ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017

Справа №910/4489/17

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль";

до Антимонопольного комітету України;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (третя особа 1);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (третя особа 2);

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники :

Від позивача: Щиголь М. В., представник, довіреність № 01-22/7-124 від 27.03.2017 р.;

Від відповідача: Корницька Т, С., представник, довіреність № 300-122-54 від 24.01.2017 р.;

Новицький М.З., представник, довіреність № 300-122/02-41 від 03.04.2017; Від третьої особи 1: Дзюбенко С. М., представник, довіреність № б/н від 04.04.2017 р.;

Від третьої особи 2: Гончаренко Є.С., представник, довіреність від 28.02.2017 №16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Аеропорт) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 24.01.2017 №13-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №136-26.13/27-14 (далі - рішення №13-р).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 порушено провадження у справі.

АМК 27.04.2017 подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2017 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - ТОВ «Аерохендлінг») і товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (далі - ТОВ «Інтеравіа») як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позивач 23.05.2017 подав суду додаткові пояснення, в яких виклав свої доводи щодо зазначених АМК у відзиві на позовну заяву заперечень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2017 суд ухвалив розгляд справи №910/4489/17 здійснювати у закритому судовому засіданні.

ТОВ «Аерохендлінг» подало суду відзив на позовну заяву, в якому виклало свої заперечення щодо задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача і третіх осіб надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У частині першій статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №13-р:

- визнано, що Аеропорт протягом 2013 - 2016 років займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання спеціалізованих послуг аеропорту на території аеропорту «Бориспіль» із часткою 100% (пункт 1 рішення №13-р);

- визнано, що Аеропорт «Бориспіль» вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг аеропорту «Бориспіль» шляхом вчинення дій, що могли призвести до обмеження конкуренції на ринках наземного обслуговування на території Аеропорту, які полягли в необґрунтованій відмові в погодженні заявок на отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності та зволіканні під час погодження внутрішньої документації ТОВ «Інтеравіа», необхідної для отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності (пункт 2 рішення №13-р);

- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення №13-р, накладено на Аеропорт штраф у сумі 6 162 043 грн. (пункт 3 рішення №13-р);

- визнано, що Аеропорт вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг аеропорту «Бориспіль» шляхом вчинення дій, які полягають у встановленні плати за користування інфраструктурою аеропорту на необґрунтованому рівні та призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4 рішення №13-р);

- за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини рішення №13-р, накладено на Аеропорт штраф у сумі 6 618 311 грн. (пункт 5 рішення №13-р);

- зобов'язано Аеропорт до 01.03.2017 припинити порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини рішення №13-р, шляхом приведення плати за користування інфраструктурою аеропорту та обладнанням, що не входить до інфраструктури, але при цьому використовується для надання послуг з наземного обслуговування, до економічно обґрунтованого рівня (пункт 6 рішення №13-р);

- зобов'язано Аеропорт до 01.03.2017 розмежувати рахунки на свою діяльність щодо управління інфраструктурою та регуляторну діяльність, з одного боку, та рахунки на надання послуг з наземного обслуговування, з другого, не допускаючи після такого розподілу субсидіювання діяльності з наземного обслуговування за рахунок доходів, отриманих від своєї діяльності щодо управління інфраструктурою та регуляторної діяльності (пункт 7 рішення №13-р).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що Товариство звернулося до господарського суду з даним позовом в межах зазначеного строку (позов подано до суду 21.03.2016), оскільки рішення №13-р прийнято 24.01.2017.

Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою наведеної статті Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням №13-р вставлено таке.

Аеропорт є: державним підприємством цивільної авіації України, входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України; юридичною особою, має самостійний баланс, свій розрахунковий та інші рахунки (у тому числі валютні), власну печатку, емблему і штампи єдиних зразків зі своїм найменуванням, ідентифікаційний код 20572069.

Відповідно до статуту Аеропорту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 29.06.2011 №179, зареєстрованого Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області від 29.06.2011, основною метою діяльності Аеропорту є наземне обслуговування повітряних суден авіакомпаній, що використовуються на внутрішніх, міждержавних і міжнародних повітряних лініях, забезпечення авіаційної безпеки та безпеки польотів.

Таким чином, Аеропорт є суб'єктом господарювання, у розумінні статті 1 Закону, який здійснює діяльність щодо обслуговування повітряних суден і пасажирів, пов'язану із забезпеченням посадки-зльоту повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, має сертифікат аеродрому від 26.05.2014 №АП 09-01, виданий Державною авіаційною службою України (далі - Служба), який засвідчує, що аеродром придатний до експлуатації та прийому повітряних суден, обладнаний посадковими системами.

До АМК надійшли заяви ТОВ «Інтеравіа» від 19.12.2013 №01-18-743 (вх. АМК від 19.12.2013 №8-01/244-АМ), від 13.12.2013 №01-18-734 (вх. АМК від 19.12.2013 №8-01/11875), від 10.01.2014 №01-18-10 (вх. АМК від 10.01.2014 №8-01/153ф), від 20.01.2014 №01-18-29.1 (вх. АМК від 23.01.2014 №8-01/540) та від 23.01.2014 №01-18-36 (вх. АМК від 23.01.2014 №8-01/588), а також заява дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «АІРО Кейтерінг Сервісіз Україна» (далі - Підприємство) від 30.12.2013 №30/12-13 (вх. АМК від 31.12.2013 №8-01/253-АМ) щодо порушення, на думку заявників, Аеропортом, законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення дій, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг наземного обслуговування (хендлінгових послуг) у Міжнародному аеропорті «Бориспіль».

Водночас Київським обласним територіальним відділенням АМК (далі - Відділення) листом від 19.05.2016 №02-05/1803 (вх. АМК від 20.07.2016 №12-01/2842) до АМК передано заяви ТОВ «Аерохендлінг» від 27.01.2016 б/н (вх. Відділення від 27.01.2016 №01-11-12) та ТОВ «Інтеравіа» від 18.02.2016 №01-08-94 (вх. Відділення від 23.02.2016 №01-11-41) щодо порушення, на думку заявників, Аеропортом законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення додаткової плати за доступ до інфраструктури аеропорту та матеріали, отримані під час розгляду цих заяв, які були приєднані до справи №136-26.13/27-14.

ТОВ «Інтеравіа» у своїх заявах зазначило, зокрема, про те, що: Аеропорт необґрунтовано відмовляв ТОВ «Інтеравіа» у погодженні заявок на отримання сертифікатів відповідності на надання послуг з наземного обслуговування, які направлялись до Служби для отримання відповідних сертифікатів; позивач встановлює різну плату за користування інфраструктурою аеропорту для різних суб'єктів господарювання.

ТОВ «Аерохендлінг» у своїй заяві зазначило, що Аеропорт стягує подвійну плату за надання таких самих послуг (за доступ до інфраструктури аеропорту та за користування тією ж самою інфраструктурою аеропорту).

Крім того, у своїх заявах треті особи зазначили, що під час надання послуги авіамосту Аеропорт дозволяє використання виключно наземного живлення та установки кондиціювання салонів повітряних суден, які встановлені на авіамості, чим позбавляє інших суб'єктів господарювання можливості надавати послугу із забезпечення наземним джерелом живлення та установкою кондиціювання повітряного судна самостійно, за допомогою мобільної техніки.

Аналіз та дослідження становища Аеропорту під час надання спеціалізованих послуг в аеропорті «Бориспіль» здійснювався відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (далі - Методика), з урахуванням пункту 2.2 Методики, згідно з яким етапи визначення монопольного (домінуючого) становища, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Об'єктом для визначення монопольного (домінуючого) становища є Аеропорт.

Відповідно до статті 1 Повітряного кодексу України (далі - ПК України): 1) аеродром - поверхня земної або водної ділянки, на якій розміщені будівлі, споруди та обладнання, яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден; 2) аеропорт - комплекс споруд, призначених для приймання, відправлення повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, інші наземні споруди та необхідне обладнання; 3) експлуатант аеропорту - юридична особа, що є утримувачем сертифіката аеродрому та має сертифікат на право здійснення діяльності з наземного адміністрування в аеропорту. Експлуатант аеропорту може мати також інші сертифікати та здійснювати інші види аеропортової діяльності, крім визначених у цьому абзаці; 4) користувач аеропорту (аеродрому) - юридична або фізична особа, що здійснює повітряні перевезення пасажирів, пошти, вантажу або виконує інші види польотів; 5) наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами.

Згідно з частинами першою - третьою статті 66 ПК України керівник експлуатанта аеродрому несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об'єктів, діяльністю суб'єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркірувальних знаків та радіотехнічних пристроїв, підтримання встановленого порядку виконання і забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі підприємств і організацій;

З метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому є незалежним у прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.

Експлуатант аеродрому не має права вживати дискримінаційних заходів та обмежувати права користувачів аеропорту, суб'єктів з наземного обслуговування.

Відповідно до статті 70 ПК України експлуатант аеропорту забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти, повинен мати для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал і може включати розташовані на його території об'єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного обслуговування, вертолітні майданчики, під'їзні колії із смугами відведення, об'єкти соціальної сфери та інші спорудження і об'єкти.

Згідно зі статтею 72 ПК України експлуатант аеропорту може одночасно бути експлуатантом аеродрому.

Експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, що відповідають вимогам авіаційних правил України. 5

Статтею 77 ПК України визначено, що суб'єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов'язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Види аеропортової діяльності, що підлягають сертифікації, передбачено в додатку 1 до Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Служби від 13.06.2006 №407, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.06.2006 за №740/12614 (далі - Правила).

Відповідно до додатку 1 до Правил обов'язковій сертифікації в порядку, встановленому Правилами, підлягають, зокрема, такі види діяльності: забезпечення обслуговування пасажирів, багажу пошти та вантажів; наземне адміністрування в аеропорту; обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден (далі - ПС).

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Правил передбачено, що заявка суб'єкта аеропортової діяльності на одержання сертифіката надається до органу сертифікації у таких випадках: при первинній сертифікації; при закінченні терміну дії попереднього Сертифіката; при відновленні після скасування або призупинення дії Сертифіката; при необхідності оформлення змін або доповнень до Сертифіката, який був виданий раніше.

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 Правил (в редакції, що діяла до 29.12.2013) заявка повинна бути підписана керівником заявника та узгоджена керівником аеропорту або його заступником.

Відповідно до Правил поняття «аеропорт» визначено як підприємство, що здійснює приймання і відправлення ПС, пасажирів, багажу, пошти і вантажів, обслуговування польотів ПС та екіпажів, яке має для цього аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди, а також необхідну структуру, обладнання, авіаційний персонал та інших працівників.

Аеропортова діяльність - це виконання технологічних процесів і підтримання в експлуатаційному стані споруд, механізмів, машин та обладнання для забезпечення зльоту, посадки, маневрування, стоянки ПС, технічного обслуговування ПС, забезпечення паливно-мастильними матеріалами і спеціальними рідинами, обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів та забезпечення авіаційних робіт.

