Провадження № 1-кс/265/2185/17

У Х В А Л А

21 липня 2017 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, за участю секретаря Куксенко А.С., за участю прокурора Сластіна М.С., підозрюваного ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку та клопотання старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_6, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_7, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 12014050770004343 від 04.11.2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, має дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, ст. 257, ч. 1 ст. 410, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 9, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2017 року до суду надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку народному депутату. В обґрунтування клопотання захисник посилалася на те, що тримання під вартою – це винятковий запобіжний захід. Слідчий суддя при продовженні чи обранні запобіжного заходу має враховувати статтю 178 КПК України «Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу». Щодо віку та стану здоров’я підозрюваного ОСОБА_2 – він є не молодою людиною, ІНФОРМАЦІЯ_5, не має судимостей. Щодо міцності соціальних зв’язків підозрюваного – у нього є дружина, дитина. Дружина є інвалідом із онкологічного захворювання, яка знаходилася на утриманні ОСОБА_2, у неї третя стадія рака і вона потребує постійної допомоги. У ОСОБА_2 є постійне місце роботи – він кадровий офіцер ВМС ЗСУ. Він є учасником бойових дій, який безпосередньо приймав участь у визволенні Лисичанська, Попасної від російсько-терористичних військ, визволяв військових із Іловайська, провів безліч успішних військових операцій разом із своєю другою штурмовою ротою батальйону Донбас. У нього достатньо не низький майновий стан, оскільки він отримує заробітну плату як військовий. Розміру майнової шкоди не визначено органом досудового розслідування. Вважає, що підозра, пред’явлена ОСОБА_2, взагалі не обґрунтована та не підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження. Доказів того, що продовження її підзахисному запобіжного заходу, який не пов'язаний із триманням під вартою може вплинути на публічний порядок, як саме і доказів того, що є будь-які ризики, передбачені ст.177 КПК України - у сторони обвинувачення немає. Крім того, за спливом часу сторона обвинувачення посилається на одні й ті ж самі ризики. В даному кримінальному провадженні відсутні об’єктивні дані, які б свідчили про те, що інший, більш м’який та не пов’язаний з позбавленням волі запобіжний захід, наприклад, особиста порука, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Не доведено їх існування і прокурором, що з огляду на положення вимог ст. ст. 177, 183 ч. 1, 194 ч. ч. 1, 4, 199 ч. 5 КПК України унеможливлює подальше тримання ОСОБА_2 під вартою. Крім того, народний депутат ОСОБА_8, який є поважною особою, виявив бажання взяти ОСОБА_2 на свою особисту поруку.

Крім того, 18 липня 2017 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_6, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_7, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 12014050770004343 від 04.11.2014 року відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, ст. 257, ч. 1 ст. 410, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 9, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 05.10.2006 приватний підприємець с. Ялта Мангушського (Першотравневого) району Донецької області ОСОБА_9, з метою розширення своєї підприємницької діяльності, за договором позики від 05.10.2006 отримав у приватного підприємця смт. Мангуш Мангушевського (Першотравневого) району Донецької області ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 100 000 гривень, про що написав відповідну розписку від 05.10.2016.

У подальшому у 2009 році приватний підприємець ОСОБА_10 звернувся до Господарського суду Донецької області в порядку господарського судочинства про повернення вказаної суми та стягнення з приватного підприємця ОСОБА_9 грошових коштів всього на суму 213 439 грн. 27 коп.

21.03.2011 за результатами судового розгляду рішенням Господарського суду Донецької області позов приватного підприємця ОСОБА_10 задоволено частково та зазначено про стягнення на його користь з приватного підприємця ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 196 968 грн. 16 коп.

У подальшому, у 2011 році з метою виконання вказаного рішення Господарського суду Донецької області, ОСОБА_10 звернувся до державної виконавчої служби Мангушевського (Першотравневого) району ДВС Донецької області, яким під час примусового виконання вищевказаного судового рішення, на майно приватного підприємця ОСОБА_9, а саме автомобільну заправну станцію (далі - АЗС), розташовану за адресою: вул. Морська, 12, с. Мелекіне Мангушського (Першотравневого) району Донецької області, накладено арешт та розпочато її примусову реалізацію.

