АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1961/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.

Є.У.№ 333/1416/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Істок М8» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягння заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року Обєднаня співвласників багатоквартирного будинку «Істок М8» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості по технічному обслуговуванню будинків і прибудинкової території та комунальних витрат, розмір яких станом на 21.03.2016 року становив 9 620 грн., витрат від інфляційних процесів на суму 4 454, 38 грн., 3 відсотка річних – 4 454, 38 грн., а всього 21 205, 31 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2016 року позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІстокМ8» по технічному обслуговуванню будинків і прибудинкової території, комунальних послуг, витрат від інфляційних процесів та 3 відсотка річних в сумі 21205, 41 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалами цього ж суду від 08.11.2016 року і від 20.12.2016 року заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 і ОСОБА_3подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування доводів про незаконність судового рішення відповідачі зазначають, що власником квартири з 2004 року є ОСОБА_5, якій квартира була подарована її матір’ю ОСОБА_3 На теперішній час між ними виник конфлікт і ОСОБА_5 перешкоджає матері проживати в квартирі, у зв’язку із чим в суді розглядається справа про її вселення. Відповідач ОСОБА_4 хоча і зареєстрована в спірній квартирі, проте тривалий час – понад 20 років в ній не проживає. На думку відповідачів, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, які проводяться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла (освітлення сходових клітин, прибирання прибудинкової території, дератизацію, дезінсекцію підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, адміністративні витрати) і які відповідач несе незалежно від того, являється він власниками квартири, її наймачем або членами сім'ї наймача.

Відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг від отримання таких послуг в установленому законом порядку не відмовлялися, а тому зобов'язані своєчасно оплачувати отримані послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки за період з червня 2008 року до березня 2016 року відповідачі послуги отримували, будь-яких претензій щодо їх якості постачальнику не заявляли, від послуг в установленому законом порядку не відмовлялися, заяву про застосування строків позовної давності суду не подавали, вся заборгованість у відповідності з вимогами ст.ст. 66-68 ЖК, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.625 ЦК України стягнута в судовому порядку.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Невиконання відповідачами свого обов'язку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг не звільняє їх від обов'язку, передбаченого ст.ст.66,67 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вартість наданих послуг підлягає стягненню в судовому порядку.

По справі не встановлені підстави для звільнення відповідачів від оплати нарахованої заборгованості, яка складається з витрат на утримання будинку, суд обґрунтовано стягнув зазначену суму з відповідачів, які є споживачами цих послуг.

Посилання в скарзі на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування фактичних обставин є безпідставними. Розмір плати за комунальні послуги розраховані, виходячи з розміру тарифів, затверджених відповідно до норм ст. ст.7, 31 ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Розрахунки відповідачами не спростовані.

Доводи апелянтів про те, що власником квартири з 2004 року була ОСОБА_5, яка і повинна була нести витрати з утримання квартири, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, зареєстрованим постійним місцем проживання відповідачів є квартира АДРЕСА_1 (нині – Європейська), в м.Запоріжжі, а отже у відповідності до вищевказаних норм матеріального права відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг мають солідарний обов’язок з їх оплати.

Крім того, судовим рішенням Апеляційного суду Запорізької області у травні 2017 року договір дарування квартири визнано недійсним, право власності ОСОБА_3 на квартиру відновлено, а отже остання як власник зобов’язана утримувати належне їй на праві власності майно.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_4 тривалий час проживає за іншою адресою, не є підставою для звільнення її від обов’язку утримувати спірну квартиру. У передбаченому законом порядку із заявою до позивача про не нарахування на неї плати за послуги з утримання будинку і при домової території ОСОБА_4 не зверталася, доказів на підтвердження факту не проживання в квартирі власнику будинку не надавала.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 перешкоджає ОСОБА_3 проживати в квартирі, також не є підставою для скасування судового рішення. Як встановлено судом, конфлікт з приводу користування спірною квартирою, виник у червні 2016 року, тоді як предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості, що існувала до березня 2016 року.

Порядок нарахування і структура тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, перелік послуг, що надавався мешканцям будинку, в якому проживають відповідачі, підтверджується відповідними довідками і письмовими доказами.

Правильність нарахування наданих послуг споживачами не оспорена і відповідає вимогам діючого законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, було визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який поширювався на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надавали зазначені послуги.

Згідно з п. 5 зазначеного Порядку було передбачено, що калькуляційною одиницею розрахунку нормативних витрат є 1 кв. метр загальної площі квартир будинку, а не чисельність мешканців будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом стягнута заборгованість поза строками позовної давності, не є підставою для скасування судового рішення. В суді першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності відповідачі не заявляли, а тому суд з власної ініціативи не вправі відмовити позивачеві у захисті порушеного права з підстав пропущення строку позовної давності.

Інші доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судове рішення відповідає матеріалам справи, підстав для його зміни судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307,308,313, 317ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :