ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року

Львів

№ 876/2875/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Святецького В.В., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області, до якої приєдналося Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради Львівської області, на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Трускавецької міської ради Львівської області, Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Трускавецької міської ради Львівської області (далі – ОСОБА_6) № 209 від 16 червня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації «Детальний план території в районі вулиці Бориславської, 28 у м. Трускавці»;

визнати неправомірною бездіяльність Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради Львівської області (далі – Управління) щодо внесення змін у містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27 липня 2016 року «Будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вулиці Бориславській, 28 у м. Трускавці».

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 03 лютого 2017 року у справі № 457/1249/16-а позов було задоволено. Визнано незаконним (протиправним) та скасовано п. 2 рішення ОСОБА_6 № 209 від 16 червня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації «Детальний план території в районі вулиці Бориславської, 28 у м. Трускавці», яким рекомендовано Управлінню при видачі на замовлення ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиці Бориславській, 28 в м. Трускавці у відповідності до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачити будівництво 5-поверхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління щодо внесення змін в містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27 липня 2016 року «Будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вулиці Бориславській, 28 у м. Трускавці», а саме в п. 3 «Наміри забудови» та в п. 10 «Основні техніко-економічні показники» в частині поверховості з метою приведення їх до вимог п. 10 «Житловий фонд та розселення» Детального плану території в районі вулиці Бориславської, 28 у місті Трускавці, розробленого ДП ДІПМ «Містопроект» на замовлення Трускавецької міської ради, яким пропонується будівництво по вул. Бориславській, 28 у місті Трускавці 6-поверхового багатоквартирного житлового будинку, та зобов’язано Управління внести відповідні зміни в містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27.07.2016 року «Будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вулиці Бориславській, 28 у м. Трускавці».

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов’язковими для врахування під час зонування відповідної території.

На момент прийняття рішення ОСОБА_6 № 209 від 16 червня 2016 року містобудівна документація «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» не була виготовлена, що підтверджується інформаційною довідкою Управління від 14 лютого 2017 року № 19.

У зв’язку з відсутністю плану зонування міста ОСОБА_6 рекомендувала Управлінню передбачити будівництво 5-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, що не порушує вимог чинного законодавства.

Визнання судом неправомірною бездіяльність Управління є незаконним та необґрунтованим, оскільки Управління видало позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27 липня 2016 року на підставі поданих ним намірів забудови земельної ділянки відповідно до Містобудівного розрахунку багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Бориславській, 28 у м. Трускавці. Видані містобудівні умови та обмеження не оскаржені та є чинними.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень, які у подальшому запропонував позивач у своїй заяві від 02 листопада 2016 року, не проведено у зв'язку з тим, що його нові наміри не відповідали Детальному плану території в районі вул. Бориславської, 28 у м. Трускавці щодо поверховості, а також не відповідали містобудівному розрахунку багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Бориславській, 28 у м. Трускавці.

Управлінням 10 листопада 2016 року була надана відповідь ОСОБА_2 на його заяву від 02 листопада 2016 року, у якій зазначено, що Управління звернулося до ДП ДІПМ «Містопроект», як розробника містобудівної документації «Детальний план території в районі вул. Бориславська, 28 у м. Трускавці», щодо відповідності поверховості даного детального плану виданих позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за № 63-м/у від 27 липня 2016 року.

Рада вважає також незаконним та необґрунтованим рішення суду у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Управління до внесення змін до п. 3 та п. 10 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27.07.2016 року «Будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вулиці Бориславській, 28 у м. Трускавці» та наполягає на тому, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення чи даючи вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Управління подало заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_6, яка була прийнята апеляційним судом.

ОСОБА_6 та Управління у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 за безпідставністю.

Позивач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість доводів апелянта. Просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6, приймаючи п. 2 Рішення № 209 від 16 червня 2016 року, вийшла за межі своїх повноважень, а отже слід визнати незаконним (протиправним) та скасувати п. 2 рішення ОСОБА_6 № 209 від 16 червня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації «Детальний план території в районі вулиці Бориславської, 28 у м. Трускавці», яким рекомендовано Управлінню при видачі на замовлення ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиці Бориславській, 28 в м. Трускавці у відповідності до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачити будівництво 5-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом.

Зобов’язання Управління внести зміни в містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вказаною адресою не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ОСОБА_5 України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджений наказом № 109 від 07 липня 2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України, передбачає лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а отже і для відмови у внесення змін у містобудівні умови та обмеження, - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Оскільки факту такої невідповідності встановлено не було, то підстави для відмови у внесенні змін в містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки в частині поверховості (6 поверхів) відсутні за умови, що з внесенням таких змін погоджується замовник.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист – це самостійне суб’єктивне право, яке з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Позивач ОСОБА_2 оспорив п. 2 рішення ОСОБА_6 № 209 від 16 червня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації «Детальний план території в районі вулиці Бориславської, 28 у м. Трускавці», яким Управлінню рекомендовано при видачі містобудівних умов та обмежень забудови його земельної ділянки передбачити будівництво 5-поверхового багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом.

На переконання апеляційного суду, вказаний правовий акт у оскаржуваній частині носить рекомендаційний характер для Управління, а отже не порушує будь-яких прав позивача та не покладає на нього будь-яких обов’язків. Таким чином, відсутність у ОСОБА_2 прав чи обов’язків у зв'язку із ухваленням п. 2 оскаржуваного рішення ОСОБА_6 № 209 від 16 червня 2016 року не породжує для нього і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом у цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 у частині протиправної бездіяльності Управління апеляційний суд виходить із такого.

Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 912/19650 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку він визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Приписами пункту 1.3. Порядку визначено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Згідно із пунктом 2.1. Порядку містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до пункту 2.2. Порядку для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);

фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);

містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Положеннями п. 2.4. Порядку визначено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

При цьому інших випадків можливості внесення змін у містобудівні умови та обмеження вказаним Порядком не передбачено.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що діючим Порядком передбачено внесення змін до містобудівних умов та обмежень лише у процесі їх видачі і тільки за згодою замовника. Можливість внесення змін у вже видані містобудівні умови та обмеження діючим порядком не передбачена. Таким чином, у випадку наявності у замовника бажання отримати містобудівні умови та обмеження на той же об’єкт, які відмінні від вже отриманих, він вправі звернутися до уповноваженого органу у загальному порядку, встановленому Положення.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Управління із заявою від 02 листопада 2016 року, у якій просив внести зміни у містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27 липня 2016 року, однак жодних додатків, передбачених пунктом 2.2. Порядку, зокрема, нового містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об’єкта будівництва, до неї не додав.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльності Управління щодо внесення змін у містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 63-м/у від 27 липня 2016 року «Будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вулиці Бориславській, 28 у м. Трускавці» та зобов’язання внести такі зміни, оскільки він не звертався до вказаного відповідача із додержанням вимог п. 2.1. та п. 2.2. Положення.

На звернення ОСОБА_2 від 02 листопада 2016 року Управлінням було надано відповідь від 10 листопада 2016 року № 159, що не заперечується самим позивачем, однак вона не була предметом даного адміністративного спору, а суд апеляційної інстанції у відповідності до частини 4 статті 195 КАС України не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області, до якої приєдналося Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради Львівської області задовольнити.

Скасувати постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 03 лютого 2017 року у справі № 457/1249/16-а та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Святецький

ОСОБА_7

Постанова у повному обсязі складена 28 липня 2017 року.