При цьому, документально зазначена АЗС належала фізичній особі-приватному підприємцю ОСОБА_9, але другим її фактичним співвласником був мешканець смт. Мангуш Мангушського (Першотравневого) району Донецької області ОСОБА_11, який мав право розподіляти прибуток від роботи зазначеної АЗС.

У зв’язку із вищевказаним, ОСОБА_11 неодноразово звертався до ОСОБА_10 з вимогою відмовитись від примусового виконання судового рішення за рахунок АЗС, розташованої за адресою: Донецька область, Першотравневий (Мангушський) район, с. Мелекіно, вул. Морська, 12.

У свою чергу ОСОБА_10 розуміючи, що ОСОБА_11 є потенційною перепоною в отриманні ним грошових коштів за рахунок примусової реалізації АЗС, та досягнення ним таким чином матеріальної вигоди, у нього виник злочинний умисел на скоєння умисного вбивства ОСОБА_11 на замовлення, з корисливих мотивів, групою осіб.

З цією метою, приблизно наприкінці жовтня 2014 року у місті Маріуполь Донецької області, точна дата та місце досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_10 через знайомих йому осіб, маючи певні зв’язки з командиром 2 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення військової частини 3027 капітаном ОСОБА_2 (позивний «Жак»), за грошову винагороду, точну суму якої досудовим розслідуванням не встановлено, замовив останньому, вчинити умисне вбивство ОСОБА_11 підлеглими йому особами, та на дану пропозицію ОСОБА_2, який потребував на той час грошові кошти, погодився.

При цьому ОСОБА_10 виконав інші дії з організації даного умисного вбивства, а саме запропонував план, згідно з яким, він показує виконавцям вбивства місце проживання потерпілого ОСОБА_11, повідомляє про його звички, надає транспортний засіб місцевого мешканця, який надає можливості останнім без зайвої уваги пересуватися у смт. Мангуш для реалізації злочинного умислу.

На виконання вищевказаної домовленості ОСОБА_2, з метою реалізації злочинного плану ОСОБА_10 щодо умисного вбивства ОСОБА_11, втягнув до складу створеної ним організованої озброєної групи – банди у якості виконавців бійців добровольчого батальйону «Донбас» ОСОБА_12 (позивний «Слон») та ОСОБА_13 (позивний «Лев»), які бажали приймати участь у вказаній банді та вчинюваних нею нападах задля надходження додаткового матеріального доходу.

План злочинної діяльності організованої озброєної групи – банди та свої наміри щодо розподілу функцій та ролей кожного із учасників, ОСОБА_2 довів до відома всіх учасників банди, а саме під видом боротьби з тероризмом та виявлення сепаратистів, вони будуть скоювати напади на окремих осіб з метою позбавлення волі, убивства, викрадення людей, вимагання, незаконного заволодіння транспортними засобами.

Ознайомившись з зазначеним планом ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дали свою згоду і діючи з корисливих мотивів, об’єднались за взаємною згодою і бажанням у стійку організовану озброєну групу – банду, для скоєння нападів на окремих осіб з метою незаконного позбавлення волі, убивства, викрадення людей, вимагання, незаконного заволодіння транспортними засобами, на території міст Донецької області.

Як організатор злочинної групи – банди ОСОБА_2 здійснював загальне керівництво її діяльністю, забезпечував взаємозв’язок між діями всіх її учасників, здійснював функції щодо планування злочинів, забезпечував членів банди зброєю та форменим військовим одягом, балаклавами, речами та предметами, необхідними, для скоєння злочинів, а також унеможливлення їх ідентифікації, грошима, отриманими злочинним шляхом.

Вогнепальну зброю, автомати «Калашникова», набої до них та інше озброєння члени банди використовували при скоєнні злочинів з метою подавлення опору з боку потерпілих, носили та зберігали при собі.

Для безперешкодного контакту між собою, учасники злочинної групи мали у своєму розпорядженні засоби зв’язку, мобільні телефони операторів мобільного зв’язку України.

У подальшому ОСОБА_2 надав ОСОБА_12 та ОСОБА_13Ю первинну інформацію про ОСОБА_11, а саме адресу його помешкання та автомобіль, яку попередньо отримав від ОСОБА_10

Для більш узгоджених дій між виконавцями злочину, ОСОБА_2 надав вказівку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо зустрічі в смт. Мангуш із замовником та іншим організатором умисного вбивства ОСОБА_10, який повинен безпосередньо на місці вказати на домоволодіння ОСОБА_11 та надати більш детальну інформацію про об’єкт злочину.