Аеропорт має сертифікати відповідності, видані Службою, а саме: служби авіаційної безпеки, виданий 24.04.2015 за №001 та дійсний до 24.04.2017; аеродромне забезпечення польотів, виданий 12.10.2015 за №КВР-АС-184-04 та дійсний до 12.10.2018; електросвітлотехнічне забезпечення польотів, виданий 12.10.2015 за №КВР-СРСТЗП-185-04 та дійсний до 12.10.2018; наземного адміністрування в аеропорту, виданий 28.08.2014 за №КВР-CПтаОУ-169-03 та дійсний до 28.08.2017; пошукове та аварійно-рятувальне забезпечення - комплекс заходів, спрямованих на організацію і виконання негайних та ефективних пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних заходів з порятунку пасажирів та членів екіпажів ПС, що зазнають або зазнали лиха, надання допомоги постраждалим та евакуації їх з місця подій; протипожежне забезпечення - комплекс заходів, спрямованих на попередження пожеж та збитків від них на об'єктах ЦА під час здійснення польотів ПС та обслуговування АТ, виданий 29.05.2015 за №КВР-CПРЗП-35-04 та дійсний до 28.05.2018; обслуговування багажу, пошти і вантажу, виданий 28.08.2014 за №КВР-CНО-170-03 та дійсний до 28.08.2017; обслуговування на пероні та містах стоянок ПС, виданий 23.12.2014 за №КВР-CНО-171-03 та дійсний до 28.08.2017; забезпечення спецтранспортом та засобами механізації, виданий 28.08.2014 за №КВР-CЕМА-174-04 та дійсний до 28.08.2017; забезпечення обслуговування пошти і вантажу, виданий 28.08.2014 за №КВР-СНО-170-03 та дійсний до 28.08.2017; обслуговування пасажирів і багажу, виданий 28.08.2014 за №КВР-CНО-170-03 та дійсний до 28.08.2017; прийому, зберігання, підготовки до видачі, видачі на заправку в паливозаправники; контролю якості авіаПММ та технічних рідин, виданий 31.01.2013 за №КВР-CЗПММ-144-03 та дійсний до 31.01.2016.

Згідно з отриманими сертифікатами відповідності Аеропорт надає на території аеропорту «Бориспіль» повний комплекс послуг з наземного обслуговування.

Основними видами діяльності Аеропорту є надання спеціалізованих аеропортових послуг та послуг з наземного обслуговування, до яких відносяться, зокрема: забезпечення зльоту та посадки повітряних суден, стоянки повітряних суден, авіаційної безпеки; здійснення технічного обслуговування повітряних суден з усіх видів технічного обслуговування; заправка пальним повітряних суден та інших транспортних засобів; наземне обслуговування повітряних суден, надання послуг з оброблення вантажів; обслуговування пасажирів та їх багажу, здійснення їх реєстрації тощо.

Господарські взаємовідносини між Аеропортом, авіакомпаніями та іншими суб'єктами господарювання, контрагентами аеропорту здійснюються через укладення відповідних договорів на аеропортове, наземне обслуговування, обслуговування вантажів в аеропорту, оренду нежитлових приміщень тощо.

При цьому стягнення окремих зборів (плат тощо) за підписання договорів Аеропортом з відповідними суб'єктами господарювання, що мають на меті надавати послуги з наземного обслуговування на території аеропорту «Бориспіль» і які є фактичним допуском до ринків послуг з наземного обслуговування на території аеропорту, не здійснюється.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про природні монополії» до сфери діяльності суб'єктів природних монополій належать спеціалізовані послуги аеропорту за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аеропорт є суб'єктом природної монополії в частині надання спеціалізованих послуг аеропорту.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2010 №590 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг аеропортів» (далі - постанова КМУ) до спеціалізованих послуг аеропортів, що є сферою діяльності суб'єктів природної монополії, відносяться такі послуги: забезпечення посадки, зльоту ПС; забезпечення авіаційної безпеки; забезпечення приймання, зберігання, контролю за якістю та видачі авіаційного пального для заливу у паливозаправник або заправлення баків ПС: забезпечення наднормативної стоянки ПС; забезпечення обслуговування пасажирів в аеровокзалі.

Отже, спеціалізовані послуги аеропорту надаються виключно аеропортом як суб'єктом природної монополії, та є відповідним, взаємодоповнюючим комплексом послуг, які аеропорт надає суб'єктам авіаційної діяльності.

Спеціалізовані послуги аеропорту надаються за допомогою спеціалізованого обладнання та спеціалізованої інфраструктури, які є у власності аеропорту.

Під час надання спеціалізованих послуг аеропорт фактично забезпечує здійснення всієї аеропортової діяльності та забезпечується, зокрема, доступ суб'єктів господарювання (контрагентів аеропорту, операторів послуг з наземного обслуговування) на ринки послуг з наземного обслуговування на території самого аеропорту, які є суміжними до спеціалізованих послуг аеропорту та напряму залежать від надання аеропортом цих спеціалізованих послуг.

Законом України «Про природні монополії» та постановою КМУ визначені ринки спеціалізованих послуг аеропорту, які регулюються державою.

Проте існують суміжні ринки, які не підпадають під державне регулювання, оскільки на цих ринках існує конкуренція. Ринки послуг з наземного обслуговування включають в себе, зокрема, такі послуги як: супроводження, руління та буксирування ПС перед вильотом та після прильоту; реєстрації та оформлення пасажирів, їх посадки та висадки; оформлення перевізної документації; обробки багажу, пошти і вантажів, їх навантаження (розвантаження) на борт (з борту) ПС; надання послуг із завантаження та розвантаження, включаючи бортове харчування (кейтерінг); миття, зняття зледеніння; заправлення ПС авіаційними пальним і спеціальними рідинами тощо.

Отже, суміжними ринками від ринку спеціалізованих послуг аеропорту є ринки наземного обслуговування, які включають в себе додаткові (допоміжні) послуги із забезпечення аеропортової діяльності та які може надавати як аеропорт, так і інші суб'єкти господарювання. Оскільки ринки послуг з наземного обслуговування напряму залежать від спеціалізованих послуг аеропорту, у тому числі це пов'язано з необхідністю використання спеціалізованої інфраструктури аеропорту та спеціалізованого обладнання, умови конкуренції на ринках з наземного обслуговування фактично визначає надавач спеціалізованих послуг аеропорту.

Плата за обов'язкові спеціалізовані послуги аеропорту справляється у вигляді аеропортових зборов відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2008 №337 «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2008 за №349/15040.

Надання комплексу спеціалізованих послуг в аеропорту є окремим ринком.

Згідно з Методикою товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Отже, товарними межами ринку є спеціалізовані послуги, що надаються на території аеропорту «Бориспіль».

Під час визначення товарних меж ринку враховувалось, що спеціалізовані послуги не можуть бути взаємозамінними з іншими видами послуг.

Територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Оскільки споживачеві не просто невигідно, а фізично неможливо переміщуватись в інші аеропорти України з метою отримання спеціалізованих послуг, існує економічний бар'єр, який обмежує ринок надання спеціалізованих послуг територіальними межами аеропортів.

Таким чином, ринок надання спеціалізованих послуг відзначається схильністю до локалізації, у результаті чого на території України існує низка регіональних (у межах аеропортів) товарних ринків, зокрема послуг з надання спеціалізованих послуг.

З огляду на викладене, територія, у межах якої споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар, обмежена територією аеропорту.

Отже, територіальними (географічними) межами ринку спеціалізованих послуг є територія аеропорту «Бориспіль».

Стан ринку визначався в таких часових межах: 2013 - 2016 роки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про природні монополії» природна монополія - це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари. При цьому, суб'єкт природної монополії - це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про природні монополії» зведений перелік суб'єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб'єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб'єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

Відповідно до зведеного переліку суб'єктів природних монополій, Аеропорт включено до зазначеного переліку як суб'єкта природної монополії.

Підставою включення до зведеного переліку є лист Міністерства інфраструктури України (яке на сьогодні здійснює функції державного регулювання суб'єктів природних монополій у сфері транспорту до утворення відповідної національної комісії) від 15.03.2013 №2792/11/10-13 про включення Аеропорту до переліку суб'єктів природних монополій.

Враховуючи викладене, згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом 2013 - 2016 років Аеропорт займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання спеціалізованих послуг аеропорту на території аеропорту «Бориспіль» із часткою 100%.

У ТОВ «Інтеравіа» на момент звернення до АМК (2013 рік) була наявна генеральна угода №02.1.1-14/23.30-51 «Про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування», укладена ТОВ «Інтеравіа» і Аеропортом (далі - Генеральна угода, Угода).

Так, ТОВ «Інтеравіа» на момент звернення до АМК надавало комплекс послуг з наземного обслуговування, у тому числі: послуги наземного адміністрування - послуги екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб'єктам в офісному обслуговуванні, зв'язку, взаєморозрахунках та інших послугах, пов'язаних із взаємодією в аеропорту; послуги з обслуговування пасажирів та багажу - комплекс заходів в аеропорту щодо інформування пасажирів про час відправлення/прибуття повітряного судна; реєстрації та оформлення пасажирів та багажу; обробки (зважування, сортування та транспортування) багажу; посадки та висадки пасажирів на борт (з борту) повітряного судна, оформлення перевізної документації, навантаження (розвантаження) на борт (з борту) повітряного судна багажу та інше; обслуговування на пероні - комплекс заходів щодо супроводження, руління та буксирування повітряного судна перед вильотом та після прильоту, надання послуг із завантаження та розвантаження, миття, зняття зледеніння та інше.

Як, зокрема, зазначається в заяві ТОВ «Інтеравіа», товариство неодноразово зверталось до Аеропорту із відповідною пропозицією щодо погодження заявок до Служби на отримання сертифіката відповідності щодо можливості надання послуг з наземного обслуговування.

За інформацією ТОВ «Інтеравіа», Аеропорт необґрунтовано відмовляв ТОВ «Інтеравіа» у погодженні заявок на отримання сертифікатів на заявлені види аеропортової діяльності, зокрема, на: забезпечення обслуговування пасажирів, багажу пошти та вантажів; наземне адміністрування в аеропорту; обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС миття, зняття зледеніння.

Слід зазначити, що в Правилах вказано, що обов'язковою умовою при прийнятті Службою комплекту документів на отримання сертифіката відповідності є попереднє узгодження керівником аеропорту або його заступником заявки на одержання сертифіката (ця норма діяла до 30.12.2013 з моменту внесення змін до зазначеного наказу).

Так, ТОВ «Інтеравіа» звернулось до Аеропорту листом від 13.05.2013 №01-16.1-68 з проханням погодити заявки на продовження терміну дії сертифікатів №KBP-CKO-61-02 щодо забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти і вантажів в аеропорту «Бориспіль» та №KBP-CKO-60-02 щодо наземного адміністрування та диспетчерського контролю в аеропорту «Бориспіль», видані товариству з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна» (далі - ТОВ «Свіспорт Україна»).

На вказаний лист Аеропорт надав відповідь листом від 31.05.2013 №08-22-622, в якому вказав, що оскільки сертифікати, про які йдеться в заявах, були видані ТОВ «Свіспорт Україна», то для здійснення діяльності в Аеропорті ТОВ «Інтеравіа» повинно отримати та надати Аеропорту сертифікати, які будуть оформлені саме для ТОВ «Інтеравіа». Крім того, Аеропорт повідомив про те, що: перелік видів діяльності, що зазначений у заявках ТОВ «Інтеравіа», відрізняється від переліку видів діяльності, що вказані у відповідних сертифікатах; до комплекту доказової документації повинна входити генеральна угода з аеропортом про комерційне виконання аеропортових послуг, але між Аеропортом та ТОВ «Інтеравіа» генеральна угода не укладена. Отже, Аеропорт не може погодити заявку на продовження дії зазначених сертифікатів для ТОВ «Інтеравіа».

