загальною площею 156,3 кв.м., розташована за адресою: вул. Сагайдачного, 3 в м. Рівне, не прийнята в експлуатацію у встановленому порядку, а також право власності на неї не оформлено.

У відповідності з п. 12 зазначеної вище постанови Пленуму у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Таким чином, місцевий суд зазначених вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Окрім того, ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі.

Як роз'яснено у п. 10 цієї ж постанови Пленуму позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, позбавлений права заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідачів.

Ураховуючи те, що судом неповно з’ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3.

На підставі ст.ст. 328, 331, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376, 392 ЦК України, керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок" 1822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 60 коп. у відшкодування понесених ним судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним чинності.

ОСОБА_8 ОСОБА_7

Судді: Н.В. Бондаренко

ОСОБА_2