Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 липня 2017 р. № 820/1565/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників сторін:

позивача - адвоката Ходаковського Ю.В.,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Харківського міського центру зайнятості

про

визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі по тексту -відповідач, ХМЦЗ), третя особа - Міністерство соціальної політики України (далі по тексту - третя особа, Мінсоцполітики), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати незаконними дії Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 28 березня 2017 року, які полягали у перегляді вакансій без врахування стану його здоров'я, наявності у нього підходящої освіти та необхідного стажу і досвіду роботи.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 28 березня 2017 року він був на черговому прийомі у відповідача з наміром отримати соціальні послуги у працевлаштуванні. На його думку, небажаючи виконувати свої обов'язки, відповідач зробив в додатку 1 Персональної картки запис: "Переглянуто вакансії соціолог; асистент соціолога; викладач соц.. педагог.; юрисконсульт (недост. освіти; помічник юриста; фахівець - відсутні). Запропонував відвідати спеціаліста з профорієнтації". Вказує, що за наявності на прийомі його трудової книжки, документів про освіту та довідок про стан здоров'я, відповідач до пошуку роботи поставився формально, не врахувавши освіту, досвід роботи та стан здоров'я, що на думку позивача є діяльністю, яка підлягає визнанню незаконною.

Позивач та його представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право", здобув кваліфікацію бакалавр права.

Позивач 25.11.2014 року ознайомлений з витягом із статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" (№5067-17 від 05.07.2013 р.) про права та обов'язки зареєстрованих безробітних та витягом із статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" про права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, про що є підпис ОСОБА_1 в додатку 1 до персональної картки - відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

Позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 рр., 2004 р., 2006 - 2014 рр.).

Під час чергового прийому 28.03.2017 року ОСОБА_1 вчасно відвідав прийом до провідного фахівця з питань зайнятості Харківського міського центру зайнятості. Під час відвідування згідно додатку №1 до ПК, фахівець здійснювала пошук роботи за наступними посадами: соціолог, асистент соціолога, викладача, фахівець, помічник юриста - вакансії були відсутні.

Серед вакансій в базі ЄІАС була опрацьована вакансія юрисконсульт Північно- східнийрегіональний центр страхового фонду документації.

Фахівцем з працевлаштування населення Харківського міського центру зайнятості було рекомендовано відвідати спеціаліста з профорієнтації 07.04.2017 року, але і в черговий раз ОСОБА_1 відмовився ставити підпис у додатку №1 до ПК за проведений прийом 28.03.2017 р. та надані рекомендації.

Під час прийому безробітних, спеціалістами центру зайнятості здійснюється підбір підходящої роботи шляхом перегляду та опрацюванням вакансій, які заявлені роботодавцями.

Підбір роботи для ОСОБА_1 проводиться виключно у відповідності до ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", а також, з урахуванням медичної довідки №265 від 30.01.2015, згідно з якою Позивачу не рекомендована праця пов'язана з підйомом вантажів біліше 5 кг., довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційні навантаження постійно та з урахуванням листа №1561 від 30.12.2015 Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 20", в якому зазначено, що визначити придатність до праці по будь-якій професії можливо тільки при зазначенні роботодавцем характеристики умов праці, та у разі якщо така професія потребує психо-емоційних навантажень - зазначене питання слід вирішувати при зверненні до науково - дослідницького інституту профілактичної медицини, для проведення психо - фізіологічної експертизи.

Перелік професій, які потребують психо-емоційних перевантажень передбачені наказом МОЗ України та Державним комітетом України по нагляду за охороною праці №263 121 від 23.09.1994 року "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба в професійному доборі", тому, умови праці можуть бути визначені тільки за конкретною посадою, з урахуванням стану здоров'я при застосуванні на цій посаді праці конкретного робітника. Це є питанням при переговорах між робітником та роботодавцем.

Харківський міський центр зайнятості пропонує і опрацьовує тільки ті вакансії, які є актуальними на час прийому безробітного та подаються виключно роботодавцями до центр у зайнятості, відповідно до звітності "Інформація про попит на робочу силу". Під час пропонування підходящої роботи ОСОБА_1 кожного разу, враховується його тривалість роботи за професією (спеціальністю), його кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, потреба ринку праці, а також довідка медичного закладу №265 від 30.01.2015 року.

Представник третьої особи, Міністерства соціальної політики України, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав письмові пояснення у яких посилається на недоведеність факту порушення прав та законних інтересів позивача з боку Харківського міського центру зайнятості, що вказує на необґрунтованість позовних вимог. Просив розглянути справу за відсутністю повноважного представника.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до директора Харківського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 (а.с.29), де був зареєстрований з відкриття персональної картки НОМЕР_1 (а.с.15).

04.10.2016 року позивачем подано до Харківського міського центру зайнятості заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю(а.с.29 зворотній бік).

Судом встановлено, що черговий прийом позивача до спеціаліста з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було призначено на 28.03.2017 р.

Під час прийому позивача 28.03.2017 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості внесено в додаток №1 до персональної картки позивача запис, а саме "Переглянуто вакансії соціолог, асистент соціолога, викладач соц. педагог.; юрисконсульт (недост. освіти); помічник юриста; фахівець - відсутні. Запропонов. відвідати спеціаліста з профорієнтації" (а.с.23 зворотній бік).

Як вбачається з копії журналу відвідувань центру зайнятості ОСОБА_1(а.с.23 зворотній бік) 07.04.2017 року посадовою особою ХМЦЗ був зроблений запис: «Згідно до реком. ВВК особі можливо продовжити підшук проф. за робітничими професіями вантажники до 5 кг, укладальники - пакувальники».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про зайнятість населення" Держава гарантує у сфері зайнятості:

1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;

2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства;

3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;

4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;

5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;

6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку;

7) соціальний захист у разі настання безробіття;

8) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення;

9) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Згідно зі ст. 32 цього Закону, професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.

Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.

Статтею 33 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: 1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; 2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; 3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 05.07.2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін (а.с.63). Крім того, позивач від 27.06.2009 року отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права (а.с.64).

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 65-67), останній по спеціальностям за отриманою освітою не працював.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 від початку трудової діяльності з 1989 року працював на різноманітних посадах, як-от: слюсаря, токаря, формовщика, столяра, вантажника, охоронця, знімача - укладальника, дорожнього робочого, молодшого оператора лінії, спеціаліста (а.с. 65-67).

У копії персональної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 27.09.2016 року у графи « 1. Професійний досвід та освіта, що є підставою для підходящої та іншої роботи» вказано професія/посади позивача 2412.2(12) фахівець з питань зайнятості (хедхантер) та 2419.3 - спеціаліст державної служби з досвідом роботи менше ніж 0,5 року за кожною зі вказаних спеціальностей.

Крім того, з копії особової справи ОСОБА_1 вбачаються обмеження у наватнаженнях під час трудової діяльності.

Так, 01.03.2017 року ОСОБА_1 до ХМЦЗ було подану заяву про долучення до особової справи копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3354 від 17.10.2016 року, виданої комунальним закладом «Харківська міська поліклініка № 20» (а.с. 25 зворотній бік).

Згідно графи 8 «Лікувальні і трудові рекомендації» копії вказаної виписки позивачу за станом здоров'яне рекомендовано труд, пов'язаний з підняттям ваги вище п'яти кілограмів, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційними перегрузками постійно (а.с. 26).

Таким чином, суд зазначає, що під час прийому 28.03.2017 року посадова особа ХМЦЗ, переглядаючи для позивача вакансії соціолога, асистента соціолога, викладача,соціального педагога, юрисконсульта, помічника юриста всупереч вимог абз. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» не врахував таких чинників як: тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, позаяк ОСОБА_4 не має стажу роботи за вказаними спеціальностями.

Також переглядаючи для ОСОБА_1 наявність вказаних вакансій в Інформаційній базі ХМЦЗ, посадова особа не врахувала застереження, вказані у виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3354 від 17.10.2016 року, виданої комунальним закладом «Харківська міська поліклініка № 20» щодо довготривалого перебування на ногах та психоемоційними перегрузками, які притаманні вказаним професіям соціолога, асистента соціолога, викладача,соціального педагога, юрисконсульта, помічника юриста, оскільки пов'язані із постійною високою комунікативністю, соціальною активністю, відрядженнями.

Доказів перегляду вакансій з урахуванням вищезазначених чинників в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані, а судом під час розгляду справи по суті не встановлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії персональної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2, він перебуває на обліку у відповідача понад 6 місяців.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці(ч. 3 ст. 46 Закону).

Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці (ч. 4 ст. 46 Закону).

В порушення вказаних норм Закону, під час прийому позивача 28.03.2017 р. ХМЦЗ для ОСОБА_1 не була запропонована такожпідходяща робота з урахуванням його здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці, і крім того,відповідне попереднє підвищення кваліфікаціїза здобутими ним раніше професіями (спеціальностями) - «Соціологія» та «Право».

Крім того, в порушення п. 2 та п. 3 ст. 33 Закону, якими визначено про те, що територіальні органи зобов'язані вчиняти дії з професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці, а також проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад, ХМЦЗ переглянув для позивача лише посади, які відповідають його освіті без врахування інших чинників.

Згідно ч. 8 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

Частиною 3 ст. 2 КАСУ встановлено критерії, яким мають відповідати як вчинені суб'єктом владних повноважень дії та бездіяльність, так і прийняті рішення, а саме у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши зазначений спір по суті суд вказує на невідповідність оскаржених вчинених ХМЦЗ дій критеріям, встановлених ч. 3 ст. 2 КАСУ.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 28 березня 2017 року з перегляду вакансій без врахування стану його здоров'я, освіти, необхідного стажу і досвіду роботи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.