У подальшому ТОВ «Інтеравіа» звернулось до позивача листом від 22.07.2013 №01-16.1-256 з проханням погодити заявку на отримання сертифіката відповідності ТОВ «Інтеравіа» з обслуговування на пероні та місцях стоянок, а також листом від 01.10.2013 №01-16.1-509 з проханням погодити відкориговані заявки на отримання сертифікатів відповідності ТОВ «Інтеравіа» на такі види діяльності: забезпечення обслуговування пасажирів, багажу; наземне адміністрування; обслуговування на місцях стоянок ПС (миття, зняття зледеніння).

Також ТОВ «Інтеравіа» листом від 05.11.2013 №01-18-644 у відповідь на зауваження позивача надало додаткові документи, які необхідні для отримання сертифікатів відповідності. До Аеропорту неодноразово надсилалися на погодження заявки на одержання сертифікатів відповідності на види «Наземне адміністрування» та «Забезпечення обслуговування пасажирів, багажу». Відповіді із зазначеного питання від Аеропорту ТОВ «Інтеравіа» отримано не було.

Проте листами від 21.11.2013 №35-22-415, №35-22-416, №35-22-417, №35-22-418 позивач повідомив ТОВ «Інтеравіа» про неможливість погодження заявок про видачу сертифікатів відповідності з причини невідповідності заявок положенням Правил, а саме: заявка не була зареєстрована в ТОВ «Інтеравіа» та не містить дати її складання; заявка містить перелік додатків до неї, проте жодного із вказаних додатків до заявки додано не було; заявка частково не відповідає змісту, встановленому Правилами; обов'язкові для заповнення графи заявки не були заповнені.

ТОВ «Інтеравіа» зверталося до Служби з листами від 03.12.2013 №01-18-702 та від 12.12.2013 №01-18-728, в яких вказало: «У порушення наведених вище положень Правил, ДП «МА «Бориспіль» безпідставно вимагає у нашого підприємства надання повного комплекту доказової документації та відмовляється узгоджувати наші Заявки за відсутності повного комплекту доказової документації...». «Протягом останніх шести місяців ми не можемо отримати сертифікати через безпідставні відмови керівництва ДП «МА «Бориспіль» погодити наші заявки. Без будь-яких перешкод (зауважень) наше підприємство погодило вказані Заявки з керівництвом аеропортів «Харків» та «Київ»».

Листом від 13.12.2013 №01- 18- 733 ТОВ «Інтеравіа» звернулось до Служби з проханням негайно розпочати сертифікаційне обстеження підприємства за всіма поданими заявками у зв'язку із закінченням строку дії сертифікатів 11.01.2014.

26.12.2013 відповідно до наказу голови Служби від 25.12.2013 №1024 Службою була створена комісія із сертифікаційного обстеження ТОВ «Інтеравіа», за результатами якої складено акт сертифікаційного обстеження ТОВ «Інтеравіа» (наземне адміністрування, обслуговування пасажирів, багажу, наземне обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС, в аеропорті «Бориспіль») (далі - Акт), який затверджений головою Служби від 08.01.2014.

Так, під час проведення обстеження Службою було встановлено таке.

ТОВ «Інтеравіа» є повним правонаступником всіх прав та зобов'язань ТОВ «Свіспорт України».

ТОВ «Інтеравіа» має генеральну угоду 04.03.2008 №02.1.1-23.30 з Аеропортом про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування. Строк дії генеральної угоди до 30.06.2018. Технологічні документи відповідають вимогам нормативної документації.

Невідповідності, що не перешкоджають видачі сертифіката: не погоджено з Аеропортом «Бориспіль» технологічний документ «Координація наземного обслуговування та контролю завантаження повітряних суден в МА «Бориспіль».

Видача ТОВ «Інтеравіа» сертифіката відповідності на вид діяльності наземне адміністрування в аеропорті «Бориспіль» вважається можливим за умов надання Плану заходів з усунення невідповідностей.

Невідповідності, що перешкоджають видачі сертифіката: не погоджено з Аеропортом технічний документ «Пасажирське обслуговування в МА «Бориспіль» від 02.07.2013 №ТД-01-08.1-109, що включає в себе такі процеси, як зустрічі та посадки пасажирів, обслуговування пасажирів з обмеженими фізичними можливостями, обслуговування дітей, що слідують без супроводу та технологічні процеси взаємодії підрозділів ТОВ «Інтеравіа» з аеропортом «Бориспіль» та Інструкцію про порядок передачі інформації персоналом ТОВ «Інтеравіа» службам ДП МА «Бориспіль» щодо організації виконання процесу обслуговування пасажирів від 02.07.2013 №ТД-01-08.1-108 або не розроблено окрему технологію взаємодії з Аеропортом, яка повинна бути теж погоджена аеропортом.

Виявлені невідповідності, що не перешкоджають видачі сертифіката: кількість штатних одиниць Групи ООПАП, що зазначена в витязі зі штатного розпису станом на 15.05.2013, не відповідає фактичній кількості співробітників на момент перевірки; відсутнє Положення про Групу ООПАП відповідно до організаційної структури від 15.05.2013 та витягу зі штатного розпису станом на 15.05.2013; відсутня технологія обслуговування пасажирів у збійних ситуаціях в аеропорту «Бориспіль».

Висновок Служби: тимчасова видача ТОВ «Інтеравіа» сертифіката відповідності на право забезпечення обслуговування пасажирів та багажу в аеропорті «Бориспіль» вважається можливою за умови усунення невідповідності, що перешкоджає його видачі, та надання узгодженого з Службою Плану з усунення виявлених невідповідностей.

Невідповідності, що не перешкоджають видачі сертифіката:

відсутня технологія взаємодії виробничого процесу з Аеропортом; технологічні документи не погоджені з позивачем…

не вирішене та не узгоджено з керівництвом аеропорту «Бориспіль» питання на яких стоянках буде виконуватися процедура антикризової обробки ПС…

Висновок Служби: тимчасова видача ТОВ «Інтеравіа» сертифіката відповідності за заявленими видами діяльності в аеропорті «Бориспіль» вважається можливою після плану усунення невідповідностей.

Невідповідності, що не перешкоджають видачі сертифіката: програма авіаційної безпеки ТОВ «Інтеравіа» не погоджена з департаментом авіаційної безпеки Служби; програма контролю якості ТОВ «Інтеравіа» затверджена генеральним директором, але не підписана відповідною посадовою особою; не представлено план роботи з виконання заходів контролю якості безпеки на 2013 рік.

Висновок Служби: стан забезпечення авіаційної безпеки ТОВ «Інтеравіа» дозволяє здійснювати діяльність з наземного адміністрування в аеропорті «Бориспіль» за умови надання плану усунення невідповідностей, які не перешкоджають видачі сертифіката.

ТОВ «Інтеравіа» листами від 25.10.2013 №01-16.1-627 та від 12.12.2013 №01-16.1-729 відповідно до рекомендацій Служби надіслало позивачу на погодження внутрішні керівні та технологічні документи.

Станом на 08.01.2014 (лист ТОВ «Інтеравіа» від 08.01.2014 №01-16.1-01) зазначені листи ТОВ «Інтеравіа» були залишені Аеропортом без відповіді та технологічні документи погоджені не були.

Листом від 31.12.2013 №01-22/4-72 позивач повідомив АМК про таке: «При попередньому аналізі наданих ТОВ «Інтеравіа» для погодження в ДП «МА «Бориспіль» технологічних документах, які визначають порядок надання послуг з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, виявлені численні невідповідності цих документів діючим нормативним та внутрішнім документам ДП «МА «Бориспіль».

Відмова у погодженні заявок на сертифікацію також пов'язана з неналежним їх оформленням заявником…».

ТОВ «Інтеравіа» листом від 20.01.2014 №01-18-30 повідомило Службу, що «починаючи з жовтня 2013 року ТОВ «Інтеравіа» було неодноразово направлено до ДП «МА «Бориспіль» запити щодо погодження технологічних документів Товариства, які були не погоджені... Занепокоєння Товариства посилене тим, що лист ДП «МА «Бориспіль», підписаний та зареєстрований 31.12.2013 року, проте відправлений Товариству лише 14.01.2014 року (копія довідки «Укрпошта», взятої з її сайту)…

У своїй відповіді аеропорт навів зауваження до 5 з 10 поданих Товариством технологічних документів, що явилось причиною відмови у погодженні всіх 10 поданих на погодження документів. Таким чином, п'ять технологій, по яким зауважень не було, також залишилися без погодження…».

Листами від 22.01.2014 №01-16.1-31 та від 05.02.2014 №01-16.1-59 ТОВ «Інтеравіа» повідомило позивача про врахування зауважень та надсилання технологічних документів у новій редакції та їх погодження. Станом на 25.02.2014 позивачем технологічні документи погоджені не були.

Служба листом від 20.01.2014 №2.29-486 повідомила АМК про те, що: «Заявник ТОВ «Інтеравіа» звертався до Міністерства інфраструктури України та Державіаслужби листом від 09.10.2013 № 01-18-593 на який надано відповідь Мінінфраструктури листом від 23.10.2013 № 11908/43/10-13, та листом від 13.12.2013 № 01-18-734 на який було проведено сертифікаційне обстеження підприємства та видані Сертифікати відповідності.

Для виключення повторення відмов керівництва аеропортів в погодженні заявок на сертифікацію хендлінгових компаній Державіаслужбою було ініційовано внесення змін до Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державіаслужби від 13 червня 2006 року № 407, зареєстрованих в Мін'юсті 23 червня 2006 року за № 740/12614, (далі - Правила). З Правил було виключено погодження керівником аеропорту заявки суб'єкта аеропортової діяльності на сертифікацію видів діяльності. Зміни були затверджені наказом Мінінфраструктури від 29.11.2013 № 964, наказ зареєстрований в Мінюсті 17.12.2013 за № 2123/24655. Наказ набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 30.12.2013 р.».

Отже, наказом Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 №964 (набрав чинності 30.12.2013), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.2013 за №2123/24655, були внесені зміни до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 Правил, відповідно до яких заявка на отримання сертифіката відповідності не повинна узгоджуватись із керівником аеропорту або його заступником.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 зі справи №826/111/14 за позовом комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Одеса» до Міністерства інфраструктури України про визнання незаконним наказу від 29.11.2013 №964 зазначений наказ визнано незаконним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 зі справи №826/111/14 апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 - без змін.

На виконання ухвали Київського адміністративного апеляційного суду від 03.07.2014 зі справи №826/111/14 Міністерством інфраструктури України видано наказ від 08.09.2014 №439 «Про скасування наказу Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 №964».

Проте постановою від 16.06.2015 у справі №К/800/40671/14 Вищий адміністративний суд України задовольнив касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України, скасувавши постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014, ухваливши нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Одеса» до Міністерства інфраструктури України про визнання незаконним наказу від 29.11.2013 №964 «Про внесення змін до Правил сертифікації аеропортів».

