ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017р. Справа № 914/949/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міра і К”, м.Львів

до відповідача-1 Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-2 Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення 317406,95 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 12.05.2017 р.);

відповідача-1: не з’явився;

відповідача-2: не з’явився

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Міра і К” до відповідача-1 Виконавчого комітету Львівської міської ради та до відповідача-2 Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення 317406,95 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 26.06.2017 р. Ухвалою суду від 26.06.2017 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.07.2017р.

Представник позивача подав клопотання (№25048/17 від 17.07.2017р.) про долучення до матеріалів справи актів за 2015р. рік щодо узгодження між сторонами розміру відшкодування за пільговий проїзд окремих категорій громадян, розрахунків суми компенсації та безоплатного проїзду окремих категорій громадян автомобільним транспортом, а також актів звірки взаєморозрахунків за 2015р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, вимог ухвал суду не виконали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

30.12.2011р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (надалі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міра і К” (надалі – перевізник) укладено договір №292А/Т про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, відповідно до умов якого замовник надає перевізникові право надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах, які входять до об’єкта конкурсу №1 (додаток 1), а перевізник зобов’язується надавати зазначені послуги населенню у порядку та на умовах, визначених цим договором у режимі маршрутне таксі, згідно із затвердженими: схемами маршрутів, тарифом (додаток 2), розкладами руху (додаток 3).

Відповідно до п.2.2.2.6. договору, перевізник зобов’язаний надавати безоплатний проїзд пільговим категоріям пасажирів у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством.

Також між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (надалі – головний розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міра і К” (надалі – перевізник) укладено договір №19Д про взаємодію та розрахунки (компенсації) за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на території міста Львова від 17.02.2015р.

Згідно із п.1.1. даний договір є доповненням та невід’ємною частиною договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №292А/Т від 30.12.2011р.

Пунктом 1.2. договору №19Д від 17.02.2017р. передбачено, що даний договір регламентує відносини сторін щодо відшкодування головним розпорядником перевізнику фактично понесених збитків за перевезення окремих категорій громадян (надалі – компенсаційні витрати) у 2015р. за рахунок коштів субвенцій з Державного бюджету України, які передбачені ухвалою Львівської міської ради від 19.01.2015р. №4261.

Відповідно до п.1.8. договору №19Д від 17.02.2015р. відшкодування фактично понесених збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських маршрутах проводиться на підставі поданих перевізником головному розпоряднику даних щодо необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно із п.2.1.1. договору №19Д від 17.02.2015р., головний розпорядник протягом 10 робочих днів перевіряє подані перевізником розрахунки передбачені п.1.8. договору та в межах бюджетних асигнувань складає разом з перевізником акт звіряння.

Головний розпорядник має право призупинити компенсаційні виплати в разі надходження інформації про незабезпечення перевізником пільгового проїзду окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги, визначені чинним законодавством України, на термін не більше 1 місяця до з’ясування достовірності поданих перевізником розрахунків (п.2.1.4. договору №19Д від 17.02.2015р.).

Пунктом 2.2.2. договору №19Д від 17.02.2015р. передбачено, що перевізник до 15 числа місяця наступного за звітним подає головному розпоряднику розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, акт виконаних робіт та акт звіряння (надання послуг) з пільгового перевезення пасажирів.

Головний розпорядник має право призупинити здійснення компенсаційних виплат в разі порушення перевізником порядку подання звітності, передбаченому п.2.2.2. договору №19Д від 17.02.2015р. (п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору №19Д від 17.02.2015р., цей договір вступає в силу з моменту підписання та дії до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Сторони встановили, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення, а саме з 01.01.2015р.

Як стверджує позивач, він належним чином виконував умови договору №292А/Т про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 30.12.2011р. та умови договору №19Д про взаємодію та розрахунки (компенсації) за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на території міста Львова від 17.02.2015р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач-2 не в повному обсязі здійснив відшкодування фактично понесених збитків за перевезення окремих категорій громадян, внаслідок чого у відповідача-2 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 317406,95 грн.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача-2 317406,95 грн. компенсації за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян.

Відповідачі проти позову не заперечили, відзив на позовну заяву не подали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2011р. між відповідачем-2 та позивачем укладено договір №292А/Т про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, відповідно до умов якого відповідач-2 надає позивачеві право надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах, які входять до об’єкта конкурсу №1 (додаток 1), а позивач зобов’язується надавати зазначені послуги населенню у порядку та на умовах, визначених цим договором у режимі маршрутне таксі, згідно із затвердженими: схемами маршрутів, тарифом (додаток 2), розкладами руху (додаток 3).

Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про автомобільний транспорт» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно із ст.37 ЗУ «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Також, як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2015р. між відповідачем-2 та позивачем укладено договір №19Д про взаємодію та розрахунки (компенсації) за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на території міста Львова.

В матеріалах справи містяться наступні акти щодо узгодження між сторонами розміру відшкодування за пільговий проїзд окремих категорій громадян: акт №01 від 19.02.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №02 від 06.03.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №03 від 09.04.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №04 від 07.05.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №05 від 05.06.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №06 від 07.07.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №07 від 03.08.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №08 від 01.09.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №09 від 01.10.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №10 від 02.11.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №11 від 01.12.2015р. на суму 109000,00 грн., акт №12 від 17.12.2015р. на суму 104826,95 грн. та акт №13 від 25.12.2015р. на суму 212580,00 грн. Вказані акти підписані як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

Також позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки суми компенсації та безоплатного проїзду окремих категорій громадян автомобільним транспортом за 2015 рік, які також підписані обома сторонами.

Крім того слід зазначити, що в матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків за 2015р., що підписані позивачем та відповідачем-2.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог та підтверджується матеріалами справи, що заборгованість відповідача-2 становить 317406,95 грн. Відповідачі проти позову не заперечили, відзив на позовну заяву не подали.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази про незабезпечення перевізником пільгового проїзду окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги, визначені чинним законодавством України, що могло б бути підставою про призупинення компенсаційних виплат на 1 місяць (п.2.1.4. договору).

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази порушення перевізником порядку подання звітності, передбаченому п.2.2.2., що могло б бути підставою для призупинення здійснення компенсаційних виплат (п.3.1. договору).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором №19Д про взаємодію та розрахунки (компенсації) за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на території міста Львова від 17.02.2015р. і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а тому відповідач не звільнений від виконання зобов'язань щодо здійснення компенсаційних виплат.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 317406,95 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачами та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4³ ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №458 від 11.05.2017р. на суму 4761,11 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4³, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міра і К” (79008, м.Львів, вул.Л.Українки, 7, ідентифікаційний код 31896923) 317406,95 грн. компенсації за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян та 4761,11 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 24.07.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.07.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.