2/463/1486/17

УХВАЛА

про забезпечення позову

20 липня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Лакомської Ж.І.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

Позивач подав до суду заяву, в якій просить накласти арешт на квартиру № 4 у будинку № 25 на вул. Чернігівській у м. Львові, яка належить відповідачу на праві приватної власності в порядку забезпечення його позову до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання від 23.09.2010 року, визнання права власності на квартиру № 4 у будинку № 25 на вул. Чернігівській у м. Львові.

Заяву мотивує тим, що не виконання відповідачем своїх зобов'язань передбачених договором довічного утримання, станом на сьогодні, має особливі негативні наслідки для позивача, оскільки, останній важко хворіє і потребує постійного додаткового догляду та значних витрат на лікування. На підставі оскаржуваного договору довічного утримання від 23.09.2010 року, відповідачем, 27.09.2010 року зареєстровано право власності на вище вказану квартиру. З врахуванням важкої хвороби позивача, відповідач, ще до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, може мати можливість, як єдиний власник нерухомого майна, безперешкодно та вільно розпорядитись ним, в тому числі відчужити на користь третіх осіб чи передати в іпотеку тощо. У зв'язку з чим, у випадку задоволення цього позову, зміна власника цього нерухомого майна утруднить виконання рішення суду.

Розглянувши зазначену заяву та надані докази, вважаю, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.09.2010 року між сторонами укладено договір довічного утримання (а.с. 6), відповідно до умов договору: позивач, як відчужувач передав відповідачу квартиру АДРЕСА_1. Відповідач, як набувач прийняв вказану квартиру та зобов'язався проводити всі необхідні платежі по квартирі та комунальних послугах, а також надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, зокрема у вищевказаній квартирі, харчування, догляду і необхідної допомоги, а у разі смерті відчужувача - поховати його згідно християнського обряду.

Цей договір посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 23.09.2010 року, зареєстровано в реєстрі за № 4-1558.

Крім того, державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 23.09.2010 року на підставі Закону України «Про нотаріат» та, у зв’язку з посвідченням цього договору довічного утримання накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_3 до припинення чи розірвання договору довічного утримання.

Згідно ч. 1 ст. 754 Цивільного кодексу України, набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Таким чином, особливістю договору довічного утримання є те, що майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається

заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться

напис на всіх примірниках договору згідно ст. 73 Закону України "Про нотаріат"

Відповідно до інформаційної довідки № 92411888 про відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно та відомості єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с. 74-75)АДРЕСА_2 у будинку № 25 на вул. Чернігівській у м. Львові належить на праві власності ОСОБА_3 з 27.09.2010 року та на неї накладено обтяження за № 10279931 у виді заборони відчуження.

Таким чином, суд встановив те, що на спірній квартирі вже існує заборона її відчуження, тим більше, права ОСОБА_2, як відчужувача у договорі довічного утримання захичені на законодавому рівні, зокрема ч. 1 ст. 754 Цивільного кодексу України.

При цьому, припущення позивача про те, що він може не дожити до виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог покликаючись на консультаційний висновок лікаря–ренголога (а.с. 73), який не є клінічним діагнозом та потребує консультації з лікуючим лікарем, суд не може брати до уваги, як доказ реальної загрози життю та здоров’ю позивача.

Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Верховний Суд України, у постанові від 25.05.2016 року прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, виклав наступну правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення

У постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.

Беручи до уваги наведене вище, суд встановив, що відсутня загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову з причин відчуження спірного майна ще до набрання законної сили рішенням суду, тому така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова в порядку і строки ст. 293 -295 ЦПК України.

Суддя Ж.І. Лакомська