ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2017 р.Справа № 924/1025/14

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Субботіної Л.О., судді Гладія С.В., судді Димбовського В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до 1. Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області

2. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м.Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Кабінет Міністрів України м. Київ

2. Міністерства оборони України м. Київ

3. Військової частини НОМЕР_1 м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1:

1. Копистинської сільської ради с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області

2. Приватного підприємства "АЛЬБАТРОС-С" с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області

3. ОСОБА_1 м. Хмельницький

4. ОСОБА_2 м. Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , Приватного підприємства "Пролюс", ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47

про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р.

Представники сторін:

позивача: Маркітан А.В. - представник згідно довіреності №3183 від 21.09.2016р.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Циганюк І.М. - представник по довіреності № 9-22-0.6-177/2-17 від 10.01.2017р.

третьої особи Міністерства оборони України: Москаленко А.О. - представник згідно довіреності №220/418/д від 22.12.2016р.

третьої особи Військової частини НОМЕР_1 : Ковеня В.В. - представник згідно довіреності від 10.01.2017р.

інші треті особи - не з`явились

за участю: Михальчич М.В. - прокурор військової прокуратури згідно наказу №513 від 19.10.2016р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 23.12.1975р. на підставі рішення Хмельницького районного виконавчого комітету №277-В Хмельницькій КЕЧ району надано для потреб оборони земельну ділянку площею 2487,6 га на землях Хмельницького району, міста Хмельницький та видано виконавчим комітетом Хмельницької районної ради державний акт на право користування землею від 1975 року. Дана земельна ділянка була передана під полігон (військове містечко №65 МО України), закріплена за військовою частиною НОМЕР_2 для виконання заходів бойової підготовки як частиною, так і військовими частинами та установами Хмельницького гарнізону. У зв`язку з передислокацією військової частини НОМЕР_1 в м.Хмельницький та розформуванням військової частини НОМЕР_2 , МО України було прийнято рішення про передачу військового майна від військової частини НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 . Крім іншого, військовій частині НОМЕР_1 було передано військове містечко № НОМЕР_3 (полігон). У зв`язку із реформуванням Збройних Сил України відбувалося вивільнення земель та фондів військових містечок, які надано в постійне користування Міністерству оборони України. 17.03.2006 року Міністром оборони України затверджено протокол №16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України стосовно надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 286,79га військового містечка №65 за умови виділення 50% земель під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. На підставі розпорядження Хмельницької райдержадміністрації №471/06-р від 12.05.2006 року "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України до земель резервного фонду Копистинської сільської ради" комісією здійснено передачу земельної ділянки площею 286,79 га Копистинській сільській раді, про що складено відповідний акт прийому-передачі від 16.05.2006 року. Позивач вважає, що розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. Зокрема, вказує, що Міністерство оборони України може приймати рішення стосовно оборони лише в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки. Розпорядження землями оборони здійснює Кабінет Міністрів України. Виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони, і інформувати про це місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Тому вважає, що Міністр оборони України не мав повноважень щодо самостійного розпорядження землею Міністерства оборони України, яка була надана лише у користування. Зазначає, що вилучення спірної земельної ділянки призвело до неможливості використання стрільбища для бойової підготовки військових частин Хмельницького гарнізону, оскільки довжина та ширина полігону не дозволяє проводити заняття з підготовки із використанням штатних зразків зброї. Такі обставини можуть призвести до того, що при виконанні справ стрільб зі стрілецької зброї можуть постраждати громадяни України, що є неприпустими. Позивач зазначає, що важливою підставою для скасування спірного розпорядження є факт невиконання Хмельницькою районною державною адміністрацією умов передачі земель оборони. Також в додаткових поясненнях позивач звертає увагу суду, що рішення Міністра оборони України приймаються виключно у формі наказів та директив. Однак, у даному випадку наявний лише підпис Міністра оборони України у протоколі №16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, який стоїть під словами "Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства". Тому вважає, що відмови Міністерства оборони України від земельної ділянки не було, а використання та застосування терміну "рішення Міністра оборони України" до протоколу № 16 спільної наради є безпідставним.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.06.2015р. у справі №924/1025/14 було задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , до Хмельницької районної державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області, Копистинської сільської ради, Приватного підприємства "АЛЬБАТРОС-С", ОСОБА_48 , ОСОБА_2 про скасування розпорядження Хмельницької РДА №471/06-р від 12.05.2006р. Скасовано розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України до земель резервного фонду Копистинської сільської ради". Стягнуто з Хмельницької районної державної адміністрації на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький 1 218грн. витрат по сплаті судового збору. У позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області про скасування розпорядження Хмельницької РДА №471/06-р від 12.05.2006р. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. вищевказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. у справі №924/1025/14 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12.10.2016р. рішення господарського суду Хмельницької області від 23.06.2015р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. та постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2016р. скасовано. Справу 924/1025/14 передано на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

При винесенні вказаної постанови Верховний Суд України зазначив, що у справі, що розглядається, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282, оскільки законодавство розмежовує поняття військового майна і земель оборони та встановлює відповідний порядок користування цими об`єктами на підставі спеціальних нормативно-правових актів. Також Верховний Суд України вказав, що предметом оскарження у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Крім того, у постанові зазначено, що суду необхідно було врахувати ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звернути увагу і дати належну правову оцінку запереченням відповідачів і третіх осіб на їх стороні про те, що спірна земельна ділянка, право постійного користування якою має намір відновити позивач, розподілена між фізичними та юридичними особами, які володіють та користуються нею на відповідних правових підставах, та чиї права та інтереси може бути порушено внаслідок скасування розпорядження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.11.2016р. справу № 9024/1025/14 прийнято до провадження суддею Субботіною Л.О.

Ухвалою суду від 16.01.2017р., враховуючи протокол автоматичного визначення складу колегії суддів, справу №924/ 1025/14 прийнято до провадження у колегіальному складі суддів: Субботіна Л.О. головуючий, судді - Гладій С.В., Магера В.В.

В подальшому, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017р., у зв`язку із звільненням з посади судді Магери В.В., проведено заміну судді Магери В.В. на суддю Димбовського В.В. Враховуючи викладене, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.07.2017р. справу №924/1025/14 прийнято до провадження у колегіальному складі суддів: Субботіна Л.О. головуючий, судді - Гладій С.В., Димбовський В.В.

