Справа № 464/1470/17
пр.№ 2-а/464/166/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2017 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Борачка М.В.
за участю секретаря судового засідання Гаврилишин О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16 лютого 2017р.
В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КпАП України та ч. 1 ст. 126 КпАП України у зв'язку з тим, що 16.02.2017 року вона у м. Винники по вул. І. Франка, 68, керувала автомобілем марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 з не достатньо освітленим номерним знаком та не пред'явила для перевірки поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вважає зазначену постанову такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки 16.02.2017 року керувала автомобілем з достатньо освітленим номерним знаком, який чітко видно з відстані 20м. Також звертає увагу на те, що страховий поліс у неї наявний, а не пред'явила його для перевірки працівникам поліції, оскільки такий пред'являється при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Тому дані обставини просить врахувати при прийнятті рішення та позов задоволити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Позивач додатково зазначила, що її автомобіль був справним. В автомобілі не світила одна лампочка підсвітки номерного знаку, проте номерний знак було чітко видно. Поліс працівникам поліції вона не пред'являла. Представник позивача зазначив, що відповідно до вимог ст. 258 КУпАП поліцейські повинні складати протокол, а вже потім постанову. В поліцейських не було законних підстав для перевірки наявності у позивача страхового полісу. Крім того, зазначив, що на момент складання постанови, ПДР України було передбачено, що міліція здійснює контроль за їх додержання, а не поліція. Зміни в ПДР України, які дозволяли поліції здійснювати контроль за їх додержанням були внесені КМУ значно пізніше.
Представник відповідача позовні вимоги заперечила, пояснила, що оскаржувана постанова винесена правомірно, оскільки позивач скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст.121 КпАП України та ч. 1 ст. 126 КпАП України, а саме порушила вимоги п.2.9в та 2.1 ґ Правил дорожнього руху України. Вказала, що позивачем не наведено жодних доказів протиправності прийнятого рішення інспектором поліції, а відтак просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16.02.2017р. вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.6 ст.121 КУпАП та ч.1 ст. 126 КУпАП у зв'язку з тим, що 16.02.2017 року 21 год. 20 хв. вона у м. Винники по вул. І.Франка, 68, керувала автомобілем марки «AUDI» в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком та не пред'явила для перевірки поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п.п. 2.9в та 2.1ґ ПДР України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з диспозиції ч.6 ст.121 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до положень ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 2.9в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектор поліції виходив з того, що освітлений лише однією лампочкою (за наявності двох) номерний знак, свідчить про те, що він є недостатньо освітлений.
Разом з тим, як вбачається з того ж відеозапису, після винесення оскаржуваної постанови, працівниками поліції було запрошено двох сторонніх осіб, які з відстані 20м. визначили символи номерного знаку. Інші заміри, для встановлення можливості прочитати номерний знак на автомобілі позивача не проводилися.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем п. 2.9в Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим постанова серії АР №562874 від 16.02.2016р. у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування постанови в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Так, згідно ст. 222 КУпАП (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) органи Національної поліції розглядають справи зокрема про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, частина перша 126, частини перша. Відтак покликання представника позивача на ту обставину, що працівники патрульної поліції не мали повноважень розглядати справу про адміністративне правопорушення є безпідставними.
Враховуючи вищезазначену норму законодавства, а також ст. 258 КУпАП, відповідно до якої протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, безпідставними є і покликання представника позивача на ту обставину, що працівники поліції повинні були спочатку скласти протокол про адміністративне правопорушення, а тоді вже розглядати справу та виносити постанову.
Згідно ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
У відповідності до вимог ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Відповідно до п.2.1ґ Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та згідно з п.2.4а Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції пред'явити такий для перевірки.
Частиною першою статті 126 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
У вищенаведених положеннях чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Як вбачається з позовної заяви та визнано в судовому засіданні позивачем та її представником, ОСОБА_2 16.02.2017 року о 21 год. 30 хв. у м. Винники по вул. І.Франка, 68, керуючи автомобілем марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1, на вимогу інспектора поліції не пред'явила поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що у автомобіля, яким керувала позивач не світила одна лампочка підсвітки номерного знаку, що викликало сумнів у інспектора поліції щодо освітленості номерного знаку, а тому у нього були наявні достатні підстави для зупинки транспортного засобу. Існування наведених обставин і зумовило виникнення в інспектора поліції на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи. Відтак, позивач правомірно притягнута до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 160-163 КАС України, -
п о с т а н о в и в :
позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволити частково.
Постанову серії АР №562874 від 16 лютого 2017 року у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КпАП України - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16 лютого 2017 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а особою, у відсутності якої таку було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання її копії.
Головуючий Борачок М.В.
