ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/201/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області треті особи про визнання постанови протиправною,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.12.2015 року № 13/151024-1.20/2-1641.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.08.2014 року виїхав за межі України в Польщу де отримав посвідчення на перебування строком до 29.12.2015 року. У Чернівцях перебував у період з 01.11.2015 року по 06.11.2015 року та виїхав до місця проживання в Польщу, де йому в подальшому продовжили строк проживання в Польщі до 17.03.2019 року.
24.03.2017 року згідно супровідного листа отримав оскаржувану постанову, акт про недопущення посадових осіб до перевірки від 27.11.2015 року, припис про усунення порушень вимог законодавства від 27.11.2015 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.11.2015 року. З отриманих матеріалів йому стало відомо, що 07.12.2015 року Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції в Чернівецькій області було складено постанову № 13/15/1024-1.20/2-1641 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 13780,00 грн.
Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню, оскільки вищевказана постанова винесена з порушенням вимог закону.
Також позивач зазначає, що не міг бути обізнаним про проведення перевірки, оскільки станом на 27.11.2015 року він не знаходився в Чернівцях тобто знаходився за межами України в Польщі де має дозвіл на проживання, повідомлення про її початок не отримував через свою відсутність у місці проживання в м. Чернівці, а також не міг вчинити дії по недопущенню посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Крім того, позивач не отримував акта про недопущення посадових осіб до перевірки від 27.11.2015 року, припису про усунення порушень вимог законодавства від 27.11.2015 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.11.2015 року та оскаржуваної постанови, що підтверджується письмовими доказами.
Не погоджуючись із прийнятою постановою №20/16/1024-1.20/2-1571 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також припису, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, наданих поясненнях, крім того надав пояснення про те, що позивач станом на керівник підприємства на час прийняття рішення знаходився у службовому відрядженні, що підтверджується відповідними письмовими доказами, а тому ніяких перешкод щодо недопуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки не міг вчинити. Посадові особи відповідача приймаючи рішення про порушення не вчинили будь яких дій, направлених на встановлення позивача, у відсутності позивача всупереч вимогам закону прийняли оскаржувану постанову від 07.12.2015 року, припис та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.11.2015 року у відсутності позивача коли останній знаходився за межами України по місцю проживання в Польщі. З урахуванням зазначених обставин, просив суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі. (а.с. 5-30, 42-46).
Відповідач позов не визнав та зазначив, що головним інспекторами будівельного нагляду Управління було складено акт про недопущення від 27.11.2015 року, припис від 27.11.2015 року протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.11.2015 року, а 07.12.2015 року було складено постанову про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 13/15/1024-1.20/2-1641, якою притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. (а.с. 53-56).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши докази, надані сторонами, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 17.01.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Чернівецької міської ради як фізична особа-підприємець за номером № 20380000000008635 (а.с.13).
Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 05.11.2016 року на адресу позивача направлено повідомлення про здійснення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час здійснення будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі під фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою : вул. Переяславська 7-А, м. Чернівці. У повідомленні зазначено, що позапланову перевірку буде розпочато о 10-00 год. 16.11.2015 року, представнику необхідно на 09:00 год. прибути до управління та мати необхідні документи, а також запропоновано узгодити питання щодо організації перевірки. (а.с.69-71).
На підставі направлення на проведення перевірки від 13.11.2015 року № 40/15, посадовими особами Управління головними інспекторами будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, із залученням заступника начальника відділу УЗЕ в Чернівецькій області департаменту захисту економіки Національної поліції України Верешко І.В. 27.11.2015 року було здійснено вихід на об'єкт реконструкція нежитлової будівлі під фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою : вул. Переяславська 7А, м. Чернівці. (а.с.74-75).
27.11.2015 року головними інспекторами Гаврилюком Д.Г., Кушнір О.А., Бурковець Ж.О. складено Акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій про те, що ОСОБА_1 недопустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до обєкту перевірки. тобто з неодноразовими виїздаами , зокрема 16.11.2015, 19.11.2015, 25.11.2015, 27.11.2015 року не надав доступ, а також припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. (а.с.74-80).
07.12.2015 року Головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 13/15/1024-1.20/2-1641, відповідно до якої фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі - Закон №208/94) та накладено штраф у розмірі 13780,00 грн. (а.с.88-89).
Судом з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, а також у справі оголошувалася перерва, розгляд справи зупинявся, у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів щодо підтвердження обставин правомірності прийняття спірного рішення.
Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для становлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України обов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази, які б вказували на підстави прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи.
Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Водночас, судом у порядку п. п. 4-5 ст. 11, ст. ст. 69, 71 КАС України витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою проведення перевірки та прийняття спірного рішення.
Дослідженням, письмових доказів, зокрема направлення на проведення перевірки від 13.11.2015 року № 40/15 встановлено, що ФОП ОСОБА_1, не ознайомлений з проведенням позапланової перевірки (а.с. 73).
Дослідженням Акта про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 27.11.2015 року, встановлено, що посадовими особами відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_7 складено вказаний акт про те, що ОСОБА_1 не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт реконструкція нежитлової будівлі під фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою : вул. Переяславська 7А, м.Чернівці. Також зазначено, що неодноразовими виїздами 16.11.2015 року, 19.11.2015 року, 25.11.2015 року, 27.11.2015 року не надали доступу.
З цього приводу суд зазначає, що у вказаному акті відсутній підпис ОСОБА_1 та будь які інші відомості про те, що позивач був повідомлений про початок проведення перевірки, а також не допустили посадових осіб відповідача до проведення перевірки. Тобто, в матеріалах відсутні докази на підтвердження факту, що ФОП ОСОБА_1 не допустив представників відповідача до проведення перевірки. (а.с.74).
Дослідженням протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.11.2015 року встановлено, що головним інспектором УДАБІ у Чернівецькій області Гаврилюком Д.Г. 27.06.2016 року складено вказаний протокол про те, що за результатами планової перевірки виявлено порушення п.1 ч. 4 ст.41 З Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 1 пункту ІІ Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а саме: недопущення посадових осіб відповідача на об'єкт реконструкція нежитлової будівлі під фізкультурно-оздоровчий комплекс за адресою: вул. Переяславська 7А, м.Чернівці. За вказане правопорушення відповідальність передбачена п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". При цьому зазначив, що керівник відмовився від підпису.
При цьому, суд звертає увагу, що у вказаному протоколі відсутні будь які відомості про те, що ФОП ОСОБА_1 ознайомлений із вказаним протоколом про виявлені порушення, а також підпис особи, яка притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. У вказаному протоколі в графі підпис, пояснення значаться прочерки, відсутні додатки, зокрема, пояснення позивача, зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід'ємною частиною, які мала право викласти особа стосовно якої складено даний протокол, мотиви, заперечення, обґрунтування, а також мотиви відмови від його підписання.
У вказаному протоколі відсутні докази про те, що головний інспектор складаючи даний прокол, роз'яснив ФОП ОСОБА_1, який притягається до відповідальності, його права та обов'язки, передбачені чинним законодавством, а також відсутні додатки до протоколу такі, як письмові докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винність суб'єкта містобудування в його вчиненні.
Дослідженням постанови № 13/15/1024-1.20/2-1641 від 07.12.2015 року про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.п. 1 п. 14 "Порядку здійснення державного архітетурно-будівельного контролю" затвердженого ПКМ України № 553 від 23.05.2011 року.
У вказаній постанові відсутні будь які відомості про те, ФОП ОСОБА_1 викликався для участі в розгляді матеріалів та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Відповідачем не надано жодного належного доказу про те, що ОСОБА_1 недопустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, ознайомлення з актом про недопущення до проведення перевірки та те, що рішення приймалося за участю посадових осіб позивача, або його представника
З урахуванням аналізу матеріалів перевірки наданих відповідачем встановлено, що відсутні докази у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі яких було встановлено наявність правопорушення недопуску посадових осіб відповідача до перевірки та інші обставини, що мають значення для об'єктивного та правильного вирішення справи. Також у матеріалах відсутні докази про те, що посадова особа відповідача складаючи прокол згідно вимог Законів, роз'яснив ФОП ОСОБА_1, якого притягнуто до відповідальності, його права, обов'язки передбачені чинним законодавством, а також відсутні додатки до протоколу такі, як письмові докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності такі, як недопущення посадових осіб відповідача, саме ОСОБА_1, оскільки останній станом на 27.11.2015 року, 07.12.2015 року знаходився за межами м. Чернівці та за межами України, що підтверджується довідкою № 1427/2017 від 28.04.2017 року наданою ДПС України та іншими. (а.с.65,27-30).