Під час нового розгляду справи позивач в письмових поясненнях вказує, що рішення Конституційного суду України, на яке посилається Верховний Суд України, стосується лише рішень органів місцевого самоврядування, а не рішень виконавчої влади. Мова у цьому рішенні йде саме про те, чи можуть органи місцевого самоврядування скасовувати самостійно свої попередньо прийняті рішення, а не про заборону їх скасування в судовому порядку. Жодного слова у вказаному рішенні не міститься про заборону чи обмеження на скасування рішень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади у судовому порядку. Таким чином, рішенням Конституційного Суду України підтверджено те, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб виключно в судовому порядку. Крім того, вказує, що одним із способів захисту права на земельну ділянку є визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 141 ЗК України у редакції 2006 року підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Не маючи відмови безпосереднього користувача Міністра оборони України від права користування земельною ділянкою, приймаючи рішення у формі розпорядження про вилучення земельної ділянки, РДА порушила норми земельного законодавства. Також вказує, що використання спірної частини земель полігону створює загрозу життю та здоров`ю для нинішніх власників земельних ділянок. За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватись з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду в порядку цивільного або господарського судочинства (постанова ВСУ від 16.12.2015р. у справі №6-2510цс15).

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримують, вважають їх правомірними та обґрунтованими. Крім того, представник позивача подав докази оплати судової екпертизи.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується судовою повісткою. У раніше поданому відзиві на позов проти позовних вимог заперечував. Доводить до відома суду, що ніхто з військовослужбовців особисто не звертався до Хмельницької районної державної адміністрації, відповідно надати земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації не було можливості. Ні КЕВ м. Хмельницького, ні військова частина не зверталась до Хмельницької райдержадміністрації з клопотанням про виділення землі для будь-яких потреб. Крім того, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, тому житлове будівництво на ній неможливе. Вказує, що рішення Міністра оборони України від 17 березня 2006 року №2688/з не визнано незаконним, прийнято в межах компетенції, вичерпало свою дію одноразовим застосуванням і було реалізовано розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року №471/06-р "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України до земель резервного фонду Копистинської сільської ради". Прийняття відповідачем спірного розпорядження не потребувало прийняття окремого рішення (погодження) Кабінетом Міністрів України, адже згідно чинного на той час законодавства для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки державної власності, в зв`язку з добровільною відмовою землекористувача, достатньою була наявність згоди Міністерства оборони України як суб`єкта управління військовим майном. Також звертає увагу суду на те, що земельна ділянка не передавалась у комунальну чи приватну власність та продовжує залишатись у державній власності. Тобто, внаслідок прийняття спірного розпорядження лише змінився землекористувач, а не форма власності на землю. Земельна ділянка, право постійного користування якою має намір відновити позивач, вже передана у власність та оренду іншим фізичним та юридичним особам. Отже, скасування спірного розпорядження може вплинути на права та інтереси власників та користувачів земельних ділянок, що знаходяться на території Копистинської сільської ради. Із вказаних підстав відповідач 1 просив суд відмовити в позові повністю. Також представник відповідача 1 подав заяву про застосування строків позовної давності, так як спірне розпорядження було прийнято ще в 2006 році.

Представник відповідача 2 при вирішенні справи покладається на розсуд суду. У відзиві на позов Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області, правонаступником якого є відповідач 2, вказувало, що оскільки Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області не є розпорядником земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, то управління не може бути відповідачем у даній справі.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні позов підтримує, подав письмові пояснення, в яких зазначає, що землі оборони є державною власністю. Міністерство оборони може приймати рішення стосовно земель оборони лише в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки. Зважаючи на приписи ст.ст. 77, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Кабінет Міністрів України, зокрема, встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління земельних ділянок. Оскільки Міністерство оборони України згоди на припинення права користування земельною ділянкою не надавало, а Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою не приймалось, то оспорюване розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006 р. видано в порушення вимог земельного законодавства. В раніше поданих письмових поясненнях представник Міністерства оборони України вказує, що предметом позовних вимог є розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, тому посилання сторін що оспорюване розпорядження відноситься до рішення органу місцевого самоврядування та є ненормативним актом не відповідає дійсності. Крім того, вказує, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб виключно в судовому порядку. Тому позиція ВСУ щодо ненормативних актів індивідуальної дії не підлягає застосуванню та не відповідає висновкам Конституційного Суду України, оскільки фактично встановлює правову недоторканість незаконних рішень органів місцевого самоврядування. Також вказує, що рішення Міністра оборони можуть прийматись виключно у вигляді наказів або директив, тому твердження про надання згоди Міністром оборони України на відчуження спірної земельної ділянки шляхом затвердження протоколу № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України не відповідає вимогам законодавства. Зазначає, що правовідносини пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Представник військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні та у письмових поясненнях по справі позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими. Вказує, що військовій частині НОМЕР_1 для виконання заходів бойової підготовки було передано військове містечко №65 (полігон). Враховуючи факт військової агресії на сході нашої держави, дана земельна ділянка вкрай необхідна для виконання вправ стрільби, виконання програми стрибків з парашутом, проведення тактико-спеціальних занять та проведення інших занять з бойової підготовки. У зв`язку із вилученням зазначеної земельної ділянки немає можливості в повній мірі використовувати полігон, адже дальність польоту кулі автомата перевищує межі полігону, які є на даний час. На зазначеному полігоні проводять заняття з бойової підготовки не тільки військова частина НОМЕР_1 , а також біля 20 військових частин Хмельницького гарнізону, які покращують свою майстерність з метою надання гідної відсічі агресору. Крім того, зазначає, що Хмельницька районна державна адміністрація, відібравши у незаконний спосіб земельну ділянку площею 286,79га, а саме частину полігону, створила загрозу для життя та здоров`я цивільного населення. Цивільні особи, які обробляють зазначені землі, можуть бути травмовані, як під час виконання заходів з бойової підготовки, так і від боєприпасів, які не розірвались та знаходяться в землі, адже полігон функціонує вже біля 40 років. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з`явився. У раніше поданих поясненнях по справі вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вказує, що відповідно до Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою КМУ № 1282 від 29.08.2002р., передача військового майна за рішенням Міноборони можлива лише після погодження ініціатором передачі з Мінекономіки, Міністерством фінансів, Фондом державного майна України та Держкомстатом. Виходячи із матеріалів судової справи вбачається, що такого погодження не відбулося, чим порушено вказаний Порядок. Також зазначає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Тому вважає, що правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 12.10.2016р., не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вона суперечить нормам закону.

Представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву та поясненнях вказує, що зважаючи на приписи ст.ст.92, 141, 142 Земельного кодексу України, п.п. 44, 45, 48, 50 Положення про порядок надання у користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р., Міністерством оборони України та Хмельницькою РДА був дотриманий порядок припинення права користування землею та передачі її органам місцевої влади. Вказує, що спірна земельна ділянка не передавалась у комунальну чи приватну власність та продовжує залишатись у державній власності. Тому Міністерство оборони України лише прийняло рішення в межах прав, наданих користувачу, щодо добровільної відмови від права користування нею. Також зазначає, що прийняття відповідачем спірного розпорядження не потребувало прийняття окремого рішення (погодження) Кабінетом Міністрів України, адже згідно чинного на той час законодавства для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки державної власності в зв`язку з добровільною відмовою землекористувача достатньою була наявність згоди Міністерства оборони України як суб`єкта управління військовим майном.

Представник ПП "АЛЬБАТРОС-С" в судове засідання не з`явився. В письмових поясненнях по справі просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що оскаржуване розпорядження вичерпало свою дію шляхом виконання ще у 2006 році. А у подальшому ці спірні земельні ділянки передано у приватну власність, передано в оренду, тощо. Зазначає, що рішення про відмову від права користування спірною земельною ділянкою Міністерство оборони України прийняло у відповідності до Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483 та Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.1998 №400, які видано ним у межах своїх повноважень, визначених п.7 Указ Президента України "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" від 21.08.1997 №888/97. Згідно з вимогами п.45 зазначеного положення передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних сил України. Відповідно до цієї вимоги Міністр оборони України 17.03.2006 року погодився з пропозицією щодо відмови від права постійного користування земельними ділянками та затвердив протокол №16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України стосовно надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 286,79 га військового містечка №65, видавши доручення відповідним службовим особам Міністерства оборони України опрацювати вказаний протокол відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує, що відмова від права користування земельною ділянкою при певних умовах законодавством України не передбачена. Процедуру передачі земельних ділянок місцевим органам влади було повністю додержано, про що свідчать дії самого позивача, який безпосередньо і передавав РДА спірну земельну ділянку та складав акт передачі земельної ділянки.

Третя особа ОСОБА_38 в судове засідання не з`явився. У поданому до суду відзиві на позовну заяву вказав, що згідно позицій ВСУ, позов предметом якого є скасування рішення органу владних повноважень щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово із прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Крім того, вказує, що Хмельницька РДА наділена повноваженнями розпоряджатися землями державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту. Саме реалізуючи дані повноваження, Хмельницька РДА і видала розпорядження №471/06-р від 12.05.2006р. Приймаючи до уваги, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування спірною земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), не пов`язаний із фактичним поверненням земельної ділянки до відання позивача, не містить ознак ані віндикаційного, ні кондикційного позову, не вбачається підстав для задоволення позову, та можливого, у майбутньому позбавлення права власності на належну йому земельну ділянку.

Представник Фігурської Романи Анатоліївни в судове засідання не з`явився. У відзиві на позов зазначає, що на час прийняття рішення Міністерством оборони України посадові особи даного відомства діяли в межах наданих їм повноважень, у спосіб, передбаченим діючим на той час законодавством. Протягом 2006-2011 років Генеральною прокуратурою спільно із Службою безпеки України неодноразово перевірялися законність відчуження спірної земельної ділянки та було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом. Також посилаючись на Порядок вилучення і передачі майна Збройних Сил, затверджений постановою КМУ № 1282 від 29.08.2002р., та наказ Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р. в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, вказує, що станом на 17.03.2006р. Міністр оборони України при підписанні документу № 2688/з діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинних керівних документів.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

23.12.1975р. Хмельницькій КЕЧі Хмельницького району, правонаступником якої згідно Положення КЕВ м.Хмельницький, затвердженого 02.01.2013р. начальником Західного Територіального КЕУ, є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, видано акт на право користування землею, згідно якого в постійне користування було відведено 2487,6 га землі згідно з вказаним у акті плані і описі меж /а.с.17-20 у т.1/. Вказаний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної ради депутатів трудящих № 277-в від 23.12.21975р. /а.с. 236 у т.1/.

20.10.2005р. Хмельницька районна державна адміністрація звернулась до начальника КЕЧі із проханням (лист №36/02-1577/05) вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачі її у землі запасу Копистинської сільської ради, зокрема, частини земель полігону в/ч 0553, розташованої в Хмельницькому районі. У листі зазначено, що дана частина полігону не використовувалась за призначенням понад 15 років, передача вказаної земельної ділянки не впливає на стан бойової підготовки в/ч 0553. Використання даної земельної ділянки планується в подальшому для потреб народного господарства /а.с.21 у т.1/.

Листом № 1402 від 26.10.2005р. Хмельницька КЕЧ району звернулась до начальника земельних ресурсів Хмельницького району із проханням виготовити план земельної ділянки, орієнтовно площею 350 га, військового містечка 65 Хмельницького гарнізону в Хмельницькому районі для її вилучення в запас Хмельницького району /а.с. 7 у т.2/.

В подальшому Хмельницька КЕЧ району звернулась до начальника Західного територіального КЕУ із листом № 1420 від 28.10.2005р., в якому просила порушити клопотання перед командувачем військами Західного оперативного командування про вилучення зі складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільської ради Хмельницького району земельних ділянок військового містечка 65 (військового полігону "Хмельницький") Хмельницького гарнізону у Хмельницькому районі, загальною площею 286,7884га /а.с.22 у т.1/.

Листом № 303/23/1/85/318 від 03.11.2005р. командувач військ Західного оперативного командування повідомив начальнику Головного КЕУ Збройних Сил України про виникнення необхідності в передачі земельних ділянок органам місцевого самоврядування, зокрема, військового містечка № 65 (полігон) у м.Хмельницький. Вказано, що земельна ділянка відведена військовій частині А 0553 пустує, заросла бур`янами, вільна від будівель та споруд, на протязі 15 років не використовується. Цінності для Міністерства оборони України не представляє та не буде використовуватись у подальшому для потреб Збройних Сил України. Площа земельної ділянки 286,7884 га /а.с.226 у т. 2/.

