АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №758/2926/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київреклама», третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/4943/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київреклама» (далі у тексті - КП ВО КМДА «Київреклама»), третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції було невірно застосовано приписи ч. 2 ст. 59 ЦПК України, і не взято до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо наявності робочого місця ОСОБА_3 поза межами розташування офісу КП ВО КМДА «Київреклама». Вказує, що суд хибно визначив право ОСОБА_3 подавати листок непрацездатності за його обов'язок, оскільки при відстороненні ОСОБА_3 від роботи, останній тимчасово звільнявся самим роботодавцем від виконання службових обов'язків.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених в ній підстав.

МакаренкоД.В. в інтересах КП ВО КМДА «Київреклама» проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що спір судом вирішено правильно.

В судове засідання ОСОБА_4 не з'явилась, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, просила проводити апеляційний розгляд справи у її відсутність, про щ0о направила на адресу суду відповідну заяву, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно наказу КП ВО КМДА «Київреклама» № 32-к від 05 лютого 2013 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду інженера з охорони праці апарату управління.

Наказом начальника КП ВО КМДА «Київреклама» ОСОБА_4 від 26 січня 2016 року за № 35-к ОСОБА_3, який працював на посаді інженера з охорони праці апарату управління, було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення ОСОБА_3 була його відсутність на роботі з 11 січня 2016 року по 16 січня 2016 року.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КП ВО КМДА «Київреклама», третя особа: ОСОБА_4, в якому просив визнати неправомірними дії КП ВО КМДА «Київреклама» та скасувати наказ № 35-к від 26 січня 2016 року та № 36-к від 26 січня 2016 року про звільнення його з посади інженера охорони праці апарату управління КП «Київреклама»; поновити його на вказаній посаді з 26 січня 2016 року; стягнути з КП ВО КМДА «Київреклама» на його позивача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з КП ВО КМДА «Київреклама» на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_3 посилався на те, що працює в КП ВО КМДА «Київреклама» на посаді інженера з охорони праці апарату управління з 05 лютого 2013 року. В 2015 році йому, згідно затвердженого графіку, адміністрація підприємства повинна була надати відпустку в лютому та липні місяці, проте, незважаючи на його звернення, відпустка так і не була надана. Оскільки керівництво не приймало заяву, то 30 жовтня 2015 року він направив КП ВО КМДА «Київреклама» поштою заяву про надання відпустки з листопада 2015 року, яка була отримана 03 листопада 2015 року. Після отримання та розгляду його заяви директором КП «Київреклама» ОСОБА_4 було накладено резолюцію про заперечення, в зв'язку з чим 30 листопада 2015 року він звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом про зобов'язання КП ВО КМДА «Київреклама» надати відпустку. Під час судового розгляду даного позову позивача було звільнено з посади інженера з охорони праці апарату управління КП «КИЇВРЕКЛАМА» з 26 січня 2016 року відповідно до наказу № 35-к від 26 січня 2016 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зазначав, що його звільнення з роботи КП ВО КМДА «Київреклама» було проведено на підставі підтасованих заднім числом документів та абсолютно не відповідає дійсним обставинам відносин, що склалися між відповідачем та позивачем. Так, 13 січня 2016 року представник КП ВО КМДА «Київреклама» попросив перерву начебто для узгодження дати надання відпустки, 20 січня 2016 року ОСОБА_3 подав КП ВО КМДА «Київреклама» повторно заяву на відпустку для узгодження дати початку відпуски, 21 січня 2016 року представник КП ВО КМДА «Київреклама» просив відкласти розгляд справи, а вже 26 січня 2016 року КП ВО КМДА «Київреклама» підготував подання на профком на предмет звільнення його з роботи за начебто прогул і того ж дня звільнив за п. 4 ст. 40 КЗпП України, щоб встигнути до дати засідання 28 січня 2016 року, яке було відкладено в зв'язку з хворобою головуючого. Стверджує, що прогулу не вчинював, знаходився на роботі постійно за період, що зазначається КП ВО КМДА «Київреклама». Зазначав, що його робоче місце знаходиться поза межами офісу - на території Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 КП «Київпастранс» за адресою: м. Київ, вул. О. Довженко, 7, з яким укладено відповідний договір на предмет правомірності розміщення техніки та екіпірування КП «Київреклама», там же знаходиться і робоче місце інженера з охорони праці, так як саме звідти робочі бригади направлялися на роботи по демонтажу реклами і з ними необхідно було проводити інструктажі та випробування техніки та інструментарію. Таким чином, знаходження інженера з охорони праці за місцезнаходженням офісу: м.Київ, Боричів узвіз, 8, по-перше, перешкоджало б здійсненню ним його обов'язків, а тому вважає звільнення незаконним, а прогул недоведеним.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_3 був звільнений з роботи з дотриманням вимог чинного законодавства, заявлені позовні вимогиє безпідставними, не грунтуються на законі, спростовані наданими відповідачем доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин

Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем і на час видання наказу про звільнення обіймав посаду інженера з охорони праці апарату управління.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

Підставою звільнення позивача стала його відсутність на роботі з 11 по 16 січня 2016 року без поважної причини.

В ході судового розгляду було встановлено та визнано обома сторонами, що з 16.11.2015 р. по 28.12.2015 р. включно ОСОБА_3 перебував на лікарняному, оригінали листків непрацездатності були передані представником позивача на підприємство вже 29.12.2015 р.(т.1, а.с.44-47).

Згідно останнього листка непрацездатності АГЧ № 915811, виданого 28.12.2015 р. Центром ПМСД № 4 Дніпровського району м.Києва, стати до роботи ОСОБА_3 повинен був 07.01.2016 р.

Враховуючи те, що 07.01.2016 р. був святковим днем, а відповідно до розпорядження КМУ від 11.11.2015 р. № 1155-р робочий день з п'ятниці 08.01.2016 р. було перенесено на суботу 16.01.2016 р., то позивач фактично повинен був стати до роботи 11.01.2016 р. Позивач даний факт в ході судового розгляду не заперечував.

Вказаний вище листок непрацездатності був переданий представником позивача до адміністрації відповідача лише 20.01.2016 р. (т.1, а.с.48-49).

У зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці з 11 по 16 січня 2016 р. адміністрацією підприємства була проведена відповідна перевірка та зафіксовано факт прогулу.

Робочим місцем працівника є зона, яка закріплена за кожною окремою штатною одиницею підприємства.

Судом достеменно встановлено, що робочим місцем позивача, як інженера з охорони праці, є кабінет у приміщенні КП «Київреклама» за адресою: м.Київ, Боричів узвіз, 8.

Будь-якого приміщення за адресою: м.Київ, вул.О.Довженка, 7 відповідач не має.

Факт прогулу позивача підтверджено наданими відповідачем та дослідженими судом доказами: поясненнями працівників КП «Київреклама», які були задіяні в роботах по демонтажу об'єктів зовнішньої реклами протягом 11-16 січня 2016 р. та перебували в цей час на території ТРЕД № 2, які письмово підтвердили адміністрації підприємства про те, що за цей період не бачили інженера з охорони праці ОСОБА_3 (т.1, а.с.62-73, 110-160); актом від 19.01.2016 р., складеного комісією КП «Київреклама» у складі: менеджеру з персоналу ОСОБА_10, завідувача складу ОСОБА_11, начальника господарчого відділу ОСОБА_1, був відсутність ОСОБА_3 на роботі з 11 по 16 січня 2016 р. ; показаннями свідків ОСОБА_1, яка є начальником господарчого відділу СП «Київреклама», та ОСОБА_12, який є начальником відділу демонтажу КП «Київреклама» та виконував обов'язки інженера з охорони праці за період відсутності позивача, про наявність робочого місця позивача лише в кабінеті приміщення КП «Київреклама» за адресою: м.Київ, Боричів узвіз, 8.

При цьому суд правомірно не прийняв до уваги показання допитаних свідків з боку позивача - працівників ТРЕД № 2 КП «Київпастранс» ОСОБА_13 та ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.2 ст.59 ЦПК України.

В ході судового розгляду достеменно встановлено, що про вихід на роботу після лікарняного позивач не повідомив адміністрацію підприємства 11.01.2016 р., вказана обставина не заперечувалась і самим позивачем.

Відповідно до наказу директора КП «Київреклама» від 12.11.2015 р. № 110, з яким під розписку був ознайомлений позивач 12.11.2015 р., при виконанні посадових обов'язків за межами місцезнаходження підприємства ОСОБА_3 зобов'язаний був надавати директору КП щоденний письмовий звіт про виконану роботу через секретаря КП та в обов'язкковому порядку повідомляти директора КП про необхідність відсутності за місцезнаходженням підприємства для виконання запланованих робіт із зазначенням причин, місця перебування, передбачуваного часу для виконання робіт (т.1,а.с.79).

ОСОБА_3 не заперечував того факту, що за період 11-16 січня 2016 р. не подавав таких звітів та не повідомляв секретаря про своє перебування в іншому місці.

Крім того, Порядком доступу до приміщень, затверджених наказом директора КП «Київреклама» від 08.07.2015 р. № 60, передбачено, що працівник повинен негайно повідомити кадрову службу підприємства в разі не спрацювання картки, її пошкодження чи втрати ( п.2.5 Порядку). Позивач підтвердив в судовому засіданні, що він не повідомляв кадрову службу про не спрацювання належної йому електронної картки пропуску 11.01.2016.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та правомірно відмовив у позові про поновлення на роботі.

Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відповідають обставинам справи та положенням закону.

Норми матеріального та процесуального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Посилання апелянта на незаконність ухваленого рішення безпідставне, викладені в рішенні суду висновки нічим не спростовані.

Доводи апеляційної скарги про відсутність робочого місця позивача за місцезнаходженням відповідача та наявності такого робочого місця на території ТРЕД №2 колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до наказу КП «Київреклама» № 18 від 11 квітня 2013 р. позивач призначений відповідальним за безпечне проведення робіт автомобільним краном та автомобільним підйомником, а також за їх утриманням у справному стані. Виконання зазначених обов'язків Позивачем повністю відповідає його службовим обов'язкам, які викладені в п. 6 Посадової інструкції інженера з охорони праці апарату управління комунального підприємства «Київреклама», але жодним чином не передбачає його постійну присутність на місцем зберігання зазначеної техніки, а також організацію будь - яких робочих місць працівників КП «Київреклама» за межами його місцезнаходження. Більш того, відсутність інженера з охорони праці в офісі КП «Київреклама» унеможливлює виконання ним інших службових обов'язків, передбачених Розділом 2 (п.п. 1- 12) зазначеної Посадової інструкції.

Умовами Договору № 33/13-Б від 04.10.2013, який був укладений між відповідачем та КП «Київпастранс», передбачено зберігання на території ТРЕД - 2 в неробочий час автомобілів відповідача. Також у відповідності до умов договору КП «Київпастранс» зобов'язалось забезпечити можливість доступу водіїв та медичних працівників відповідача до місць загального користування. Але зазначеним договором жодним чином не передбачено організацію на території ТРЕД - 2 робочого місця інженера з охорони праці.

У відповідності до п. З Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «Київреклама» адміністрація підприємства може запроваджувати окремим працівникам або працівникам окремих підрозділів підприємства гнучкий режим робочого часу на умовах і в порядку , передбачених чинним законодавством України.

Згідно розділу 4 Колективного договору КП «Київреклама» на 2015 - 2016 роки гнучкий режим робочого часу встановлений для працівників відділу з організації проведення демонтажних робіт. Позивач не є працівником відділу з організації проведення демонтажних робіт, гнучкий режим робочого часу для працівника на посаді інженера з охорони праці апарату управління комунального підприємства «Київреклама» не встановлювався, а тому в робочий час (початок роботи - 9:00; закінчення роботи - 18:00; закінчення роботи в п'ятницю - 16 :45; перерва для відпочинку і харчування з 13:00 до 13:45; субота, неділя - вихідні дні) ОСОБА_3 повинен був знаходитись на робочому місці в офісі КП «Київреклама», який розташований за адресою: Боричев узвіз, 8, м. Київ, як це передбачено п. 4.1. Колективного договору та п. 1. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Виключення для цього правила встановлені Наказом № 110 від 12.11.2015 у відповідності до якого при виконанні посадових обов'язків за межами місцезнаходження підприємства, інженер з охорони праці ОСОБА_3 повинен надавати директору КП «Київреклама» письмовий звіт про виконану роботу, а також попередньо письмово повідомляти директора КП «Київреклама» про необхідність відсутності за місцезнаходженням підприємства для виконання запланованих робіт із зазначенням причини, місця перебування, передбачуваного часу для виконання робіт. Жодного повідомлення про необхідність виконання будь-яких робіт поза межами місцезнаходженням підприємства, а також звітів про виконану роботу в період з 11.01.2016 по 16.01.2016 позивач не надав, як про це вже зазначено вище.

Наявність робочого місця ОСОБА_3 в офісі відповідача (відсутність робочого місця на території ТРЕД - 2) також підтверджується наявністю у нього картки доступу до офісного приміщення КП «Київреклама», актом обстеження робочого місця інженера з охорони праці ОСОБА_3 від 16.11.2015 року; переліком обов'язків інженера з охорони праці, які містяться в Посадовій інструкції інженера з охорони праці апарату управління КП «Київреклама», затвердженій 05.02.2016 року.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності висновків суду щодо здійснення ним прогулу, оскільки його було відсторонено від виконання обов'язків, є безпідставними та також відхиляються колегією суддів оскільки відсторонення від виконання посадових обов'язків жодним чином не припиняє трудових відносин між працедавцем та працівником, права та обов'язки передбачені умовами колективного договору розповсюджуються на працівника в період відсторонення, а тому на працівника, який відсторонений від виконання обов'язків поширюється дія правил внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 13 КЗпП передбачено, що регулювання трудових відносин щодо режиму роботи, тривалості робочого часу, умов праці здійснюється на підставі колективного договору.

Статтею 36 КЗпП визначені підстави припинення трудового договору. Зазначена стаття не містить такої підстави припинення трудового договору, як відсторонення працівника від виконання обов'язків.

Згідно статей 57, 142 КЗпП трудовий розпорядок, час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, при відсторонені від виконання обов'язків працівники повинні додержуватися зазначеного графіку роботи, але не виконують обов'язків, передбачених посадовою інструкцією до спливу терміну відсторонення.

Нормами КЗпП, а також іншими нормами чинного законодавства України, що регулюють трудові правовідносини чітко не прописана норма, щодо обов'язкової присутності працівника на робочому місці під час тимчасового відсторонення його від виконання посадових обов'язків.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. № 14 зазначено, що у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Застосування аналогії закону й аналогії права як засобів усунення прогалин в законодавстві також передбачено ст. 8 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 5 ст. 72 Закону України «Про державну службу» (від 10 грудня 2015 року, № 889-УІІІ) під час відсторонення від виконання посадових обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Таким чином, застосовуючи аналогію права, зрозуміло, що відсторонення від виконання посадових обов'язків жодним чином не впливає на обов'язок працівника знаходитись на робочому місті в терміни передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та не звільняє його від відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 , 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль