-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенди О.В.,
суддів:
Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
представників:
позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
Президента України - Мишковець О.В.,
Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Селіванова А.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, ВРУ про визнання незаконними та скасування рішень,
в с т а н о в и л а:
13 березня 2017 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України, ВРУ, у якому просив визнати незаконними та скасувати Постанову ВРУ від 29 березня 2016 року № 1040-VIII «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_8 з посади Генерального прокурора України» (далі - Постанова № 1040-VIII), указів Президента України від 3 квітня 2016 року № 124/2016 «Про звільнення ОСОБА_8 з посади Генерального прокурора України» та від 23 червня 2016 року № 269/2016 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 3 квітня 2016 року № 124» (далі - Указ № 124/2016 та Указ № 269/2016 відповідно), а також про поновлення його на посаді.
На обґрунтування позову зазначив, що Постанова № 1040-VIII прийнята з порушенням Конституції та законів України, зокрема, без дотримання принципу особистої участі народного депутата у засіданні та голосуванні, з порушенням строків розгляду питання про надання згоди на звільнення з посади Генерального прокурора України.
Ідеться у позові й про те, що у Постанові № 1040-VIII відсутні посилання на підстави звільнення ОСОБА_8 з посади Генерального прокурора України.
Наводячи доводи щодо незаконності указів № 124/2016 та № 269/2016 позивач зазначає, що заява про звільнення з посади була подана ним під психологічним тиском, а саме звільнення відбулося з політичних мотивів, а не за власним бажанням.
ОСОБА_8 просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, вказав, що про допущені порушення вимог закону щодо особистої участі народних депутатів у голосуванні та протиправне втручання в діяльність парламенту він дізнався у лютому 2017 року із засобів масової інформації, а також з наданих на адвокатські запити відповідей Генеральної прокуратури України від 20 лютого 2017 року та ВРУ від 13 лютого 2017 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року залишив зазначений позов без розгляду.
Суд виходив із того, що з позовом про оскарження Постанови № 1040-VIII та указів № 124/2016 та № 269/2016, щодо яких позивач був обізнаний з часу їх прийняття та оприлюднення, ОСОБА_8 звернувся лише у березні 2017 року, тобто після закінчення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. При цьому суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У заяві з наведенням відповідного обґрунтування йдеться про те, що суд неправильно встановив початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Посилається заявник і на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд порушив принцип незалежності суддів, оскільки на суддів Вищого адміністративного суду України, які розглядали справу, здійснювався тиск Генеральною прокуратурою України.
Заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року та передати справу на розгляд до цього ж суду.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення представників позивача, Президента України, ВРУ, перевірила матеріали справи і вважає, що заява ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 99 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів, погоджуючись з висновками Вищого адміністративного суду України, який не знайшов підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Проте реалізувати зазначене право така особа має у визначені статтею 99 КАС строки, які встановлені з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
За матеріалами справи ОСОБА_8 був обізнаний з Постановою № 1040-VIII, якою була надана згода на його звільнення Президентом України з посади Генерального прокурора України, та з указами № 124/2016 та № 269/2016 з часу їх оприлюднення.
У своєму адміністративному позові ОСОБА_8 зазначає, що заява про звільнення з посади за власним бажанням, яку він власноруч написав на ім'я Президента України, насправді подана під психологічним тиском. За таких обставин, вважаючи, що його волевиявлення на звільнення з посади за власним бажанням не було, а ВРУ попри це надала згоду на звільнення, після чого Президент України звільнив його з посади Генерального прокурора України, ОСОБА_8 мав звернутися до адміністративного суду з позовом протягом одного місяця з дня оприлюднення Постанови № 1040-VIII та указів № 124/2016 та № 269/2016. Проте у визначений законом строк позивач своє звільнення не оскаржив.
Обставини, на які позивач посилався як на підставу для поновлення строку, а також для висновку про своєчасність звернення до адміністративного суду, Вищий адміністративний суд України перевірив і обґрунтовано не погодився з доводами на їх підтвердження, оскільки відповідно до процесуального закону вони не змінюють початок перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Наведені у заяві доводи про порушення принципу незалежності суддів Вищого адміністративного суду України, які брали участь у розгляді справи, у зв'язку зі здійсненням на них тиску Генеральною прокуратурою України не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів вважає їх безпідставними.
Колегія суддів вважає, що Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, постановив законне і обґрунтоване судове рішення, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_8 слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
О.В. Кривенда
Судді:
М.І. Гриців О.Б. Прокопенко
скопійовано
-
скопійовано
-