У листі заступника Міністра оборони України Нещадима М.І. Міністру оборони України Гриценку А.С. було повідомлено, що 14.03.2006р. комісією розглянуті пропозиції подані Головним КЕУ та Департаментом надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України щодо передачі земель до земель запасу органів місцевого самоврядування та потенційно можливим територіям військових містечок під будівництво житла для військовослужбовців. Комісією прийнято рішення клопотати перед Міністром оборони України, зокрема, щодо: передачі до земель запасу земельних ділянок у 6 в/м; передачі до земель запасу земельних ділянок у 3 в/м за певних умов. До вказаного листа додано протокол № 16 /а.с.11 у т.2/.

17.03.2006р. Міністр оборони України затвердив пропозиції, викладені у протоколі № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, стосовно передачі до земель запасу земельних ділянок у військових містечках, в т.ч. - № 65 м.Хмельницький земельної ділянки площею 286,79 га, за умови виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону /а.с.23-24 у т.1/. Резолюція Міністра оборони України за № 2688/з від 17.03.2006 р. має зміст Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства і скерована генерал-полковнику ОСОБА_49 , ОСОБА_50 - відп. У пункті 8 вищевказаного протоколу зазначено: "Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подання на розгляд комісії висновки по зазначеним у пунктах 15-144 військових містечках з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення."

22.03.2006р. та 27.03.2006р. Головне управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зверталось до Західного територіального КЕУ із пропозицією провести вилучення земель встановленим порядком після отримання рішень сесії місцевих органів самоврядування про виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям /а.с.9-10 у т.2/.

Листом № 673 від 07.04.2006 р. позивач повідомив голові Хмельницької районної державної адміністрації про затвердження Міністром оборони України протоколу № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони стосовно надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 286,79 га у в/м 65 на землях Копистинської сільської ради за умови виділення 50% земель під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. В зв`язку з чим начальник КЕВ у цьому листі просив розглянути пропозицію Міністра оборони України та надати згоду на виділення земель під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону /а.с.25 у т.1/.

Відповідно до листа № 36/05-646/06 від 13.04.2006 р. Хмельницька районна державна адміністрація погодила виділення земельної ділянки площею 140 га для індивідуального житлового будівництва після передачі земельної ділянки площею 286 га (колишній полігон) у державну власність (резервний фонд) у відповідності до чинного законодавства України /а.с.26 у т.1/.

06.05.2006р. позивач звернувся до Хмельницької районної державної адміністрації з листом № 888 про вилучення із користування КЕВ земельної ділянки площею 286,7884 га, яка знаходиться на землях Копистинської сільської ради у Хмельницькому районі між полями Копистин - Колибань - Шумівці та містом Хмельницький, за умови виділення 50% земель під індивідуальне будівництво військовослужбовцям /а.с.27 у т.1/.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006 р. припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району, у зв`язку із добровільною відмовою /а.с.28 у т.1/. Розпорядження містить посилання на норми ст.17, п. а ст.141, ст.142 Земельного кодексу України.

За актом приймання-передачі від 16.05.2006 р. було здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (військове містечко 65) загальною площею 286,79 га із земельної ділянки площею 2487,6 га, яка знаходиться на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради /а.с.30 у т.1/.

Листом № 2076 від 20.11.2006р. позивач повідомив Хмельницьку районну державну адміністрацію, що в зв`язку з помилкою, допущеною спеціалістом військової частини А0553 в розрахунках потрібної площі земель для стрільбищ Хмельницького гарнізону, було надано клопотання до Міністра оборони України про припинення права користування земельною ділянкою площею 286,7884 га на землях Копистинської сільської ради та надання дозволу на її вилучення із складу земель оборони. Вказане призвело до неможливості використання стрільбищ для бойової підготовки військових частин Хмельницького гарнізону. Тому позивач просив скасувати акт приймання-передачі від 16.05.2006р. та розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 12.05.2006р. № 471/06-р /а.с.29 у т.1/.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 1300/06-р від 12.12.2006р. було доповнено розпорядження від 12.05.2006р. № 471/06-р пунктом 2 наступного змісту: "Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із складу земель оборони військового містечка 65 (військовий полігон) Хмельницького гарнізону, площею 286,79 га, перевівши із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення з метою передачі до резервного фонду Копистинської сільської ради" /а.с.209 у т. 4/.

У відповідності до листів № 1239 від 09.08.2007р., № 1756 від 26.10.2007р. та № 1953 від 30.11.2007р. КЕВ м.Хмельницький звертався до Хмельницької РДА із проханням розглянути пропозицію Міністра оборони України та визначити місце розташування земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям /а.с. 19-21 у т.2/.

У відповідь на вказані листи Хмельницька РДА листом № 36/26-2090/07 від 23.11.2007р. повідомила, що із 286 га земельної ділянки, 147 га землі не може бути використаним в народному господарстві, оскільки 85 га землі входить в зону обстрілу полігону, 15 га рекреаційна зона, 42 га заболочені землі, 5 га передані в 1996 році у власність працівникам військового радгоспу. Також вказано, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та межує з діючим військовим полігоном, тому виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво для військовослужбовців є неможливим /а.с. 22 у т.2/.

За результатами проведеної військовим прокурором Хмельницького гарнізону перевірки про вчинення службовими особами Хмельницької райдержадміністрації, військовослужбовцями Хмельницького гарнізону корупційних діянь, пов`язаних із передачею земель Міністерства оборони, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.01.2008р. на підставі ст. 6 п. 2 КПК України /а.с.25-26 у т.2/ та листом від 31.01.2008р. повідомлено КЕВ м.Хмельницький та Хмельницьку РДА про відсутність підстав для внесення актів прокурорського реагування або звернення до суду /а.с.23-24 у т.2/.

