ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року справа № 182/1813/17(2-а/0182/298/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року у справі №182/1813/17(2-а/0182/298/2017) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 квітня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, згідно з яким, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача (невиплату позивачу як учаснику бойових дій у 2016 році щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (тобто у розмірі 5650 грн.) та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням проведених виплат.

Позов обґрунтовано тим, що в березні 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням про виплату позивачу невиплаченої допомоги за 2016 рік у розмірі 5650 грн., однак відповідач своїм листом повідомив позивача про те, що документи на виплату позивачу разової грошової допомоги у 2016 році не надходили.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року прийнятою у справі розглянутої у порядку скороченого провадження, позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 04.05.2016 року (а.с.8).

ОСОБА_1 не отримав щорічну допомогу до 5 травня за 2016 рік, що підтверджується відповіддю Департаменту соціального захисту населення від 14.03.2017 року № Г-213 на його звернення від 03.03.2017 року ( а.с.7).

Підставою невиплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2016 рік стало те, що документи на виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги у 2016 році не надходили.

Правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2016 рік є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. При цьому, разова грошова допомога не виплачується в разі набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги у строк до 30 вересня відповідного року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій 04.05.2016 року, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1, тобто після 01.04.2016 року, коли органу соціального захисту населення подавались сформовані списки уповноваженими органами для виплати допомоги згідно із Постановою КМУ від 02.03.2016 року №141, а тому мав звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 документи на виплату грошової допомоги до 30 вересня 2016 року не подавав, оскільки проходив військову службу з 11.08.2015 року по 27.10.2016 року (а.с. 16), а із заявою про виплату допомоги звернувся до відповідача в березні 2017 року та надав копію посвідчення, однак виплату грошової допомоги так і не отримав (а.с.6-7).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не отримавши щорічну одноразову допомогу до 5 травня за 2016 рік, у строк до 30 вересня 2016 року за отриманням такої допомоги не звертався, при цьому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обмежено проміжок часу протягом якого особа може звернутися за виплатою допомоги до 5 травня, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Проходження позивачем військової служби з 11.08.2015 року по 27.10.2016 року не свідчить про наявність поважних обставин які позбавили його можливості звернутися за виплатою допомоги до 5 травня, зокрема поштовим зв'язком оскільки не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації - задовольнити, а постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року у №182/1813/17(2-а/0182/298/2017) - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко