ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2017 року Справа № 913/462/17

Провадження № 9/913/462/17

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 375267 грн. 50 коп.

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Морозова С.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 273/16 від 27.12.2016,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь:

- інфляційні збитки, нараховані за період з лютого 2016 року по березень 2017 року у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 за період з січня 2016 року по лютий 2017 року у сумі 64795,49 грн.,

- 3% річних від простроченої суми основного боргу, нараховані за період з 01.04.2016 по 28.04.2017, включно, у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 за період з березня 2016 року по березень 2017 року у сумі 10862,11 грн.,

- інфляційні збитки, нараховані за період з лютого 2016 року по березень 2017 року у зв’язку з продовженням прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 у сумі 1550647,96 грн., на які нараховувались інфляційні втрати у справі господарського суду Луганської області № 913/462/16 у розмірі 244332,33 грн.,

- 3% річних від простроченої суми основного боргу, нараховані за період з 16.03.2016 по 28.04.2017, включно, у зв’язку з продовженням прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 у сумі 1647564,18 грн., на які нараховувались 3% річних у справі господарського суду Луганської області № 913/462/16 у розмірі 55277,57 грн.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача.

Відповідач, ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», явку свого представника в засідання суду не забезпечив, письмовим відзивом на позовну заяву № 06-05-86 від 21.06.2017 проти позову заперечив з наступних підстав.

03 січня 2013 року ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі № 913/40/13-г про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, одним з яких є й позивач.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.02.2014 було визнано кредиторські вимоги позивача частково в сумі 11048347,56 грн.

З урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 та постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2014 господарським судом Луганської області винесено ухвалу від 28.11.2013, згідно з п. 2 якої було заборонено боржнику, ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», здійснювати погашення вимог кредиторів, які утворилися до 03.01.2013, за виключенням випадків, передбачених статтею 22 Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік", статтею 4 Особливості участі у процедурі погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, щодо яких здійснюється провадження у справі про банкрутство Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 309127,82 грн. та 3% річних у сумі 66139,68 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

28 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-218, згідно з яким сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виник у боржника (відповідача) перед кредитором (позивачем) за договором поставки природного газу № 06/09-1386-ТЕ-20 від 23.09.2009.

Загальна сума боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 договору складає 11629 864,12 грн., що підтверджується актом звірення розрахунків станом на 31.03.2012.

Сплата боргу відповідно до п. 2.2 договору має відбуватися за встановленим графіком, починаючи з січня 2016 року по березень 2017 року в сумі 48457,77 грн. щомісячно.

Внаслідок порушення грошового зобов’язання станом на 01.04.2017 прострочена сума основного боргу не змінилася та становила 11048 371,56 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.02.2014 у справі № 913/40/13-г визнано вимоги кредитора, позивача за цією справою, за договором про реструктуризацію у сумі 11048371,56 грн., однак постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 вказану ухвалу частково було скасовано, вимоги кредитора було визнано частково в сумі 11 049 518,56 грн.

Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що набрала чинності 19.01.2013, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Провадження у справі господарського суду № 913/40/13-г про банкрутство відповідача порушено 03.01.2013.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі № 913/462/16 у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про реструктуризацію № 14/12-218 від 28.05.2012 було стягнуто з відповідача 586726,26 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по січень 2016 року через прострочення місячних платежів за період вересень 2013 року – грудень 2016 року та 3% річних в сумі 69008,53 грн. за період з 30.03.2013 по 15.03.2016 через прострочення місячних платежів за період лютий 2013 року – лютий 2016 року.

На час розгляду справи № 913/462/17 стягнуті вказаним вище рішенням господарського суду Луганської області грошові суми відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь:

- інфляційні збитки, нараховані за період з лютого 2016 року по березень 2017 року за прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 за період з січня 2016 року по лютий 2017 року у розмірі 64795,49 грн.;

- 3% річних від простроченої суми основного боргу, нараховані за період з 01.04.2016 по 28.04.2017, включно, у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 за період з березня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 10862,11 грн.;

- інфляційні збитки, нараховані за період з лютого 2016 року по березень 2017 року, у зв’язку з продовженням прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 у сумі 1550647,96 грн., на які нараховувались інфляційні втрати у справі господарського суду Луганської області № 913/462/16 у розмірі 244 332,33 грн.;

- 3% річних від простроченої суми основного боргу, нараховані за період з 16.03.2016 по 28.04.2017, включно, у зв’язку з продовженням прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 у сумі 1647564,18 грн., на які нараховувались 3 % річних у справі господарського суду Луганської області № 913/462/16 у розмірі 55277,57 грн.

Дослідивши обставини справи, додані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Спір виник через неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки природного газу.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто – неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач повинен сплатити позивачу згідно з графіком погашення заборгованості борг в сумі 11629864,12 грн., починаючи з червня 2012 року, закінчуючи травнем 2023 року по 48457,77 грн. кожного місяця.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 за заявою ПАТ «Черкаське хімволокно», як кредитора, порушено провадження у справі № 913/40/13-г про банкрутство боржника ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Справа про банкрутство підприємства відповідача розглядалась відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ в редакції Закону України від 30.06.1999 № 784-XIV, оскільки була порушена до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI, яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено в новій редакції.

Таким чином, на цей час діє мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

Як зазначено у пункті 3.1. постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

В пункті цієї постанови вказано, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, для застосування наслідків передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України необхідна наявність лише факту прострочення боржника з виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК).

Прострочення кредитора, згідно приписів ст. 613 Цивільного кодексу України, настає у випадках, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, або ж у разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, прострочення позивача, як кредитора, у період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, було відсутнє, як наслідок, наявне прострочення відповідача, як боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У абзаці 4 пункту 17 постанови пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство», зазначено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Оскільки строк виконання зобов’язань за Договором, у зв’язку з простроченням яких нараховані інфляційні втрати та 3 % річних, настав вже після порушення справи про банкрутство, дія мораторію на можливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не поширюється, а припинення їх нарахування починається лише після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Господарським судом в межах справи про банкрутство, постанови про визнання відповідача, як боржника, банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо нього, не приймалось.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву з наступних підстав.

Посилання відповідача на те, що у позові слід відмовити на підставі того, що ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.2013 у справі № 913/40/13-г, яка набрала законної сили, йому заборонено, як боржнику, здійснювати погашення вимог кредиторів, є хибними, оскільки вказана заборона діє щодо вимог, які утворилися до 03.01.2013, в той час, як строк виконання зобов’язань, у зв’язку з простроченням яких нараховані інфляційні втрати та 3 % річних, виник після 03.01.2013.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків (а.с. 6-9) сум інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми основного боргу за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-218 від 28.05.2012, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають повному задоволенню з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецька ТЕЦ, код 00131050, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827:

- інфляційні збитки, нараховані за період з лютого 2016 року по березень 2017 року у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 за період з січня 2016 року по лютий 2017 року у розмірі 64795,49 грн.,

- 3% річних від простроченої суми основного боргу, нараховані за період з 01.04.2016 по 28.04.2017, включно, у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 за період з березня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 10862,11 грн.,

- інфляційні збитки, нараховані за період з лютого 2016 року по березень 2017 року у зв’язку з продовженням прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 у сумі 1550647,96 грн., на які нараховувались інфляційні втрати у справі господарського суду Луганської області № 913/462/16 у розмірі 244332,33 грн.,

- 3% річних від простроченої суми основного боргу, нараховані за період з 16.03.2016 по 28.04.2017, включно, у зв’язку з продовженням прострочення виконання зобов’язань за договором № 14/12-218 від 28.05.2012 у сумі 1647564,18 грн., на які нараховувались 3% річних у справі господарського суду Луганської області № 913/462/16 у розмірі 55277,57 грн., крім того, судовий збір у розмірі 5629,01 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.07.2017.

Суддя А .Г. Ворожцов