Справа № 428/3243/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Гетьманцевої Ю.Ю.,

прокурора Мрочка Р.М., Діденка А.А.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця, сержанта, який проходить військову службу за контрактом від 11.11.2015 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Угода про визнання винуватості досягнута під час досудового провадження.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у кримінальному правопорушенні за таких підстав: ОСОБА_2 призвано на військову службу за контрактом 11 листопада 2015 року Новосанжарським районним військовим комісаріатом Полтавської області.

Згідно із положеннями ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» сержант ОСОБА_2 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2830 (по стройовій частині) №144 від 25 травня 2016 року сержант ОСОБА_2 поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду техніка взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830.

15 вересня 2016 року сержант ОСОБА_2 наказом командира протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830 майором ОСОБА_3 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки командира взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830 та які виконував до листопада 2016 року включно, у зв'язку із чим сержант ОСОБА_2 був тимчасово наділений організаційно-господарськими функціями та являвся матеріально-відповідальною особою за майно взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830.

Сержант ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем та перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 4 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359, зобов'язаний додержуватись вимог Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження ним військової служби, не допускати вчинення злочинів, дбайливо використовувати військове майно, не допускати його втрати, знищення чи розкрадання, а також є відповідальним за збереження і правильну експлуатацію наданої йому у тимчасове службове користування і закріпленої за ним зброї та бойових припасів, не допускати ганебних вчинків, бути взірцем належної поведінки, повинен особисто перевіряти наявність та комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу, підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності, досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу, правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність, постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку, стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння та іншого майна у взводі і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності.

Крім того, сержант ОСОБА_2О, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830, відповідно до ст.ст. З, 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п.п.3.1.1, 3.1.9, 3.2.40, 3.2.41 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 22 грудня 1997 року, п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 4.2.4, 4.5.4 Керівництва по роботі військових складів пального Збройних Сил України, затвердженого наказом заступника Міністра оборони України по тилу - начальника Тилу ЗС України №112 від 12 листопада 1998 року, зобов'язаний використовувати закріплене за ним військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передачу військового майна здійснювати у спеціальному порядку, знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності, організовувати та контролювати правильне зберігання запасів матеріальних засобів, вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, суворо виконувати правила приймання, зберігання та видавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач, вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі, відповідати за приймання, зберігання і видачу пального та зобов'язаний постійно знати наявність пального в резервуарах, не рідше двох разів на місяць перевіряти шляхом проведення контрольних замірів відповідність фактичної наявності пального даним обліку, результати замірів заносити до книги обліку замірів у резервуарах, своєчасно перевіряти якість пального, суворо виконувати правила зберігання пального, не допускати зберігання пального при наявності в ньому води, а також з простроченими термінами проведення аналізів, перевіряти нижній шар резервуарів на відсутність води перед кожною видачею пального.

Однак, сержант ОСОБА_2, під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях при наступних обставинах:

В період часу з 15 вересня 2016 року по 01 листопада 2016 року, являючись тимчасово виконуючим обов'язки командира взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830, тобто тимчасово наділеним організаційно-господарськими функціями та являвся матеріально-відповідальною особою за майно взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830, всупереч вищенаведених нормативно-правових актів, діючи необережно із злочинною недбалістю, всупереч інтересам служби, в порушення статутних та функціональних обов'язків, виходячи з хибно зрозумілих інтересів служби, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не стежив за наявністю зброї підрозділу, контроль за прийняттям і здаванням зброї у взводі матеріального забезпечення не здійснював, чим забезпечив неналежні умови зберігання зброї у кімнаті зберігання зброї взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830, дислокованої у м. Сєвєродонецьк Луганської області, таким чином не здійснив контролю за несенням служби нарядами та не забезпечив належного зберігання 5 одиниць ПМ із номерами ТГ650Л, ЛБ698Р, ІБ2326Л, НС4650М та 7 одиниць АКС-74У із номерами 870159, 873073, 795105, 933884, 797620, 138544, 874706 загальною вартістю 23160 грн. 80 коп., які є джерелом підвищеної небезпеки для оточуючих, тобто самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків, в результаті чого в період часу з 15 вересня 2016 року по 01 листопада 2016 року зазначене військове майно було втрачено.

Він же, починаючи з початку серпня 2016 року у порушення зазначених нормативно-правових актів почав недбало відноситися до виконання своїх службових обов'язків тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830 через несумлінне ставлення до них, правильне зберігання ввірених запасів пально-мастильних матеріалів не контролював, заходів щодо забезпечення надійного їх збереження не вживав, належний кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі, не вів, два рази на місяць шляхом проведення контрольних замірів відповідність фактичної наявності пального даним обліку не перевіряв, результати замірів до книги обліку замірів у резервуарах і до журналу перевірки пального на відсутність води та механічних домішок не заносив, що призвело до утворення виявленої в жовтні 2016 року у підзвітному йому складі протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830 нестачі дизельного пального марки С від І, яке являється військовим майном, в кількості 9804 літрів на загальну суму 91452 грн. 20 коп., та автомобільного бензину «А-80 А-ДЗ», яке являється військовим майном, в кількості 6745 літрів на загальну суму 68646 грн. 56 коп.

Своїми злочинними діями, що полягають у недбалому ставленні військової службової особи до служби, сержант ОСОБА_2 заподіяв істотну шкоду матеріального характеру, у розмірі 183259 грн. 56 коп., а також істотну шкоду нематеріального характеру, у виді неможливості використання зброї за призначенням, підриву авторитету та престижу органів військового управління, бойової готовності ввіреного підрозділу та обороноздатності держави, падінні авторитету командування в очах підлеглих.

Таким чином, сержант ОСОБА_2 підозрюється в тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріального забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830, діючи у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 4 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п.п.3.1.1, 3.1.9, 3.2.40, 3.2.41 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 22 грудня 1997 року, п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 4.2.4, 4.5.4 Керівництва по роботі військових складів пального Збройних Сил України, затвердженого наказом заступника Міністра оборони України по тилу - начальника Тилу ЗС України №112 від 12 листопада 1998 року, діючи необережно із злочинною недбалістю, всупереч інтересам служби, в порушення статутних та функціональних обов'язків, виходячи з хибно зрозумілих інтересів служби, недбало виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в період часу з 15 вересня 2016 року по 01 листопада 2016 року не забезпечив належного зберігання 5 одиниць ПМ із номерами ТГ650Л, ЛБ698Р, ІБ2326Л, НС4650М та 7 одиниць АКС-74У із номерами 870159, 873073, 795105, 933884, 797620, 138544, 874706 загальною вартістю 23160 грн. 80 коп., в результаті чого зазначене військове майно було втрачено, а також, починаючи з початку серпня 2016 року, правильне зберігання ввірених запасів пально-мастильних матеріалів не контролював, заходів щодо забезпечення надійного їх збереження не вживав, належний кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі, не вів, два рази на місяць шляхом проведення контрольних замірів відповідність фактичної наявності пального даним обліку не перевіряв, результати замірів до книги обліку замірів у резервуарах і до журналу перевірки пального на відсутність води та механічних домішок не заносив, що призвело до утворення виявленої в жовтні 2016 року у підзвітному йому складі протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта В2830 нестачі дизельного пального марки С від І, яке являється військовим майном, в кількості 9804 літрів на загальну суму 91452 грн. 20 коп., та автомобільного бензину «А-80 А-ДЗ», яке являється військовим майном, в кількості 6745 літрів на загальну суму 68646 грн. 56 коп., чим заподіяв істотну шкоду матеріального характеру, у розмірі 183259 грн. 56 коп., а також істотну шкоду нематеріального характеру, у виді неможливості використання зброї за призначенням, підриву авторитету та престижу органів військового управління, бойової готовності ввіреного підрозділу та обороноздатності держави, падінні авторитету командування в очах підлеглих, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України – недбалому ставленні військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст. 425 Кримінального Кодексу України.

30 березня 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_4, за участю захисника ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_4, за участю захисника ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений за ч.3 ст.425 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі та з урахуванням положень ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:

Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, встановлені статтею 476 КПК України.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 за ч.3 ст.425 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, з застосуванням ст.75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості,тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні в якому бере участь потерпілий не допускається. Потерпілий у вказаному провадженні відсутній.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.425 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.

При цьому з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також в наявності обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, проходження військової служби в зоні безпосереднього проведення антитерористичної операції, а також той факт, що обвинувачений є учасником бойових дій. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину передбаченого ч.3 ст.425 КК України, який належить відповідно до вимог 12 КК України до тяжких злочинів, обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений раніше не судимий, продовжує проходити військову службу в умовах особливого періоду та несе свій військовий обов’язок у зоні проведення антитерористичної операції, є учасником бойових дій, а також той факт, що даним кримінальними правопорушенням шкода нікому не завдана, що на думку суду є виключними обставинами та дають суду право затвердити угоду про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання нижче від найнижчої межі санкції передбаченої ч.3 ст.425 КК України, а саме з урахуванням ст.69 КК України, у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України без ізоляції від суспільства, що є необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_2 та відповідає інтересам суспільства.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає ст.472 КПК України. Вона укладена з дотриманням вимог, передбачених ст.ст.469 та 470 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Отже заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 472, 474 КПК України, суд, –

ЗАСУДИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 30 березня 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_4, за участю захисника ОСОБА_1 затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

– періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Роз'яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.М. Олійник