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 08.08.2014 №1307/5 державну реєстрацію наказу Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 №964, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.12.2013 за №2123/24655, скасовано та Міністерством інфраструктури України наказом від 08.09.2014 №439 скасовано наказ від 29.11.2013 №964.

Служба листом від 20.01.2014 №2.29-486 повідомила АМК про те, що «…враховуючи, що були внесені зміни до Правил сертифікації аеропортів в яких відмінили норму щодо погодження заявки суб'єкта аеропортової діяльності для отримання Сертифіката відповідності Державіаслужбою 11.01.2014 були видані ТОВ «Інтеравіа» Сертифікати відповідності лише на три місяці, з застереженням, що для подальшої сертифікації ТОВ «Інтеравіа» має надати погоджені з аеропортом технології роботи».

За інформацією Міністерства інфраструктури України (лист від 04.04.2014 №3389/03/10-14) та Служби (лист від 21.05.2014 №1.29-5656):

- 26.12.2013 до аеропорту «Бориспіль» була направлена комісія Служби для проведення сертифікаційного обстеження ТОВ «Інтеравіа». Комісією визначено, що стан та організація технологічних процесів у ТОВ «Інтеравіа» в аеропорті «Бориспіль», оснащеність робочих місць працівників, рівень їх професійної підготовки дозволяють виконувати комплекс заходів з наземного забезпечення авіаційних перевезень і робіт. Однак під час перевірки були виявлені невідповідності, а саме згідно з пунктом 3.3.5 Правил заявник повинен погодити з керівництвом аеропорту всі технології виробничих процесів, процедур, операцій та їх відповідності вимогам нормативних документів. Для того щоб не припиняти процеси обслуговування повітряних суден в аеропорту, Службою 10.01.2014 було прийнято рішення щодо видачі сертифіката ТОВ «Інтеравіа» на 3 місяці;

- після врахування зауважень, наданих ТОВ «Інтеравіа» фахівцями Аеропорту, всі технологічні документи ТОВ «Інтеравіа», окрім «Керівництва по антикриговому захисту повітряних суден на землі в аеропорту «Бриспіль», були узгоджені керівництвом Аеропорту та передані ТОВ «Інтеравіа». На підставі зазначеного 11.03.2014 Службою були видані сертифікати відповідності ТОВ «Інтеравіа» на такі види діяльності: наземне адміністрування в аеропорту - за №КВР-СКО-181-03; забезпечення обслуговування пасажирів та багажу - за №КВР-СКО-182-03; обслуговування повітряних суден на пероні та місцях стоянок ПС - за №КВР-СКО-183-03;

- термін дії сертифікатів відповідностей був визначений до 11.03.2017.

До цього часу без відповідного погодження Служба не приймала комплектів документів на отримання сертифікатів відповідності і відповідно ТОВ «Інтеравіа» не видавало сертифікатів згідно з поданими заявками.

Таким чином, заявки ТОВ «Інтеравіа» на одержання сертифікатів на здійснення діяльності в аеропорті «Бориспіль» позивач почав погоджувати після втручання Служби.

Однією з причин відмови позивача погодити заявки ТОВ «Інтеравіа» на одержання сертифікатів на здійснення діяльності в аеропорті «Бориспіль» було те, що сертифікати, про які йдеться в заявах, були видані ТОВ «Свіспорт Україна», а для здійснення діяльності в аеропорті «Бориспіль» ТОВ «Інтеравіа», на думку позивача, повинно отримати та надати Аеропорту сертифікати, які будуть оформлені саме для ТОВ «Інтеравіа».

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься запис про зміну найменування юридичної особи (ідентифікаційний код 33240887) з ТОВ «Свіспорт Україна» на ТОВ «Інтеравіа», про що ТОВ «Інтеравіа» повідомило Аеропорт у листі від 11.06.2013 №01-16.1-178, в якому також зазначило, що вже повідомляло Аеропорт про зміну найменування та надавало документи, які належним чином підтверджують цей факт, зокрема, листами від 07.05.2013 №01-16.1-11 та від 31.05.2013 №01-16.1-159.

Отже, вимога Аеропорту стосовно надання сертифікатів, які будуть оформлені саме для ТОВ «Інтеравіа» (а не ТОВ «Свіспорт Україна») як обов'язкова передумова погодження заявок, є необґрунтованою.

Аналогічні висновки можна зробити і щодо зауважень позивача щодо відсутності укладеної Аеропортом і ТОВ «Інтеравіа» генеральної угоди про комерційне виконання аеропортових послуг, яка повинна входити до комплекту доказової документації.

Положення Генеральної угоди та чинні на той момент нормативно-правові акти не містили зобов'язань сторін договору вносити зміни до договору у зв'язку зі зміною найменування однієї зі сторін. Так само, зміна найменування однієї зі сторін договору не була підставою для його припинення.

З моменту зміни найменування з боку Аеропорту не надходило пропозицій внести зміни до Генеральної угоди, припинити її дію або розірвати, а також ТОВ «Інтеравіа» продовжувало надавати послуги з наземного обслуговування на території аеропорту «Бориспіль» під новою назвою, про що не могло бути невідомо позивачу.

Зазначене підтверджує безпідставність та незаконність відмови позивача у погодженні заявок з причин відсутності укладеної Аеропортом та заявником генеральної угоди про комерційне виконання аеропортових послуг.

Необґрунтованість непогодження Аеропортом заявок із вказаних підстав також підтверджується листом позивача від 31.12.2013 №01-22/4-72, надісланим на вимогу АМК, в якому Аеропорт зазначає: «Перелік хендлінгових послуг, які Інтеравіа має право надавати на території Аеропорту, згідно із діючою Генеральною угодою та відповідними сертифікатами відповідності, виданими Державною авіаційною службою України…» (далі перелічуються реквізити сертифікатів, виданих ТОВ «Свіспорт Україна»).

Зазначене ще раз підтверджує, що позивач не ставив під сумнів питання наявності генеральної угоди з ТОВ «Інтеравіа» та сертифікатів відповідності в останнього, та зазначення в цих документах не зміненої назви не впливало на право ТОВ «Інтеравіа» надавати послуги з наземного обслуговування на території Аеропорту.

У цьому ж листі позивач зазначає: «… ТОВ «Інтеравіа» зверталось до ДП «МА «Бориспіль» щодо погодження заявки на продовження дії сертифікатів, виданих на ім'я ТОВ «Свіспорт» проте жодних пояснень щодо взаємозв'язку цих двох підприємств та підстав звернення ТОВ «Інтеравіа» в інтересах ТОВ «Свіспорт» надано не було».

Вказане спростовується як інформацією, викладеною самим Аеропортом у цьому ж документі, так і наданими ТОВ «Інтеравіа» копіями листів, надісланими на адресу позивача.

Наступною причиною відмови було те, що заявка містить перелік додатків до неї, проте жодного із вказаних додатків до заявки додано не було.

Разом з тим, вимога Аеропорту стосовно додатків до заявки (доказової документації) є необґрунтованою, оскільки узгодження з керівником аеропорту доказової документації, що додається до заявки, не передбачено Правилами.

Крім того, за інформацією ТОВ «Інтеравіа»: «Основна частина документів, що згідно Правил входить до комплекту доказової документації, зокрема, договірні документи та документи з фінансової спроможності, в тому числі бізнес-план Заявника, містять комерційну таємницю Заявника, яка з метою захисту конкурентного середовища не може бути розкрита аеропорту, що є безпосереднім конкурентом Заявника на ринку аеропортової діяльності. Розкриття таких документів ДП МА «Бориспіль» поставить ДП МА «Бориспіль» у привілейоване становище стосовно Заявника, та створить Заявникові дискримінаційні умови діяльності порівняно з ДП МА «Бориспіль». Що може призвести до обмеження та спотворення конкуренції на ринку аеропортової діяльності».

Також, за інформацією ТОВ «Інтеравіа»: «Жоден інший аеропорт України, в якому ТОВ «Інтеравіа» здійснює аеропортову діяльність, зокрема Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) та Аеропорт Харків, не вимагав для погодження заявки документів доказової документації».

Так, згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 Правил заявка повинна бути підписана керівником заявника та узгоджена керівником аеропорту або його заступником.

Відповідно до підпункту 3.1.6 пункту 3.1 Правил до заявки при її поданні до органу сертифікації подається комплект доказової документації відповідно до переліку, наведеного в додатку 3 до Правил.

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що доказова документація - це документація, що містить докази відповідності заявника сертифікаційним вимогам.

Органом сертифікації суб'єктів аеропортової діяльності є структурний підрозділ Служби, який здійснює дії із сертифікації суб'єктів аеропортової діяльності, а не аеропорт.

Згідно з положеннями підпункту 3.1.11 пункту 3 Правил доказова документація готується у трьох примірниках, один з яких залишається в заявника, а два передаються до Служби.

З наведеного вбачається, що узгодженню з керівником аеропорту підлягає тільки заявка, а не доказова документація, що подається до органу сертифікації у двох примірниках з метою доведення відповідності заявника сертифікаційним вимогам. Відповідно нормативно-правові акти, що регулюють зазначену сферу, не містять обов'язку надання заявником аеропорту доказової документації під час погодження заявки та можливості аеропорту відмовити в погодженні з підстав її ненадання.

Як під час відмови в погодженні, так і під час розслідування позивачем не було надано обґрунтування вимоги щодо надання доказової документації, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між погодженням заявки та доказовою документацією.

Зазначене свідчить про штучне створення перешкод заявнику (конкуренту) з метою затягування та/або недопущення отримання сертифікатів, як обов'язкової передумови надання послуг з наземного обслуговування.

У відповідь на вимогу АМК щодо обґрунтування та пояснення причин відмови позивачем ТОВ «Інтеравіа» у погодженні заявок на отримання сертифікатів на заявлені види аеропортової діяльності, Аеропорт зазначає вже нові причини, що не повідомлялись товариству, а саме: «Протягом 2013 року фахівцями дирекції з виробництва ДП «МА «Бориспіль» були зафіксовані численні порушення працівниками ТОВ «Інтеравіа» Наказу Міністерства цивільної авіації № 150… Зафіксовані систематичні факти порушень Наказу свідчать про нехтування персоналом ТОВ «Інтеравіа» базовими вимогами безпечного виконання операцій і потенційно можуть нести загрозу забезпечення безпеки польотів. Також протягом усього 2013 року ДП «МА «Бориспіль» отримує скарги від пасажирів стосовно довгого очікування видачі багажу».

З наявних у матеріалах антимонопольної справи листів - переписки між Аеропортом та ТОВ «Інтеравіа» щодо погодження заявок на отримання сертифікатів, зазначені причини не повідомлялись ТОВ «Інтеравіа» та не зазначались серед підстав, з яких останньому було відмовлено в їх погодженні.

Більшість недоліків, виявлених Службою під час сертифікаційного обстеження, які необхідно було усунути ТОВ «Інтеравіа» для отримання сертифікатів відповідності, - це погодження технологічної документації з Аеропортом. Вказана технологічна документація неодноразово надсилалась позивачу, але не була погоджена без пояснення та обґрунтування причин.

Аеропорт затягував в погодженні заявок на отримання сертифікатів відповідності, не відповідаючи на листи ТОВ «Інтеравіа» про усунення недоліків, про які зазначав Аеропорт.

На день звернення ТОВ «Інтеравіа» до АМК із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (19.12.2013) жодна із заявок ТОВ «Інтеравіа» на одержання сертифікатів відповідності не була погоджена позивачем та відповідно сертифікати відповідності не були видані.