02.08.2011р. працівниками військової частини НОМЕР_1 та КЕВ м.Хмельницький була проведена перевірка законності використання земель оборони, виділених під полігон військовій частині НОМЕР_1 , про що складено акт № 1 /а.с.63-66 ут.1/. При проведенні перевірки встановлено, що глибина простору та бокові захисні зони не відповідають вимогам безпеки стрільбищ, земельні ділянки загальною площею 286,79 га військового містечка № 65, які забезпечують глибину простору стрільбища і які передано в резерв Копистинської сільської ради до сфери управління Хмельницької районної державної адміністрації, не забудовані, частково використовуються для сільськогосподарської діяльності зорані та засіяні.

09.07.2012р. КЕВ м.Хмельницький звертався до Хмельницької РДА з листом № 1603, в якому просив до повного вирішення проблеми полігону не надавати громадянам права забудови наданих їм у власність земель площею 156 га зі складу земель загальною площею 286,79 га, а також пропонував розглянути питання щодо можливості повернення у відання Міноборони земель площею 156 га /а.с.198-200 у т. 2/.

Згідно пояснення № 6099-2014/7-1-431 від 10.12.2014р. постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України з приводу передачі земель Міністерства оборони України до резервного фонду Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не приймались /а.с. 141 у т.1/.

У відповідності до листа Копистинської сільської ради № 405 від 27.11.2014р. земельна ділянка площею 286,79 га розташована за межами населених пунктів /а.с. 201 у т.1/.

Згідно листа управління Держземагенства у Хмельницькому районі № 22-2204-0.5-494/2-15 від 06.04.2015р. земельна ділянка відповідно до державного акту на право користування землею, площею 2487,6 га належить до державної форми власності, землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення та знаходиться за межами населеного пункту /а.с.83 у т.2/.

У роз`ясненні, наданому ТВО командиром військової частини НОМЕР_1 , вказано, що згідно наказу Міністра оборони України від 07.12.2004р. № 019 для полігону частини визначена система зброї АКС-74 (5,45 мм), яка відповідно настанови зі стрілецької зброї має максимальну дальність польоту кулі 3150м. Тому глибина простору при кінці льоту кулі для цієї системи повинна бути в межах земель полігону не менше 3150м /а.с. 62 у т.1/. Згідно інформації, вказаної у листі ТВО командиром військової частини НОМЕР_1 № 885 від 12.06.2015р., наказ Міністра оборони України від 06.09.2007р. № 04 "Про впорядкування діяльності полігонів Збройних Сил України" являється таємним. Повідомлено, що на полігоні частини використовуються всі зразки стрілецької зброї, які стоять на озброєнні ЗС України /а.с. 82 у т.2/.

Також матеріали справи містять схему меж полігону військової частини НОМЕР_1 після вилучення земельної ділянки відповідно до спірного розпорядження /а.с.92 у т.1/, схему необхідних меж полігону для забезпечення бойової підготовки /а.с. 62 у т.1/, перелік військових частин та підрозділів гарнізону, які використовують полігон військової частини А 0553 /а.с.61, 91 у т.1/, тактико-технічні характеристики стрілецької зброї, що використовується на полігоні /а.с.54-59 у т. 1/, фото та відео-матеріали використання стрілецької зброї на полігоні /а.с.204-207 у т. 5/, довідку військової частини від 10.03.2017р. з переліком зразків стрілецької зброї, гранатометів та мінометів, що використовуються на військовому стрільбищі полігону "Хмельницький" /а.с.14 у т.6/, схему-обгрунтування полігону /а.с.15 у т. 6/, витяг з формуляру полігону в/ч А-0553 /а.с.16-17 у т.6/, технічну документацію по державному акту на право користування землею Хмельницької КЕЧі /а.с.19-37 у т. 6/, план вилучення спірної земельної ділянки /а.с.38 у т. 6/, інструкцію із заходів безпеки полігона в/ч А0553 /а.с.50-71 у т.6/.

Суд також встановив, що спірна земельна ділянка була передана в користування та у власність третіх осіб.

Так, згідно договору № 233 оренди земельної ділянки від 07.09.2006р. Хмельницька районна державна адміністрація (орендодавець) передала в строкове платне користування ПП "Альбатрос-С" (орендар) земельну ділянку, площею 286,7884 га, яка знаходиться за межами с.Копистин Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років /а.с. 164-169 у т.1/.

Додатковою угодою від 11.08.2008р. до вищевказаного договору були внесені зміни щодо загальної площі земельної ділянки та визначено, що в оренду передаються ділянки площею 42,5641 га /а.с. 171 у т. 1/.

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку від 12.11.2007р., 04.11.2008р., 18.01.2007р., 04.05.2007р., 18.01.2007р., 11.01.2007р., а також листа управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі № 9-28-99.10-726/0/15-17 від 07.02.2017р. у власність фізичних осіб, які залучені до участі у справі як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, були передані земельні ділянки, які знаходяться в межах земельної ділянки, що була вилучена за спірним розпорядженням.

За договорами дарування земельної ділянки від 06.12.2010р., 08.12.2010р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею 2 га кожна, що розташовані на території Копистинської сільської ради / а.с. 138, 140, 226 у т.1/.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.03.2017р. по справі №924/1025/14 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової військової експертизи №7073/7074/17-62 від 11.07.2017р. по першому і другому питаннях вказано, що межі полігону, що існували до вилучення земельної ділянки відповідно до розпорядження Хмельницької РДА № 471/06-р від 12.05.2006, дозволяли безпечне виконання навчальних стрільб із наступних видів зброї: 9 мм пістолет ПМ; 5,45 мм АКС-74; 7,62 АКМС; 7,62 мм кулемет ПКМ; 7,62 мм гвинтівка СВД за умови виставлення постів очеплення з метою не допущення виїзду транспортних засобів, виходу людей і домашніх тварин під час проведення стрільби на ділянці: перехрестя доріг, вис. 341,1, с. Мала Колибань, с. Шумівці. Не дозволяли безпечне виконання навчальних стрільб із наступних видів зброї: 12,7 мм (НСВТ) ДШК; 14,5 мм кулемет КПВТ; 30 мм гранатомет АГС-17; 40 мм гранатомет ГП-25; 60 мм міномет М57. На даний час, після вилучення земельної ділянки відповідно до розпорядження Хмельницької РДА № 471/06-р від 12.05.2006, існуючі межі полігону забезпечують безпечне виконання навчальних стрільб із наступних видів зброї: 9 мм пістолет ПМ; 5,45 мм АКС-74; 7,62 АКМС. Не забезпечують безпечне виконання навчальних стрільб із: 7,62 мм кулемет ПКМ; 7,62 мм гвинтівка СВД; 12,7 мм (НСВТ) ДШК; 14,5 мм кулемет КПВТ; 30 мм гранатомет АГС-17; 40 мм гранатомет ГП-25; 60 мм міномет М57.

