Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року справа №805/1273/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання – Борисові А.А., за участю позивача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в справі № 805/1273/17-а за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 25.06.2015 форми «Ф» № 243-17 про сплату транспортного збору в розмірі 25000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що Закон № 71-VІІІ не визнаний неконституційним, а тому правомірно був застосований податковим органом у спірних правовідносинах. Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що використовувались до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Належний ОСОБА_2 автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, має об’єм двигуна 3456 куб.см, тому Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області наголошує на правомірності оскаржуваного рішення.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (далі – позивач) на праві власності належить транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об’єм двигуна 3456 куб.см.

25 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області (далі – відповідач, ДПІ у м. Краматорську) стосовно позивача винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 243-17 за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму податкового зобов’язання 25000,00 грн, в якому вказано на необхідність сплатити податкове зобов’язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Це рішення податкового органу було направлено на поштову адресу позивача, проте 04.08.2015 було повернуто відправнику з приміткою «за закінченням терміну зберігання».

Про факт існування вказаного рішення ОСОБА_2 дізнався 16.11.2015 в приміщенні ДПІ у м. Краматорську та того ж дня сплатив податкове зобов’язання в повному обсязі.

У подальшому, вважаючи, що дії відповідача під час винесення оскаржуваного податкового рішення суперечать вимогам чинного законодавства, а саме рішення підлягає скасуванню, ОСОБА_2 з означеною позовною заявою.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі – Закон № 71-VIII), яким, шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі – ПК України), введено транспортний податок.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За приписами пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п. 267.4 ст. 267 ПК України).

Підпунктом 267.6.1 пункту 267 статті 267 ПК України регламентовано, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до пп. 267.6.2 п. 267 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, з 01.01.2015 власники транспортних засобів, що використовувалися до 5 років та об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, є платниками транспортного податку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 в червні 2014 року придбав легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об’єм двигуна 3456 куб.см

Таким чином, наведений транспортний засіб згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач є платником вказаного податку.

Тому, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см незалежно від дати придбання автомобіля. При цьому, обов'язок зі сплати транспортного податку покладено на платників податку починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Отже, обов'язок щодо сплати транспортного податку покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VIII, тобто з 01.01.2015.

За таких обставин, застосування відповідачем вказаного Закону при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідає положенням статті 58 Конституції України.

Крім того, Закон № 71-VІІІ не визнаний неконституційним, а тому правомірно був застосований ДПІ у м. Краматорську до спірних правовідносин.

За приписами п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлюючи перелік місцевих податків і зборів та визначаючи повноваження місцевих рад щодо їх запровадження, ст. 10 ПК України розрізняє місцеві податки (збори) на обов'язкові і необов'язкові для встановлення.

Виходячи з приписів пункту 10.2 цієї статті транспортний податок належить до обов’язкових місцевих податків.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, обмеження, передбачені вказаною нормою, стосуються законів чи їх окремих положень, які зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету та, відповідно, не застосовується до нових видів податків, що збільшують надходження до бюджету, яким є, зокрема, транспортний податок, що введено в дію з 01.01.2015.

Підпунктом 4.1.9 п. 4 ст. 4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, який полягає у наступному – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року не вносились зміни до елементів податків, а запроваджено новий вид податку на майно – транспортний податок.

Транспортний податок, як зазначено вище, запроваджено з 1 січня 2015 року, тобто з початку нового бюджетного року, що дає підстави для правової оцінки запровадження транспортного податку як такого, що не порушує принцип стабільності.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Перехідними положеннями Закону № 71-VIII, яким внесені зміни до ПК України щодо порядку справляння транспортного податку, визначено особливості прийняття органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку на 2015 рік. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначеного Закону, окрім іншого, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині транспортного податку). Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому положеннями пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті виходячи з норм ст. 267 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

У той же час, рішенням Краматорської міської ради від 12.03.2015 № 47/VI-36 затверджено Положення про транспортний податок на території міста Краматорська», норми якого відповідають приписам ст. 267 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні від 14 жовтня 2010 року, прийнятому у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06), Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

Отже, введення нового виду податку – транспортного податку, на підставі Закону № 71-VIII слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 форми «Ф» № 243-17 про зобов’язання ОСОБА_2 сплатити податкове зобов’язання, транспортний податок з фізичних осіб, у розмірі 25000,0 грн, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області керувалась нормами чинного законодавства та діяла в межах наданих повноважень.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений податковим органом судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_2.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в справі № 805/1273/17-а за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в справі № 805/1273/17-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 26 липня 2017 року. Повний текст постанови складений 27 липня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА _3

ОСОБА _4