Відповідно до листа ТОВ «Інтеравіа» від 25.02.2014 №01-18-79, на адресу АМК: «…крім створення Товариству перешкод в процесі сертифікації, ДП «МА «Бориспіль» постійно перешкоджає Товариству у здійсненні діяльності щодо якої у Товариства є чинні сертифікати, зокрема, постійно, без будь-якого попереднього повідомлення проводить позапланові перевірки діяльності Товариства. Так, наприклад, у січні 2014 р. протягом однієї робочої зміни було перевірено документи всіх співробітників Товариства, що задіяні в технологічних процесах обслуговування повітряних суден. При цьому в цей же час проводився моніторинг щодо виконання нормативів Стандарту якості цими працівниками. Всі ці перевірки проводились протягом робочого дня, безпосередньо під час обслуговування Товариством своїх клієнтів.

З метою дискредитації Товариства Аеропорт постійно поширює серед Клієнтів Товариства та державних органів недостовірну інформацію про нібито низький рівень послуг, що їх надає Товариство, та про відсутність у Товариства Сертифікатів на здійснення відповідної діяльності. Зокрема, відповідні листи були надіслані до ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ», Аеропортового комітету.

Крім того, всупереч Генеральній угоді, укладеній між Аеропортом та Товариством, аеропорт не в повному обсязі виконує свої зобов'язання за угодою щодо забезпечення Товариству доступу до інфраструктури Аеропорту, надання в оренду необхідної площі твердого покриття. З листопада 2013 року в односторонньому порядку без жодних правових підстав аеропортом припинено надання Товариству послуг з використання наземної техніки. З 01.02.2014 р. аеропортом також без жодних правових підстав призупинено відпуск гарячої води для спецтранспорту Товариства, що задіяний в обслуговуванні повітряних суден.»

Згідно з Правилами сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що послуги, система управління якістю, система екологічного менеджменту, персоналу відповідають установленим вимогам законодавства та нормативних документів (пункт 1.5 Правил).

Суб'єкти авіаційної діяльності як суб'єкти господарювання, які здійснюють певні види аеропортової діяльності відповідно до встановлених авіаційними правилами України вимог до технологічних процесів, організаційних систем, виробничих структур, кваліфікації персоналу, відповідають за невиконання цих вимог (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Правил).

Відповідність суб'єктів господарювання та їх послуг вимогам, установленим нормативно-правовими та нормативно-технічними документами, засвідчується сертифікатом (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Правил).

Термін дії сертифіката визначається органом сертифікації з урахуванням результатів сертифікації конкретного заявника. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється за заявкою власника сертифіката за процедурою, аналогічною видачі первинного сертифіката.

Термін дії чинних сертифікатів заявника на забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажів і наземне адміністрування в аеропорту закінчувався 11.01.2014.

За інформацією ТОВ «Інтеравіа», останнє мало 7 контрактів з авіаперевізниками на надання послуг із забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажів, наземне адміністрування в аеропорту, які мали безстроковий термін дії; строк дії двох контрактів закінчувався в березні та квітні 2014 року, та 5 контрактів діяли до 2015 року включно.

Непогодження Аеропортом заявок ТОВ «Інтеравіа» та, як наслідок, не продовження Службою терміну дії сертифікатів відповідності на здійснення відповідних видів аеропортової діяльності в аеропорту могло призвести до того, що товариство не виконувало б своїх зобов'язань за договорами, укладеними з авіаперевізниками, та відповідно відмовляло б останнім у здійсненні наземного обслуговування.

Згідно з інформацією, наданою позивачем, аналогічні послуги з наземного обслуговування повітряних суден, які ТОВ «Інтеравіа» надавало в аеропорті «Бориспіль», станом на 30.12.2013 могли надати суб'єкти господарювання, які надають послуги з наземного обслуговування: забезпечення обслуговування пасажирів та багажу - Аеропорт, ТОВ «Аерохендлінг»; обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС - Аеропорт, товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» (далі - ТОВ «Транс-Аеро-Хендлінг»).

Враховуючи зазначене, у період новорічних свят авіаперевізники - клієнти ТОВ «Інтеравіа» були б вимушені в терміновому порядку укладати договори на здійснення наземного обслуговування з іншими суб'єктами господарювання, що надають свої послуги в аеропорті «Бориспіль», яких залишилося б два щодо вказаних видів діяльності, серед яких є і сам позивач, оскільки без отримання цих послуг здійснення рейсів не є можливим.

Термінова заміна суб'єкта господарювання, який надає послуги з наземного обслуговування, авіаперевізником може спричинити значні затримки рейсів, збої в роботі аеропорту та скарги від пасажирів у зв'язку з тривалим та складним процесом узгодження технологічних особливостей та можливостей такого обслуговування.

Також авіаперевізники внаслідок зазначених дій були б поставлені в невигідне становище під час обговорення з двома суб'єктами господарювання, які надають послуги з наземного обслуговування на території міжнародного аеропорту, серед яких один - позивач, умов майбутніх контрактів, особливо тих, що стосуються вартості, враховуючи усвідомлення останніми особливостей ситуації, в якій опинились авіаперевізники, та термінової необхідності укласти договори на будь-яких умовах з метою недопущення скасування та затримки рейсів у період новорічних свят.

Зазначене призвело б до понесення не тільки ТОВ «Інтеравіа», а й самими авіаперевізниками, які мають договірні відносини з товариством, фінансових та репутаційних втрат, а також до ущемлення інтересів споживачів-пасажирів.

При цьому переваги від неможливості ТОВ «Інтеравіа» надавати послуги щодо забезпечення обслуговування пасажирів і багажу та обслуговування на пероні й місцях стоянок ПС отримав би Аеропорт, який за наслідком мав би реальну можливість збільшити свою частку на зазначених ринках, за рахунок укладення договорів з авіаперевізниками, які обслуговувались у ТОВ «Інтеравіа», ще до закінчення строку дії сертифікатів ТОВ «Інтеравіа». Єдиним конкурентом щодо кожного з двох видів послуг у Аеропорту залишились би ТОВ «Аерохендлінг» і ТОВ «Транс-Аеро-Хендлінг».

ТОВ «Інтеравіа» та Аеропорт є конкурентами на ринку послуг з наземного обслуговування, що передбачає змагання між ними за споживача.

Таким чином, у період з 01.06.2013 по 11.03.2014 дії Аеропорту, які полягали в необґрунтованій відмові в погодженні заявок на отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності та зволіканні під час погодження внутрішньої документації ТОВ «Інтеравіа», необхідної для отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону.

Слід зазначити, що 11.01.2014 розпорядженням державного уповноваженого АМК №03/3-р було розпочато розгляд справи №136-26.13/2-14 за ознаками вчинення Службою порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50, частини першої статті 15 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органів влади, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку послуг наземного обслуговування повітряних суден (хендлінгових послуг) у Міжнародному аеропорті «Бориспіль».

Відсутність чіткого порядку доступу на ринки з наземного обслуговування в аеропортах України створює перешкоди для розвитку конкуренції на вказаних ринках та може призвести до порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

29.09.2015 АМК були надані рекомендації Службі щодо розробки та затвердження в установленому порядку нормативно-правового акта, який має встановити чіткі, прозорі, належні та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах доступу на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах.

Листом від 17.11.2015 №1.22-17538 Служба повідомила АМК, що «вже почата розробка проекту нормативно-правового акта з урахуванням вимог Директиви. У зазначеному проекті будуть враховані рекомендації Антимонопольного комітету України, у тому числі чіткі, прозорі та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах доступу на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринках послуг з наземного обслуговування в аеропортах».

Після проведеної 26.11.2015 між Службою та АМК наради, Служба листом від 11.12.2015 №1.22-18490 надіслала АМК проект «Положення про доступ до ринку наземного обслуговування» для попереднього обговорення.

Після надсилання першого проекту «Положення про доступ до ринку наземного обслуговування» АМК було проведено декілька нарад з Службою та з метою напрацювання спільної позиції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку авіаційного транспорту, органів виконавчої влади та АМК, 03.03.2016 проведено круглий стіл на тему «Громадське обговорення розробленого Державною авіаційною службою України проекту Правил сертифікації постачальників послуг з наземного обслуговування та умов доступу на ринок наземного обслуговування в аеропортах».

За результатами проведеного круглого столу було вирішено, що учасниками ринку до Служби та АМК будуть надіслані зауваження та пропозиції, після опрацювання яких проект Правил буде розміщений на сайті Служби.

Після доопрацювання на сайті Служби було опубліковано проект Авіаційних правил України «Доступ на ринок послуг з наземного обслуговування в аеропортах» для громадського обговорення.

Службою було проведено декілька нарад з АМК та учасниками ринку.

Разом з тим Авіаційні правила України «Доступ на ринок послуг з наземного обслуговування в аеропортах» Службою не затверджені і не зареєстровані у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

Отже, обов'язкові для розгляду рекомендації АМК від 29.09.2015 №14-рк не виконані Службою.

Водночас до АМК продовжують надходити заяви суб'єктів господарювання, які надають або бажають надавати послуги з наземного обслуговування в аеропортах, щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції стосовно обмеження конкуренції в аеропортах України та створення експлуатантами аеропортів перешкод вступу цих суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах.

06.12.2016 АМК було прийнято рішення №526-р про визнання бездіяльності Служби, яка полягає в незатвердженні нормативно-правового акта, яким були б встановлені правила доступу на ринки наземного обслуговування в аеропортах України, порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органів влади, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках наземного обслуговування в аеропортах України.

Разом з тим, згідно з інформацією, наданою Аеропортом на вимогу АМК листом від 31.12.2013 №01-22/4-72, позивачем були встановлені різні плати за користування інфраструктурою аеропорту «Бориспіль» для різних суб'єктів господарювання.

Зокрема, для ТОВ «Транс-Аеро-Хендлінг» (з 01.01.2013) і ТОВ «Інтеравіа» (з 01.09.2012) плата встановлена на рівні 10% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цих суб'єктів комерційного обслуговування в Аеропорті.

Одночасно, для ТОВ «Аеропорт Хендлінг» позивачем встановлені такі умови плати за користування інфраструктурою ДП «МА «Бориспіль»: 1-й рік - 1% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цього суб'єкта комерційного обслуговування в Аеропорту; 2-й рік - 2% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цього суб'єкта комерційного обслуговування в Аеропорту; 3-й рік - 3% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цього суб'єкта комерційного обслуговування в Аеропорту; 4-й рік - 4% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цього суб'єкта комерційного обслуговування в Аеропорту; 5-й рік - 5% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цього суб'єкта комерційного обслуговування в Аеропорту; починаючи з 6-го року, розмір плати за користування інфраструктурою Аеропорту буде встановлений відповідною додатковою угодою до генеральної угоди.

Генеральна угода між позивачем і ТОВ «Аеропорт Хендлінг» укладена 28.10.2013, тобто плата за користування інфраструктурою Аеропортом для ТОВ «Аеропорт Хендлінг» становить 1% від квартального чистого доходу, отриманого від діяльності цього суб'єкта комерційного обслуговування в аеропорті «Бориспіль», що створює для ТОВ «Аеропорт Хендлінг» значно вигідніше становище порівняно з ТОВ «Транс-Аеро-Хендлінг» і ТОВ «Інтеравіа».