По третьому питанню вказано, що створення мішеневої обстановки військового полігону в/ч НОМЕР_1 при пропорційному зменшенні розміру мішеней та відстаней, при обладнанні відповідного захисного брустверу в напрямку стрільби не можливо з причин: суперечності зазначених дій вимогам основних керівних документів Міністерства оборони України, які регламентують порядок організації та проведення вогневої підготовки особового складу військових частин та підрозділів Збройних Сил України; не відповідності їх вимогам до умов бойової підготовки підрозділив, що входять до складу сил спеціальних операцій; значного спрощення умов виконання вправ навчальних і контрольних стрільб, що заборонено вимогами п. 1.1, додатку 2 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин КРП 03.032.056-2016(01), затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 12.10.16 №379; зниження стандартів підготовки, індивідуальних спроможностей особового складу підрозділів військової частини; унеможливлення виконання навчально-бойових завдань особовим складом та сертифікації військової частини; зниження рівня індивідуальної майстерності та підготовки особового складу військової частини НОМЕР_1 до виконання вогневих завдань у сучасному бою в зоні проведення АТО.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд приймає до уваги наступне:

Згідно приписів статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 ЦК України, статті 148 ГК України вбачається, що земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам (пункт 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Відповідно до пункту ж) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (стаття 10 Закону України "Про оборону України").

Згідно статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту на право користування землею від 23.12.1975р. Хмельницькій КЕЧі Хмельницького району, правонаступником якої згідно Положення КЕВ м.Хмельницький, затвердженого 02.01.2013р. начальником Західного Територіального КЕУ, є позивач, було надано в постійне користування 2487,6 га землі. Вказана земельна ділянка була надана для розміщення полігону (військове містечко № 65).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм законодавства України, вищевказана земельна ділянка належала до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", перебувала в державній власності, уповноваженим державою органом управління якою було Міністерство оборони України.

Приписами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження, визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Згідно п. а) ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

В той же час положення п. а) ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України також закріплюють повноваження місцевих державних адміністрацій розпоряджатись землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній на момент винесення райдержадміністрацією спірного розпорядження, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Приписами частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

В силу вимог частини 3 статті 142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

За змістом пункту 42 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки.

Пунктами 44-45 вказаного Положення визначено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування, землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно із Земельним кодексом України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Наказом Міноборони України від 24.01.2005 р. № 53 внесено зміни до п. 45 наказу Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, згідно якого надано право першому заступнику Міністра оборони України - керівнику апарату Міністерства оборони України надавати згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються ЗСУ, площею до 50 га; згода на вилучення земельних ділянок, які не використовуються ЗСУ, площею понад 50 га надається Міністром оборони України за поданням першого заступника Міністра оборони України керівника апарату Міністерства оборони України.

Виходячи з вимог чинних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, що закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі цієї ділянки у власність або користування третім особам є отримання на це згоди Міністерства оборони України.

Суд приймає до уваги, що розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006 р., яким припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району було прийнято, у зв`язку із добровільною відмовою землекористувача.

Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до пункту 12 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 р. № 888/97 (в редакції Указу Президента України від 04.07.2002 р. №618/2002), яке було чинним на момент виникнення між сторонами спірних відносин, Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства відповідно до законодавства видає накази і директиви.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання згоди (наказу чи директиви) Міністром оборони України на передачу спірної земельної ділянки до земель резервного фонду Копистинської сільської ради, як і відсутнє рішення Міноборони України стосовно добровільної відмови від права користування земельною ділянкою площею 286,79 га на території військового містечка № 65.

Долучений до матеріалів справи протокол № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, який містить резолюцію Міністра оборони України за № 2688/з від 17.03.2006р. "Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства", що адресована генерал-полковнику Кириченку С.О., ОСОБА_50 , не може вважатись належним доказом вирішення питання про відмову від права користування земельною ділянкою, оскільки не є рішенням Міністра оборони України в розумінні пункту 12 Положення про Міністерство оборони України. Суд оцінює вказану резолюцію як таку, що має внутрішній характер, адресована посадовим особам міністерства, та не містить остаточного рішення із визначених у протоколі питань. Вказане, зокрема, підтверджується пунктом 8 вищезазначеного протоколу №16, в якому вказано, що Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України необхідно погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подання на розгляд комісії висновків по зазначеним у пунктах військових містечках №№15-144, з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у Хмельницької районної державної адміністрації були відсутні правові підстави для припинення права постійного користування землею оборони, а оспорюване розпорядження прийнято з порушенням вимог наведеного законодавства та права позивача на користування земельною ділянкою оборонного значення.

Верховний Суд України, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 12.10.2016р. дійшов висновку, що предметом оскарження у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки, яке вичерпало свою дію шляхом виконання.

Виходячи зі змісту вказаної постанови можливо зробити висновок, що зважаючи на правовий висновок щодо ненормативних актів органів місцевого самоврядування, викладений у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, Верховний суд України у конкретно вищезазначеній правовій ситуації дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. не забезпечує їх реального захисту, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Обов`язковість висновків Верховного Суду України для судів які розглядають спори зі застосуванням тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, також передбачена статтею 82 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість та надає суду право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів і суд вважає за необхідне скористатись цим наданим правом, мотивуючи це наступним.

Згідно з частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення, припинення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частини 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права користування земельною ділянкою здійснюється на підставі заяви землекористувача шляхом прийняття відповідного рішення власником земельної ділянки.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі №6-2510ц15 від 16.12.2015р.

В даній справі Хмельницька районна державна адміністрація, прийнявши розпорядження №471/06-р від 12.05.2006р., припинила право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га на території Хмельницького району.

Позивач, звертаючись до суду із позовом про його скасування, вказує на невідповідність даного розпорядження вимогам чинного на той час законодавства, що призвело до порушення права позивача на користування земельною ділянкою оборонного значення, оскільки в зв`язку із прийняттям спірного розпорядження земельна ділянка площею 286,79 га вибула з користування позивача та в подальшому була передана у власність та користування фізичним та юридичним особам. Вказані обставини призвели до неможливості використання стрільбища для бойової підготовки військових частин Хмельницького гарнізону.

Тобто метою пред`явлення позовної вимоги про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. є оспорювання припинення права користування спірною земельною ділянкою та оспорювання речових прав фізичних та юридичних осіб (права власності на землю, права оренди), які виникли в результаті та після реалізації даного розпорядження шляхом видачі державних актів про право власності на землю, укладення договорів дарування, оренди, тощо.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 Господарського кодексу України також закріплює такий спосіб захисту, як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

У відповідності до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку (частина 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. призведе до відновлення права користування Міністерства оборони та відповідно і позивача земельною ділянкою площею 286,79 га на території Хмельницького району, яке було незаконно припинено, та в подальшому дасть можливість позивачу вживати заходи, спрямовані на повернення спірної земельної ділянки від фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту забезпечує реальний захист порушеного права позивача, і дані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

На виконання вказівки Верховного Суду України щодо необхідності врахування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд зазначає наступне.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і зважаючи на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У справі, яка розглядається, розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. було припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га на території Хмельницького району. Вказана земельна ділянка за актом приймання-передачі від 16.05.2006 р. була передана до земель резервного фонду Копистинської сільської ради, а в подальшому розподілена між фізичними та юридичними особами шляхом надання її у власність та користування.

Вищевказана земельна ділянка використовувалась для розміщення полігону для бойової підготовки військових частин Хмельницького гарнізону. Згідно наявного в матеріалах справи переліку військових частин та підрозділів гарнізону /а.с.61, 91 у т.1/, полігон військової частини НОМЕР_1 використовують: ВСП м.Хмельницький, в/ч НОМЕР_4 м.Хмельницький, в/ч НОМЕР_5 м.Старокостянтинів, в/ч НОМЕР_6 м.Старокостянтинів, в/ч НОМЕР_7 м.Хмельницький, в/ч НОМЕР_8 м.Хмельницький, в/ч НОМЕР_9 с.Шпичинці, в/ч НОМЕР_10 м.Хмельницький, в/ч НОМЕР_11 м.Хмельницький, в/ч НОМЕР_12 , обласний, районний, міський відділи УМВС м.Хмельницький, СІЗО м.Хмельницький, Райківецька виправна колонія № 78, податкова міліція м.Хмельницький, управління СБУ м.Хмельницький, допризовна молодь шкіл області: Волочиський РВК, Городоцько-Ярмолинецький ОРВК, Деражнянський РВК, Старокостянтинівсько-Красилівський ОРВК, Летичівсько-Старокостянтинівський ОРВК, Хмельницький ОМВК.

У відповідності до довідки військової частини від 10.03.2017р. /а.с.14 у т.6/, на військовому стрільбищі полігону "Хмельницький" використовуються наступні зразки стрілецької зброї, гранатометів та мінометів: 9 мм пістолет ПМ; 5,45 мм АКС-74; 7,62 АКМС; 7,62 мм кулемет ПКМ; 7,62 мм гвинтівка СВД, 12,7 мм (НСВТ) ДШК; 14,5 мм кулемет КПВТ; 30 мм гранатомет АГС-17; 40 мм гранатомет ГП-25; 60 мм міномет М57.

В зв`язку з прийняттям оспорюваного розпорядження площа земельної ділянки, що використовувалась для розміщення полігону, зменшилась.

Згідно акту перевірки законності використання земель оборони № 1 від 02.08.2011р., складеного працівниками військової частини НОМЕР_1 та КЕВ м.Хмельницький, після передачі в резерв Копистинської сільської ради до сфери управління Хмельницької районної державної адміністрації земельної ділянки загальною площею 286,79 га військового містечка № 65, глибина простору та бокові захисні зони стрільбища не відповідають вимогам безпеки стрільбищ. /а.с.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової військової експертизи №7073/7074/17-62 від 11.07.2017р. (друге, третє питання) на даний час, після вилучення земельної ділянки відповідно до розпорядження Хмельницької РДА № 471/06-р від 12.05.2006, існуючі межі полігону забезпечують безпечне виконання навчальних стрільб лише із таких видів зброї, як: 9 мм пістолет ПМ; 5,45 мм АКС-74; 7,62 АКМС. Не забезпечують безпечне виконання навчальних стрільб із: 7,62 мм кулемет ПКМ; 7,62 мм гвинтівка СВД; 12,7 мм (НСВТ) ДШК; 14,5 мм кулемет КПВТ; 30 мм гранатомет АГС-17; 40 мм гранатомет ГП-25; 60 мм міномет М57. Створення мішеневої обстановки військового полігону в/ч НОМЕР_1 при пропорційному зменшенні розміру мішеней та відстаней, при обладнанні відповідного захисного брустверу в напрямку стрільби не можливо з причин: суперечності зазначених дій вимогам основних керівних документів Міністерства оборони України, які регламентують порядок організації та проведення вогневої підготовки особового складу військових частин та підрозділів Збройних Сил України; не відповідності їх вимогам до умов бойової підготовки підрозділив, що входять до складу сил спеціальних операцій; значного спрощення умов виконання вправ навчальних і контрольних стрільб, що заборонено вимогами п. 1.1, додатку 2 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин КРП 03.032.056-2016(01), затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 12.10.16 №379; зниження стандартів підготовки, індивідуальних спроможностей особового складу підрозділів військової частини; унеможливлення виконання навчально-бойових завдань особовим складом та сертифікації військової частини; зниження рівня індивідуальної майстерності та підготовки особового складу військової частини НОМЕР_1 до виконання вогневих завдань у сучасному бою в зоні проведення АТО.

За таких обставин на даний час використання в повній мірі стрільбища для бойової підготовки військових частин Хмельницького гарнізону є неможливим, оскільки довжина та ширина полігону не дозволяє проводити заняття з підготовки із використанням штатних зразків зброї.

Згідно статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Преамбулою Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.

Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом (стаття 1 вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або із окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 №126-У11 "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", оголошено про проведення часткової мобілізації.

Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.

Збройні Сили України приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

Відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України № 1 13-У111 від 15.01.2015, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України па рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобов`язано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас зазначеним Законом передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу. Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося.

