Провадження № 2-н/127/483/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2017 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О. розглянувши заяву комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за послуги централізованого теплопостачання з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за послуги централізованого теплопостачання з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

При вивченні матеріалів заяви судом встановлено, що в поданій заяві відсутні належні докази безспірності вимог стягувача.

Нормами ЦПК України, які регулюють наказне провадження, немає прямої заборони щодо видачі судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, якщо буде надано документи про наявність суб'єктивного права у заявника; документи, які підтверджують виникнення права вимоги; договори про надання таких послуг; інші письмові докази, які підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг боржниками.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.13 Постанови Пленуму від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», звернув увагу на те, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг.

Судом встановлено відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, що вказує на наявність спору про право.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого заявником, розрахунок здійснено з урахуванням боргу на початок місяця. Тому, встановити період розрахунку заборгованості неможливо, що викликає сумніви в його безспірності.

На вище зазначене, також, звернув увагу в п. 9 Постанови Пленуму від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

За змістом ст. 98, п. 2 ч. 3 ст. 100, ст. 103 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника. На такі документи поширюються вимоги ст. 58 і ст. 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, на що звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 5 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 11 від 23.12.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає, що між сторонами існує спір про право, оскільки при прийнятті рішення необхідно з'ясувати обставини, які можливі тільки при розгляді справи в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Зазначені обставини переконують суд у наявності підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Роз'яснити стягувачу, що згідно ч. 2 ст. 99 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 100, ст. ст. 209, 210 ЦПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

Відмовити комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за послуги централізованого теплопостачання з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.О. Жмудь