У другій половині жовтня 2014 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_10, який є організатором та замовником умисного вбивства ОСОБА_11 із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи свій злочинний умисел на убивство ОСОБА_11, під час особистої зустрічі детально описав виконавцям злочину ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зовнішній вигляд ОСОБА_11, точно вказав його місце проживання, Донецька область, Першотравневий (Мангушський) район, смт. Мангуш, вул. М. Десантників, б. 53-а, а також надав іншу корисну інформацію – про його автомобіль, місця відвідування тощо.

По мірі відстежування пересування та побуту об’єкту злочину, виконавці умисного вбивтсва ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звітували безпосередньо ОСОБА_2 та чекали від останнього на остаточну вказівку здійснити незаконні дії по викраденню та умисному вбивству ОСОБА_11

Стеження за ОСОБА_11 виконавцями умисного вбивства ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснювалось з відома та згоди ОСОБА_2, на його автомобілі «Volkswagen Passat» білого кольору, який перебував у його особистому користуванні, реєстраційний номер якого досудовим розслідуванням не встановлено.

Разом з цим ОСОБА_2І, як організатор та пособник, надав ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знаряддя для вчинення злочину, а саме вогнепальну зброю у вигляді АКС-74У № 518034 калібру 5,45мм та набої до нього

.

Так, 02.11.2014, у першій половині дня, ОСОБА_2, потребуючи негайного надходження грошових коштів, перебуваючи в м. Одеса, зателефонував ОСОБА_12 та віддав йому та ОСОБА_13 злочинний наказ на викрадення та умисне вбивство ОСОБА_11

Крім того, ОСОБА_2 скоординував виконавців ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що автомобіль для вчинення цього злочину їм надасть ОСОБА_10, щоб останні без зайвої уваги могли пересуватися у смт. Мангуш Мангушевського (Першотравневого) району для реалізації злочинного умислу.

Цього ж дня, тобто 02.11.2014 приблизно о 10.00 год., ОСОБА_10 діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою умисного вбивства ОСОБА_11, вчиненого на замовлення, продовжуючи виконувати функції щодо організації та пособництва у вказаному злочині, знаходячись біля свого офісного приміщення за адресою: Донецька область, Першотравневий (Мангушський) район, смт. Мангуш, вул. Котанова буд. 50/113, на виконання раніше узгодженої домовленості, передав ОСОБА_12 автомобіль марки ВАЗ-21061, реєстраційний номер якого досудовим розслідуванням не встановлено, який попередньо взяв у свого знайомого ОСОБА_14, щоб останні без зайвої уваги могли пересуватися у смт. Мангуш для реалізації злочинного умислу.

У подальшому, 02.11.2014, приблизно о 15.00 годині, ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12, діючи згідно раніше досягнутій з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 злочинній домовленості, будучи у стані алкогольного сп’яніння, одягнені у камуфляжну форму та маючи при собі автоматичну вогнепальну зброю у вигляді автомату АКС-74У № 518034 калібру 5.45 мм та ножа, з відома, згоди та за наказом ОСОБА_2, а також з відома та згоди безпосереднього замовника вбивства ОСОБА_10, з метою викрадення та подальшого умисного вбивства ОСОБА_11, на автомобілі ВАЗ-21061, реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули на місце у безпосередній близькості від проживання ОСОБА_11, зупинивши автомобіль навпроти домоволодіння за адресою: смт. Мангуш, вул. Першотравнева, 58 та стали очікувати належної миті для викрадення, незаконного позбавлення волі та подальшого умисного вбивства ОСОБА_11

Близько 15.30 год., ОСОБА_11 із своєю собакою вийшов із свого подвір’я за адресою: смт. Мангуш, вул. М. Десантників, 53-а, та пішов у напрямку автомобіля, де його очікували ОСОБА_13 та ОСОБА_12

Перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ-21061, ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_13, який знаходився на задньому сидінні вказаного автомобіля, дочекались коли ОСОБА_11 проходив повз автомобіль, відкрили двері та діючи умисно, представившись співробітниками контррозвідки Збройних сил України, тим самим ввівши його в оману, запропонували останньому сісти на заднє пасажирське сидіння вищевказаного автомобіля для розмови. На що ОСОБА_11 нічого не підозрюючи, бачивши що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 одягнені у камуфльований одяг та при них наявна зброя, сів на заднє сидіння автомобіля.

У подальшому, ОСОБА_13, згідно попередньої домовленості з ОСОБА_12, знаходячись поряд із ОСОБА_11 незаконно використовуючи спеціальні засоби у вигляді наручників, пристебнув ОСОБА_11 руки спереду та одразу ж надів йому на голову балаклаву з метою позбавлення останнього можливості бачити що відбувається та чинити опір, тим самим позбавивши ОСОБА_11 змоги вільно пересуватися та здійснювати будь-які дії, тобто фактично позбавили його волі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_13 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та на замовлення ОСОБА_15, за посібництва та виконання організаційних заходів останнього, за злочинним наказом ОСОБА_2, на автомобілі ВАЗ-21061, реєстраційний номер НОМЕР_1, з метою виконання умисного вбивства ОСОБА_11, виїхали з смт. Мангуш в напрямку до м. Маріуполя, проїхавши приблизно 5 км по трасі, звернули з неї ліворуч до лісосмуги та продовжили рух уздовж неї. Проїхавши приблизно 500-700 метрів ОСОБА_12, перебуваючи за кермом вищевказаного автомобіля зупинив його біля лісосмуги, координати 47 5’16’ п.ш., 37 21’39’ с.д. та переслідуючи вищевказаний спільний злочинний намір, ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_12 вивели ОСОБА_11 із автомобіля та направились всередину лісосмуги.

Прибувши в домовлене місце, ОСОБА_12 застосовуючи фізичну силу, штовхнув ОСОБА_11 в спину, через що останній впав обличчям донизу на землю, в той час як ОСОБА_13 з метою виконання замовлення на умисне вбивство, взяв в руки наявний у них, наданий ОСОБА_2 для вчинення злочину автомат АКС-74У калібру 5.45мм та прицільно чергою здійснив приблизно 3-5 пострілів у життєво важливий орган - спину потерпілому незаконно позбавленому волі ОСОБА_11, чим вчинив умисне протиправне заподіяння смерті людині – умисне вбивство.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_12 усвідомивши, що ОСОБА_11 не подає ознак життя, з метою приховування слідів скоєного злочину, за допомогою привезеної з собою штикової лопати, вирили у цій же лісосмузі яму, в яку помістили труп ОСОБА_11 та присипали землею та гілками. Після чого з місця скоєння злочину на автомобілі ВАЗ-21061 поїхали до смт. Мангуш, для повернення вказаного автомобіля ОСОБА_10

Прибувши до місця передачі автомобіля, за адресою: Донецька область, Першотравневий (Мангушський) район, смт. Мангуш, вул. Котанова, буд. 50/113, ОСОБА_16, вже чекав виконавців злочину на вказаному місці. Далі, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою приховування слідів злочину, витерли на дверях, у салоні вище вказаного автомобіля відбитки пальців, вийняли з багажника штикову лопату та передали ключі запалення від автомобіля ОСОБА_10, після чого останній передав їм як виконавцям умисного вбиства ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 2000 грн.

Після повернення вказаного автомобіля, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зателефонували ОСОБА_2, який є організатором та пособником вказаного злочину та повідомили про виконання його наказу - умисного вбивства викраденої людини, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 16 червня 2014 року наказом командира військової частини 3027 № 120 капітана запасу ОСОБА_2 зараховано в списки особового складу цієї військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини 3027 від 25 червня 2014 року

№ 127 капітана ОСОБА_2 призначено на посаду командира 2 роти спеціального призначення 2 батальйону спеціального призначення.

17 червня 2014 року капітан ОСОБА_2 за накладною № 278 отримав автомат АКС-74 № 4344999 та боєприпаси до нього для виконання службових завдань за призначенням в Східному регіоні держави в ході проведення антитерористичної операції.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, капітан ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Втім, капітан ОСОБА_2, діючи всупереч наведених вимог законодавства та ст. 178 ЦК України, Постанови ВРУ від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 11,15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, п.п. 2.6,2.7,2.8,9.1,9.2,10.1,11.1,12.1,12.2,12.3 Інструкції про порядок використання, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї …», затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998, вчинив привласнення виданої йому зброї.

Так, восени 2014 року перебуваючи на території Донецької області в районі проведення антитерористичної операції, більш точний час та місце під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_2 виник умисел на привласнення виданої йому зброї автомату АКС № 4344999 з метою озброєння утвореної ним злочинної групи – банди, для подавлення опору з боку потерпілих при скоєнні нападів на окремих осіб з метою незаконного позбавлення волі, викрадення людей, вимагання, незаконного заволодіння транспортними засобами, на території Донецької та Луганської областей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне привласнення зброї, ОСОБА_2 повідомлено керівництво військової частини 3027 про недостачу виданої йому зброї – АКС № 4344999, яку у подальшому обліковано як нестачу, що з’явилась за результатами її втрати під час виконання службово-бойових завдань в Східному регіону держави в ході проведення антитерористичної операції в період з липня по вересень 2014 року, що відображено у висновку службового розслідування від 26.11.2014 військової частини 3027.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що капітан ОСОБА_2, діючи в порушення вимог постанови Верховної ОСОБА_14 України від 07.06.1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576, розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1988

№ 622, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, тобто діючи у формі прямого умислу, в період проходження військової служби, вчинив придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин за наступних обставин:

Під час проходження військової служби, точної дати під час досудового розслідування встановити не вдалося, капітан ОСОБА_2 придбав 3 гранати РГД-5 без запалів та 1 патрон калібру 9 мм., які приніс за адресою свого мешкання, а саме: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів, 51А/58, тобто здійснив придбання та носіння бойових припасів та вибухових речовин, після чого умисно, в порушення вищенаведених вимог законодавства, став зберігати їх за вказаною адресою для особистих цілей.

08 квітня 2017 року близько о 8.00 год. під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_2, а саме: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів, 51А/58 виявлено та вилучено три гранати РГД-5 без запалів, які згідно висновку експерта № 2/21-136 від 11.04.2017 № 2/21-136 від 11.04.2017 містять вибухову речовину, нормальної потужності – тротилом масою 100-115 грам, придатну до вибуху та 1 патрон калібру 9 мм, який згідно з висновком експерта № 1/2-179 від 11.04.2017 є боєприпасам до нарізної вогнепальної зброї калібру 9 мм (9х18мм) – пістолетним патроном центрального бою до пістолетів конструкції «Макарова» (ПМ), Стечкіна (АПС) та ін.

26.05.2017 за клопотанням слідчого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя відносно підозрюваного ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.07.2017.

Вина підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннь обґрунтовано підтверджена сукупністю зібраних доказів, а саме: заявою про зникнення ОСОБА_11; допитами у якості свідка та потерпілої ОСОБА_17; допитами у якості свідка ОСОБА_14;

допитами у якості свідка та потерпілої ОСОБА_18;- допитом у якості свідка ОСОБА_19;

оглядом автомобіля ВАЗ2106;- неодноразовими показами підозрюваного ОСОБА_12; слідчим експериментом за участю підозрюваного ОСОБА_12 в ході якого було знайдено труп ОСОБА_11; впізнання ОСОБА_13 потерпілою ОСОБА_20 по фотознімкам; протоколом одночасного допиту між ОСОБА_12 та ОСОБА_13;- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-40 від 14.03.2017, згідно з яким останки людини, виявлені при слідчому експерименті за участі підозрюваного ОСОБА_12, на 99,9999% належать ОСОБА_11;

висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 193-МК, згідно з якими, останки людини виявлені при слідчому експерименті за участі підозрюваного ОСОБА_12 співпадають з анатомно-морфологічними ознаками та антропометричними показниками потерпілого ОСОБА_11; висновком балістичної експертизи № 26/3.2-255 від 04.04.2017, яким ідентифіковано кулі вилучені з місця події та зброю з якої здійснювалися постріли; висновком балістичної експертизи № 26/3.2/3.3/5.1-84 24.03.2017, згідно з яким на одязі ОСОБА_11 виявлені пошкодження, які можуть бути вогнепальними; ймовірно постріли здійснювалися сзаду наперед; висновком судово-медичної експертизи кісткових останків № 192- МК від 31.03.2017, відповідно до якого на кістках виявлені вогнепальні поранення, здійснені пострілами сзаду наперед не менше 5 пострілів; матеріалами службового розслідування військової частини 3027 у яких зафіксовано факт втрати зброї закріпленої за ОСОБА_2 під час бойових дій; свідченнями та впізнаннями працівників поліції, до котрих приїжджав ОСОБА_2 забирати привласнену останнім зброю; протоколом обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_2, де вилучено боєприпас та вибухову речовину; висновками балістичної та вибухотехнічної експертиз 3 гранат РГД- 5 та набоїв, вилучених з квартири за місцем проживання ОСОБА_2; іншими матеріалами кримінального провадження.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 по кримінальному провадженню закінчується 24.07.2017, однак по кримінальному провадженню для остаточного та беззаперечного доведення вини підозрюваних у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, необхідно виконати наступне:

отримати висновок повторної судово-балістичної експертизи по вилучених у ОСОБА_12 автоматах АКС-74У, АКС-74 на факт відстрілу з них двох куль, які були вилучені в місці знайдення трупу;

отримати висновок молекулярно-генетичної експертизи по знайдених кістках при додатковому огляді місця події за місцем знаходження трупу ОСОБА_11;

отримати висновок судово-психологічної експертизи по відеоматеріалах слідчих дій за участю підозрюваного ОСОБА_12;

отримати висновок комп’ютерної експертизи по відеозапису мітингу в м. Маріуполь 02.11.2014, на якому був присутній підозрюваний ОСОБА_13;

отримати висновок експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів по вилучених під час обшуку 23.06.2017 за місцем здійснення ОСОБА_10 підприємницької діяльності;

отримати висновок судово-психіатричної експертизи стосовно підозрюваного ОСОБА_10;

отримати висновок судово-медичної експертизи підозрюваному ОСОБА_10;

після можливості проведення (за медичним висновком) слідчих/процесуальних дій з підозрюваним ОСОБА_10 додатково допитати останнього у якості підозрюваного; провести впізнання ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_2; провести слідчий експеримент та інші слідчі дії спрямовані на встановлення обставин кримінальних правопорушень;

встановити місцезнаходження ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, з якими провести слідчі дії спрямовані на встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень;

слідчо-оперативним шляхом перевірити причетність підозрюваних до інших кримінальних правопорушень;

повідомити підозрюваним про підозру в остаточній редакції по всіх скоєних ними кримінальним правопорушенням; провести інші слідчі (розшукові) дії.

Відповідно до наявної інформації підозрюваний ОСОБА_2 під час перебування під домашнім арештом по іншому кримінальному провадженню систематично порушував покладені обов’язки та вчиняв тиск на свідків (погрожував позбавити ОСОБА_24 життя та вимагав надавати неправдиві свідчення в кримінальному провадженню з приводу вчинення злочинів ОСОБА_2 в 2014 році), перешкоджав встановленню істини по кримінальному провадженню.

Більш того, ОСОБА_2 на даний час є військовослужбовцем та у зв’язку з виконанням службових завдань має доступ до зброї, боєприпасів, у зв’язку з чим може продовжити свою злочинну діяльність, може свідчити про можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу.

Крім того, ОСОБА_2 у зв’язку з вчиненням ним особливо тяжких злочинів може виїхати за межі України.

Враховуючи, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 в цьому провадженні закінчується 24.07.2017, а виконання необхідних слідчих дій неможливо без продовження строку тримання останнього під вартою, є необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного, оскільки він вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких та за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, та у разі обрання більш м’якого запобіжного заходу, ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити або сховати речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів не передбачається можливим, тому просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_2 просив клопотання про заміну запобіжного заходу задовольнити, пояснив, що він не причетний до скоєння злочинів, не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду та чинити перешкоди кримінальному провадженню. Просив врахувати його заслуги перед державою та передати його на особисті поруки народному депутату. Заперечував проти продовження строку тримання під вартою.

Захисники підозрюваного адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 просили замінити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисту поруку народному депутату, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у скоєні злочинів ОСОБА_2, підозра ґрунтується на припущеннях. Також прокурором не доведено наявність доказів, як підтверджують неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів. Просили врахувати клопотання народного депутата України ОСОБА_8, та передати йому на особисту поруку в порядку ст. 180 КПК України підозрюваного ОСОБА_2 Заперечували проти продовження підозрюваному ОСОБА_2 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у скоєні злочинів ОСОБА_2, підозра ґрунтується на припущеннях. Крім того, зазначили, що клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою не відповідає вимогам ст.184 КПК України та викладені в ньому фактичні обставини не відповідають пред»явленій ОСОБА_2 підозрі.

Народний депутат ОСОБА_8В у судовому засіданні пояснив, що йому відомо про суть кримінального провадження, за яким вирішується питання про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 на особисту поруку та роз’яснено передбачене законом покарання за його вчинення, також роз’яснено обов’язки поручителя та відповідальність в разі ухилення ОСОБА_2 від слідства та суду. Крім того зазначив, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО, є бойовим офіцером, капітаном ЗСУ та за якого він може поручитися та просить передати ОСОБА_2 йому на особисту поруку.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та ризики, передбачені ст.177 КПК України, мають місце бути та не зменшилися, а також враховуючи тяжкість можливого покарання зазначив, що будь який інший запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного. Просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2

Дослідивши клопотання та копії матеріалів, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що існують обставини, які: - свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; - перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом чи про зміну способу їх виконання.

Постановою заступника Генерального прокурора України від 20.07.2017 року строк досудового розслідування у кримінальному проваджені № 12014050770004343 продовжено до 8 місяців, тобто до 29.09.2017 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(c) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Європейський Суд з прав людини зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, справи «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства»

Слідчим у клопотанні та доданих документів з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних злочинів, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, ст. 257, ч. 1 ст. 410, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 9, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десяти років або довічне позбавлення волі.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних злочинів за викладених у клопотанні обставин, оскільки обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту потерпілої, свідків, протоколу огляду місця події, висновками експертів та іншими матеріалами.

Також слідчим та прокурором доведено, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, не зменшились, після застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі, може незаконне впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу, використовуючи своє службове становище, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від органів досудового слідства з метою уникнення від покарання, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується наявністю кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.369 КК України, який запропонував службовій особі надати неправомірну вигоду матеріального характеру за не притягнення його до кримінальної відповідальності та іншими письмовими матеріалами, які були надані прокурором в обґрунтування заперечень проти задоволення клопотання про заміну запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Сторона захисту вказує, що однією із обставин для заміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, є учасником бойових дій, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО, є бойовим офіцером, капітаном ЗСУ,одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Разом з тим, наявність даних обставин та його позитивні характеристики та попередні заслуги перед державою не можуть слугувати підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу, оскільки не спростовують наявність ризиків, визначених при застосуванні запобіжного заходу.

При цьому слідчий суддя також вважає, що народний депутат ОСОБА_8 заслуговує на особливу довіру і на повагу до його наміру та бажання взяти на поруки підозрюваного, а також слідчий суддя впевнений, що він спроможний виконати всі покладені на нього законом обов’язки особистого поручителя.

Проте в ході розгляду клопотання слідчим суддею було встановлено, що виключних обставин для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку народному депутату або на захід, не пов’язаний з триманням під вартою, немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні сторони захисту не доведено. Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м»який та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2

З урахуванням наведеного та з урахуванням того, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а саме отримання ряду висновків експертиз, повідомлення про зміну раніше повідомлених підозр, допит свідків військових частин, де служить ОСОБА_2, прийняття процесуальних рішень відносно осіб, причетних до вбивства ОСОБА_11, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, внаслідок чого задовольняє клопотання слідчого.

Крім того, слідчий суддя не приймає до уваги посилання захисників підозрюваного на відсутність в клопотанні слідчого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_2 та його текст за змістом не відповідає пред»яленій йому підозрі, оскільки вважає, що клопотання слідчого відповідає вимогам, передбаченими ст. 184 КПК України, а тому вважає, що ці твердження захисників не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинення злочину проти життя та здоров’я особи, який спричинив загибель людини, приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 184, 199 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_6, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_7, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 12014050770004343 від 04.11.2014 року відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, ст. 257, ч. 1 ст. 410, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 9, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 18 вересня 2017 року з утриманням в Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.О. Костромітіна