Крім того, плата за користування інфраструктурою Аеропорту для ТОВ «Аерохендлінг» взагалі визначається залежно від кількості пасажирів.

Листом від 20.05.2014 №35-22-139 Аеропорт повідомив АМК про те, що: «Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-хендлінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» здійснюють на території аеропорту різні види діяльності, вказані суб'єкти господарювання не можуть бути порівняні між собою, а отже і плата за використання інфраструктури аеропорту встановлена у різному розмірі.

Так, ТОВ «Транс-Аеро-хендлінг» здійснює на території аеропорту діяльність із забезпечення спецтранспортом та засобами механізації.

ТОВ «Інтеравіа» здійснює на території аеропорту комплекс видів діяльності, а саме: обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден, забезпечення обслуговування пасажирів та багажу, наземне адміністрування в аеропорту.

ТОВ «Аерохендлінг» здійснює на території аеропорту діяльність із обслуговування пасажирів та багажу.

Розмір плати за використання інфраструктури аеропорту визначається у відсотках від чистого доходу суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території аеропорту.

Розмір чистого доходу суб'єкта господарювання є одним із показників обсягу комерційного виконання послуг із відповідного виду діяльності. В свою чергу, від обсягу послуг залежить частота використання інфраструктури аеропорту.

Таким чином, застосування плати за використання інфраструктури у відсотках від чистого доходу дозволяє створити рівні умови для господарської діяльності суб'єктів комерційного обслуговування».

Водночас, як вбачається з таблиці «Вартість послуг за користування інфраструктурою ДП «МА «Бориспіль» (лист Аеропорту від 31.12.2013 №01-22/4-72), суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг наземного обслуговування на території аеропорту «Бориспіль», надають однакові види послуг, а саме для: ТОВ «Транс-Аерохендлінг», яке здійснює діяльність із забезпечення спецтранспортом та засобами механізації; обслуговування на пероні та в місцях стоянки ПС - плата за користування інфраструктурою встановлена у відсотковому еквіваленті (10%); ТОВ «Інтеравіа», яке здійснює діяльність із забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажу; забезпечення обслуговування на пероні та в місцях стоянок ПС; наземне адміністрування в аеропорту; забезпечення спецтранспортом та засобами механізації - плата за користування інфраструктурою встановлена у відсотковому еквіваленті (10%); ТОВ «Аеропорт Хендлінг», яке здійснює діяльність із забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажу - плата за користування інфраструктурою встановлена у відсотковому еквіваленті (1%); при цьому для ТОВ «Аерохендлінг», яке здійснює діяльність із забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажу, плата за користування інфраструктурою встановлена залежно від кількості пасажирів.

Проте, будь-яких розрахунків щодо різних підходів для різних суб'єктів авіаційної діяльності (далі - САД) до встановлення плати за користування інфраструктурою аеропорту як у відсотковому, так і залежно від кількості пасажирів, які обслуговуються цим суб'єктом, Аеропортом надано не було.

Пояснення позивача щодо обґрунтування різниці в розмірах оплати за користування інфраструктурою аеропорту різним суб'єктам господарювання різницею у видах діяльності, яку останні здійснюють на території Аеропорту, не беруться до уваги виходячи з такого: зазначені суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту «Бориспіль», надають однакові види послуг; позивачем не було надано жодних обґрунтувань та пояснень з приводу наявності причинно-наслідкового зв'язку між видами послуг, що надають САД, та відсотковим розміром чистого доходу останніх, що сплачується за користування інфраструктурою аеропорту; так само Аеропортом не було надано пояснень та обґрунтувань наявності взаємозв'язку між кількістю видів послуг, що надаються, та відсотковим розміром чистого доходу САД, що сплачується за користування інфраструктурою аеропорту; позивачем також не було надано обґрунтувань п'ятикратної різниці у відсотковому розмірі чистого доходу, який сплачують суб'єкти господарювання за користування інфраструктурою Аеропорту, за 1-й рік надання послуг в Аеропорту та за 5-й рік надання тих же самих послуг.

Отже, позивач встановлює різні підходи стосовно визначення одиниці оплати за користування інфраструктурою для різних суб'єктів господарювання без належного обґрунтування, не завдяки власним досягненням, що призводить до ущемлення інтересів ТОВ «Аерохендлінг» і ТОВ «Інтеравіа».

Така поведінка Аеропорту є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону.

Крім того, Генеральною угодою для ТОВ «Аерохендлінг» встановлено плату не лише за право надавати послуги з наземного обслуговування в Аеропорті, а й за надання доступу до інфраструктури Аеропорту, що у свою чергу передбачає користування нею під час надання послуги з наземного обслуговування в Аеропорті.

За поясненням ТОВ «Аерохендлінг», послуга з інформування пасажирів входить до переліку послуг, що надаються за допомогою технічного обладнання аеропорту, яке належить до централізованих інфраструктур, а саме системи відображення польотної інформації. Послуга з інформування пасажирів та/або громадськості про час прибуття та/або час відправлення літака перевізника та наземного транспорту є надзвичайно важливою для забезпечення належного обслуговування пасажирів.

Так, Аеропорт листом від 05.01.2016 №01-22-15 повідомив ТОВ «Аерохендлінг» про те, що «…твердження щодо подвійної компенсації одних і тих самих витрат Аеропорту в складі різних платежів (плати за послуги Аеропорту та плати за використання інфраструктури Аеропорту) у вигляді технічного обладнання, комунікацій, інформаційної системи та зв'язку є безпідставними, некоректними та хибними…

…Аеропорт не вбачає за доцільне розгляд та підписання направлених Вами додаткових угод до Генеральної угоди та Договору про надання послуг, які були надіслані з листом від 14.12.2015 № 12-1317…».

Разом з тим, Генеральною угодою та додатковою угодою №16 до неї, укладеною ТОВ «Інтеравіа» та Аеропортом, передбачено надання ТОВ «Інтеравіа» права на комерційне здійснення діяльності з наземного обслуговування в Аеропорті та використання інфраструктури Аеропорту для надання послуг з наземного обслуговування, визначення «Інфраструктура Аеропорту» не відповідає «Інфраструктурі Аеропорту», яка визначена Положенням «Про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту» та Генеральною угодою, укладеною ТОВ «Аерохендлінг» та Аеропортом.

У підпункті 5.2.1 пункту 5.2 Генеральної угоди, укладеної Аеропортом і ТОВ «Свіспорт Україна», зазначено, що аеропорт зобов'язаний надати товариству доступ до будь-якого елементу інфраструктури аеропорту настільки, наскільки це необхідно товариству для надання послуг з наземного обслуговування.

Отже, позивач застосовує визначення «Інфраструктура Аеропорту», яке відрізняється в генеральних угодах, укладених з різними суб'єктами господарювання, а умови надання доступу до інфраструктури аеропорту «Бориспіль» визначає виходячи з власних міркувань.

Перелік видів діяльності, за які суб'єкти господарювання оплачують доступ до інфраструктури, зазначений у Положенні «Про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту» від 29.10.2010 №02.1.2-06-3, затвердженому генеральним директором Аеропорту (далі - Положення).

Перелік складових плати за використання об'єктів інфраструктури Аеропорту та її розмір при наданні послуг з наземного обслуговування визначаються відповідно до Положення, яким визначено, що інфраструктура Аеропорту - це: льотне поле; пасажирський перон; стоянки повітряних суден; споруди пасажирських та вантажних терміналів, готелі та інші виробничі будівлі та споруди; технічне обладнання та комунікації; обладнання та інженерні мережі енергопостачання; засоби радіонавігаційного та світлотехнічного забезпечення польотів; інформаційна система та зв'язок; транспортні засоби; внутрішньопортові дороги (під'їзні шляхи); об'єкти паливозабезпечення.

За інформацією Служби (лист від 04.07.2016 №1.22-6506): «На сьогоднішній день відсутній нормативно - правовий документ, який визначає поняття «інфраструктура аеропорту». Зазначаємо, що дане поняття передбачено проектом Авіаційних правил України (далі - АПУ) «Доступ на ринок послуг з наземного обслуговування в аеропортах».

Відповідно до п.2 зазначаємо, що проектом АПУ передбачено визначення поняття «інфраструктура аеропорту» - комплекс об'єктів та систем спрямованих на забезпечення безпеки польотів, авіаційної безпеки та обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажу та пошти, який включає в себе, але не обмежується:

злітно - посадкова смуга, руліжні доріжки, світло - сигнальне обладнання, перон з місцями стоянок повітряних суден, спеціалізовані площадки;

об'єкти інфраструктури пасажирських терміналів, включаючи стійки реєстрації, багажну систему, систему управління терміналом, авіамости, систему паркування повітряного судна, систему оповіщення;

системи та об'єкти авіаційної безпеки, включаючи периметрові огорожі, патрульну дорогу, контрольно - пропускні об'єкти комунальної інфраструктури;

вантажні склади, системи обробки вантажів;

паливо - заправна інфраструктура.

Державіаслужба вважає, що система SITA Airport Connect відноситься до поняття «інфраструктура аеропорту», оскільки вона включає комплекс програмного забезпечення та обладнання, яке ДП МА «Бориспіль» надає у користування авіакомпаніям та постачальникам послуг з наземного обслуговування для забезпечення обслуговування пасажирів в терміналі та інше. Одна із складових даної системи є єдина платформа на яку встановлюються програмне забезпечення систем реєстрації пасажирів авіакомпаній та інших користувачів. Також дана система включає в себе обладнання для сканування посадкових талонів на виходах на посадку пасажирів та інше.

На сьогоднішній день відсутнє поняття «користування інфраструктурою».

Встановлення Аеропортом подвійної оплати за користування інфраструктурою Аеропорту підтверджується тим, що: розмір плати, встановлений за користування інфраструктурою Аеропорту, не включає в себе плату за доступ та не покриває витрат за використання інформаційної системи та зв'язку, що використовується для інформування пасажирів; технічного обладнання, а також технічного обладнання, інформаційної системи та зв'язку стійок реєстрації з доступом до телекомунікаційної послуги SITA AirportConnect; твердження аеропорту, що зазначене обладнання не відноситься до інфраструктури аеропорту, за доступ до якої встановлена плата у відсотковому відношенні до розміру чистого доходу САД, спростовується поясненнями Служби, Генеральними угодами та Положенням; генеральні угоди, Положення та інші документи Аеропорту не містять виключень, застережень та посилань на те, що під час їх укладення доступ до інфраструктури Аеропорту для надання певного виду послуг з наземного обслуговування надається в обмеженій формі, за винятком вказаних позицій; позивачем не було надано пояснень та обґрунтувань, чим зазначене обладнання відрізняється від інших елементів інфраструктури Аеропорту, у тому числі в частині витрат на його використання, що зумовило виокремлення саме його з числа всієї інфраструктури, до якої доступ надається за плату у відсотковому відношенні від розміру чистого доходу САД від надання послуги.

Отже, запровадження Аеропортом додаткової плати за доступ до інфраструктури, зокрема під час надання послуг з: інформування пасажирів (здійснюється за допомогою інформаційної системи та зв'язку), а також за доступ до стійок реєстрації з доступом до телекомунікаційної послуги SITA AirportConnect (здійснюється за допомогою технічного обладнання, інформаційної системи та зв'язку), призводить до встановлення подвійної оплати за користування інфраструктурою Аеропорту, що у свою чергу призводить до ущемлення інтересів ТОВ «Інтеравіа» і ТОВ «Аерохендлінг».

Такі дії позивача є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону.

Листом від 24.03.2016 №01-22/5-15 Аеропорт повідомив, що «станом на 01.03.2016 ДП МА «Бориспіль» укладено із суб'єктами господарювання 23 генеральні угоди про здійснення аеропортової діяльності. При цьому, ДП МА «Бориспіль» не втручається в діяльність суб'єктів господарювання, що здійснюють комерційну діяльність з наземного обслуговування та не володіє даними щодо повного переліку послуг, що надаються суб'єктами господарювання на території ДП МА «Бориспіль».

У листі від 17.05.2016 №01.22/5-24 позивач зазначив, що: «при виконанні комплексу послуг із забезпечення обслуговування пасажирів, багажу та ПС (повітряне судно) на пероні - може використовуватись наступна інфраструктура аеропорту: внутрішнє освітлення терміналів та території аеропорту, перони, стоянки ПС, використання приміщень загального користування в терміналах та прилеглих територій, внутрішньо-портові дороги та під'їзні шляхи. При проведенні наземного адміністрування буде використана наступна інфраструктура: перони, стоянки ПС, приміщення загального користування, мережа освітлення території аеропорту, внутрішньо-портові дороги та під'їзні шляхи.

Відповідно до статті 81 Повітряного кодексу України у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.

Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

Аеропорти можуть отримувати достатні доходи, що перевищують всі прямі і непрямі експлуатаційні витрати, і, таким чином, мати прибуток, що дозволяє забезпечити ефективне фінансування на ринках капіталу з метою інвестування розвитку інфраструктури аеропорту.

Однією із статей доходу аеропорту є надходження від наземного обслуговування. До цієї статті відносяться збори і платежі, що стягуються з експлуатантів повітряних суден за користування засобами і службами, які забезпечуються аеропортом для наземного обслуговування повітряних суден, у разі самостійного надання аеропортом послуг з наземного обслуговування. А у разі надання послуг з наземного обслуговування іншими суб'єктами господарювання, таким суб'єктам господарювання аеропорт встановлює окрему плату, яка враховується як дохід від неавіаційної діяльності.

Таким чином, вартість за користування інфраструктури аеропорту для суб'єктів господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування, визначається у відповідності до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

Розмір плати за користування інфраструктурою аеропорту встановлюється для всіх суб'єктів господарювання в однаковому розмірі в залежності від видів діяльності, який він здійснює або планує здійснювати, а саме: у разі здійснення одного виду діяльності в аеропорту - встановлюється 5% від чистого доходу отриманого від діяльності СКО в аеропорту, а у разі здійснення декількох видів діяльності - 10% від чистого доходу отриманого від діяльності СКО в аеропорту…».

Положення «Про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту» розроблено з метою компенсації витрат Аеропорту на підтримку функціонування інфраструктури Аеропорту; поширюється на суб'єктів комерційного обслуговування (юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують в Аеропорту на договірних умовах комерційну діяльність щодо надання послуг з наземного обслуговування повітряних суден, які зареєстровані в установленому порядку та мають Сертифікати відповідності на виконання робіт, обумовлених угодами та договорами) (далі - СКО), які уклали генеральну угоду з Аеропортом на надання послуг з наземного обслуговування, та орендарів нерухомого майна, договірну діяльність з якими веде відділ продажу служби маркетингу, та групою договорів оренди нерухомого майна АВК; регулює розмір оплати для СКО та орендарів за користування інфраструктурою.

При цьому для СКО на момент затвердження Положення «Про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту» було встановлено оплату за користування інфраструктурою Аеропорту при наданні комплексу послуг із забезпечення наземного обслуговування, у тому числі: забезпечення обслуговування пасажирів, багажу та повітряних суден на пероні - у розмірі 5% (без ПДВ) на місяць; наземне адміністрування - у розмірі 5% (без ПДВ) на місяць; надання послуг із забезпечення, завантаження-розвантаження бортового харчування на літак - у розмірі 5% (без ПДВ) на місяць.

Разом з тим, 27.12.2013 Положення «Про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту» було доповнено (Доповнення від 27.12.2013 № 02.3-06-2), зокрема встановлено оплату за користування інфраструктурою Аеропорту при наданні послуг з наземного обслуговування в таких розмірах:

1-й рік - 1%

чистого доходу, отриманого від діяльності в аеропорту (згідно Довідки про розмір чистого доходу та Звіту про фінансові результати (форма 2 СКО), отриманого від комерційної діяльності в аеропорту згідно із переліком послуг визначеним в Генеральній угоді між Аеропортом та СКО

2-й рік - 2%

3-й рік - 3%

4-й рік - 4%

5-й та наступні роки - не менше ніж 5%

Отже , Положенням встановлено плату за користування інфраструктурою Аеропорту, до якої належать, зокрема, технічне обладнання та комунікації, а також інформаційна система та зв'язок, розмір якої є диференційованим залежно від терміну надання СКО послуг з наземного обслуговування в Міжнародному аеропорту «Бориспіль».

Аеропорт не надав: будь-яких обґрунтувань та розрахунків щодо встановлення плати за користування інфраструктурою Аеропорту при наданні СКО послуг з наземного обслуговування у відсотках (1%, 2%, 3%, 4%, 5% та 10%) від чистого доходу, отриманого від діяльності в Аеропорту; будь-яких пояснень та розрахунків розміру прямих та непрямих витрат позивача, понесених останнім у зв'язку з наданням доступу та використанням САД інфраструктури Аеропорту; будь-яких пояснень та розрахунків розміру витрат, що необхідні для утримання інфраструктури Аеропорту, що може бути використана та/або використовується САД під час надання послуг з наземного обслуговування; будь-яких пояснень та розрахунків щодо прибутку (рентабельності), які отримує Аеропорт з плати, яку отримує від САД за надання доступу до інфраструктури Аеропорту; обґрунтувань та пояснень наявності причинно-наслідкового зв'язку між розрахунком плати за використання інфраструктури Аеропорту та чистим доходом САД, отриманим від надання послуг з наземного обслуговування; пояснень та обґрунтувань економічних причин, з яких у позивача є можливість встановлення різним САД, що користуються однією і тією ж самою інфраструктурою при наданні однакових послуг, плати, що відрізняється одна від одної в п'ять разів, залежно від тривалості здійснення діяльності в Аеропорту.

Також не було надано пояснень у зв'язку з чим для суб'єктів господарювання при здійсненні оплати за користування інфраструктурою Аеропорту застосовуються різні проміжки часу: місяць, квартал (тобто суб'єкти господарювання сплачують за користування інфраструктурою щоквартально, а не один раз на місяць, як це передбачено Положенням «Про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту»).

У такий спосіб Аеропортом встановлено плату за користування інфраструктурою аеропорту на необґрунтованому рівні, що у свою чергу призводить до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання.

Крім вказаного, за наявною в АМК інформацією, утримання інфраструктури аеропорту «Бориспіль» здійснюється шляхом сплати пасажирами та авіакомпаніями відповідних зборів.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2008 №337 «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у ДП «МА «Бориспіль», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2008 за №349/15040, встановлені такі збори, зокрема:

1) за посадку/зліт - 10,5 дол. США за кожну тонну максимальної злітної маси (МЗМ) для міжнародних перевезень і 1,05 дол. США за кожну тонну МЗМ для внутрішніх перевезень;

2) збір за обслуговування пасажирів в аеровокзалі: для міжнародних сполучень - 17,00 дол. США за кожного відправленого пасажира; 8,50 дол. США за кожного трансферного пасажира, який прибуває та відправляється на міжнародних рейсах; та для внутрішніх сполучень - 2,50 дол. США за кожного відправленого пасажира.

Додатково, утримання інфраструктури аеропорту «Бориспіль» також закладається в інші послуги, що надає Аеропорт, у тому числі під час надання послуг з наземного обслуговування.

Також угодами між ДП «МА «Бориспіль» та суб'єктами господарювання, що надають в Аеропорті послуги з наземного обслуговування, передбачено сплату позивачу компаніями коштів за оформлення та переоформлення перепусток на територію Аеропорта, послуг з усунення забруднення перонів, вартості проведення пожежно-технічних обстежень об'єктів на відповідність вимогам нормативних актів щодо пожежної безпеки, зберігання та облік паливно-мастильних матеріалів, користування зв'язком, прибирання та інше.

Отже, встановлення різних підходів стосовно визначення одиниці оплати за користування інфраструктурою для різних суб'єктів господарювання свідчить про відсутність належного обґрунтування вартості вказаної послуги.

При цьому конкурентоспроможність суб'єктів господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування в Аеропорті, залежить у тому числі від встановлених Аеропортом умов доступу до інфраструктури Аеропорту.

У пункті 4.1 Генеральної угоди, укладеної ТОВ «Інтеравіа» і Аеропортом було узгоджено розмір плати за використання інфраструктури Аеропорту у відсотках від річного валового доходу товариства та відповідно поступове її збільшення протягом строку дії Угоди (з 1% у 2004 році до 5% у період 2012 - 2018 років). Однак 01.09.2012 ТОВ «Інтеравіа» було підписано додаткову угоду №16, згідно з якою розмір винагороди Аеропорту за користування ТОВ «Інтеравіа» інфраструктурою аеропорту «Бориспіль» було збільшено вдвічі, починаючи з 01.10.2012, а саме - на 10%.

У пункті 3 додатку 3 до Правил передбачено, що СКО у складі доказової документації подає генеральну угоду з Аеропортом про комерційне виконання конкретних аеропортових послуг, що по суті є обов'язковою передумовою здійснення будь-яким СКО аеропортової діяльності. При цьому жодним нормативно-правовим документом не врегульовано ні процедуру укладення такої Угоди, ані її умови, у тому числі фінансові.

Внаслідок зазначеного будь-який аеропорт, у тому числі аеропорт «Бориспіль», має правові підстави та технічну можливість встановлювати будь-які умови, зокрема, фінансові, для доступу СКО на ринок послуг з наземного обслуговування.

При цьому будь-який аеропорт, що надає послуги з наземного обслуговування, перебуває у більш привілейованому становищі стосовно своїх конкурентів - інших суб'єктів наземного обслуговування, оскільки: є власником інфраструктури, без доступу до якої його конкуренти не можуть здійснювати діяльність на ринку послуг з наземного обслуговування; визначає умови доступу до інфраструктури, у тому числі фінансові.

Враховуючи викладене, треті особи, що мали намір здійснювати аеропортову діяльність, були вимушені укладати з Аеропортом угоди на зазначених, запропонованих позивачем, невигідних для заявників умовах, або відмовитись від наміру надавати послуги з наземного обслуговування в Міжнародному аеропорту «Бориспіль».

ТОВ «Аерохендлінг», ТОВ «Інтеравіа», Підприємство і Аеропорт є конкурентами на ринках послуг з наземного обслуговування в аеропорті «Бориспіль», що передбачає змагання між собою за споживача.

Конкуренція між вказаними юридичними особами відбувається у тому числі й за рахунок комплексу послуг, що надаються з використанням інфраструктури аеропорту, та вартості послуг. При цьому вартість користування інфраструктурою напряму впливає на кінцеву ціну, що може бути запропонована заявниками авіаперевізникам - споживачам за надання послуг з наземного обслуговування. Як наслідок, встановлення позивачем плати за користування інфраструктурою аеропорту на економічно необґрунтованому рівні може вплинути на зниження конкурентоспроможності ТОВ «Аерохендлінг», ТОВ «Інтеравіа» і Підприємства на ринках послуг з наземного обслуговування, та відповідно збільшення конкурентоспроможності Аеропорту.

Частина сфер, що відносяться до сфер природної монополії, регулюється Законом України «Про природні монополії» (як це зазначено у статті 5 вказаного Закону). Інші сфери природної монополії або регулюються іншими нормативно-правовими актами (наприклад, Законом України «Про телекомунікації»), або є неврегульованими.

Оскільки спеціалізовані послуги аеропорту надаються за допомогою спеціалізованого обладнання та спеціалізованої інфраструктури, які є у власності аеропорту, а надання послуг з наземного обслуговування в аеропорту без використання спеціалізованої аеропортової інфраструктури є неможливим, зокрема, внаслідок технологічної особливості надання послуг, послуги з користування спеціалізованою аеропортовою інфраструктурою фактично підпадають під визначення поняття «природна монополія».

Так, спеціалізованою аеропортовою інфраструктурою, внаслідок технологічних та економічних особливостей, володіє виключно аеропорт «Бориспіль». Послуги з використання спеціалізованої аеропортової інфраструктури не можуть бути замінені будь-якими іншими послугами.

Вказані дії позивача стосовно встановлення обов'язкової плати за користування інфраструктурою на необґрунтованому рівні не були б можливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Отже, встановлення плати за послуги користування інфраструктурою аеропорту для суб'єктів господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування в аеропорту, на необґрунтованому рівні є проявом Аеропортом своєї ринкової влади та призводить до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання.

За таких умов, у період з 01.01.2014 по 01.12.2016 дії Аеропорту, які полягають у встановленні плати за користування інфраструктурою аеропорту на необґрунтованому рівні, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону.

За інформацією ТОВ «Інтеравіа» і ТОВ «Аерохендлінг», вони мають право та технічні можливості надавати авіаперевізникам послуги із забезпечення наземним джерелом живлення та установкою кондиціювання повітря салонів повітряного судна, які відносяться до додаткових та спеціальних послуг, що надаються на запит авіаперевізника за окрему плату.

Крім вказаних товариств, зазначену послугу в аеропорті «Бориспіль» надають й інші суб'єкти авіаційної діяльності, у тому числі й Аеропорт.

Під час наземного обслуговування повітряні судна авіакомпаній можуть розміщуватись в місцях стоянки, які обладнані авіамостами (пристрій для сполучення повітряного судна з будівлею пасажирського терміналу, без проміжного виходу пасажирів на вулицю). У цьому випадку авіакомпанії/агенти з обслуговування в обов'язковому порядку замовляють послугу з використання авіамосту.

За інформацією ТОВ «Інтеравіа» і ТОВ «Аерохендлінг» авіаміст може бути обладнаний стаціонарними джерелами живлення та установками кондиціювання повітряного судна.

Технологічно послуги із забезпечення джерелом наземного електроживлення та установкою кондиціювання повітря салонів повітряного судна можуть надаватися як з використанням пересувного обладнання, так і стаціонарного, що встановлене на авіамостах.

Як зазначили ТОВ «Інтеравіа» і ТОВ «Аерохендлінг», внаслідок технологічних особливостей, єдиним суб'єктом господарювання, що надає послугу з надання авіамосту на території аеропорту «Бориспіль», є власник авіамостів - Аеропорт.

Авіамости терміналу «D», що перебувають у власності Аеропорту, обладнані стаціонарними джерелами живлення та агрегатами кондиціювання повітряного судна, що дозволяє позивачу надавати авіаперевізникам також послуги із забезпечення наземним джерелом живлення та кондиціювання повітряного судна.

Зазначена умова позбавляє суб'єктів господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування на території аеропорту «Бориспіль», можливості надавати послугу із забезпечення наземним джерелом живлення та установкою кондиціювання повітряного судна самостійно, за допомогою мобільної техніки. До того ж, авіакомпанія або її агент з обслуговування змушені сплачувати вартість саме пакета послуг, що надає Аеропорт, незалежно від того, які саме послуги були спожиті.

Вказані дії можуть призводити до обмеження конкуренції на ринках послуг з наземного обслуговування.

Листом від 24.03.2016 №01-22/5-15 позивач повідомив, що послуги з використання авіамосту на території аеропорту надає лише позивач.

Порядок надання послуги з використання авіамосту регламентований Керівництвом по експлуатації пасажирського трапу типу телескопічний трап APRON DRIVE (далі - Керівництво по експлуатації).

Так, затвердженими 15.10.2012 Аеропортом доповненнями №32-20-84 до Керівництва по експлуатації прямо заборонено використання пересувного джерела наземного електроживлення та установки кондиціювання повітря салонів повітряного судна під час обслуговування повітряних суден на авіамостах терміналу «D», що фактично позбавляє конкурентів позивача надавати аналогічні послуги в аеропорті.

Інших обґрунтувань щодо заборони використання пересувного джерела наземного електроживлення та установки кондиціювання повітря салонів повітряного судна під час обслуговування повітряних суден на авіамостах терміналу «D» Аеропорт не надав.

Так само, позивач фактично підтвердив, що технологічно, під час приєднання повітряного судна до авіамосту, можуть використовуватись як стаціонарні елементи живлення, так і пересувні.

За інформацією Служби (лист від 27.06.2014 №1.18-7191) використання пересувних джерел наземного живлення під час обслуговування ПС на стоянках, які обладнані авіамостами, не забороняється чинними нормативними документами, тому вирішення питання щодо використання відповідного обладнання для обслуговування ПС повинне вирішуватись шляхом договорів між двома суб'єктами господарювання - експлуатантом аеропорту та хендлінговою компанією.

Отже, діями Аеропорту штучно створено безальтернативні умови користування авіаційними перевізниками послуг з кондиціювання повітряного судна та забезпечення елементами живлення під час під'єднання повітряного судна до авіамосту.

Такі умови користування послугами з кондиціювання повітряного судна та забезпечення елементами живлення запроваджено з метою забезпечення постійного замовлення вказаних послуг виключно у позивача.

Встановлення штучних бар'єрів стосовно можливості надання суб'єктами господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування на території аеропорту «Бориспіль», послуг з кондиціювання повітряного судна та забезпечення елементами живлення за допомогою пересувних засобів призводить до недопущення конкуренції на відповідному сегменті послуг з наземного обслуговування.

Запровадження вказаних штучних бар'єрів стосовно можливості надання суб'єктами господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування на території аеропорту «Борисіль», послуг з кондиціювання повітряного судна та забезпечення елементами живлення за допомогою мобільних джерел є проявом позивачем своєї ринкової влади на ринку спеціалізованих послуг аеропорту.

Саме завдяки монопольному (домінуючому) становищу на ринку спеціалізованих послуг Аеропорт може нав'язувати умови надання іншими суб'єктами господарювання, що надають послуги з наземного обслуговування, певних послуг, зокрема, щодо кондиціювання повітряного судна та забезпечення елементами живлення за допомогою мобільних джерел, на території аеропорту «Бориспіль».

Так, авіамостом, який є спеціалізованою аеропортовою інфраструктурою, внаслідок технологічних і економічних особливостей володіє виключно аеропорт «Бориспіль».

І саме внаслідок ринкової влади на ринку спеціалізованих послуг позивач може нав'язувати вимогу стосовно користування авіаційними перевізниками послуг з кондиціювання повітряного судна та забезпечення елементами живлення виключно під час під'єднання повітряного судна до авіамосту.

Таким чином, з 01.12.2014 по 01.12.2016 дії Аеропорту, які полягають у створенні штучних обмежень для використання пересувного джерела наземного електроживлення та установки кондиціювання повітря салонів повітряного судна під час обслуговування повітряних суден на авіамостах терміналу «D», є порушенням, передбаченим, пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону.

Разом з тим, оскільки під час розгляду антимонопольної справи було встановлено додаткові обставини, які відсутні в матеріалах антимонопольної справи, зокрема, Аеропортом і ТОВ «Інтеравіа» було наголошено, що на сьогодні немає спірних питань щодо штучних обмежень позивача у використанні пересувного джерела наземного електроживлення та установки кондиціювання повітря салонів повітряного судна під час обслуговування повітряних суден на авіамостах терміналу «D», тому АМК було вирішено виділити матеріали справи, а саме питання щодо наявності в діях Аеропорту ознак порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг аеропорту «Бориспіль» шляхом вчинення дій, що призводять до недопущення конкуренції на ринку послуг з надання джерела наземного електроживлення та установки кондиціювання повітря салонів повітряного судна під час обслуговування повітряних суден на авіамостах терміналу «D» на території аеропорту «Бориспіль», в окреме провадження.

Отже, дії позивача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг аеропорту «Бориспіль» шляхом:

- вчинення дій, що могли призвести до обмеження конкуренції на ринках наземного обслуговування на території Аеропорту, які полягли в необґрунтованій відмові в погодженні заявок на отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності та зволіканні під час погодження внутрішньої документації ТОВ «Інтеравіа», необхідної для отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності;

- вчинення дій, які полягають у встановленні плати за користування інфраструктурою аеропорту на необґрунтованому рівні та призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону, статті 4, 6, 8, 15 ^{1, 16, 17 і 18 Закону). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.}

^{Суд погоджується з доводами АМК про те, що Аеропортом вчинено дії, що могли призвести до обмеження конкуренції на ринках наземного обслуговування на території Аеропорту, які полягли в необґрунтованій відмові в погодженні заявок на отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності та зволіканні під час погодження внутрішньої документації ТОВ «Інтеравіа», необхідної для отримання сертифіката відповідності на здійснення аеропортової діяльності, а також з тим, що позивачем вчинено дії, які полягають у встановленні плати за користування інфраструктурою аеропорту на необґрунтованому рівні та призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.}

^{Доводи ж позивача, викладені у позовній заяві, спростовуються зібраними АМК під час розгляду антимонопольної справи доказами.}

^{Відповідно до частини другої статті 52 Закону за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.}

^{Рішенням №13-р встановлено, що: відповідно до податкової декларації з податку на прибуток позивача за 2015 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за вказаний період, становив 3 080 870 355 грн.; розмір доходу позивача від надання послуг з наземного обслуговування (грн. без ПДВ) за 2015 рік становив 129 272 715 грн.; розмір доходу позивача від використання інфраструктури аеропорту суб'єктами господарювання (грн. без ПДВ) за 2015 рік становив 46 362 434 грн., тому штрафи в сумі 6 162 043 грн. і 6 618 311 грн. розраховані за приписами частини другої і п'ятої статті 52 Закону.}

^{Отже, з встановлених у даній справі обставин вбачається, що Аеропортом не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним рішення №13-р у розумінні статті 59 Закону, натомість АМК підтверджено обставини, наведені у рішенні №13-р, а тому зазначене рішення є законним і обґрунтованим.}

^{За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.}

^{Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва}

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко

Дата складання рішення 17.07.2017 р.