Таким чином, з 18.03.2014р. і по теперішній час в Україні діє особливий період.

Підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності має важливе значення для забезпечення обороноздатності України, тим більше в умовах особливого періоду.

Неможливість використання полігону в повній мірі за його цільовим призначенням внаслідок вилучення земельної ділянки згідно оспорюваного розпорядження перешкоджає військовій частині НОМЕР_1 та іншим військовим частинам Хмельницького гарнізону проводити на належному рівні заняття з бойової підготовки, зокрема виконувати вправи стрільби, програми стрибків з парашутом, проводити тактико-спеціальні заняття, тощо, що в цілому негативно відображається на обороноздатності держави.

Отже правовідносини, пов`язані з припиненням права користування Міністерством оборони спірною земельною ділянкою становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р., на підставі якого таке право було припинено такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення позивача до суду з вимогою про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання повернення земель оборони в користування Міністерству оборони України, а також захист суспільних інтересів загалом, інтересу усього Українського народу, який полягає у необхідності захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, забезпечення власної воєнної безпеки та оборони. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права користування Міністерства оборони України, захист такого права шляхом повернення земель, що незаконно вибули з такого користування.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За правилами статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі оборони.

Отже, стосовно земель оборони закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність землю відповідного цільового призначення.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й треті особи, які залучені до участі у даній справи. Натомість вказані особи набули такого права власності (права користування) у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності (права користування) третіх осіб на землю стало можливим у результаті прийняття Хмельницькою районною державною адміністрацією розпорядження №471/06-р від 12.05.2006р. та наступної видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, укладення договорів дарування, оренди.

Треті особи зважаючи на те, що спірні земельні ділянки раніше використовувались як полігон і межують із діючим полігоном, знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ділянка вибули з користування Міністерства оборони з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність (користування) під обґрунтований сумнів.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності".

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Суд враховує, що предметом оскарження у даній справі є розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р., яким було припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га на території Хмельницького району. При цьому питання щодо визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів дарування, оренди не є предметом судового розгляду. За таких обставин у разі здійснення позивачем заходів, спрямованих на вилучення земельних ділянок у третіх осіб, останні не позбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків.

Зважаючи на вищевикладене, скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Також суд враховує, що внаслідок прийняття оспорюваного розпорядження була створена загроза для життя та здоров`я цивільного населення, оскільки цивільні особи, які обробляють зазначені землі, можуть бути травмовані, як під час виконання заходів з бойової підготовки, так і від боєприпасів, які не розірвались та знаходяться в землі, адже полігон функціонує вже біля 40 років.

За таких обставин, оцінюючи усі вищевикладені обставини та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені до Хмельницької районної державної адміністрації про скасування розпорядження №471/06-р від 12.05.2006р. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Щодо заяви Хмельницької районної державної адміністрації про відмову у позові у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду, суд враховує наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. виключено п.4 ст.268 Цивільного кодексу України, який передбачав, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. При цьому, у п.3 прикінцевих та перехідних положень даного закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Відповідно до п.1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Оскільки публікацію даного закону здійснено 14.01.2015 р., він набрав чинності з 15.01.2015 р.

Позовна заява подана до господарського суду Хмельницької області 18.07.2014 р. вх.№0508/1785/14, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції /а.с.2 у т.1/. Із врахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

В той же час суд відмовляє у задоволенні позовних вимог заявлених до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки вони є необґрунтованими та матеріалами справи не підтвердженими.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати по справі прокладаються на відповідача 1, в зв`язку із задоволенням заявлених до нього позовних вимог. При цьому враховується, що при першому розгляді даної судової справи господарським судом Хмельницької області був виданий наказ від 04.11.2015р. про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 1218,00 грн. витрат по оплаті судового збору, який повернутий на адресу суду, в зв`язку з його виконанням, що не заперечується позивачем у справі. За таких обставин у суду відсутні підстави для повторного стягнення вказаних судових витрат із відповідача 1. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 на користь позивача лише витрати по оплаті судової експертизи в сумі 3095,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 462 від 06.07.2017р.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Кабінет Міністрів України м. Київ, 2. Міністерства оборони України м. Київ, 3. Військової частини НОМЕР_1 м. Хмельницький, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1: 1.Копистинської сільської ради с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області, 2. Приватного підприємства "АЛЬБАТРОС-С" с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області, 3. ОСОБА_48 м. Хмельницький, 4. ОСОБА_2 м. Тернопіль за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , Приватного підприємства "Пролюс", ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. задовольнити.

Скасувати розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006р. "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради".

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Малиничі, код ЄДРПОУ 21318806) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу (м. Хмельницький вул. Ціолковського 3/1 код ЄДРПОУ 07928461) 3095,00 грн. (три тисячі дев`яносто п`ять гривень 00 коп.) витрат на оплату судової експертизи.

Видати наказ.

У позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м.Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Кабінет Міністрів України м. Київ, 2. Міністерства оборони України м. Київ, 3. Військової частини НОМЕР_1 м. Хмельницький, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1: 1.Копистинської сільської ради с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області, 2. Приватного підприємства "АЛЬБАТРОС-С" с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області, 3. ОСОБА_48 м.Хмельницький, 4. ОСОБА_2 м. Тернопіль за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , Приватного підприємства "Пролюс", ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006р. відмовити.

Повне рішення складено 28.07.2017р.

Головуючий суддя Л.О. Субботіна

Суддя С.В. Гладій

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 60 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1), 3- відповідачу 1 (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Малиничі) - рекомендованим, 4 - відповідачу 2 (м. Хмельницький, вул. Інститутська 4/1), 5 - Кабінету Міністрів України (м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2) рекомендованим, 6 - Міністерству оборони України (м. Київ, провул. Повітрофлотський,6) , 7- Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), 8- Копистинській сільській раді (Хмельницька обл., с. Копистин , вул. Леніна,89) простим, 9 - ПП "АЛЬБАТРОС-С" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Копистин) рекомендованим, 10 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим, 11 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) рекомендованим, 12 - Військова прокуратура Хмельницького гарнізону (м.Хмельницький, вул.Пилипчука, 65), 13-60 - надіслати третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача згідно списку простим листом.