Крім того, суд зазначає, що у ході судового розгляду встановлено, що позивач вищевказані матеріали щодо проведення перевірки, притягнення його до відповідальності отримав 24.03.2017 року, при цьому під час перевірки, притягнення до відповідальності, прийняття спірного рішення не був присутній, знаходився за межами м. Чернівці та України, що підтверджується письмовими доказами, а тому суд вважає що з метою захисту порушеного права щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Зокрема у справі Bellet v. France Суд зазначив, що, стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективніш, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права ".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, досліджуючи правомірність дій посадових осіб відповідача, а також правомірність прийняття оскаржуваної постанови відповідача, суд враховує наступне.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Суд зазначає, що відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі-Закон №3038-VI), Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері мостобудівної діяльності" №208/94-ВР, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011р. "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (далі - Порядок №553), постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" із змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 778 (далі Порядок № 244), та іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 ст.124 Конституції України визначає, "Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі".
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до Закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Указом Президента України від 08.04.2011р. № 439 було затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Указ Президента). Згідно п.1 Указу Президента, державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до п.п. 4, 8, 10 Указу Президента на Держархбудінспекцію в межах своїх завдань покладені повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; Згідно п.2 Указу Президента, Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011року Затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 02 вересня 2015 року (далі Порядок №553). Відповідно до частини 5 Порядку державний архітектурний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Крім того, відповідно до вимог ч. ч. 7 - 12, 20-21 Порядку № 553, визначено підстави для проведення позапланової перевірки, її порядок та повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки, зокрема:
Пунктом 1 частини 7 Порядку№553 визначено, що підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Частиною 9 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Пунктом 5 частини 11 Порядку № 553 передбачено проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;
У пункті 7 частини 11 Порядку № 553 зазначено про необхідність залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій.
Пунктом 8 частини 11 Порядку № 553 передбачено отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 12 частини 11 Порядку № 553 передбаченого, що посадові особи органу Державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством;
Пунктом 2 частини 18 Порядку визначено, Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
У частині 20 Порядку № 553 зазначено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Пунктом 21 Порядку № 553 передбачено, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06 квітня 1995 року Затверджено "Порядок про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" із змінами і доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 778 від 02 вересня 2015 року (далі Порядок № 244). Вказаним Порядком визначено процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності, порядок складання протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, порядок розгляду справ, які мають розглядатися відкрито на засадах рівності всіх учасників.
Частиною 3 Порядку № 244 з визначено, що штрафи накладаються на суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі-суб'єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У разі коли суб'єкт містобудування перешкоджає притягненню його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності правоохоронні органи разом з органами державного архітектурно-будівельного контролю вживають всіх необхідних заходів для притягнення такого суб'єкта до відповідальності.
Частиною 4 Порядку № 244 визначено, що у разі вчинення одним суб'єктом містобудування двох або більше правопорушень у сфері містобудівної діяльності штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
У разі вчинення одного правопорушення у сфері містобудівної діяльності декількома суб'єктами містобудування штраф накладається на кожного з них.
Частиною 5 Порядку № 244 визначено, що накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не звільняє від відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадових осіб такого суб'єкта, до службових обов'язків яких належить забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно частини 9 Порядку № 244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі - уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Частиною 10 Порядку № 244 передбачено, що уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб'єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб'єкта містобудування.
У частині 11 Порядку № 244 зазначено, що у разі вчинення одним суб'єктом містобудування двох або більше правопорушень у сфері містобудівної діяльності протокол складається стосовно кожного правопорушення окремо.
У разі вчинення одного правопорушення у сфері містобудівної діяльності кількома суб'єктами містобудування протокол складається стосовно кожного з них окремо.
Частиною 12 Порядку № 244 визначено, що у протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності; місце вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено; положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення; прізвища, адреси свідків (у разі наявності); пояснення суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності; інші відомості, що мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 13 Порядку № 244 протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).
У разі відмови суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.
Суб'єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід'ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Частиною 14 Порядку № 244 передбачено, що під час складання протоколу уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, роз'яснює суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, його права та обов'язки, передбачені Законом та цим Порядком.
До протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності можуть додаватися оригінали або копії документів, фотоматеріали, які підтверджують факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винність суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
У частині 15 Порядку № 244 зазначено, що протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення.
Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний суб'єктом містобудування, щодо якого він складений.
Відповідно до частини 16 Порядку № 244, справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
У частині 17 Порядку № 244 зазначено, що справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.
Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
Частиною 18 Порядку № 244 передбачено, що справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.
Частиною 19 Порядку № 244 передбачено, що доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.
Відповідно до частини 22 Порядку № 244 за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов: 1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; 2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідачем не надано належних доказів про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з направленням на проведення позапланової перевірки, а також докази про те, що позивачем було здійснено недопуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що відповідачем, його посадовими особами вживались заходи щодо належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про проведення перевірки, а також проведення перевірки за його участю.
Також, до вказаної перевірки не залучали представники центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій, фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, а також виконавців робочих проектів.
У ході вказаної перевірки посадові особи відповідача не отримали в установленому законодавством порядку від ФОП ОСОБА_1 пояснення, не вжили заходів щодо ознайомлення позивача з матеріалами перевірки. Не надали суду доказів про те, що вживались заходи щодо надання можливості позивачу надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Відповідач не надав суду доказів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі яких було встановлено наявність правопорушення такого, як недопуск до об'єкта перевірки посадових осіб відповідача, винність ФОП ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а також доказів, що відповідно до вимог Законів, відповідач не роз'яснив суб'єкту містобудування ОСОБА_1, який притягається до відповідальності, його права та обов'язки, передбачені чинним законодавством.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем перевірку проведено з порушенням п.п. 9, 11, 12, 18, 20, 21 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" Затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року №553, якою передбачено проведення перевірки у присутності суб'єктів містобудування, або їх представників.
Також судом встановлено, що відповідачем не дотримано п.п. 3,12,13,14,15 "Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06 квітня 1995 року, оскільки відповідач розглянув справу за відсутності позивача та його представника. Без урахувань вимог відкритості розгляду справи, засад рівності всіх учасників, з урахуванням об'єктивних обставин справи, пояснень, заперечень позивача, без роз'яснення позивачу його прав та обов'язків. У протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не вказано місце, час вчинення правопорушення позивачем, не отримано пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та заперечення ФОП ОСОБА_1, а обставини зазначені в протоколі не відповідають об'єктивним обставинам справи, крім того, не роз'яснено посадовим особам позивача їх права і обов'язки, що передбачено ст. 256 КУпАП.
У зв'язку із викладеним, суд вважає постанову № 13/15/1024-1.20/2-1641 від 07.12.2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім цього, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 КАС України, відповідач та його посадові особи зобов'язані при прийнятті рішень враховувати право особи на участь у процесі прийняття рішення. Процес прийняття рішення це багатоаспектне явище, яке включає у т.ч. і саму перевірку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у даному разі мають місце системні порушення відповідачем "Порядку здійснення державного архітектурно -будівельного контролю" Затвердженого ПКМ України №533, "Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" Затвердженого ПКМ України № 244, Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 внаслідок чого була прийнята незаконна оскаржувана постанова.
За таких обставин суд вважає такі дії посадових осіб відповідача протиправними та такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області діяло не у спосіб та не в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого спірного рішення, а тому вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд вважає, що позов ФОП ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови № 13/15/1024-1.20/2-1641 від 07.12.2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, підлягає задоволенню.
Крім того позивач просить суд повернути судові витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Так, ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закон № 4191-VI) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи з приписів норм глави 6 розділу II та глави 3 розділу III КАС України, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 р." з 1 січня 2017 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.
Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 640,00 грн (1600,00 грн Х 40 %) за годину участі представника у таких діях.
З аналізу ч. 2 ст. 5 КАС України вбачається, що вчинення окремих процесуальних дій є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи.
Згідно розрахунку витрат на правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу загальна сума виконаних робіт адвокатом Глуговським А.П. по наданню правової допомоги позивачу склала 3840,00 грн. (640,00 грн Х 6 год.), із розрахунку 640,00 грн (1600,00 грн. Х 0,4) - оплата послуг за одну повну годину участі адвоката у судових засіданнях, пошуку та аналізі законодавства - 2 години, складанні позовної заяви - 3 години.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин, та документального підтвердження понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 3840,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архетектурно - будівельно інспекції у Чернівецькій області.
Згідно з частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 129 Конституції України, статтями 11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158, 159, 161- 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконною та скасувати Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 13/15/1024-1.20/2-1641 від 07.12.2015 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1600,00 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у сумі 3840,00 грн.
4 Копію постанови направити сторонам.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови. Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя П.Д. Дембіцький
